Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №580/685/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/685/26

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчук Наталії Євгеніївни - про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково.

Зокрема, визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 10 червня 2022 року із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу за зазначений період відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2022 року.

Також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення і компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації.

У цій частині ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 10 червня 2022 року.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за зазначений період відповідно до абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум (за наявності).

Крім того, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час апеляційного перегляду справи, судом апеляційної інстанції не вирішено.

11 серпня 2026 року представник позивача - адвокат Матвійчук Наталія Євгеніївна - звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000 грн.

На обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що 21 квітня 2026 року, тобто до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови за результатами перегляду справи, нею подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами їх понесення.

Однак під час ухвалення постанови від 07 серпня 2026 року питання про розподіл зазначених витрат залишилося невирішеним.

03 жовтня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач зазначає, що заявлена до стягнення сума 20 000 грн є завищеною та неспівмірною зі складністю справи й обсягом виконаних адвокатом робіт.

На думку відповідача, спір належить до поширеної категорії адміністративних справ щодо грошового забезпечення військовослужбовців, стосовно яких сформована судова практика Верховного Суду.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що ознайомлення із судовою практикою фактично є складовою підготовки апеляційної скарги, а зміст підготовлених процесуальних документів не свідчить про виконання адвокатом значного обсягу особливо складної роботи.

У зв`язку з наведеним відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми, яку суд визнає обґрунтованою та співмірною.

Розглянувши заяву представника позивача, дослідивши надані на її підтвердження документи та врахувавши заперечення відповідача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьої цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як убачається з матеріалів справи, під час ухвалення постанови від 07 серпня 2026 року судом апеляційної інстанції не вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час апеляційного перегляду справи.

При цьому заява про відшкодування відповідних витрат та докази їх понесення були подані представником позивача 21 квітня 2026 року, тобто до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови за результатами перегляду справи.

Отже, колегія суддів доходить висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Крім того, відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору і значення справи для сторін.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінити не лише факт їх понесення та документального підтвердження, а й відповідність заявленого до відшкодування розміру критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності.

Як убачається з матеріалів справи, 19 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Матвійчук Наталією Євгеніївною укладено договір № 9/25 про надання правничої допомоги.

Відповідно до умов зазначеного договору адвокат зобов`язалася здійснювати захист, представництво та надавати інші види правничої допомоги клієнту, а клієнт - оплачувати надані юридичні послуги.

01 квітня 2026 року сторонами укладено додаткову угоду до договору від 19 серпня 2025 року № 9/25, відповідно до якої адвокат прийняла на себе зобов`язання з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у справі № 580/685/26.

Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги становить 20 000 грн.

Згідно з актом наданих послуг від 21 квітня 2026 року адвокатом виконано такі роботи:

ознайомлення із судовою практикою Верховного Суду з предмета оскарження - 2 000 грн;

складання та направлення до суду апеляційної скарги у справі № 580/685/26 - 15 000 грн;

складання та направлення до суду відповіді на відзив на апеляційну скаргу у справі № 580/685/26 - 3 000 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 20 000 грн.

На підтвердження оплати зазначеної суми представником позивача надано квитанцію до прибуткового касового ордера від 21 квітня 2026 року на суму 20 000 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт укладення договору про надання правничої допомоги, погодження сторонами розміру гонорару, виконання адвокатом відповідних робіт та оплати позивачем їх вартості.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що документальне підтвердження факту оплати правничої допомоги саме по собі не зумовлює безумовного обов`язку суду стягнути з іншої сторони всю суму, визначену договором між адвокатом та клієнтом.

Відносини щодо визначення розміру гонорару між адвокатом і клієнтом регулюються їхньою домовленістю, тоді як питання покладення відповідних витрат на іншу сторону спору вирішується судом із застосуванням критеріїв, передбачених статтями 134 та 139 КАС України.

При цьому суд не втручається у договірні відносини адвоката та клієнта і не змінює погодженого ними розміру гонорару, а лише визначає суму витрат, яка з урахуванням установлених законом критеріїв може бути компенсована за рахунок іншої сторони.

Колегія суддів ураховує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якому наведено конкретні заперечення щодо співмірності заявленої суми.

Отже, питання про зменшення витрат вирішується судом не з власної ініціативи, а за відповідним клопотанням іншої сторони, як це передбачено частиною шостою статті 134 КАС України.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи, колегія суддів виходить із такого.

Предметом розгляду цієї адміністративної справи є правомірність нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму, а також нарахування та виплата індексації-різниці грошового забезпечення і компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати.

Зазначена категорія спорів є поширеною в адміністративному судочинстві та неодноразово була предметом правової оцінки Верховного Суду.

Вирішення спору вимагало застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а також законодавства щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Водночас відповідні питання правового регулювання не є новими або такими, щодо яких відсутня судова практика.

Колегія суддів бере до уваги, що представник позивача була обізнана з обставинами справи, змістом позовних вимог, позицією відповідача та доказами, які досліджувалися судом першої інстанції.

Тому підготовка апеляційної скарги не потребувала повторного встановлення всіх фактичних обставин спору чи формування правової позиції без урахування вже наявних матеріалів справи.

Разом із тим колегія суддів не заперечує, що підготовка апеляційної скарги та відповіді на відзив вимагала від адвоката належного аналізу судового рішення, нормативно-правових актів і судової практики.

Однак зазначені обставини мають оцінюватися у взаємозв`язку з фактичним обсягом наданих послуг та їх складністю.

Зокрема, в акті наданих послуг окремо визначено вартість ознайомлення із судовою практикою Верховного Суду з предмета оскарження в розмірі 2 000 грн.

Колегія суддів зазначає, що аналіз відповідної судової практики є необхідною складовою підготовки апеляційної скарги та формування правової позиції у справі.

Сам по собі факт окремого визначення сторонами договору вартості такої роботи не свідчить про необхідність її самостійного відшкодування в повному обсязі за рахунок іншої сторони спору.

При цьому суд не заперечує факту виконання зазначеної роботи, однак ураховує її зміст під час оцінки загальної співмірності витрат на підготовку апеляційної скарги.

Також колегія суддів ураховує, що підготовлені адвокатом процесуальні документи стосувалися переважно правової оцінки вже встановлених обставин справи та застосування до них положень чинного законодавства і сформованих правових висновків Верховного Суду.

Надані документи не свідчать про необхідність проведення додаткових складних розрахунків, опрацювання значного обсягу нових доказів або виконання інших процесуальних дій, які б об`єктивно обґрунтовували покладення на відповідача витрат у заявленому розмірі.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що встановлення сторонами договору фіксованого розміру гонорару не передбачає обов`язкового визначення вартості кожної години роботи адвоката.

Тому сама по собі відсутність погодинного розрахунку не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу або їх зменшення.

Разом із тим фіксований характер гонорару не позбавляє суд повноважень оцінити співмірність заявлених до відшкодування витрат з урахуванням критеріїв, визначених статтею 134 КАС України.

Колегія суддів також оцінює посилання представника позивача на рекомендовані ставки адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21 липня 2021 року № 13/1/7.

Зазначені рекомендації мають інформаційний характер та можуть ураховуватися сторонами під час погодження вартості правничої допомоги.

Водночас вони не є нормативно-правовим актом, який установлює обов`язковий для адміністративного суду розмір витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Отже, посилання представника позивача на відповідні рекомендовані ставки не звільняє суд від необхідності самостійно оцінити співмірність заявлених витрат відповідно до статей 134 та 139 КАС України.

Колегія суддів також ураховує результати апеляційного перегляду справи.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Отже, надана адвокатом правнича допомога була пов`язана із захистом порушених прав позивача та сприяла досягненню позитивного для нього результату апеляційного перегляду.

Вказане підтверджує наявність підстав для компенсації витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Водночас позитивний результат апеляційного перегляду не означає автоматичного покладення на відповідача обов`язку відшкодувати всю суму витрат, погоджену між позивачем та його представником.

Ураховуючи предмет спору, його складність, характер виконаних адвокатом робіт, обсяг підготовлених процесуальних документів, наявність сформованої судової практики щодо спірних правовідносин, а також наведені відповідачем заперечення, колегія суддів доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн є неспівмірним із фактичним обсягом та складністю виконаних робіт.

При визначенні розумного розміру компенсації колегія суддів ураховує, що основний обсяг правничої допомоги в суді апеляційної інстанції полягав у підготовці апеляційної скарги, а також відповіді на відзив відповідача.

З огляду на характер і зміст виконаних робіт, колегія суддів вважає співмірним відшкодування витрат на підготовку апеляційної скарги, включаючи необхідне дослідження судової практики, у розмірі 5 000 грн, а на підготовку відповіді на відзив - у розмірі 2 000 грн.

Такий підхід ураховує фактичне надання правничої допомоги та її значення для захисту прав позивача, водночас не покладаючи на відповідача надмірного фінансового тягаря, який не відповідає обсягу та складності виконаних адвокатом робіт.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у сумі 7 000 грн.

При цьому колегія суддів наголошує, що зменшення розміру витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, не змінює умов договору між позивачем та його адвокатом і не впливає на їхні взаємні права та обов`язки.

Водночас стягнуті судом першої інстанції 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу стосуються розгляду справи в суді першої інстанції, тоді як предметом цієї заяви є виключно витрати, понесені під час апеляційного перегляду справи.

Отже, зазначені витрати не є тотожними та підлягають самостійній оцінці.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчук Наталії Євгеніївни - про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 241, 243, 252, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчук Наталії Євгеніївни - про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 580/685/26 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОККП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках та строки, передбачені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко