Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №560/20032/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №560/20032/25

Суддя: Савицька Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20032/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

27 жовтня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №560/20032/25 та зобов`язано 1 відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 вжити заходи з метою належного виконання рішення шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу з урахуванням висновків суду.

На виконання зазначеної ухвали від 1 відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2026 прийнято звіт 1 відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду.

Постановляючи вказану ухвалу про прийняття звіту відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, на виконання рішення суду, здійснив повторний розгляд заяви позивача та вжив необхідні заходи для з`ясування обставин, визначених судом, зокрема щодо можливості сестри позивача здійснювати утримання та догляд за батьком. Ураховуючи те, що 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 надано докази вчинення дій на виконання рішення суду, зокрема повторного розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду та прийняття за його результатами рішення в межах дискреційних повноважень, звіт про виконання рішення суду можливо прийняти.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та самостійно вирішити питання про відмову у прийнятті звіту з підстав, викладених у цій скарзі, відповідно до статей 315 і 317 КАС України, або направити матеріали до Хмельницького ОАС для продовження розгляду за статтею 320 КАС України, якщо апеляційний суд визнає самостійне вирішення цього питання неможливим.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №560/20032/25 та зобов`язано 1 відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 вжити заходи з метою належного виконання рішення шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу з урахуванням висновків суду.

На виконання зазначеної ухвали від 1 відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов звіт про виконання рішення суду.

Судом встановлено, що 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу.

Під час повторного розгляду питання відповідачем вживались заходи з метою встановлення обставин, на необхідність дослідження яких було звернуто увагу судом, зокрема щодо можливості здійснювати утримання та догляд за батьком рідною сестрою позивача.

Так, з метою зясування вказаних обставин, відповідач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації та Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з метою отримання інформації щодо сестри позивача ОСОБА_2 .

За результатами розгляду відповідних запитів відповідач отримав інформацію про те, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку як одержувачка пенсійних виплат та державної соціальної допомоги, а також інформацію про неможливість отримання відомостей щодо перетинання нею державного кордону України. За результатами повторного розгляду заяви відповідачем прийняте рішення, оформлене протоколом від 19.06.2026 №26, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року прийнято звіт відповідача про виконання рішення суду у справі №560/20032/25.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26 червня 2013 року, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Приписами статті 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності із приписами мотивувальної та резолютивної частин рішення суду).

Згідно зі статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

На підставі частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Як визначено частиною другою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Відповідно до частин першої та другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що інститут судового контролю є спеціальним видом провадження, метою якого є забезпечення належного виконання судового рішення та дисциплінування боржника - суб`єкта владних повноважень. При цьому йдеться не про будь-якого суб`єкта владних повноважень і не про будь-який обов`язок, який може виникнути у зв`язку з набранням судовим рішенням законної сили, а саме про виконання відповідачем в адміністративній справі обов`язку (обов`язків), який (які) покладено на нього судовим рішенням. Предмет судового контролю обмежується змістом резолютивної частини того судового рішення, виконання якого контролюється. Суд, розглядаючи звіт, перевіряє виключно те, чи вчинив суб`єкт владних повноважень саме ті дії, які на нього покладено резолютивною частиною рішення, і не вправі в межах такого провадження розширювати або змінювати обсяг покладеного на боржника обов`язку.

Аналогічний за змістом підхід сформульовано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15: норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення, а підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Подібні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19, які стосуються подібних правовідносин. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, на виконання рішення суду, здійснив повторний розгляд заяви позивача та вжив необхідні заходи для з`ясування обставин, визначених судом, зокрема щодо можливості сестри позивача здійснювати утримання та догляд за батьком.

Ураховуючи те що 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 надано суду докази вчинення дій на виконання рішення суду, зокрема повторного розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду та прийняття за його результатами рішення в межах дискреційних повноважень, звіт про виконання рішення суду було прийнято судом першої інстанції.

Підсумовуючи наведене та за встановлених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту 1 відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду.

Колегія суддів також зазначає, що позивач не позбавлений звернення до суду із відповідним позовом у порядку загального позовного провадження у разі не згоди із рішенням відповідача, оформленим протоколом від 19.06.2026 №26, яким йому відмовлено у наданні відстрочки.

Апеляційний суд також ураховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29-30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

ГоловуючийСавицька Н.В.

СуддіДрачук Т. О. Томчук А.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua