Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №453/1810/26 — Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/1810/26

НП: 3/453/658/26

ПОСТАНОВА

іменем України

27 жовтня 2026 року місто Сколе

Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин В.Я., з участю секретаря судового засідання Корнути Т.Б., захисниці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокатки Мельник Л.Я., та представниці законної представниці малолітньої особи, який значиться потерпілим від адміністративного правопорушення, - адвокатки Струтинської Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, справу за матеріалами, котрі надійшли від Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , працюючої у ТзОВ «СТМ КЛІМАТ», раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягалася, -

за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення на бланку серії ВБА № 023514, складеним інспекторкою СЮП ВП № 1 Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області старшою лейтенанткою поліції Леонтьєвою Д.В. 04.09.2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, стверджується, що остання ухилилася від належного виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання та належного контролю за поведінкою свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 21.06.2026 року близько 14:00 год. на території Дитячого оздоровчого табору «Спортивний бойко», що по вул. Стрийська, 34, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, словесно ображав, погрожував та ставив на коліна малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 , яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи належно та завчасно повідомленою про місце, дату та час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у судове засідання не з`явилася, про поважні причини своєї неявки суддю не повідомляла.

Особа, який значиться потерпілим від інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, - малолітній ОСОБА_3 , а також його законна представниця – ОСОБА_4 , будучи належно та завчасно повідомленими про місце, дату та час судового розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначене судове засідання не з`явилися, про поважні причини своєї неявку суддю не повідомляли.

В силу статей 268, 269 та 270 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та особи, який значиться потерпілим та/чи його законної представниці, не є обов`язковою, а тому суддя вважав за доцільне розглядати цю справу про адміністративне правопорушення за відсутністю ОСОБА_1 , малолітнього ОСОБА_3 та його законної представниці Цоби Ю.І..

При цьому, така позиція судді узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36665/02, котре набуло статусу остаточного та відповідно до котрого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У своїх багатьох рішеннях Європейський Суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Представниця Цоби Ю.І., яка є законною представницею малолітнього ОСОБА_3 , - адвокатка Струтинська Ю.М., приймаючи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення ВКЗ ДП «Центр судових сервісів», висловила позицію про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладення на неї стягнення у виді штрафу у визначеному санкцією вказаної статті розмірі, в силу того, що інкриміноване їй правопорушення, пов`язане з невиконанням батьками обов`язків щодо виховання дітей, є триваючим, строк накладення на неї адміністративного стягнення не пройшов, а підстав для закриття провадження у цій справі про адміністративне правопорушення, на переконання адвокатки Струтинської Ю.М., немає, в силу нездійснення ОСОБА_1 своїх батьківських прав та виконання обов`язків, котрі б ґрунтувалися на повазі до прав дитини та її людської гідності, що прямо суперечить положенню ч. 1 ст. 155 СК України. Детально така позиція адвокатки Струтинської Ю.М. викладена у письмових поясненнях, що були сформовані нею у системі «Електронний суд» 27.10.2026 року та зареєстровані в діловодстві Сколівського районного суду Львівської області за вх. № 8986.

Адвокатка Мельник Л.Я., яка здійснює захист ОСОБА_1 , приймаючи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення ВКЗ ДП «Центр судових сервісів», висловила позицію про наявність підстав для закриття цієї справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строку можливого накладення адміністративного стягнення за вчинення інкримінованого її підзахисній адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, або ж у зв`язку із його малозначністю та можливістю обмежитись усним зауваженням. Детально така позиція адвокатки Мельник Л.Я. викладена у письмових поясненнях, що були сформовані нею у системі «Електронний суд» 26.10.2026 року та зареєстровані в діловодстві Сколівського районного суду Львівської області за вх. № 8965.

Суддя, заслухавши присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

В силу ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 184 КУпАП, передбачена нею відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Отже, правовою підставою для покладення відповідальності на батьків за ч. 1 ст. 184 КУпАП, є наявність ознак та елементів складу правопорушення, котра полягає у невиконанні ними обов`язків щодо утримання виховання, навчання, захисту прав та інтересів малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Суддя наголошує, що з`ясування цих ознак і правильне застосування норми права сприяють дотриманню принципів законності й презумпції невинуватості.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є особи, які володіють батьківськими правами, а об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення, є суспільні відносини, що складаються у процесі реалізації конституційних прав малолітнього/неповнолітнього, передбачених законодавством. У свою чергу, права малолітніх/неповнолітніх дітей закріплюються Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

З огляду на вказане, у разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, обмежуються законні права та інтереси малолітньої та/або неповнолітньої дитини й, відповідно до вказаної статті, малолітній/неповнолітній, який зазнав порушення своїх законних прав та інтересів внаслідок невиконання чи неналежного виконання по відношенню до нього обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання його батьками або ж одним із них, - визнається потерпілим.

Як вбачається з даних, котрі містяться у матеріалах цієї справи про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від належного виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання та належного контролю за поведінкою свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 21.06.2026 року близько 14:00 год. на території Дитячого оздоровчого табору «Спортивний бойко», що по вул. Стрийська, 34, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, словесно ображав, погрожував та ставив на коліна малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Поряд з цим, у складеному відносно ОСОБА_1 вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, її малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інспекторкою СЮП ВП № 1 Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області старшою лейтенанткою поліції Леонтьєвою Д.В. потерпілим не визнаний та таким не значиться. Натомість вказаною інспекторкою поліції потерпілим від нібито ухилення від виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків щодо її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний та значиться малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який апріорі в такому статусі у цій справі про адміністративне правопорушення бути не може.

З огляду на вказане, інспекторкою СЮП ВП № 1 Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області старшою лейтенанткою поліції Леонтьєвою Д.В. як уповноваженою посадовою особою, яка склала відносно ОСОБА_1 вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, на переконання судді, невірно надано правову оцінку події, котра мала місце 21.06.2026 року близько 14:00 год. на території Дитячого оздоровчого табору «Спортивний бойко», що по вул. Стрийська, 34, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, та й в цілому поведінці дітей у вказаному дитячому таборі.

До того ж, вказаною інспекторкою поліції залишено поза увагою ту обставину, що подія, про котру йдеться вище, мала місце на території Дитячого оздоровчого табору «Спортивний бойко» й у визначений час для перебування у ньому, а тому малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не міг у названий час бути під постійним наглядом ОСОБА_1 як його матері, а повинен був бути під нагляди педагогів, тренерів та/чи інших відповідальних осіб вказаного оздоровчого табору.

Тобто, залишається незрозумілим, як саме та в котрий спосіб ОСОБА_1 21.06.2026 року близько 14:00 год., будучи фізично присутньою у м. Львів, не здійснювала належного контролю за поведінкою свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у цей час фізично перебував у м. Сколе Стрийського району Львівської області, будучи разом з іншими дітьми спортивної секції заздалегідь спорядженим до Дитячого оздоровчого табору «Спортивний бойко», де усі вони знаходилися під наглядом педагогів, тренерів та/чи інших відповідальних осіб вказаного оздоровчого табору.

Слід також зазначити, що з суб`єктивної сторони зазначене правопорушення полягає у дії або бездіяльності батьків, тобто у тому, що вони не виконують або неналежно виконують свої обов`язки щодо виховання та навчання малолітніх/неповнолітніх дітей, зокрема не дбають про їх моральне виховання, фізичний розвиток і зміцнення здоров`я, створення необхідних умов для здобуття ними освіти, успішного навчання тощо. Отже, з аналізу зазначеної норми, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія чи бездіяльність, а лише та, яка чітко передбачена чинним законодавством, та стосується забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Однак у матеріалах цієї справи про адміністративне правопорушення не зазначено та жодним чином не конкретизовано, які саме обов`язки не виконувала та/чи не виконує ОСОБА_1 щодо забезпечення необхідних умов виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухиляючись від таких.

З цього приводу належить вказати, що інспекторкою СЮП ВП № 1 Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області старшою лейтенанткою поліції Леонтьєвою Д.В., вочевидь, малося на увазі здійснення ОСОБА_1 своїх прав та виконання батьківських обов`язків всупереч положенням ч. 1 ст. 155 СК України, зокрема у спосіб, що не ґрунтується на повазі до прав дитини та її людської гідності, й саме таку позицію активно зайняла також у судовому засіданні адвокатка Струтинська Ю.М., яка представляє ОСОБА_4 , яка є законною представницею малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проте, обидві не врахували, що положеннями ч. 1 ст. 155 СК України регламентується здійснення батьками своїх прав та виконання ними своїх обов`язків у спосіб, котрий має ґрунтуватися на повазі до прав саме їхньої дитини та її людської гідності, а не по відношенню до чужих дітей, щодо яких вони будь-якими батьківськими правами та обов`язками не наділені. Іншими словами, ОСОБА_1 , яка притягається до адміністративної відповідальності, та є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може нести відповідальність за здійснення нею батьківських прав та виконання нею батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_4 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у будь-який із способів, у тому числі й у той, котрий має ґрунтуватися на повазі до прав вказаної дитини та її людської гідності.

Відтак суддя, при встановлених усіх обставинах цієї справи про адміністративне правопорушення, у їх сукупності, дійшов висновку, що направлені до Сколівського районного суду Львівської області адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують складу наведеного адміністративного правопорушення, являються сумнівними.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), заява № 5310/71, та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 року № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що склад інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, - відсутній, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.

Так, згідно пункту 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Встановлення у судовому засіданні достатніх підстав для закриття провадження у цій справі в силу відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, повністю виключає необхідність перевірки суддею обставин щодо закінчення строку можливості накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вказаною статтею, або ж можливості обмежитись усним зауваженням, так як закриття провадження у цій справі за однією з цих двох запропонованих адвокаткою Мельник Л.Я. підстав передбачає спершу встановлення винуватості ОСОБА_1 ..

У свою чергу, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

Керуючись статтями 8-9, 40-1, 184, 221, 245, 247, 251-252, 268-270, 276, 279-280, 283-285 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або ж вислати особі, щодо якої її винесено, про що зробити відповідну відмітку у справі.

Копію постанови у той же строк вручити або вислати законній представниці неповнолітньої особи, який значиться потерпілим від адміністративного правопорушення, на її відповідне прохання про це.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.

Суддя Володимир МИКИТИН