Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №640/22256/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/22256/21 Суддя першої інстанції: Лазаренко Максим Сергійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про визнання протиправними та нечинними окремих частин нормативно-правового акту, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (далі - відповідач, РАУ), в якому просив визнати протиправними і нечинними з моменту прийняття абзаци 3 і 4 пункту 3 розділу II, пункт 20 розділу II рішення РАУ від 19 листопада 2013 року № 238 (з урахуванням подальших змін).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як орган адвокатського самоврядування, наділений повноваженнями запроваджувати порядок організації і діяльності, встановлений законом. Однією із форм діяльності органів адвокатського самоврядування є складання протоколів про адміністративне правопорушення статті 212-3 КУпАП - у частині, що стосується порушення права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідачем було встановлено порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. За таких обставин, сплату за подання заяви про адміністративне правопорушення до ради адвокатів регіону, в якій адвокат не обліковується, та за умови сплати щорічного внеску, суд вважав належним чином обґрунтованою та такою, що переслідує легальну мету в частині організації та здійснення наданих чинним законодавством повноважень.

Також, суд першої інстанції зазначив, що приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено необхідності здійснення державної реєстрації рішень Ради адвокатів України та відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Рада адвокатів України не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що предметом спору у цій справі є фактично плата за звернення до КДКА за складення протоколу про адміністративне правопорушення у виді ненадання відповіді на адвокатський запит. Така плата обмежує встановлене законом право адвоката вимагати притягнення до адміністративної відповідальності особи, що ігнорує його адвокатський запит. Таким чином, фактично вона обмежує повноцінну реалізацію адвокатом його права на адвокатський запит. Також наголошено, що оскаржуване у цій справі рішення РАУ відповідає нормативно-правовому акту, оскільки: воно стосується невизначеного кола осіб - усіх адвокатів (без переліку конкретних адвокатів); встановлює норму права - обов`язок сплати коштів за подання заяви про складення протоколу про адміністративне правопорушення; розраховане на неодноразове застосування.

Після усунення визначених в ухвалі від 14.04.2025 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу РАУ просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що запроваджені рішенням Ради адвокатів України від 03.07.2021 № 55 зміни не обмежують право адвокатів на звернення із заявою про адміністративне правопорушення, а, навпаки надають альтернативу для звернення адвоката до рад адвокатів регіону, які не знаходяться за основним місцем роботи адвоката та сплати щорічного внеску. Крім того, заявник може скерувати заяву про адміністративне правопорушення до відповідної ради адвокатів регіону, де він обліковується, за адресою основного робочого місця (куди адвокатом сплачено щорічний внесок адвоката на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування), що є безкоштовно. Таким чином, оскаржуване рішення Ради адвокатів України жодним чином не порушує та не звужує права позивача, оскільки не містить заборон та не обмежує прав адвоката вимагати притягнення до адміністративної відповідальності особи, що ігнорує його адвокатський запит, як зазначає позивач. Також зауважено, що приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено необхідності здійснення державної реєстрації рішень Ради адвокатів України та відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Рада адвокатів України не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2026 продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 27.10.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Рішенням Ради адвокатів України №238 від 19.11.2013 затверджено Порядок оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення (далі - Порядок №238).

Радою адвокатів України 03.07.2021 прийнято рішення № 55, яким внесено зміни до Порядку №238 та додано абзаци 3-4 пункту 3 розділу ІІ такого змісту:

«Якщо провадження за заявою про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 КУпАП порушується за заявою адвоката на території юрисдикції ради адвокатів регіону, місцезнаходження якої є відмінним від адреси основного робочого місця адвоката, заявник (адвокат) повинен відшкодувати на рахунок такої регіональної ради адвокатів організаційно-технічні витрати, пов`язані з перевіркою матеріалів, прийняттям рішення про складання/відмову в складанні протоколу про адміністративне правопорушення, складанням протоколу про адміністративне правопорушення та направленням його до суду у розмірі 15% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається.

До такої заяви (звернення) адвокат додає копію платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційне забезпечення її розгляду (відшкодування витрат, пов`язаних з перевіркою матеріалів та складання протоколів про адміністративне правопорушення тощо). У разі відмови або відкликання своєї заяви (звернення) заявником після внесення плати за організаційне забезпечення розгляду заяви, така плата не повертається.».

Не погоджуючись з внесеними змінами до Порядку №238, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

За змістом частин 1, 2 статті 2 Закону № 5076-VI адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 5076-VI з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

У пункті 3 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 5076-VI Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

Частиною четвертою статті 55 Закону № 5076-VI визначено, що Рада адвокатів України: 1) складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з`їзду адвокатів України; 2) визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з`їзду адвокатів України; 3) забезпечує виконання рішень з`їзду адвокатів України; 4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; 5) затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги; 6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з`їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання); 7) визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 8) сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність; 9) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; 10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з`їзду адвокатів України; 11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів; 12) визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України; 13) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України; 14) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з`їзду адвокатів України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 57 Закону № 5076-VI рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Оскаржуваним рішенням від 03.07.2021 № 55 Рада адвокатів України, розглянувши пропозиції адвоката, представника адвокатів Донецької області у складі Ради адвокатів України Осики С.В. та представників рад адвокатів регіонів, заслухавши позиції Голови Ради адвокатів Хмельницької області Вагіної Н.А., Голови Ради адвокатів Волинської області Руденко Г.А., Голови Ради адвокатів Закарпатської області Фазекоша О.А.; заслухавши звернення Голови Ради адвокатів міста Києва Рябенка П.К.; заслухавши представника адвокатів Хмельницької області у складі Ради адвокатів України Каденко О.О.; врахувавши пропозиції, зауваження та доповнення Голови Ради адвокатів України Ізовітової Л.П., Заступника Голови Ради адвокатів України Гвоздія В.А., представника адвокатів Рівненської області у складі Ради адвокатів України Лазарчук Г.В., а також інших членів Ради адвокатів України, керуючись статтями 55, 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вирішила внести зміни та доповнення до Порядку оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення (нова редакція), якими було встановлено та затверджено плату за подання адвокатами заяв про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) до регіональної ради адвокатів, місцезнаходження якої є відмінним від адреси основного робочого місця адвоката. Крім того, зазначені заяви залишаються без розгляду, якщо адвокатом не сплачено щорічний внесок до ради адвокатів регіону за основним місцем роботи.

У преамбулі Рішення Ради адвокатів України від 03.07.2021 № 55 вказано, що таке прийнято з метою відшкодування витрат, які несуть ради адвокатів регіонів при складанні адміністративних протоколів за заявами адвокатів основне робоче місце (куди адвокатом сплачено щорічний внесок адвоката на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування) яких знаходиться в іншому регіоні; у тому числі з метою ефективного захисту прав адвоката на інформацію та врегулювання питання значного навантаження на Раду адвокатів міста Києва, а також уникнення збільшення строків розгляду матеріалів та, як наслідок, закриття судами проваджень у зв`язку з закінченням строку притягнення особи до відповідальності.

Так, до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті винні особи за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначена стаття визначає зокрема, що неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення особами, які мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 212-3 КУпАП України є голова ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член ради адвокатів (стаття 212-3 - у частині, що стосується порушення права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що плата за звернення до КДКА за складення протоколу про адміністративне правопорушення у виді ненадання відповіді на адвокатський запит обмежує встановлене законом право адвоката вимагати притягнення до адміністративної відповідальності особи, що ігнорує його адвокатський запит. Тобто фактично вона обмежує повноцінну реалізацію адвокатом його права на адвокатський запит.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що запроваджені зміни рішенням Ради адвокатів України від 03.07.2021 №55 надають заявнику альтернативу на вчинення дій, спрямованих на подання заяви про адміністративне правопорушення. Зокрема, заявник може скерувати заяву про адміністративне правопорушення до відповідної ради адвокатів регіону, де він обліковується, за адресою основного робочого місця (куди адвокатом сплачено щорічний внесок адвоката на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування), що є безкоштовним.

Крім того, з метою ефективного захисту права адвоката на інформацію та уникнення збільшення строків розгляду матеріалів, передбачених статтею 212-3 КУпАП, встановлена можливість звернення за адресою місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності, якщо вона є відмінною від адреси фактичного місця здійснення адвокатської діяльності або за місцем знаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, що допустили адміністративне правопорушення.

Таким чином, подання такої заяви до іншої регіональної ради адвокатів (не за місцем основної роботи та сплати адвокатом щорічного внеску) розширило можливість адвокатів забезпечити права та гарантії адвокатської діяльності, і надало право вибору до якої ради адвокатів регіону звертатись.

Колегія суддів також звертає увагу, що оскаржуване рішення Ради адвокатів України не встановлює нових обов`язків для позивача, не містить заборон, не позбавляє його будь-яких наданих законом прав, а також не обмежує прав адвоката вимагати притягнення до адміністративної відповідальності особи, що ігнорує адвокатський запит.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 у справі №640/28126/20 зазначив, що законодавство не забороняє адвокатському самоврядуванню самостійно визначати способи реалізації завдань адвокатського самоврядування та джерела їх фінансового забезпечення у межах правового поля.

Виходячи з вищевикладеного, на переконання судової колегії, оскільки відповідач, як орган адвокатського самоврядування, наділений повноваженнями запроваджувати порядок організації і діяльності, встановлений Законом, оскаржуване рішення Ради адвокатів України прийняте в межах компетенції, на підставі та в межах вимог чинного законодавства.

Щодо посилання позивача на постану Верховного Суду у справі № 816/2353/17, колегія суддів звертає увагу, що висновки, викладені у вказаній постанові не є подібними до спірних правовідносин, оскільки у справі № 816/2353/17 оскаржувалося рішення Ради адвокатів України в частині встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури і висновок Верховного Суду щодо вказаної норми сформовано через системний аналіз положень Закону України «Про звернення громадян» в аспекті реалізації права громадян на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України.

Також, в обґрунтування своєї позиції позивач в апеляційній скарзі посилається на необхідність державної реєстрації спірного рішення, оскільки останнє є нормативно-правовим актом застосування.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що згідно з пп. 9 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 395, Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 45 Закону № 5076-VI Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1. 3 ст. 57 Закону № 5076-VI рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Отже, основною правовою формою адвокатського самоврядування є рішення, як акт колегіального органу адвокатського самоврядування, прийняте в межах її компетенції і спрямоване на регулювання діяльності адвокатури або вирішення індивідуальних питань пов`язаних з адвокатом та його професійною діяльністю, видається з метою вирішення завдань адвокатського самоврядування та здійснення самоврядних функцій, які спрямовані для його адресатів - адвокатів.

Акти органів адвокатського самоврядування приймаються відповідно до чинного законодавства України, в межах повноважень цих органів, і мають обов`язкову силу у сфері регулювання професійної діяльності адвокатів. Вони містять норми, що реалізують завдання та функції адвокатського самоврядування, і застосовуються у межах професійної діяльності адвокатів.

Таким чином, рішення органів адвокатського самоврядування регулюють діяльність виключно адвокатів як членів професійної спільноти, не встановлюють загальнообов`язкових правил поведінки для необмеженого кола осіб та не включаються до системи нормативно-правових актів держави.

Крім цього, рішення органів адвокатського самоврядування не підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України, як це передбачено для нормативно-правових актів, що видаються органами виконавчої влади.

Враховуючи вищевикладене, приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено необхідності здійснення державної реєстрації рішень Ради адвокатів України, оскільки відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Рада адвокатів України не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації.

Щодо посилання позивача на те, що у постановах Верховного Суду у справах № 640/28126/20 і № 816/2353/17, в яких оскаржувалися рішення РАУ, вони були визнані судами як нормативно-правові акти, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у вказаних постановах дійшов висновку, що рішення Ради адвокатів України не підлягають державній реєстрації, оскільки відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Рада адвокатів України не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації, та не встановлював, що такі рішення є нормативно-правовими актами.

Крім того, у цій адміністративній справі позивачем оскаржується рішення Ради адвокатів України, яке стосується лише прав та інтересів адвокатів, та не має загального характеру, тобто, не розповсюджується на невизначене коло фізичних та юридичних осіб, як це передбачено для нормативно-правового акту.

Відтак, під час розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції апелянтом не доведено, що при постановленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції здійснив порушення норм матеріального чи процесуального права, або неповною мірою з`ясував обставини, що мають значення для її вирішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 27 жовтня 2026 року.