Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №682/1893/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1893/26

Провадження № 2/682/1553/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючого судді Мотонок Т. Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/1893/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до Приватного підприємства «Теплий дім», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До суду надійшов позов ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ПП «Теплий дім», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову вказано, що 27.12.2010 Славутський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив рішення по справі № 2-1406/2010, за яким вирішено стягнути з Приватного підприємства «Теплий Дім-КТВ-Сл», ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11048149000 від 03.10.2006 р. у розмірі 248 030,57 грн.

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення, яке виніс Славутський міськрайонний суд Хмельницької області не виконувалось Відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року.

Відповідно до наявного рішення, а також інших судових документів, право грошової вимоги належить саме ТОВ «Він ФІНАНС». 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК«Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Отже, рішення суду не виконувалось Відповідачем у період з 25.02.2019 до 23.02.2022, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. У зв`язку з цим Позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 2 2302,37 грн та інфляційні збитки у розмірі 54 235,47 грн (разом становить 76 537,84 грн), що підлягають сплаті Відповідачем за прострочення виконання рішення суду.

За таких обставин, представник позивача звернувся до суду та просив: стягнути з ПП «Теплий Дім-КТВ-Сл», ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» збитки в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2-1406/2010 у розмірі – 76 537,84 грн, а також інші судові витрати.

Ухвалою суду від 12.07.2026 справу прийнято до провадження, та призначено судове засідання на 30.09.2026.

30.09.2026 розгляд справи було відкладено у зв`язку із першою неявкою відповідачів до суду.

27.10.2026 в призначений час учасники справи до суду не з`явились.

Представником позивача в позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Від ПП «Теплий Дім-КТВ-Сл» заяв та клопотань до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відзив на позов відповідачі не подавали.

У зв`язку із наведеними обставинами ухвалою суду від 27.10.2026 було постановлено проводити заочний розгляд даної справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Так, згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною 1 статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області було вирішено стягнути з ПП «Теплий Дім –КТВ-Сл» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 246 210 грн. 57 коп, 1700 грн витрат по сплаті судового збору, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 248 030 грн 57 коп (а.с. 12-13).

08.09.2015 було відкрито виконавче провадження № 48650834 за виконавчим листом №2-1406/2010 виданого 27.12.2010, стягувач: ПАТ «Укрсиббанк», боржник: ПП «Теплий дім – КТВ-Сл», відповідно до якого постановлено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ПП «Теплий дім – КТВ-Сл» у межах суми звернення стягнення: 248030,57 грн. Крім того, накладено заборону відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ПП «Теплий дім – КТВ-Сл» (а.с.1 0).

Згідно ухвали Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.02.2016, у ВП №48650834 від 8.09.2015 та ВП № 48724639 від 25.09.2015 замінено стягувача ПАТ «Укрсиббанк» на його правонаступника: ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (а.с. 8-9).

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК«Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Як зазначає позивач, рішення суду не виконувалось Відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що з березня 2019 року по лютий 2022 року нараховано інфляційних збитків у розмірі 54 235,47 грн, 3% річних в сумі 22 302,37 грн.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Частиною першої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

При укладенні будь-якого договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Із положень статті 514 ЦК України слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отож, як зазначено вище, боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

У зобов`язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 листопада 2022 року зазначив, що натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном;

задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності;

законодавець в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов`язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред`явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов`язання, не має створювати механізм обходу заборони передбаченої в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред`явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності;

очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов`язанні має бути й стосовно 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов`язанні. Пред`явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3% річних та інфляційних втрат, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності;

приватне право не може допускати ситуацію за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3% річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовну давність, а кредитору надає можливість обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 виснувала, що у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовою суду в його поновленні право стягувача на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення припиненою. Отже зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

З матеріалів справи слідує, що рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 2-1406/2010 постановлено 27.12.2010. Зазначене рішення, згідно матеріалів справи, набрало законної сили 12.01.2011.

Згідно ухвали суду від 03.12.2016, у виконавчих провадженнях № ВП 48650834 від 8.09.2015 та ВП № 48724639 від 25.09.2015 замінено первісного стягувача ПАТ "Укрсиббанк", який звернувся із заявою про примусове виконання рішення 07.09.2015, на ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", правонаступником якого є позивач ТОВ "ВІН ФІНАНС".

Однак в матеріалах справи відсутні відомості про подальше вчинення позивачем, як новим кредитором у зобов`язанні, будь-яких дій, спрямованих для реалізації свого права на виконання рішення.

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників, відомості про відкриті виконавчі провадження № ВП 48650834 від 8.09.2015 та ВП № 48724639 від 25.09.2015 відносно боржників ОСОБА_2 , ПП "Теплий дім-КТВ-Сл" відсутні.

Таким чином, оскільки, від заміни стягувача у виконавчих листах минуло понад 10 років, позивачем не підтверджено його права на примусове виконання рішення про стягнення основного боргу станом на даний час, внаслідок чого рішення суду не виконується в примусовому порядку (докази цього - відсутні), до цих грошових вимог не можуть бути застосовані правила частини другої статті 625 ЦК України.

Оскільки вимоги ТОВ "ВІН ФІНАНС є необґрунтованими, тому у задоволенні позову слід відмовити.

І зв`язку із відмовою у позові відсутні підстави для стягнення із відповідачів на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору та на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 16, 81, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м. Київ, ЄДРПОУ: 38750239);

Відповідач: Приватне підприємство «Теплий Дім-КТВ-Сл» (адреса згідно поззов: вул. Соборності, буд. 10, кв. 22, Шепетівський р-н, Хмельницька обл., адреса реєстрації згідно ЄДРЮОФОПГФ: проспект Кірова, буд. 46, м. Дніпро, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ: 33168900);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса згідно позову: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації згідно даних ЄДДР: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Мотонок Т. Я.