Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №459/2846/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/2846/26

Провадження № 1-кп/459/160/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Шептицькому об`єднані кримінальні № 62025240040003690 від 14.08.2025 та № 42026142410000173 від 03.06.2026 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград Львівської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше судимого, курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, самовільно залишив розташування військової частини у АДРЕСА_2 та в період часу з 09.04.2025 по 03.06.2025 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки в умовах воєнного стану.

Чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Окрім цього, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2024 №224 солдат ОСОБА_4 зарахований до списків військової частини, призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 та вважається таким, що посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом – Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

З 25 жовтня 2025 року солдат ОСОБА_4 , вважався тимчасово прибулим до військової частини НОМЕР_3 , який прибув з самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 року №7038, розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 №6837 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_2 , та перебував відповідно на тимчасовому обліку у військовій частині НОМЕР_3 .

Перебуваючи у зведеному підрозділі тимчасово прибулих осіб, які повернулись із СЗЧ, 17.11.2025 ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, у військовий стан, маючи намір ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_3 та в період часу з 17.11.2025 по 03.06.2026 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем мешкання на території м. Шептицький, Львівської області.

03.06.2026 солдат ОСОБА_4 добровільно прибув до розташування Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, чим припинив вчинення кримінального правопорушення.

У період часу з 17.11.2025 по 03.06.2026 солдат ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував. Під час незаконного перебування за межами місця служби солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об`єктивно мав можливість це вчинити.

Такі дії ОСОБА_4 , кваліфіковано, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю. Разом з тим на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від надання показів. Просив суд суворо не карати.

Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, повністю підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами.

Копією витягу із Наказу № 307 від 25.10.2025 командира військової частини НОМЕР_3 згідно якого, солдата ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину 13.08.2024, з 25.10.2025 зараховано на продовольче забезпечення та тимчасовий облік до військової частини НОМЕР_3 .

Повідомленням військової частини НОМЕР_3 від 17.11.2026 № 13499, згідно якого солдат ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається тимчасово прибулим військовослужбовцем, що прибув з самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи у зведеному підрозділі тимчасово прибулих осіб, які повернулись з СЗЧ, 17.11.2025 самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 .

Повідомленням про кримінальне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.08.2025, з якого вбачається, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.03.2025 № 70 солдат ОСОБА_4 вважається таким, що прибув та облікований, як тимчасово прикомандирований військовослужбовець на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройний Сил України від 11.05.2024 № 7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройний Сил України від 08.05.2024 №6837. Під час контрольної перевірки наявності особового складу 09.04.2025 о 20:00год командиром підрозділу виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 , про що рапортом повідомлено командира військової частини. Станом на 02.08.2025 солдат ОСОБА_4 до місця розташування базового табору військової частини НОМЕР_2 (Вінницька область) не повернувся, обов`язки військової служби не виконує., а час проводить на власний розсуд.

Актом службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 29.04.2025, за результатами якого підтверджено факт самовільного залишення розташування базового табору військової частини НОМЕР_2 та відсутність з 09.04.2025 по теперішній час.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 2626 від 10.04.2025 про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_4 .

Рапортом т.в.о. командира роти резерву рядового складу від 09.04.2025, з якого вбачається, що під час контрольної перевірки наявності особового складу 09.04.2025 о 20:00год виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 , із числа СЗЧ, який прибув у військову частину НОМЕР_2 .

Копією витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2025 № 100, солдат ОСОБА_4 вважається таким, що самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , як тимчасово прикомандирований.

Доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 від 10.04.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , командиру військової частини НОМЕР_4 та командиру військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення розташування військової частини 09.04.2026 солдатом ОСОБА_4 .

Доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 від 10.04.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , Керівнику Вінницької спеціалізованої оборони у сфері оборони Південного регіону про повторне самовільне залишення розташування військової частини 09.04.2026 солдатом ОСОБА_4 .

Копією Наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 3090 від 29.04.2025 про результати службового розслідування, згідно якого службове розслідування за фактом самовільного залишення розташування військової частини 09.04.2026 солдатом ОСОБА_4 завершене та такі матеріали направити до Державного бюро розслідувань та до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Положеннями статті 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними та допустимими, такими, що не суперечать один одному, приймає їх та приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні даних кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.5 ст. 407КК України.

При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисні кримінальні правопорушення, які згідно із ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, не одружений, раніше судимий, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, при цьому знаходиться на обліку у лікаря-нарколога з 2020р.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає: визнання вини; та активне сприяння розкрито кримінального правопорушення за епізодом від 09.04.2025.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_4 виду і міри покарання, суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п.п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30.10.2014.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.4 ст. 407 КК України, з урахуванням вимог ст. ст. 4, 5 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_4 був засуджений вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 17 червня 2024 року, за ч. 1 ст. 112 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.

Невідбута частина покарання ОСОБА_4 за попереднім вироком складає 100 годин громадських робіт.

Таким чином, ОСОБА_4 будучи засудженим, після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, відтак, враховуючи вимоги ч.1 ст. 71 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 72 КК України, для призначення остаточного покарання слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст. 368-370, 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 17 червня 2024 року у виді 100 годин громадських робіт, із застосуванням пп. «г» п.1 ч.1 ст. 72 КК України де 1 (одному) дню позбавлення волі відповідає 8 (вісім) годин громадських робіт та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років 5 (п`яти) днів позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити без зміни тримання під вартою з визначенням застави 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з часу затримання, а саме з 03.06.2026.

Вирок може бути оскаржений впродовж тридцяти днів з для його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції до Львівського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня - надіслати іншим учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку, ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий: ОСОБА_1