Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №531/681/26 — Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/681/26

номер провадження 2-о/531/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р. м. Кобеляки

Карлівський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді – Герцова О. М.,

з участю секретаря судового засідання – Капленко Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівка в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Світлик Яніна Вікторівна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця, через представника, в порядку окремого провадження звернулася до суду із заявою, у якій просить встановити факт, що станом на 23.01.2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що з 02.12.1995 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , від якого мають спільного сина. Рішенням суду від 11.09.2019 шлюб між ними розірвано, однак після цього вони відновили сімейні відносини та продовжували проживати разом без повторної реєстрації шлюбу. Заявниця стверджує, що вони вели спільне господарство, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки, здійснювали спільні витрати й піклувалися один про одного. Після призову ОСОБА_4 на військову службу підтримували сімейні відносини, зокрема шляхом надання взаємної матеріальної допомоги. Після його смерті заявниця займалася організацією поховання.

Встановлення зазначеного юридичного факту необхідне заявниці для реалізації передбачених законодавством соціальних прав, пільг та гарантій як члена сім`ї померлого військовослужбовця. Посилаючись на відсутність спору про право та іншого порядку встановлення такого факту, просить суд встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу станом на 23.01.2026 року.

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року залучено як заінтересовану особу Міністерство оборони України до участі у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Світлик Яніна Вікторівна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Лисенко Володимир Юрійович 24 липня 2026 року подав до суду письмові пояснення, у яких заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 та просив залишити її без розгляду.

Свою позицію обґрунтовував тим, що встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю з померлим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу безпосередньо пов`язане з виникненням у неї права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та одноразової грошової допомоги. Зазначав, що Міністерство оборони України заперечує відповідний факт, а між заявницею та матір`ю померлого військовослужбовця існує спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного, а не окремого провадження.

Посилаючись на положення статей 293, 294, 315 ЦПК України та практику Верховного Суду, просив залишити заяву без розгляду, роз`яснивши заявниці право на звернення до суду з позовом.

24 серпня 2026 року адвокат Світлик Яніна Вікторівна подала до суду додаткові письмові пояснення, у яких заперечувала проти доводів Міністерства оборони України щодо наявності спору про право та необхідності залишення заяви без розгляду.

Зазначила, що припущення про можливе виникнення спору в майбутньому не свідчать про його фактичне існування. Наголосила, що відповідно до отриманих відповідей на адвокатські запити заяви про виплату одноразової грошової допомоги ніхто не подавав, а мати та син померлого військовослужбовця, які залучені до участі у справі як заінтересовані особи, не заявляли про наявність спору про право. Також зазначила про відсутність такого спору між заявницею та Міністерством оборони України.

Вважаючи доводи Міністерства оборони України необґрунтованими, просила долучити до матеріалів справи відповіді на адвокатські запити та врахувати надані пояснення під час ухвалення судового рішення.

Заявниця та її представник в судове засідання не з`явилися, від адвоката Світлик Я. В. в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності та за відсутності заявниці, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України, у судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в поясненнях просив справу розглядати без його участі.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Заслухавши заявника та її представника, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Як слідує зі змісту ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Факти що мають юридичний характер це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку, визначено в ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

Так, п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Судом встановлено, що з 02.12.1995 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, який рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 11.09.201.9. року №531/1077/19 було розірвано.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.08.1996 року.

Після призову на військову службу, ОСОБА_5 регулярно пересилав ОСОБА_7 кошти, що підтверджується випискою з АТ КБ «ПриватБанк» від 18.03.2026 №9MBTR47H5E6A9SRL.

Після розірвання шлюбу, в період проходження ОСОБА_4 військової служби, ОСОБА_1 надсилала йому посилки, що підтверджується дублікатом поштової квитанції від 22.03.2026 про відправлення посилки вагою 27 кг 06.01.2026 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 під час проходження військової служби помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 , поховання його здійснювала також ОСОБА_1 , що підтверджується і наявністю у неї корінця довідки про причини смерті, і витягом з ДРАЦС про смерть для отримання допомоги на поховання №00056246742 від 02.02.2026 року, виданого на ім`я ОСОБА_7 .

Згідно фотознімків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проводили разом час, відпочивали разом з друзями, святкували.

Вказана обставина у судовому засіданні знайшла своє підтвердження показаннями свідків.

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 показала, що з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 знайома давно, оскільки вони є сусідами та дружили сім`ями, разом святкували свята. Разом з тим, повідомила, що у подружжя певний час були сварки, але вони проживали разом та вели спільний побут.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показала, що з ОСОБА_1 вони разом працювали та дружили сім`ями, щодо проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зазначила, що вона все час проживали разом як подружжя, вели спільне господарство. Вказала, що їй не відомо про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розлучені, адже вони все час проживали разом, спільно проводили час та здійснювали спільні покупки.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник не має можливості у позасудовому порядку підтвердити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 .

Відповідно частин 2, 4 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли і дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно вимог статті 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ЕСН-1986-8-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини.

З позиції викладеної в постанові Верховного суду України від 19.12.2018 року (справа № 540/147/17) встановлено, що саме по собі визнання юридичного факту в судовому порядку є непотрібним, якщо від цього факту не виникають, не змінюються чи не припиняються інші правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а

Надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки вони містять у собі інформацію щодо предмета розгляду та логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Доказів, які б спростовували юридичний факт, який просить установити заявник, суду не надано і такі не встановлено.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст. 80 ЦПК України установлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 263 ЦПК України передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

З огляду на представлені документи суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Даний факт інакше як у судовому порядку встановити неможливо, а отже вимоги заявника слід задовольнити.

Щодо клопотання представник Міністрества оборони України про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання суд зазначає наступне.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно із ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення:

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такий правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.

Згідно з ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

В обґрунтування вимоги про встановлення юридичного факта заявник вказує, що їй необхідно встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу чоловіка та жінки, для отримання нею соціальних пільг, гарантій та компенсацій, наданих ЗУ «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку зі смертю її чоловіка, що не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Згідно листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 17.08.2026 року вбачається, що станом на 17.08.2026 жодного комплекту документів для призначення одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_4 не надходило.

Заявник звернулася в суд виключно з метою увійти в коло осіб, що мають право претендувати на одноразову грошову допомогу, не ставлячи питання про розмір виплати такої допомоги.

Таким чином, у клопотання представника Міністерства оборони України про залишення заяви про встановлення факту спільного проживання слід відмовити.

Керуючись ст. ст.259, 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про залишення заяви про встановлення факту спільного проживання – відмовити.

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Світлик Яніна Вікторівна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу – задовольнити.

Встановити факт, що станом на 23.01.2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Герцов