Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №554/12278/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №554/12278/26

Суддя: Михайлова І. М.

Дата документу 26.10.2026Справа № 554/12278/26

Провадження № 2/554/5773/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Михайлової І.М.,

за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб таким, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що він є наймачем комунальної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають за вказаною адресою з 2006 року. Витрати за оплату комунальних послуг позивач несе сам.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 справу розподілено до провадження судді Савченко Л.І.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави Савченко Л.І. від 08.09.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави Савченко Л.І. від 01.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання на 02.11.2026 на 15 год. 15 хв.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 08.09.2026 заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Савченко Л.І. у цивільній справі № 554/12278/26 задоволено, справу передано для визначення іншого складу суду в порядку статті 33 ЦПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2026 справу №554/12278/26 розподілено судді Материнко М.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 10.09.2026 справу №554/12278/26 прийнято до провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін, призначено розгляд справи на 30.09.2026.

30.09.2026 головуючий суддя Материнко М.О. заявила самовідвід від розгляду цивільної справи №554/12278/26.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 30.09.2026 заяву головуючого судді Материнко М.О. про самовідвід задоволено, а справу передано для визначення іншого складу суду в порядку статті 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2026 справу № 554/12278/26 передано на розгляд судді Михайлової І.М.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 02.10.2026 року справу №554/12278/26 прийнято до провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін, призначено розгляд справи на 20.10.2026 на 10 год. 15 хв.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Зазначив, що раніше звертався з аналогічним позовом, але йому було відмовлено, оскільки дитина ОСОБА_3 на той час був неповнолітнім. Просив позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися.

Зокрема, надіслані за місцем реєстрації відповідачів рекомендовані листи з копією ухвали про відкриття провадження у справі, копією позовної заяви, з повідомленням про розгляд справи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не був вручений, а поштове відправлення повернуто з відміткою «адресат відсутній». Отже, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідачі вважаються належним чином повідомленими про розгляд судом справи, учасником якої вони є.

Згідно із ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з`явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене та те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі ст.ст.280-281 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно копії рішення Виконавчого комітету Полтавської міської Ради народних депутатів № 54 від 23.01.1985 року про заселення 95 квартирного жилого будинку по АДРЕСА_2 , а також квартир, що звільняються при заселенні цього будинку - позивач ОСОБА_1 є квартиронаймачем житла, а саме квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до копії актів про фактичне проживання/непроживання особи за місцем реєстрації від 29.12.2016, 24.05.2021 та 04.10.2023 за адресою: АДРЕСА_1 у вказаній квартирі, окрім позивача, зареєстровані: ОСОБА_4 – син позивача, ОСОБА_2 – донька позивача; ОСОБА_3 – онук позивача, а фактично проживає одна людина – позивач ОСОБА_1 .

Зазначено, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_4 з 2006 року. ОСОБА_3 проживає за адресою матері.

У справі, яка розглядається, спірні правовідносини врегульовані нормами ст.ст. 71-72 ЖК України, ЦК України.

Згідно із статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до Закону України «Про основні засади житлової політики» від 13.01.2026, що набрав чинності 15.02.2026, Житловий кодекс України втратив чинність, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це.

На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).

У постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Частина друга статті 405 ЦК України також встановлює, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Системний аналіз вказаних норм матеріального права, дає підстави дійти висновку про те, що законодавець чітко визначив осіб, які втрачають право користування житловим приміщенням, за умов встановленими статтею 71 ЖК України та статтею 405 ЦК України. Цими особами є: член сім`ї власника житла, наймач або члени його сім`ї.

Отже, право на користування житлом було набуто відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі рішення Виконавчого комітету Полтавської Ради народних депутатів № 54 від 23.01.1985.

Відповідно до копії актів про фактичне проживання/непроживання особи за місцем реєстрації від 29.12.2016, 24.05.2021 та 04.10.2023 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_4 з 2006 року. ОСОБА_3 проживає за адресою матері.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 14.06.2022 у справі № 161/20415/19 (провадження № 61-14025св21).

Отже, враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 понад шість місяців, не користуються вказаним житлом, фактично змінили місце проживання, не несуть витрат по утриманню спірної квартири, тому їх слід визнати такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із того, що факт постійної відсутності відповідачів у спірній квартирі (непроживання відповідачів понад встановлений законом строк без поважних причин близько 10 років, з 2016 року) доведено наявними матеріалами справи, зокрема відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_4 .

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя І.М. Михайлова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua