Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №608/1729/25 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Справа № 608/1729/25

Номер провадження2-а/608/23/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючого судді Запорожець Л. М.

за участю секретаря судового засідання Фаштиковської М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові адміністративну справу за позоною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення пропущеногол строку на оскарження постанови та скасування постанови № 849 від 24.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_2 та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив поновити пропущений строк на оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову №849 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 24.03.2025 року, закрити провадження у справі, а також стягнути на його користь судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним і з 18.10.2024 року перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 18.10.2024 року позивач уточнив свої облікові дані та подав заяву на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+», дата уточнення даних позивачем - 07.03.2025 року.

Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААГ №732739 від 08.10.2024 року позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи (інвалід з дитинства), інвалідність встановлена до 01 липня 2027 року. На підставі довідки №4/2125 від 04.04.2025 року позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 09 травня 2025 року.

24 березня 2025 року об 11 год. 00 хв. позивач був зупинений групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 ; в процесі звірки його персональних даних із військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів встановлено, що станом на 24.03.2025 року позивач є порушником військового обліку за неоновлення облікових даних, у зв`язку з чим йому вручено повістку №482 від 24.03.2025 року про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) на 25.03.2025 року.

24 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №849, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього штраф у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Позивач зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього складено лише 25.03.2025 року за №4/11956, тобто вже після дати винесення оскаржуваної постанови (24.03.2025 року), а отже притягнення позивача до відповідальності передувало встановленню факту вчинення правопорушення. На момент винесення постанови протокол стосовно позивача не складався, постанову винесено без повідомлення позивача про розгляд справи, чим позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Позивач зазначив, що станом на момент отримання повістки, 24 березня 2025 року, він вже виконав свій обов`язок військовозобов`язаного: 18.10.2024 року особисто уточнив облікові дані у ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18.10.2024 року подав заяву на відстрочку та отримав її на строк дії мобілізації, а 07.03.2025 року авторизувався у застосунку «Резерв+». З 18.10.2024 року жодні облікові дані позивач не змінював, у зв`язку з чим йому не зрозумілі підстави вручення повістки №482 про уточнення облікових даних; відповідач не зазначив, які саме дані потребували уточнення. Також позивач зазначив, що відповідач, маючи технічну можливість та право отримувати інформацію про позивача з офіційних державних реєстрів, міг самостійно уточнити потрібні облікові дані без фізичної присутності позивача.

Постанову №849 від 24.03.2025 року позивач отримав 22 липня 2025 року поштовим відправленням, яке було вручене членам його сім`ї, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №4860101983726. З цього часу позивач дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим просить поновити пропущений строк на оскарження постанови, визнати її протиправною та скасувати, закрити провадження у справі, а також стягнути судові витрати.

На виконання вимог пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України позивач повідомив, що з аналогічним адміністративним позовом до того самого відповідача з тих самих підстав в жоден із судів України не звертався та рішень жодного суду по даному факту не існує.

Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Рубаняк Т. Р. - в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 - в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 235 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 цього Кодексу, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, від імені яких таке право надано керівникам відповідних центрів.

Статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Зазначена норма є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акта.

Відповідно до вимог статті 293 КУпАП і роз`яснень, викладених у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» (зі змінами та доповненнями), орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 24 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №849, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача, зареєстрований за №4/11956, складено 25 березня 2025 року, тобто вже після дати винесення оскаржуваної постанови (24.03.2025 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги, зокрема, тим, що протокол про адміністративне правопорушення складено пізніше дати винесення постанови, а також тим, що на момент вручення повістки №482 він вже виконав обов`язки щодо уточнення облікових даних та мав чинну відстрочку від призову. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав та доказів на спростування доводів позивача суду не надав.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права те, що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винною у вчиненні правопорушення, фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Позиція ОСОБА_2 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

В силу ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що постанова №849 ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі про адміністративне правопорушення від 24 березня 2025 року не відповідає вищевказаним вимогам закону, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовної заяви та направлення справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, суд вважає, що необхідно визнати поважними причини пропуску позивачем строку на оскарження постанови та поновити строк на її оскарження, так як копію постанови позивач отримав 22.07.2025 року.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 27, 210, 235, 242-246, 247, 251, 280, 283, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Поновити пропущений строк на оскарження постанови №849 від 24.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП щодо ОСОБА_2 .

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №849 від 24 березня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 , про накладення на ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення штрафу в розмірі 17 000 гривень, а справу надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні решти адміністративного позову - відмовити.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а в разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи №608/1729/25.

Рішення набрало законної сили " " ________________ року.

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію рішення видано " " _______________ року.

Секретар: