Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №361/9793/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Суд: Глобинський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №361/9793/26

Суддя: Олефір А. О.

Справа № 361/9793/26

провадження 2/527/2031/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Бойко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 361/9793/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року позивач звернувся до Броварського районного суду Київської області з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Броварського районного суду Київської області від 25 серпня 2026 року матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Глобинського районного суду Полтавської області.

28 вересня 2026 року від Броварського районного суду Київської області до Глобинського районного суду Полтавської області надійшла зазначена позовна заява, 28 вересня 2026 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено головуючого суддю Олефір А.О.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 16 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 852147966, який було підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 2WVA46S6. Згідно з умовами кредитного договору позичальник отримав кредит у загальному розмірі 10000,00 грн, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку. Відповідач за користування кредитними коштами зобов`язаний був сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги №55 від 03.12.2019 до Договору факторингу № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01, ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача.

05.06.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до боржників зазначених у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників б/н від 05.06.2025 від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 35869,00 грн.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язанні та станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість за кредитним договором становить 35869,00 грн, з яких: 1000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 15410,00 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 10459,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (штраф, пеня).

Проте, позивач вимогу про стягнення заборгованості за штрафними санкціями не заявляє.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 852147966 від 16.05.2019 в сумі 25410,00 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судова повістка про виклик до суду направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судова повістка про виклик ОСОБА_1 до суду на 15:00 год 27.10.2026 не вручена з відміткою «адресат відсутній».

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відзиву відповідач не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

16 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір № 852147966 (далі Договір), який підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 2WVA46S6. Згідно з умовами договору позичальник отримав кредит у розмірі 10000,00 грн (п.1.1.). Кредит надається строком на 24 дні з дня його укладення (п.п. 1.2, 1.3.). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,33 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору (п. 1.5). З врахуванням положень п. 1.4 Договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 485,45 відсотків річних (п.1.6).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із заявки на отримання грошових коштів в кредит від 16.05.2019, ОСОБА_1 зазначив номер карти: 4149-43ХХ-ХХХХ-0239 (а.с.29).

Зідно листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданого на виконання ухвали суду в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку НОМЕР_1 , на яку було зараховано 16.05.2019 грошові кошти у сумі 10000,00 грн (а.с. 179-180).

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором та додатковими угодами.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, термін дії якого неодноразово продовжували шляхом укладення додаткових угод. Відповідно до умов договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги (а.с.55-79).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 55 від 03.12.2019, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за договором № 852147966 від 16.05.2019 (а.с. 80-84).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги (а.с.85-93).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01, ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача за договором № 852147966 від 16.05.2019 (а.с.94-96).

05.06.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» отримав право грошової вимоги до боржників зазначених у Реєстрі боржників (а.с.98-107).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право до відповідача за договором № 852147966 від 16.05.2019 на загальну суму 35869,00 грн, з яких: 1000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 15410,00 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 10459,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (штраф, пеня) (а.с.108-111).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, право вимоги за договором № 852147966 від 16.05.2019 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договорів факторингу.

Як вбачається з Виписки з особового рахунку за договором № 852147966 від 16.05.2019, заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 35869,00 грн, з яких: 1000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 15410,00 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 10459,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (штраф, пеня) (а.с.118).

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн – заборгованості по тілу кредиту, 15410,00 грн – заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що відповідач отримав від первісного кредитора кредитні кошти в сумі 10000,00 грн.

Згідно умов Договору, кредит надається строком на 24 дні з дня його укладення (п.п. 1.2, 1.3.). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,33 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору (п. 1.5). З врахуванням положень п. 1.4 Договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 485,45 відсотків річних (п.1.6). Згідно до п. 4.2. сторони погоджуються що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 Договору або додатковими продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,7 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п. 1.4-1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Згідно п. 4.3. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3. цього Договору є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 10000,00 грн зобов`язання з їх повернення не виконав, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу та сплати процентів у встановленому договором розмірі та у повному обсязі не надав, грошові кошти, які було сплачено відповідачем було враховано при проведенні розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн – заборгованості по тілу кредиту, 15410,00 грн – заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» надавало правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 7000,00 грн (а.с.119-125).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат – це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено повністю, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню з відповідача в сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженоївідповідальністю «Фінансовакомпанія «ЕЙС»- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956 за Договором № 852147966 від 16.05.2019:

10000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту,

15410,00 грн – заборгованості по несплаченим відсоткам,

а всього 25410,00 грн (двадцять п`ять тисяч чотириста десять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб.13, код ЄДРПОУ: 42986956);

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ).

Суддя А. О. Олефір

Оригінал: reyestr.court.gov.ua