Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №640/8475/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/8475/20 Головуючий у 1 інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Національної поліції України (сектор пенсійного забезпечення), викладену в листі від 03 січня 2020 №І-1/48-2020, в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- зобов`язати Національну поліцію України (сектор пенсійного забезпечення) підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з дня звернення, тобто з 04.12.2019.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним дії Національної поліції України щодо відмови в оформленні та поданні до органів Пенсійного фонду України документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Зобов`язано Національну поліцію України оформити та подати до органів Пенсійного фонду України документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Національна поліція України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, без урахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2024 у справі № 580/1974/23. Апелянт наголошує, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача становила 18 років 09 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII, оскільки, зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги законом не передбачено. Апелянт вказує, що накази Національної поліції України від 07.06.2017 № 190 о/с та від 16.10.2018 № 974 о/с є чинними актами індивідуальної дії, які позивачем не оскаржені та продовжують створювати для нього відповідні юридичні наслідки. На переконання апелянта, належним способом захисту порушеного права є оскарження зазначених наказів у частині визначення вислуги років, а вимоги щодо оформлення та направлення документів для призначення пенсії без внесення відповідних змін до наказу є передчасними. Крім того, апелянт зазначає, що уповноважений структурний підрозділ Національної поліції України здійснює оформлення документів для призначення пенсії лише особам, які набули право на пенсійне забезпечення, та не наділений повноваженнями самостійно змінювати встановлену наказом вислугу років. Відтак, апелянт вважає, що правові підстави для оформлення та направлення до органів Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років відсутні.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України на різних посадах у період з 25.08.1998 по 12.06.2017.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 07.06.2017 № 190 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 12.06.2017 на підставі частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Згідно із зазначеним наказом, вислуга років ОСОБА_1 станом на 12.06.2017 (дату звільнення) становила у календарному обчисленні 18 років 09 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні - 04 роки 06 місяців 16 днів.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Національної поліції України із заявою від 04.12.2019 щодо оформлення та направлення до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом Національної поліції України від 03.01.2020 № І-1/48-2020 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні зазначеної заяви та повідомлено, що відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» умовою призначення пенсії за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, є наявність на день звільнення зі служби з 01.10.2016 по 30.09.2017 вислуги 23 календарних роки і більше.

Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі п,овної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, регулюються Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, у редакції, чинній на час звільнення ОСОБА_1 зі служби, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Положеннями статті 17 Закону № 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Зокрема, до вислуги років зараховуються військова служба, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду, а також служба в Національній поліції України.

В силу вимог частини четвертої статті 17 Закону № 2262-XII, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 393).

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 393, у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 за оформленням документів для призначення пенсії, передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).

За змістом пункту 1 Порядку № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII, подаються цими особами до відповідних головних управлінь Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів, визначених цим Порядком.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 3-1, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.

У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 № 760, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.10.2018 за № 1152/32604, затверджено Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань (далі - Інструкція № 760).

Відповідно до положень Інструкції № 760, уповноважені структурні підрозділи організовують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, приймають заяви та необхідні документи, оформляють подання про призначення пенсії та направляють їх до органів, що призначають пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови Національної поліції України в оформленні та направленні документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років стала відсутність у нього необхідної календарної вислуги років без урахування періодів служби, зарахованих на пільгових умовах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями Закону № 2262-XII та Порядку № 393 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено можливість зарахування вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії.

Врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 та від 21.10.2021 у справі № 620/940/19, суд першої інстанції дійшов висновку, що вислуга років ОСОБА_1 з урахуванням пільгового обчислення перевищує передбачені пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-XII 23 роки.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Порядку № 3-1 та Інструкції № 760 саме на уповноважений структурний підрозділ покладено обов`язок щодо перевірки документів, обчислення вислуги років та оформлення подання про призначення пенсії, у зв`язку з чим визнав відмову Національної поліції України протиправною та зобов`язав відповідача оформити і направити відповідні документи до органів Пенсійного фонду України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII у редакції, чинній на час звільнення ОСОБА_1 зі служби, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, особи, звільнені зі служби з 01.10.2016 по 30.09.2017, які на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Водночас, статтею 17-1 Закону № 2262-XII встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень Закону № 2262-XII, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 № 393, пунктом 3 якої у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося зарахування визначених періодів служби до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що нормативне регулювання, чинне на час звернення ОСОБА_1 щодо оформлення документів для призначення пенсії, передбачало можливість пільгового обчислення вислуги років саме для призначення пенсії, а не виключно для визначення її розміру.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, відповідно до якого, для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що пільгове зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Колегія суддів також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, яка набрала чинності 19.02.2022, внесено зміни до Порядку № 393, якими розмежовано обчислення вислуги років для призначення пенсії та для визначення її розміру.

У постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулися до органів Національної поліції для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19.02.2022, здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.

Водночас, у зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що визначальним для застосування відповідного нормативно-правового регулювання є момент, коли особа почала реалізовувати своє право на призначення пенсії шляхом звернення до уповноваженого органу щодо оформлення необхідних документів.

Слід зазначити, що у даній справі ОСОБА_1 звернувся до Національної поліції України із заявою від 04.12.2019, за результатами розгляду якої листом від 03.01.2020 № І-1/48-2020 отримав відмову в оформленні та направленні документів для призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, правовідносини щодо оформлення пенсійних документів виникли до внесення постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 змін до Порядку № 393, а тому, правомірність оскаржуваної відмови підлягає оцінці відповідно до нормативно-правового регулювання, чинного на момент її надання.

За таких обставин, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23, не спростовують можливості врахування пільгової вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії відповідно до правового регулювання, чинного на час його звернення до Національної поліції України.

Також, колегія суддів зазначає, що, відповідно до наказу від 07.06.2017 № 190 о/с, вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становила 18 років 09 місяців 16 днів, а додаткова вислуга років на пільгових умовах - 04 роки 06 місяців 16 днів.

врахування зазначеної пільгової вислуги разом із календарною вислугою років забезпечує необхідну тривалість вислуги понад 23 роки, встановлену пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII для осіб, звільнених зі служби у відповідний період.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначена на день звільнення ОСОБА_1 вислуга років з урахуванням її пільгового обчислення є достатньою для оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII.

Щодо доводів апелянта про те, що накази Національної поліції України від 07.06.2017 № 190 о/с та від 16.10.2018 № 974 о/с є чинними актами індивідуальної дії, які ОСОБА_1 не оскаржувалися, колегія суддів зазначає наступне.

Зміст зазначених доводів зводиться до того, що визначена наказом про звільнення вислуга років є обов`язковою для уповноваженого структурного підрозділу Національної поліції України, а тому оформлення документів для призначення пенсії можливе виключно після внесення відповідних змін до наказу.

Проте, такі доводи не враховують правового розмежування між визначенням вислуги років для цілей проходження служби та її обчисленням для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-XII і Порядку № 393.

У постанові від 19.09.2023 у справі № 200/9352/20-а Верховний Суд зазначив, що наказ про звільнення не є тим документом, який визначає вислугу років для призначення пенсії, яка підлягає обчисленню відповідно до Закону № 2262-XII. Вислуга років у календарному та пільговому обчисленні визначається уповноваженим органом на підставі відповідних документів, які мають бути враховані під час прийняття рішення про наявність чи відсутність права на пенсію за вислугу років.

З огляду на викладене, сам факт чинності наказів про звільнення та визначення вислуги років не виключає обов`язку уповноваженого органу здійснити її обчислення відповідно до вимог спеціального пенсійного законодавства.

При цьому, ОСОБА_1 не оспорює фактичної тривалості проходження служби, визначеної наказом від 07.06.2017 № 190 о/с, а наполягає на врахуванні встановленої цим наказом пільгової вислуги років під час оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-XII.

Посилання апелянта на необхідність попереднього внесення змін до наказу про звільнення не спростовує встановлених обставин щодо наявності в ОСОБА_1 пільгової вислуги років та не свідчить про відсутність правових підстав для її врахування відповідно до нормативного регулювання, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту «е» частини першої статті 50 Закону № 2262-XII у запропонованому апелянтом розумінні, оскільки, зазначені положення визначають строк призначення пенсії особам, які набули відповідне право у зв`язку з внесенням змін до раніше виданого наказу або іншого розпорядчого акта, тоді як у цій справі питання набуття права на оформлення пенсійних документів пов`язане з урахуванням пільгової вислуги, відомості про яку вже містяться у документах щодо проходження служби ОСОБА_1 .

Щодо посилання апелянта на відсутність у Національної поліції України повноважень самостійно змінювати встановлену наказом вислугу років, колегія суддів звертає увагу на те, що, відповідно до Порядку № 3-1 та Інструкції № 760, уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку документів, необхідних для призначення пенсії, обчислення вислуги років та оформлення відповідних подань до органів Пенсійного фонду України.

Аналогічний висновок щодо компетенції уповноважених структурних підрозділів викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 537/1980/16-а, відповідно до якого, саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення.

Отже, здійснення Національною поліцією України обчислення вислуги років для цілей оформлення пенсійних документів не є самостійною зміною наказу про звільнення, а становить реалізацію визначених законодавством повноважень щодо підготовки документів для призначення пенсії.

При цьому, колегія суддів враховує, що предметом заявлених позовних вимог є правомірність відмови Національної поліції України в оформленні та направленні пенсійних документів, а не внесення змін до наказів про проходження чи припинення служби.

З приводу доводів апелянта щодо недотримання встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, колегія суддів зазначає, що пунктом 12 Порядку № 3-1 передбачено обов`язок уповноваженого структурного підрозділу здійснити оформлення необхідних документів та подання про призначення пенсії, а також надання допомоги особі в одержанні документів, відсутніх на момент подання заяви.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Національної поліції України з питання оформлення та направлення документів для призначення пенсії за вислугу років, за результатами розгляду якого отримав лист від 03.01.2020 № І-1/48-2020.

Зі змісту зазначеного листа вбачається, що підставою відмови визначено саме відсутність необхідної календарної вислуги років, а не недотримання вимог щодо форми звернення чи неподання документів, необхідних для оформлення пенсії.

За таких обставин, посилання апелянта на процедурні вимоги щодо оформлення пенсійних документів не спростовує висновків суду першої інстанції про неправомірність застосованих Національною поліцією України підстав відмови.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що постанова Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 580/1974/23, на яку посилається апелянт, стосується правовідносин щодо включення сум індексації грошового забезпечення до довідки, яка враховується для перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII. Відтак, наведені у зазначеній постанові правові висновки стосуються інших обставин та не визначають порядку врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за обставин, установлених у цій справі.

Колегія суддів також зазначає, що зобов`язання Національної поліції України оформити та подати до органів Пенсійного фонду України документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років не є втручанням у повноваження органу, який здійснює призначення пенсії, оскільки відповідне рішення приймається уповноваженим органом Пенсійного фонду України за результатами розгляду поданих документів.

Враховуючи встановлені обставини, правове регулювання, чинне на час звернення ОСОБА_1 щодо оформлення документів для призначення пенсії, та наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови Національної поліції України в оформленні та направленні відповідних документів, а також обґрунтованість зобов`язання відповідача оформити та подати до органів Пенсійного фонду України документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.