Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №640/2208/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/2208/20 Головуючий у 1 інстанції: Алєксєєва Н.Ю.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСАТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСАТ» (далі – ТОВ «ПРОМСАТ») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2020 року:

- податкове повідомлення-рішення №010826115050102, яким збільшено суму податкових зобов`язань позивача всього на суму 82 368 грн.

- податкове повідомлення-рішення №010926115050102, яким збільшено суму податкових зобов`язань позивача всього на суму 71 009 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №010826115050102 від 21.01.2020, №010926115050102 від 21.01.2020.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що ТОВ «ПРОМСАТ» не надало в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмові запити контролюючого органу, а також первинних документів під час проведення перевірки, чим порушило вимоги пункту 44.6 статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України. Крім того, апелянт наголошує, що господарські операції позивача з ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР» та ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» не мали реального характеру, оскільки за результатами аналізу податкової інформації встановлено відсутність у контрагентів необхідних трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень та інших умов для здійснення задекларованих господарських операцій, а також не підтверджено придбання відповідних товарів за ланцюгами постачання. Водночас, апелянт посилається на матеріали кримінальних проваджень, протоколи допитів та вироки судів, які, на його переконання, свідчать про реєстрацію підприємств-контрагентів на підставних осіб без мети здійснення реальної господарської діяльності. За твердженням апелянта, первинні документи, складені від імені зазначених контрагентів, не можуть підтверджувати фактичне здійснення господарських операцій та бути підставою для формування показників податкового обліку.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ПРОМСАТ» зареєстроване 11.12.2002 за № 10731070005004749, ідентифікаційний код юридичної особи 32301861.

ТОВ «ПРОМСАТ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.12.2002 за № 5107 та зареєстровано платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 323018626580.

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.12.2019 № 4596 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОМСАТ» у період з 17.12.2019 по 19.12.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ПРОМСАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2016 рік по взаємовідносинах із ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», показників декларацій з податку на додану вартість за січень 2017 року по взаємовідносинах із ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», за лютий 2017 року по взаємовідносинах із ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН», а також показників фінансової звітності за 2017 рік з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

Зазначену перевірку проведено у приміщенні Головного управління ДПС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, буд. 6, кім. 702.

Підставою для призначення перевірки визначено доповідну записку Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 06.12.2019 № 1451/26-15-05-01-02.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено Акт від 26.12.2019 № 243/26-15-05-01-01/32301861, відповідно до висновків якого, встановлено порушення ТОВ «ПРОМСАТ»:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 65 894,00 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 14 778,00 грн, за 2017 рік на суму 51 116,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 56 807,00 грн, у тому числі за січень 2017 року на суму 23 279,00 грн, за лютий 2017 року на суму 33 528,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 26.12.2019 № 243/26-15-05-01-01/32301861 Головним управлінням ДПС у м. Києві 21.01.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 010826115050102, яким ТОВ «ПРОМСАТ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 82 368,00 грн, з яких 65 894,00 грн за податковими зобов`язаннями та 16 474,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 010926115050102, яким ТОВ «ПРОМСАТ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 71 009,00 грн, з яких 56 807,00 грн за податковими зобов`язаннями та 14 202,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Положеннями абзацу другого пункту 44.7 статті 44 ПК України у редакції, чинній на час проведення перевірки, передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

В силу вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи повинні містити обов`язкові реквізити, передбачені частиною другою цієї статті, зокрема назву документа, дату його складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, відомості про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підстави та порядок проведення документальних позапланових перевірок визначені статтями 78, 79 ПК України.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

За приписами пункту 79.1 статті 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Положеннями пункту 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.12.2019 № 4596 у період з 17.12.2019 по 19.12.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ПРОМСАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР» та ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» за відповідні періоди 2016-2017 років.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено Акт від 26.12.2019 № 243/26-15-05-01-01/32301861, у якому встановлено порушення ТОВ «ПРОМСАТ» вимог податкового законодавства, що призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 65 894,00 грн та податку на додану вартість на суму 56 807,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 010826115050102 та № 010926115050102, якими ТОВ «ПРОМСАТ» збільшено суми грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій ТОВ «ПРОМСАТ» із зазначеними контрагентами, сформовані на підставі аналізу податкової інформації щодо діяльності відповідних підприємств.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ТОВ «ПРОМСАТ» посилалося не лише на реальність господарських операцій, за наслідками яких сформовано відповідні показники податкового обліку, але й на порушення контролюючим органом установленого законом порядку призначення документальної позапланової невиїзної перевірки.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого платник податків, оскаржуючи рішення, прийняті за наслідками проведеної контролюючим органом перевірки, не позбавлений можливості посилатися на порушення вимог законодавства щодо призначення та проведення такої перевірки, якщо вважає, що відповідні порушення зумовлюють протиправність прийнятих рішень.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що таким підставам позову суди мають надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані такими, що зумовлюють протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 зазначила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Водночас, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу та обґрунтованість і законність прийнятого ним рішення.

Матеріали справи свідчать, що наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 12.12.2019 № 4596 прийнято на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 ПК України, а як фактичну підставу його прийняття зазначено доповідну записку Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 06.12.2019 № 1451/26-15-05-01-02.

Водночас, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України у редакції, чинній на час призначення перевірки, передбачено можливість проведення документальної позапланової перевірки у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, за умови ненадання ним пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію, протягом установленого законом строку.

Отже, застосування зазначеної правової підстави передбачає встановлення сукупності відповідних обставин, зокрема виявлення недостовірності даних податкової звітності, направлення платнику податків належним чином оформленого письмового запиту, отримання такого запиту платником податків та ненадання відповідних пояснень і документальних підтверджень у визначений законом строк.

Як встановлено судом першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві обґрунтовувало призначення перевірки ненаданням ТОВ «ПРОМСАТ» пояснень та їх документальних підтверджень у повному обсязі на письмові запити контролюючого органу від 09.06.2017 № 15856/10/26-15-14-01-02 та від 27.06.2019 № 122689/10/26-15-14-01-02.

При цьому, контролюючий орган зазначав, що запит від 09.06.2017 № 15856/10/26-15-14-01-02 стосувався господарських операцій ТОВ «ПРОМСАТ» із ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ».

Проте, копії зазначеного запиту, а також належних доказів його отримання ТОВ «ПРОМСАТ» Головним управлінням ДПС у м. Києві під час розгляду справи судом першої інстанції не надано.

Водночас із наявного в матеріалах справи запиту Головного управління ДФС у м. Києві від 27.06.2019 № 122689/10/26-15-14-01-02 встановлено, що ним витребовувалися пояснення та документальні підтвердження щодо господарських операцій ТОВ «ПРОМСАТ» із ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР» та ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН».

Таким чином, зазначеним запитом не охоплювалися господарські операції ТОВ «ПРОМСАТ» із ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», які водночас включено до предмета документальної позапланової невиїзної перевірки, призначеної наказом від 12.12.2019 № 4596.

Колегія суддів враховує, що наявність запиту від 27.06.2019 № 122689/10/26-15-14-01-02 сама по собі не свідчить про відсутність підстав для перевірки господарських операцій з усіма зазначеними у ньому контрагентами. Разом з тим, наявність такого запиту не підтверджує дотримання передбачених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України умов призначення перевірки щодо господарських операцій із ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ».

Крім того, зі змісту наказу від 12.12.2019 № 4596 вбачається, що, крім посилання на положення ПК України та доповідну записку від 06.12.2019 № 1451/26-15-05-01-02, у ньому не конкретизовано обставин виявлення недостовірності даних податкової звітності ТОВ «ПРОМСАТ» та ненадання Товариством пояснень і документальних підтверджень, які відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України стали підставою для призначення перевірки.

Сама по собі доповідна записка структурного підрозділу контролюючого органу є внутрішнім документом, яким може оформлюватися ініціювання питання про проведення перевірки, проте її наявність не замінює передбачених ПК України юридичних підстав для здійснення відповідного заходу податкового контролю.

Аналогічний підхід до оцінки правового значення доповідної записки як підстави призначення податкової перевірки викладено Верховним Судом у постанові від 19.04.2018 у справі № 813/4282/16.

Таким чином, вищевказані обставини свідчать про недоведеність Головним управлінням ДПС у м. Києві дотримання передбачених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України умов призначення перевірки щодо всього обсягу господарських операцій, включених до наказу від 12.12.2019 № 4596.

Водночас, колегія суддів враховує, що, відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться за умови вручення платнику податків у встановленому законом порядку копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату початку і місце її проведення.

Зазначені вимоги спрямовані на забезпечення реалізації платником податків передбачених законом прав під час здійснення податкового контролю, зокрема права надавати пояснення та документи на підтвердження показників податкового обліку.

При цьому, саме по собі складення контролюючим органом наказу про проведення перевірки та повідомлення про її проведення не є тотожним належному доведенню відповідних документів до відома платника податків у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Наведене має істотне значення для оцінки доводів апелянта про ненадання ТОВ «ПРОМСАТ» первинних документів під час перевірки, оскільки застосування правових наслідків, передбачених пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, потребує врахування обставин проведення перевірки, належного повідомлення платника податків та забезпечення можливості подати відповідні документи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність порушень установленого законом порядку призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОМСАТ».

Водночас, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, колегія суддів зазначає, що оцінка таких порушень має здійснюватися з урахуванням їх впливу на законність і обґрунтованість прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень.

Щодо доводів апелянта про ненадання ТОВ «ПРОМСАТ» первинних документів під час проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, обов`язок платника податків надати посадовим особам контролюючого органу документи, які належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає після початку її проведення.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено правові наслідки ненадання платником податків документів, які підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, до закінчення перевірки або у строки, визначені пунктом 44.7 цієї статті.

При цьому, зазначені положення підлягають застосуванню з урахуванням обов`язку контролюючого органу забезпечити дотримання встановленого законом порядку призначення та проведення відповідної перевірки, а також права платника податків надавати документи і пояснення щодо її предмета.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ПРОМСАТ» надало до матеріалів справи первинні документи, складені за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами, зокрема договори поставки, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, специфікації, картки бухгалтерських рахунків та документи щодо подальшого використання і реалізації придбаних товарів.

Водночас, Головним управлінням ДПС у м. Києві не наведено конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, відображених у відповідних документах, та спростовували встановлений судом першої інстанції рух активів за результатами здійснення господарських операцій.

За таких обставин, посилання апелянта на ненадання документів під час перевірки не може розглядатися відокремлено від установлених обставин призначення та проведення перевірки, а також досліджених судом першої інстанції доказів фактичного здійснення господарських операцій.

З приводу доводів апелянта про нереальність господарських операцій ТОВ «ПРОМСАТ» із ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР» та ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН», колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, право платника податків на формування відповідних показників податкового обліку виникає за умови фактичного здійснення господарських операцій, пов`язаних із рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та підтвердження таких операцій належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, наявність належним чином оформлених первинних документів є необхідною умовою підтвердження відповідних господарських операцій, однак їх доказове значення підлягає оцінці з урахуванням фактичного змісту операцій та обставин їх виконання.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «ПРОМСАТ» здійснювало господарську діяльність, пов`язану з розробленням та виробництвом сучасних систем і засобів автоматизації для промисловості, а придбання товарів у зазначених контрагентів здійснювалося в межах відповідних видів господарської діяльності.

Зокрема, господарські операції з ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ» здійснювалися на підставі договору поставки від 12.01.2017 № 120101/17, на виконання якого, складено видаткову та податкову накладні від 13.01.2017 № 77 на загальну суму 82 578,84 грн. Оплату придбаного товару підтверджено платіжним дорученням від 30.01.2017 № 90.

Господарські операції з ТОВ «КЕЙНФОР» здійснювалися відповідно до договору поставки від 03.01.2017 № 030101/17, на виконання якого, складено видаткову та податкову накладні від 04.01.2017 № 65 на суму 57 094,43 грн. Перерахування коштів за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням від 18.01.2017 № 41.

Крім того, між ТОВ «ПРОМСАТ» та ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» укладено договір поставки від 17.02.2017 № 170201/17, на виконання якого, складено видаткові та податкові накладні від 20.02.2017 № 56 та від 23.02.2017 № 59. Оплату вартості поставленого товару підтверджено платіжними дорученнями від 14.03.2017 № 210 та від 15.03.2017 № 218.

Також, судом першої інстанції досліджено господарські операції ТОВ «ПРОМСАТ» із ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», здійснені на підставі договору поставки від 05.02.2016 № 050201/16, та з ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», здійснені на підставі договору поставки від 04.07.2016 № 040701/16.

За результатами дослідження відповідних первинних документів судом першої інстанції встановлено обставини придбання товарів, їх оприбуткування, проведення розрахунків та подальшого використання у господарській діяльності ТОВ «ПРОМСАТ».

Зокрема, оприбуткування придбаних товарів підтверджено картками бухгалтерського рахунку 281, а їх подальше використання у господарській діяльності відображено у відповідних регістрах бухгалтерського обліку, зокрема за рахунками 201 та 631.

Крім того, судом першої інстанції встановлено обставини подальшої реалізації частини придбаних товарів іншим суб`єктам господарювання, що підтверджується договорами, видатковими накладними та іншими документами, складеними за результатами відповідних господарських операцій.

Таким чином, судом першої інстанції досліджено не лише документи, якими оформлено придбання товарів у зазначених контрагентів, але й документи бухгалтерського обліку та подальшого руху відповідних товарно-матеріальних цінностей.

Натомість, зі змісту Акту перевірки від 26.12.2019 № 243/26-15-05-01-01/32301861 вбачається, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтувалися переважно на інформації щодо неподання контрагентами податкової та фінансової звітності, відсутності відомостей про наявність у них необхідних матеріальних і трудових ресурсів, відсутності інформації про придбання відповідних товарів за ланцюгами постачання, а також на відомостях, отриманих у межах кримінальних проваджень.

Водночас, контролюючим органом не наведено конкретних недоліків первинних документів, складених за результатами господарських операцій ТОВ «ПРОМСАТ», які б свідчили про недостовірність відображених у них відомостей щодо фактичного придбання товарів.

Також, Головним управлінням ДПС у м. Києві не наведено належних доказів, які б спростовували встановлені судом обставини оприбуткування придбаних товарів, здійснення розрахунків за ними та їх подальшого використання у господарській діяльності товариства.

Колегія суддів зауважує, що відсутність у контролюючого органу інформації про трудові ресурси, основні засоби, складські приміщення та інші матеріальні ресурси контрагентів сама по собі не є безумовним доказом фактичної неможливості здійснення відповідних господарських операцій.

Зазначені обставини підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, зокрема з урахуванням характеру господарських операцій, їх змісту, обсягу та фактичного виконання.

При цьому, інформація щодо відсутності придбання відповідних товарів контрагентами за ланцюгами постачання не може сама по собі спростовувати факт їх придбання ТОВ «ПРОМСАТ», якщо контролюючим органом не встановлено конкретних обставин, які свідчать про відсутність фактичного руху таких товарів за господарськими операціями товариства.

Також, порушення контрагентами вимог податкового законодавства, зокрема в частині подання податкової звітності, не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування відповідних показників податкового обліку за фактично здійсненими господарськими операціями.

Відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер, а тому, можливі порушення контрагентами встановлених законом обов`язків не можуть автоматично свідчити про неправомірність формування податкового обліку ТОВ «ПРОМСАТ» без установлення відповідних порушень безпосередньо з боку товариства.

Водночас, Головним управлінням ДПС у м. Києві не наведено належних доказів узгодженості дій ТОВ «ПРОМСАТ» із зазначеними контрагентами, спрямованих на створення штучних умов для отримання необґрунтованої податкової вигоди, або обізнаності товариства про можливі порушення податкового законодавства з боку таких контрагентів.

Колегія суддів також враховує встановлені судом першої інстанції обставини використання придбаних товарів у господарській діяльності ТОВ «ПРОМСАТ», що відповідає характеру здійснюваної товариством діяльності та підтверджує наявність економічної мети відповідних господарських операцій.

Отже, наведені апелянтом відомості щодо діяльності контрагентів не спростовують установлених судом першої інстанції обставин фактичного придбання ТОВ «ПРОМСАТ» товарів, їх оприбуткування та подальшого використання у господарській діяльності.

Щодо посилань апелянта на матеріали кримінальних проваджень, протоколи допитів та вироки судів стосовно посадових осіб контрагентів ТОВ «ПРОМСАТ», колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Головне управління ДПС у м. Києві обґрунтовує нереальність господарських операцій, зокрема, обставинами реєстрації окремих контрагентів на підставних осіб та наявністю судових рішень у кримінальних провадженнях за статтею 205 Кримінального кодексу України.

Водночас, правове значення зазначених обставин для вирішення податкового спору визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо несумісності статусу фіктивного підприємства з легальною підприємницькою діяльністю та зазначила, що вирок стосовно посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України не створює автоматичної преюдиції щодо нереальності всіх господарських операцій відповідного підприємства.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що такі судові рішення підлягають оцінці адміністративним судом у сукупності з первинними документами, обставинами їх оформлення, можливістю фактичного здійснення господарських операцій, їх зв`язком із господарською діяльністю платника податків та подальшим використанням придбаних товарів.

При цьому, вирішальне значення має встановлення конкретних обставин щодо господарських операцій платника податків, а не лише обставин створення чи діяльності його контрагентів.

Разом з тим, у даній справі наведені апелянтом відомості щодо кримінальних проваджень та вироків судів стосуються обставин реєстрації та діяльності окремих контрагентів ТОВ «ПРОМСАТ».

При цьому, із доводів апеляційної скарги не вбачається, що відповідними судовими рішеннями встановлено обставини нездійснення конкретних господарських операцій між ТОВ «ПРОМСАТ» та ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР» і ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН», за результатами яких сформовано оскаржувані показники податкового обліку.

Крім того, протоколи допитів осіб у межах кримінальних проваджень не є судовими рішеннями, якими встановлюються обставини, обов`язкові для адміністративного суду відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, та підлягають оцінці з урахуванням вимог процесуального законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Таким чином, наведені апелянтом обставини щодо кримінальних проваджень та вироків судів самі по собі не спростовують установлених судом першої інстанції обставин фактичного здійснення господарських операцій ТОВ «ПРОМСАТ».

Посилання апелянта на правові висновки, відповідно до яких, статус фіктивного підприємства несумісний із легальною господарською діяльністю, не можуть бути прийняті як самостійна підстава для висновку про нереальність відповідних господарських операцій без урахування правової позиції, сформульованої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не доведено нереальності господарських операцій ТОВ «ПРОМСАТ» із зазначеними контрагентами та, відповідно, відсутності у товариства правових підстав для формування відповідних показників податкового обліку.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано враховано не лише наявність первинних документів, складених за результатами відповідних господарських операцій, але й обставини фактичного руху товарно-матеріальних цінностей, здійснення розрахунків, їх оприбуткування та подальшого використання у господарській діяльності ТОВ «ПРОМСАТ».

Водночас, доводи апеляційної скарги переважно ґрунтуються на повторному викладенні висновків акта перевірки та інформації щодо діяльності контрагентів, яка була предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, та не містять належного спростування встановлених обставин здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Головним управлінням ДПС у м. Києві обставин, які стали підставою для збільшення ТОВ «ПРОМСАТ» грошових зобов`язань з податку на прибуток на суму 82 368,00 грн та з податку на додану вартість на суму 71 009,00 грн, у тому числі із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 21.01.2020 № 010826115050102 та № 010926115050102.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСАТ» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.