Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №517/1121/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/1121/26

Провадження № 2/517/597/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 рокусмт. Захарівка

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - адвоката Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.09.2024 "Мілоан" та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №5516366. Відповідно до умов договору відповідачеві надано кредит в розмірі 10000,00 грн, строком на 360 днів, кінцева дата повернення - 25.09.2025.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі.

24.02.2025 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено договір про відступлення прав вимоги №115-МЛ.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, заборгованість ОСОБА_1 становить 24000,00 грн.

Також, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" просить стягнути на їх користь суму судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до свого провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2026 року було витребувано у АТ "ПУМБ" інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку та зарахування на нього кредитних коштів.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однією із сторін або власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, до матеріалів справи додав клопотання, в якому вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд розглядати справу без його участі. Зазначивши, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням АТ "Укрпошта" (№ R068176789089, R067292180621).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 30.09.2024 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 5516366, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком на 360 днів на умовах визначених кредитним договором на умовах визначених кредитним договором, а Споживач зобов`язався одержатита повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням №140803668 від 30.09.2024.

Також отримання кредитних коштів підтверджується відповіддю АТ "ПУМБ" №КНО-07.8.5/18011БТ від 09.10.2026, наданої на виконання ухвали від 25.09.2026, в якій зазначено, що на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , 30.09.2024 були зараховані кошти в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до умов договору Споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) таінші платежі передбачені Договором).

Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

На підтвердження укладення кредитного договору надано:копію Договору про споживчий кредит №5516366 від 30.09.2024, довідку з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Мілоан" про надсилання одноразового ідентифікатора відповідачці, копію Додатків №1, №2 та №3 до Договору про споживчий кредит №5516366 від 30.09.2024, копію паспорту споживчого кредиту та графік платежів.

Згідно п. 2.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

24.02.2025 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №115-МЛ.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №№5516366 від 30.09.2026.

Згідно реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 перед Позивачем становить 24 000,00 грн., а саме:

- 10 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

- 0,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами;

- 0,00 грн. - заборгованість за комісією про надання кредиту;

- 9 800,00 грн - прострочена заборгованість за комісіями за обслуговуваня кредиту;

- 0,00 грн - комісія за обслуговування кредиту;

- 4 200,00 грн - заборгованість по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання.

Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановленно законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів і вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмові форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підпис. Отже, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного договору та ідентифікації особи, яка його уклала. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідкам прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладений в електронній формі, яка відповідно до статей 205, 207, 639 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми правочину. Договір містить усі істотні умови кредитування, зокрема щодо суми кредиту, строку його надання, порядку повернення, розміру процентів та інших умов, а також підписаний відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться . Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав. Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 10000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. У свою чергу відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги № 115-МЛ від 24.02.2025, що підтверджується договором відступлення права вимоги та реєстром боржників, а тому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Разом із тим позивач просить стягнути з відповідача 4 200,00 грн. по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання.

Щодо стягнення по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання з відповідача суд зазначає таке. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки кредитний договір між сторонами укладено 30.09.2024, тобто під час дії воєнного стану, вимоги позивача про стягнення заборгованості по неустойці в розмірі 4 200,00 грн. не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позичальник на період дії воєнного стану звільнений від обов`язку їх сплати.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 000,00 грн, а у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання у розмірі 4 200,00 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 9 800,00 грн, суд виходить із такого.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 зазначеного Закону загальні витрати за споживчим кредитом — це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), необхідні для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До таких витрат, зокрема, включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, законодавство про споживче кредитування передбачає можливість визначення в договорі комісій, пов`язаних із кредитуванням. Проте сам факт згадування певної комісії в договорі не означає автоматичної наявності підстав для стягнення будь-якої заявленої кредитором суми. Суд має встановити зміст відповідної договірної умови, її узгодженість із законодавством, а також наявність належного обґрунтування розміру заявленої до стягнення заборгованості.

Згідно з пунктом 1.5.2 кредитного договору № 5516366 від 30 вересня 2024 року сторонами передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14 відсотків.

Водночас зі змісту зазначеного пункту договору, як він відображений у наданих матеріалах, не вбачається конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, за надання яких позичальник зобов`язаний сплачувати відповідну комісію. Не конкретизовано також зміст таких послуг, їх обсяг та порядок підтвердження факту їх надання позичальнику.

Позивач, заявляючи до стягнення 9 800,00 грн комісії, має довести не лише наявність відповідної умови договору, а й те, що заявлена сума нарахована відповідно до погодженого сторонами порядку та не суперечить імперативним приписам законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

За змістом статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, суму кредиту, повернуту кредитодавцю, надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості та іншу передбачену законом інформацію.

Ця норма сама по собі не означає, що будь-яка комісія за обслуговування кредиту є незаконною. Однак вона має значення для оцінки доводів кредитора щодо змісту послуг, за які справляється плата, оскільки звичайне інформування споживача про стан кредитної заборгованості в передбачених законом межах не може без належного обґрунтування розглядатися як окрема платна послуга.

Дії кредитодавця щодо ведення кредитної справи, обліку заборгованості, здійснення розрахунків, контролю за виконанням договору та організації власної діяльності за загальним правилом становлять реалізацію його прав і виконання покладених на нього обов`язків. Самі по собі такі дії не підтверджують надання позичальнику окремої додаткової чи супутньої послуги, за яку може справлятися самостійна плата.

Суд ураховує , що у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц Верховний Суд зазначив, що надання кредиту є обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а такі дії, як надання фінансового інструменту та моніторинг заборгованості за кредитом, самі по собі не є самостійними послугами, які замовляються позичальником та підлягають оплаті, оскільки здійснюються кредитодавцем у межах реалізації його прав та виконання обов`язків за кредитним договором.

Також, у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що якщо в кредитному договорі не зазначено та кредитодавцем не надано доказів наявності й переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд зауважує, що зазначені правові висновки підлягають урахуванню з огляду на необхідність оцінки не лише факту погодження сторонами певного платежу, а й правової природи такого платежу, змісту послуг, за які він справляється, та відповідності відповідної умови договору вимогам законодавства про захист прав споживачів.

У цій справі пунктом 1.5.2 кредитного договору № 5516366 від 30 вересня 2024 року передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14 відсотків. Водночас надані позивачем матеріали не містять достатніх доказів того, які саме додаткові чи супутні послуги надавалися відповідачу за цю плату, у чому полягав їх конкретний зміст та яким чином сформовано заявлену до стягнення суму комісії в розмірі 9 800,00 грн.

Саме по собі передбачення в договорі комісії та зазначення її розміру не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правомірність відповідного платежу, його відповідність вимогам законодавства та наявність фактичних підстав для стягнення заявленої суми.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, з урахуванням змісту кредитного договору, характеру заявленого платежу та відсутності належного підтвердження переліку й змісту послуг, за які нараховано комісію, суд доходить висновку про недоведеність правових і фактичних підстав для стягнення з відповідача 9 800,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за обслуговування кредиту в розмірі 9 800,00 грн. не підлягає стягненню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 000,00 грн заборгованості за основним боргом, а у задоволенні позовних вимог про стягнення 4 200,00 грн заборгованості заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання та 9 800,00 грн заборгованості за обслуговування кредиту слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжним документом, наявним у матеріалах справи.

Позовні вимоги заявлено на загальну суму 24 000,00 грн, з яких судом задоволено позовні вимоги на суму 10 000,00 грн, що становить 41,67 % від загального розміру заявлених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 109,42 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № Д/32810 від 09.09.2026, детальний опис наданих послуг до акту №Д/32810 від 09.09.2026.

Згідно з наданими документами загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі становить 8 000,00 грн.

Суд вважає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн документально підтвердженими та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, а тому такими, що підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 10 000,00 грн із заявлених 24 000,00 грн, що становить 41,67 %, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 333,60 грн.

Керуючись ст. ст. 512, 514, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування», ст. ст. 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263–265, 280–282 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву представника ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" - адвоката Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄРДПОУ: 35234236, рахунок № НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", місце реєстрації: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, м.Львів) заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір в розмірі 1 109,42 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 333,60 грн..

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справиапеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Ірина ГОНЧАР