Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №320/9937/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №320/9937/23

Суддя: Бужак Наталія Петрівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/9937/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року, суддя Кушнова А.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, з часу виникнення права на призначення пенсії (з 12.09.2021 при досягненні 55 років);

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу (стажу роботи) ОСОБА_1 наступні періоди роботи:

- з 01.08.1989 по 01.08.1991 в колгоспі «Світанок» на посаді тренера-викладача кулевої стрільби,

- з 16.04.1994 по 28.05.1995 на посаді тренера-викладача по кулевій стрільбі в Фастівському спортивному товаристві профспілки «Україна»,

- з 29.05.1995 по 20.01.1997 в ТОВ «Алмаз» на посаді головного бухгалтера,

- з 16.06.1998 по 16.06.2001 - час догляду за малолітньою донькою ОСОБА_2 ,

- з 03.01.2002 по 03.01.2005 - час догляду за малолітнім сином ОСОБА_3 ,

- період зайнятості підприємницькою діяльністю зокрема з 04.02.1997 по 30.06.1997, з 01.01.1998 по 30.03.1998, з 01.01.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.03.2000.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовання рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 08.08.2022 року № 103950002827 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди роботи:

- з 01.08.1989 по 01.08.1991 в колгоспі «Світанок» на посаді тренера-викладача кулевої стрільби;

- з 03.01.2002 по 03.01.2005 - час догляду за малолітнім сином ОСОБА_3 ;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії з 01.08.2022 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, місцезнаходження: 84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України, серія НОМЕР_2 , виданий Фастівським МРВ РУМВС України в Київській області 31.12.1998 року.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 , виданого Київською обласною державною адміністрацією, позивач має статус особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії безстроково, як особа яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

25.11.2021 року позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, з часу виникнення права на призначення пенсії.

Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідної кількості страхового стажу.

Рішення ГУ ПФУ в Житомирській області не оскаржувалось.

01.08.2022 року позивач звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, з часу виникнення права на призначення пенсії (з 12.09.2021 при досягненні 55 років).

Судом встановлено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.

Даною постановою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846. Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» вказаного Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача від 01.08.2022 та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 08.08.2022 року № 103950002827 у призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідної кількості страхового стажу.

Відповідно до рішення пенсійного органу, позивач надала наступні сканкопії оригіналів документів: паспорта, ідентифікаційного коду, трудової книжки, посвідчення громадянина, потерпілого від Чорнобильської катастрофи, довідка про місце проживання особи, свідоцтв про народження дітей, архівної довідки про період роботи, попередніх рішень про відмову в призначенні пенсії.

Згідно статті 55 Закону України «Про статує і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

За змістом пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII право на пенсію мають за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, а саме 24 роки у разі набуття права на пенсію у 2022 році.

Відповідно до абзацу 7 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) період перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами у період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно підтверджується свідоцтвом про народження дитини, наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, довідкою з реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою iз бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 08.08.2022 року № 103950002827 вказано, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей, страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 20 років 11 місяців 23 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Період проживання заявника в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підтверджений наданими документами, станом на 01.01.1993 становить 06 років 08 місяців 06 днів.

До страхового стажу не зараховано такі періоди:

- згідно записів трудової книжки від 23.07.1984 серії НОМЕР_4 з 01.08.1989 по 01.08.1991, оскільки відомості про встановлений та фактично виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві відсутні;

- за даними архівної довідки від 22.11.2021 № 05-05/260 з 1994 по 1996, оскільки зазначене в документі прізвище особи ( ОСОБА_4 ) не відповідає паспортним даним (Будишевська);

- догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.01.2004, оскільки до заяви не надано наказів про надання відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 3-річного віку. Довідка з УПСЗН про надання заявнику допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку до заяви не надавалась;

- здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за даними листа ГУ ПФУ у Київській області від 24.03.2022 з 05.02.1997 по 30.06.1997, з 01.01.1998 по 31.03.1998, з 01.01.199 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.03.2000, оскільки документ не містить підстави видачі та не зазначено систему оподаткування. Відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні.

Вважаючи відмову органу пенсійного фонду у пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, з часу виникнення права на призначення пенсії (з 12.09.2021 при досягненні 55 років) протиправною, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон № 1058).

Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Отже, право на призначення пенсії за віком у період із 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року мають ті особи, які досягли 60-річного віку та мають страховий стаж не менше 29 років.

Згідно із частиною другою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за три роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII право на пенсію мають за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.

Таким чином, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за три роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком від 01.08.2022 року по досягненню 55-річного віку, страховий стаж на дату звернення зараховано у кількості 20 років 11 місяців 23 днів, період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 06 років 08 місяців 06 днів.

Таким чином, єдиною підставою для відмови у призначенні такого виду пенсії слугувала відсутність необхідної кількості страхового стажу, а саме: з необхідних 24 років.

Головним управління ПФУ в Донецькій області зараховано тільки 20 років 11 місяців 23 днів.

До страхового стажу не зараховано такі періоди:

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788).

Згідно зі ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії, що також передбачено статтею 44 Закону № 1058.

Щодо періоду роботи з 01.08.1989 по 01.08.1991 згідно із записами трудової книжки від 23.07.1984 серії НОМЕР_4 .

Так, відповідно до записів трудової книжки від 23.07.1984 серії НОМЕР_4 позивач працювала в колгоспі «Світанок» на посаді тренера-викладача кулевої стрільби.

Запис про період роботи має посилання на відповідні документи, на підставі яких він зроблений та засвідчений уповноваженою особою із відтиском печатки Фастівської районної ради.

У зарахуванні цього періоду роботи позивачці відмовлено, оскільки відсутні відомості про встановлений та фактично виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві.

Разом з тим, за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані у рішенні підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи обставини, не можуть бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист в частині зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.

Подібний правовий висновок був сформований Верховним Судом у Постанові від 30.09.2021 року по справі № 300/860/17.

Саме орган пенсійного фонду України відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, а не особа, наділений правом, в разі наявності певних розбіжностей у документах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, в тому числі пенсійних органів іноземних держав, та не перекладати на особу обов`язок збирання доказів щодо підтвердження періодів трудової діяльності.

Відповідач доказів вчинення дій на виконання ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 суду не надав.

Таким чином, період роботи в колгоспі «Світанок» на посаді тренера-викладача кулевої стрільби з 01.08.1989 по 01.08.1991, тривалістю 1 рік, безпідставно не зарахований до страхового стажу позивача.

Щодо періодів роботи з 16.04.1994 по 28.05.1995 на посаді тренера-викладача по кулевій стрільбі в Фастівському спортивному товаристві профспілки «Україна» та з 29.05.1995 по 20.01.1997 в ТОВ «Алмаз» на посаді головного бухгалтера, з 16.06.1998 по 15.06.2001 - час догляду за малолітньою донькою ОСОБА_2 , то згідно з Формою РС-право (а.с. 142) ці періоди зараховані до страхового стажу позивача, який склав 20 років 11 місяців 23 дні, а отже відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині.

Щодо періоду з 03.01.2002 по 03.01.2005 - час догляду за малолітнім сином ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 ОСОБА_3 є сином позивачки, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що також підтверджується довідкою № 38 від 25.01.2002 року (а.с. 39).

Відповідно до п. ж ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи враховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Позивачці не зараховано до страхового стажу період догляду за сином, оскільки до заяви не надано наказів про надання відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 3-річного віку. Довідка з УПСЗН про надання заявнику допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку до заяви не надавалась.

Пунктом 11 Порядку № 637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Враховуючи подання позивачем трудової книжки, у якій відсутні відомості щодо працевлаштування позивача у цей період, а також відсутність інформації, отриманої пенсійним органом в порядку взаємного обміну щодо реєстрації позивача ФОП у цей період, а також безпідставне посилання на неподання позивачем документів, які не передбачені Порядком № 637 для підтвердження такого стажу, суд вірно встановив, що позивачці протиправно не враховано до страхового стажу період догляду за сином ОСОБА_3 з 03.01.2002 по 03.01.2005.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів зайнятості підприємницькою діяльністю, зокрема з 04.02.1997 по 30.06.1997, з 01.01.1998 по 30.03.1998, з 01.01.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.03.2000.

У зарахуванні цих періодів до страхового стажу відмовлено, оскільки документ не містить підстави видачі та не зазначено систему оподаткування. Відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні.

За правилами статті 11 Закону № 1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема: … фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058 встановлено, що cтрахувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок)…

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Статтею 21 Закону № 1058, серед іншого, передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року № 13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до Порядку № 22-1 час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Відповідно до абзаців другого, третього пункту 4 Постанови № 637 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1058) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сам лише факт сплати за такий період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (єдиного соціального внеску) незалежно від їх розміру.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію 04.02.1997 року позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Згідно із довідкою ГУ ПФУ у Київській області ФОП ОСОБА_5 сплачувала страхові внески за періоди з 04.02.1997 по 30.06.1997, з 01.01.1998 по 30.03.1998, з 01.01.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.03.2000.

Таким чином відповідач протиправно не зараховав до страхового стажу позивачки вищенаведені періоди провадження підприємницької діяльності, оскільки належними доказами підтверджено дату реєстрації ФОП та сплату страхових внесків.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправильно обрахував страховий стаж позивача, який із урахуванням безпідставно не зарахованих періодів складає понад 24 роки.

Враховуючи, що позивачка досягла на момент звернення із заявою 01.08.2022 року віку 55 років, у неї наявна необхідна кількість періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993, який становить 06 років 08 місяців 06 днів, позивачка має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 08.08.2022 року № 103950002827 про відмову у призначенні позивачу пенсії ОСОБА_1 підлягає скасуванню як протиправне.

Що стосується дати з якої у позивачки виникло право на призначення пенсії, колегія суддів звертає увагу на таке.

З матеріалів справи уббачається, що позивач просить призначити їй пенсію з дати досягнення 55-річного віку, а саме з 12.09.2021 року.

Статтею 45 Закону № 1058 передбачено строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії.

Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач вважає, що оскільки вона звернулась за пенсією вперше ще у 2021 році, то пенсія підлягає призначенню з дати досягнення нею пенсійного віку.

Разом з тим, рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 за її заявою від 25.11.2021 року відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу.

Зазначене рішення позивач не оскаржила, тому воно є чинним, і підстави для призначення пенсії за заявою від 25.11.2021 року відсутні.

Предметом оскарження у цій справі є рішення пенсійного органу, яке прийняте за заявою про призначення пенсії від 01.08.2022 року, і враховуючи, що з дати досягнення пенсійного віку минуло більше ніж три місяці, пенсія підлягає призначенню з дати звернення із цією заявою, тобто з 01.08.2022 року.

З метою ефективного захисту прав та інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідачів - суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення ГУ ПФУ у Донецькій області, зобов`язати ГУ ПФУ у Донецькій області зарахувати зазначені судом періоди до страхового стажу та призначити позивачу пенсію за віком з 01.08.2022 року зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії.

Оскільки Головне управління ПФУ в Донецькій області неправомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком, не зарахувавши при цьому до страхового стажу певні періоди, у той час як право на таку пенсію та зарахування цих періодів підтверджується документально, суд дійшов вірного висновку, що у даному випадку у відповідача Головного упраління ПФУ в Донецькій області відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення пенсії позивачу, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Тому, для належного захисту порушених прав позивачки необхідно зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до страхового стажу визначені судом періоди, а також зобов`язати Головне управління ПФУ в Донецькій облсті призначити позивачці пенсію за віком з 01.08.2022 року зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії.

Підстав для задоволення вимог стосовно ГУ ПФУ у Київській області суд першої інстанції вірно не встановив, так як даний пенсійний орган заяву позивачки від 01.08.2022 та додані до неї документи не розглядав, рішення за результатами її розгляду не приймав, а отже права позивача з боку ГУ ПФУ у Київській області порушені не були.

Колегія суддів зауважує, що позивачка не пропустила строк звернення до суду з даним позовом. Так, у призначенні пенсії позивачу відмовлено 08.08.2022 року, а позовну заяву подано до суду 09.02.2023 року, що свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду відповідно до ст. 122 КАС України, тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсіного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua