Суд: Ренійський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №510/2272/26
Суддя: Гончарова-Парфьонова О. О.
РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Провадження № 3/510/1005/26
Справа № 510/2272/26
27 жовтня 2026 року м. Рені Одеської області
Суддя Ренійського районного суду Одеської області Гончарова-Парфьонова О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, одруженого, працюючого інженером технічного нагляду ТОВ «ЛЄКОЛ», який зареєстрований у АДРЕСА_1 та проживає у АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
29 вересня 2026 року о 12 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Центральна у с. Плавні Ізмаїльського району Одеської області, керував автомобілем «Peugeot E-Partner», державний номер НОМЕР_1 , під час діючого відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами відповідно до постанови державного виконавця.
Таким чином, ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 з`явився та пояснив, що він є внутрішньо-переміщеною особою, про наявність відкритого виконавчого провадження відносно нього йому відомо не було, крім того, приймаючи рішення про тимчасове обмеження у праві користування транспортними засобами, державним виконавцем не було прийнято до уваги положення ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки його робота пов`язана зі службовою необхідністю керування автомобілем.
Після складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 одразу звернувся до державного виконавця, сплатив заборгованість по аліментам, про наявність якої не знав, та, вже 30 вересня 2026 року, всі обмеження відносно нього були зняті.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з`ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 , з яких вбачається відсутність умислу на керування транспортним засобом під час дії тимчасового обмеження у такому праві, що й підтверджується всіма послідуючими діями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: негайне вирішення питання, яке стало підставою для застосування відносно нього тимчасового обмеження.
Крім того, суд звертає увагу й на те, що у разі позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на певний строк, він втратить роботу, яка є єдиним джерелом його існування, що потягне за собою неможливість і сплачувати аліменти.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ОСОБА_1 мав умисел на керування транспортним засобом під час дії тимчасового обмеження у такому праві, а тому його обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП ґрунтується виключно на припущеннях.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Крім того, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу доказів, які є у матеріалах справи, та які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, яка викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Наявність таких обставин, яким не має розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Так, у матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 не має жодного доказу, який би поза розумним сумнівом свідчив про те, що правопорушення дійсно мало місце й дійсно було вчинено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
Отже, у даному випадку, відсутні достатні, допустимі та безсумнівні докази, які б поза розумним сумнівом свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а тому суд приходить до висновку, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 24, 27, 33, 221, 247, 268, 284, 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua