Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №537/3540/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2060/2026

Справа № 537/3540/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Мартишевої Т. О.

за участі секретаря судового засідання Антохіної Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кременчук у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, вказуючи в обґрунтування позовних вимог, що 26.08.1997 року між нею та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу, Ганночкою О.В., реєстровий № 5690. В січні 2026 року вона звернулась до Першої державної нотаріальної контори з метою укладення договору купівлі-продажу, однак було встановлено, що на її квартиру накладено арешт за обтяженням № 27059338; Дата, час державної реєстрації 17.02.2005 09:53:12; Державний реєстратор: Гарник Світлана Юріївна, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, Полтавська область; Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: Б/н, виданий 16.05.1991, видавник: Перша Кременчуцька нотаріальна контора; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42077480 від 16.07.2018 16:32:51, Гарник Світлана Юріївна, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, Полтавська обл.; Вид обтяження: заборона на нерухоме майно; Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, країна громадянства: Україна; Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 1688863, 17.02.2005 09:53:12; Опис предмета обтяження: состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле; Додаткові відомості про обтяження: № реєстра: 120-3, внутр. № 2901033B23EF342F4C26, коментарій: 1-91-23. Після звернення з заявою до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори з проханням скасування арешту на належну їй квартиру АДРЕСА_1 , 13 квітня 2026 року вона отримала лист-роз`яснення № 818/01-16 від 13.04.2026 року, яким повідомлено, що: «Згідно перевірки реєстру накладених і знятих арештів (заборон) Першої кременчуцької державної нотаріальної контори за 1991 рік наявний запис про накладення заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу квартири в розстрочку, посвідченого Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 16.05.1991 року. Згідно перевірки алфавіту до загального реєстру Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 19.07.1995 року за реєстром № 3-3231 був посвідчений договір дарування вищезазначеної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Додатково повідомлено, що до 2005 року вся інформація щодо посвідчених договорів відчуження нерухомого майна та накладених арештів та заборон відчуження була лише на паперових носіях. В зв`язку з введенням в дію Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна оператором ДП «Інформаційний центр» при Першій кременчуцькій ДНК здійснювалось перенесення заборон і арештів з паперових носіїв до електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тому 17.02.2025 року за реєстраційним номером обтяження: 1688863 був внесений запис про заборону даної квартири». До свого листа-роз`яснення Третя особа додала копію реєстру накладених і знятих арештів (заборон) з 18.05.1960 по 1992. Позивач не має відношення до договору купівлі-продажу належної їй квартири в розстрочку, посвідченого Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 16.05.1991 року, коли її власником був ОСОБА_2 , тому вимушена звернутись до суду з позовом про скасування арешту (заборону) на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.07.2026 було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

10.09.2026 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чирва В.П., у судове засідання не з`явилися, представник позивача звернулася до суду із заявою про розгляд справи у їх відсутність та підтримання позовних вимог.

Відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату та час його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

За таких обставин зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Представник третьої особи Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, у судове засідання не з`явився, завчасно подав до суду заяву, відповідно до якої просив провести судове засідання у його відсутність та винести рішення на розсуд суду.

З`ясувавши позицію позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та зокрема підтверджується договором купівлі - продажу квартири, посвідченого 26 серпня 1997 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., та зареєстрованого в реєстрі за №56-90, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №131014984, сформованого 16.07.2018, технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого ТОВ "Кременчуцька інжинірингова компанія" станом на 03.07.2018, позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу квартири, укладеного 26 серпня 1997 року з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Як вбачається з п.4 договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 26 серпня 1997 року, на час укладення договору згадана квартира під забороною не перебувала.

Згідно довідки, що містить інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №473074032, сформованої 16.04.2026, квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт за обтяженням № 27059338; Дата, час державної реєстрації 17.02.2005 09:53:12; Державний реєстратор: Гарник Світлана Юріївна, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, Полтавська область; Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: Б/н, виданий 16.05.1991, видавник: Перша Кременчуцька нотаріальна контора; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42077480 від 16.07.2018 16:32:51, Гарник Світлана Юріївна, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, Полтавська обл.; Вид обтяження: заборона на нерухоме майно; Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжується: ОСОБА_2 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, країна громадянства: Україна; Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 1688863, 17.02.2005 09:53:12; Опис предмета обтяження: состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле; Додаткові відомості про обтяження: № реєстра: 120-3, внутр. № 2901033B23EF342F4C26, коментарій: 1-91-23.

З листа Першої кременчуцької державної нотаріальної контори за вих. № 818/01-16 від 13.04.2026 вбачається, що згідно перевірки реєстру накладених і знятих арештів (заборон) Першої кременчуцької державної нотаріальної контори за 1991 рік наявний запис про накладення заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу квартири в розстрочку, посвідченого Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 16.05.1991 року. Згідно перевірки алфавіту до загального реєстру Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 19.07.1995 року за реєстром №3-3231 був посвідчений договір дарування вищезазначеної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Додатково повідомлено, що до 2005 року вся інформація щодо посвідчених договорів відчуження нерухомого майна та накладених арештів та заборон відчуження була лише на паперових носіях. В зв`язку з введенням в дію Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна оператором ДП «Інформаційний центр» при Першій кременчуцькій ДНК здійснювалось перенесення заборон і арештів з паперових носіїв до електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тому 17.02.2005 року за реєстраційним номером обтяженням: 1688863 був внесений запис про заборону даної квартири.

Як вбачається з реєстру накладених і знятих арештів /заборон/ з 18.05.1960 по 1992, під №23 міститься запис від 16.05.1991 про накладення заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу квартири в розстрочку, посвідченого Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 16.05.1991 року

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду і одним із способів захисту цього права є припинення дії, яка порушує право.

Згідно ст.41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктом 7 ст.34 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що у державних нотаріальних конторах вчиняються нотаріальні дії, зокрема, накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Положенням про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 травня 1997 року №41/5, встановлено порядок створення Єдиного реєстру для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесення реєстраційних записів до нього. Також встановлювалося, що до початку функціонування Єдиного реєстру для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна діє система реєстрації заборон відчуження та арештів майна, а також перевірок їх відсутності, що склалась до видання цього наказу.

Наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року №31/5 затверджено нове Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та внесено зміни до чинної на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції від 18 червня 1994 року №18/5, пункт 136 якої в новій редакції передбачав, що накладені заборони та арешти підлягають обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Наказом Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 року №85/5 з метою вдосконалення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено зміни та доповнення до попереднього Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та затверджено Інструкцію про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Положення Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон.

Таким чином вбачається, що в період з часу накладення заборони (№ запису 23 від 16.05.1991) законодавство, що регулювало порядок обліку заборон, змінювалося неодноразово, у зв`язку з чим відомості про накладену заборону внесено в реєстр 17 лютого 2005 року, про що свідчить довідка, що містить інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №473074032, сформована 16.04.2026.

Суд бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений в постанові в постанові від 13 липня 2022 року по справі №2/0301/806/11, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейський суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння. Друга норма, що міститься в другому абзаці, охоплює питання права власності та обумовлює його певними критеріями та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні пояснюватися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципових прав верховенства, що включає свободу свавілля. Суд також надає, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Можливість досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та важкий тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне використання продуктів, які застосовуються, та надаються, які прагнуть досягти.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Стала судова практика свідчить про те, що має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що наявність арешту порушує права позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги розпоряджатися своїм майном, при цьому підстав для обтяження нерухомого майна судовим розглядом не встановлено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_2 , третя особа: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, ст. 386, 391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора (адреса: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Перемоги, будинок 9/1; код ЄДРПОУ 02900038), про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 27059338, дата, час державної реєстрації 17.02.2005 09:53:12, державний реєстр: ОСОБА_5 , виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, документи подані для державної реєстрації: договір купівлі- продажу, серія та номер: Б/н, виданий 16.05.1991, видавник: Перша Кременчуцька нотаріальна контора, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42077480 від 16.07.2018 16:32:51, Гарник Світлана Юріївна, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, Полтавська область, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, країна громадянства: Україна, відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 1688863, 17.02.2005 09:53:12, опис предмета обтяження: состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле; додаткові відомості про обтяження: № реєстра: 120-3, внутр. № 2901033B23EF342F4C26, комментарий: 1-91-23.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складений 27 жовтня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева