Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №320/20706/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Горобцова Я.В.,

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Справа № 320/20706/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.

суддів Карпушової О.В., Чуприни О.В.,

за участі секретаря Снитко А.А.,

представниці Позивача Реутової Є.С.,

представника Відповідача Маковеєва С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАСТОР»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі

з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМАСТОР» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02 травня 2024 року №1070/Ж10/31-00-23-03-20 форми «Д», яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАРМАСТОР» збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 12 099 087, 00 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 024 771, 75 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилався на порушення порядку призначення перевірки.

Також Позивач зазначав, що FARMINVEST HOLDINGS LIMITED є єдиним вигодонабувачем та кінцевим бенефіціарним власником роялті. А повноваження осіб, які представляли інтереси зазначеної компанії в Україні, обмежувалися виключно підготовчими та/або допоміжними діями.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що саме власник прав на торгову марку - FARMINVEST HOLDINGS LIMITED, тобто ліцензіар за ліцензійним договором, і є кінцевим бенефіціарним власником роялті.

Також суд зазначив, що сам факт видачі нерезидентом довіреностей фізичній особі не визначається положеннями Конвенції, як здійснення діяльності постійного представництва. При цьому, суд врахував, що усі документи підписувались виключно директором FARMINVEST HOLDINGS LIMITED, а відтак прийшов до висновку, що повноваження осіб, які представляли інтереси нерезидента на території України обмежувались виключно підготовчими та/або допоміжними діями.

Окрім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що господарська діяльність ТОВ «ФАРМАСТОР» не є тотожною з діяльністю FARMINVEST HOLDINGS LIMITED.

Окремо суд констатував, що документальна перевірка була проведена Відповідачем за відсутності правових підстав для її проведення.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

На переконання Апелянта, ТОВ "ФАРМАСТОР" не мало права застосовувати понижену ставку податку з доходів нерезидента з джерелом їх походження з України у розмірі 5%, так як компанія «Farminvest Holdings Limited» (Республіка Кіпр) здійснювала в Україні свою діяльність через постійне представництво у вигляді постійного місця діяльності.

В обґрунтування своєї позиції, контролюючий орган зазначає, що бенефіціарний власник здійснює управління «Farminvest Holdings Limited» в офісі за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, буд 40-Р, тобто на території України. Окрім того, нерезидент залучає резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента, що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов`язків.

Також Апелянт наполягає на наявності у нього правових підстав для проведення перевірки, оскільки ТОВ "ФАРМАСТОР" не надало повноцінної інформації (пояснення) та документального підтвердження, щодо встановлених порушень у відповідь на запит.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 21.09.2026 - призначено справу до судового розгляду.

5. 20.05.2026 Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, стверджуючи, що повірені особи виконували виключно підготовчі та допоміжні функції (підписання вже погоджених контрактів за інструкціями директора), що згідно з п. 4 ст. 5 Конвенції не створює постійного представництва.

Крім того, Позивач зазначає, що кожного разу представнику надавалися конкретні інструкції та тексти угод, а усі стратегічні рішення приймалися директором компанії на території Республіки Кіпр.

6. У судовому засіданні представник Апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

У судовому засіданні представниця Позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги контролюючого органу. Наполягала на правовій позиції, викладеній письмово у відзиві. Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.

7. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

8. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

9. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.11.2023 ТОВ «ФАРМАСТОР» отримано від Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вимогу №11309/6/31-00-23-03-08 від 16.11.2023 щодо надання документів та інформації.

ТОВ «ФАРМАСТОР» листом від 19.12.2023 №03 (вх. номер ДПС №13630/6 від 19.12.2023) надало ДПС пояснення та копії документів згідно вказаної вище письмової вимоги.

Також судом першої інстанції встановлено, що 03.04.2014 між FARMINVEST HOLDINGS LIMITED, 7600, Кіпр, Ларнака, Мішель Джорджіу, буд. №70, (Ліцензіар за Договором) та ТОВ «ФАРМАСТОР» (Ліцензіат за Договором) було укладено Договір про надання права (ліцензії) на використання знаку для товарів і послуг на території України №3/14 (далі - Ліцензійний договір №3/14 від 03.04.2014), за яким FARMINVEST HOLDINGS LIMITED (власник ТМ «ДОБРОГО ДНЯ» згідно свідоцтва України №139469 від 25.05.2011) передало ТОВ «ФАРМАСТОР» за винагороду право користування знаком для товарів і послуг «ДОБРОГО ДНЯ» (далі - Знак).

Умовами п. 5.1. Ліцензійного Договору №3/14 від 03.04.2014 визначено, що фінансові взаємовідносини щодо використання Знаку між Ліцензіаром і Ліцензіатом регулюються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Згідно Додаткової угоди №15 до Ліцензійного договору №3/14 зазначений договір припинив дію з 01.01.2017.

03.01.2017 між FARMINVEST HOLDINGS LIMITED та ТОВ «ФАРМАСТОР» було укладено Договір про надання права (ліцензії) на використання знаку для товарів і послуг на території України №1/17 (далі - Ліцензійний договір №1/17 від 03.01.2017), за яким FARMINVEST HOLDINGS LIMITED (власник ТМ «ДОБРОГО ДНЯ», свідоцтво України №139469 від 25.05.2011) передало ТОВ «ФАРМАСТОР» право користування законом для товарів і послуг «ДОБРОГО ДНЯ».

Відповідно до п. 5.2. Ліцензійного Договору №1/17 від 03.01.2017 винагорода (роялті) Ліцензіара становить відповідний відсоток (%) від доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в аптечних закладах Ліцензіата з використанням знаку для товарів і послуг «ДОБРОГО ДНЯ» за відповідний період. Відсоток (%) розраховується відповідно до результатів операційної діяльності Ліцензіата та фіксується Сторонами у додаткових угодах.

За період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року ТОВ «ФАРМАСТОР» перераховано нерезиденту FARMINVEST HOLDINGS LIMITED роялті в загальній сумі 1 380 000,00 доларів США та 2 456 771,00 євро (що еквівалентно 120 990 868,00 гривень), сплачено податок з доходів нерезидента джерелом походження з України за ставкою 5% в загальній сумі 6 049 543,00 грн.

10. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2023 ТОВ «ФАРМАСТОР» отримано від Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вимогу №11309/6/31-00-23-03-08 від 16.11.2023 щодо надання документів та інформації.

ТОВ «ФАРМАСТОР» листом від 19.12.2023 №03 (вх. номер ДПС №13630/6 від 19.12.2023) надало ДПС пояснення, зокрема й щодо підстав використання зниженої ставки податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 5% при виплаті роялті на користь FARMINVEST HOLDINGS LIMITED у 2017-2019 та копії документів згідно вказаної вище письмової вимоги.

На підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надалі від 05.03.2024 №101/Ж проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМАСТОР» з питань дотримання вимог податкового законодавства при виплаті доходів у вигляді роялті із джерелом походження з України нерезиденту «FARMINVEST HOLDINGS LIMITED» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.

За результатами проведеної перевірки ДПС складений Акт перевірки №993/Ж5/31-00-23-03-15/34048360 від 02.04.2024.

Перевіркою ТОВ «ФАРМАСТОР», проведеною за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, встановлено здійснення виплат доходів нерезиденту з джерелом походження з України, а саме на виконання умов Договору про надання права (ліцензії) на використання знаку для товарів і послуг на території України від 01.04.2014 №3/14 та Договору про надання права (ліцензії) на використання знаку для товарів і послуг на території України від 03.01.2017 № 1/17. За період, який перевірявся, ТОВ "ФАРМАСТОР" здійснило компанії «Farminvest Holdings Limited» (Республіка Кіпр) виплату доходу у вигляді роялті на загальну суму 120 990 868,0 грн, (перераховано нерезиденту після сплати податку - 1 380 000,0 дол. США та 2 456 771,0 Євро, еквівалент 114 941 325 грн) з яких утримано та сплачено до бюджету України податок з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України за ставкою 5% та в загальній сумі 6 049 543,0 грн. посилаючись на ст. 12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі - Конвенція).

За результатом документальної перевірки Відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «ФАРМАСТОР» порушенні вимоги п. 103.2, п. 103.3 ст. 103, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме заниження податку під час виплати на користь компанії «FARMINVEST HOLDINGS LIMITED» (республіка Кіпр) доходів із джерелом походження з України роялті) на загальну суму 12 099 087 грн, у т.ч.: за 2017 рік - 5 028 619,00 грн, за 2018 рік - 6 545 896,00 грн, за 2019 рік - 524 572,00 грн.

Позивачем подано заперечення № 1 від 15.04.2024 до акту перевірки від 02.04.2024, які було залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін згідно листа №402/Ж12/31-00-23-03-22 від 29.04.2024.

На підставі Акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 травня 2024 р. № 1070/Ж10/31-00-23-03-20 форми «Д», яким ТОВ «ФАРМАСТОР» збільшено суму грошового зобов?язання у розмірі 12 099 087,00 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3 024 771,75 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення, Позивач звернувся з цим позовом до суду.

11. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до підпункту 14.1.54 (а) пункту 14.1 статті 14 ПК України охід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні.

Абзацом першим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об`єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно із положеннями підпункту «в» 141.4.1 пункту 141.1 статті 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є роялті.

За приписами підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України (у редакції до 23.05.2020) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України (у редакції з 23.05.2020) резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України врегульовано положеннями статті 103 ПК України.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Положеннями пунктів 103.2-103.5 статті 103 ПК України визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

08.11.2012 між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр підписано Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.

Згідно зі статтею 1 Конвенції вона буде застосовуватися до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Відповідно до статті 2 Конвенції вона поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення.

Податками на доходи вважаються всі податки, що справляються із загальної суми доходу, або з елементів доходу, у тому числі податки на доходи від відчуження рухомого чи нерухомого майна та податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваної підприємствами.

Відповідно до ст. 12 Конвенції, роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.

Термін "роялті" у випадку використання в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (в тому числі кінематографічні фільми та фільми або плівки, що використовуються для телебачення чи радіомовлення), комп`ютерні програми, будь-яким патентом, торговою маркою, дизайном, або моделлю, планом, таємною формулою або процесом, або за користування чи надання права на користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію (ноу-хау) стосовно промислового, комерційного або наукового досвіду.

Однак такі роялті можуть також бути оподатковані у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми всіх платежів.

Незважаючи на положення пункту 3 цієї статті, у випадку сплати роялті відносно будь-яких авторських прав на наукові твори, будь-якого патенту, торгової марки, таємної формули, процесу або інформації щодо промислового, комерційного або наукового досвіду, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми роялті. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Положення пунктів 1, 3 і 4 цієї статті не застосовуються, якщо особа - фактичний власник роялті, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване в ній постійне представництво, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, справді пов`язані з таким постійним представництвом. У такому випадку застосовуються положення статті 7 цієї Конвенції.

Якщо з причин особливих відносин між платником і особою - фактичним власником роялті або між ними обома і будь-якою іншою особою сума роялті, яка стосується використання, права використання або інформації, у зв`язку з якими вони сплачуються, перевищує з будь-якої причини суму, яка була б погоджена між платником і особою - фактичним власником роялті за відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави, з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.

Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її адміністративно-територіальна одиниця, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Проте, якщо особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво, у зв`язку з якими виникло зобов`язання сплатити роялті, і витрати зі сплати цих роялті несе постійне представництво, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво.

Законодавче визначення «постійного представництва» міститься у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

В редакції зазначеної статті, що була чинна до 23 травня 2020 року, було наведене наступне визначення: «постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об`єкт чи пов`язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов`язана з таким майданчиком, об`єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов`язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов`язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер».

Законом №466-IX абзаци другий і третій підпункту 14.1.193 замінено двадцятьма чотирма новими абзацами нового змісту. Серед іншого, було внесено такі зміни:

З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає: б) надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників, найнятих ним для таких цілей, якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов`язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як 183 дні у будь-якому дванадцятимісячному періоді (абзац четвертий підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Постійним представництвом не є: а) використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації товарів чи виробів, що належать нерезиденту; б) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; в) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; г) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збору інформації для нерезидента; ґ) направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; д) утримання постійного місця діяльності з іншою метою (абзаци 16-23 підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до абзацу 24 підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, зазначених у підпунктах "a" - "д" цього підпункту, за умови, що такі види діяльності (їх комбінація) мають підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, не є постійним представництвом.

Постійне представництво нерезидента в Україні визнається також у разі, якщо діяльність в Україні здійснюють декілька нерезидентів - пов`язаних осіб, якщо така діяльність у сукупності виходить за межі діяльності підготовчого або допоміжного характеру для такої групи нерезидентів - пов`язаних осіб. У такому разі постійне представництво визнається для кожного такого нерезидента - пов`язаної особи. Даний абзац застосовується лише у випадку, коли діяльність таких нерезидентів - пов`язаних осіб в Україні становить у сукупності взаємодоповнюючі функції тісно пов`язаного бізнес-процесу (абзац 25 підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, підпункт 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює низку критеріїв, за якими постійне місце діяльності нерезидента слід розглядати як постійне представництво.

Поряд з цим, пункт 3.2 статті 3 ПК України передбачає, що якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Висновки суду апеляційної інстанції

12. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що право на застосування податкових вигод у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбаченої відповідним міжнародним договором України, виникає за умови одночасного виконання таких вимог:

- нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;

- нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;

- нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11 березня 2025 року у справі № 560/5190/24.

14. Верховний Суд послідовно дотримується позиції викладеної зокрема в постановах від 09 серпня 2023 року № 540/726/20, від 05 грудня 2023 року у справі № 804/3756/16, від 21 березня 2018 року у справі № 803/1005/17, від 24 січня 2020 року у справі № 803/188/17, що передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу.

15. В цих же постановах Верховний Суд також прийшов до висновку, що в момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. Чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати.

16. У відповідності до ч. 4 ст. 12 Конвенції , у випадку сплати роялті відносно будь-яких авторських прав на наукові твори, будь-якого патенту, торгової марки, таємної формули, процесу або інформації щодо промислового, комерційного або наукового досвіду, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми роялті. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

17. Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФАРМАСТОР» у відповідь на запит контролюючого органу від 16.11.2023 було надано належним чином легалізовані, перекладені відповідно до законодавства свідоцтва (довідки), видані Податковим департаментом Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 13.01.2017 (апостиль від 17.01.2017 №9172/17), від 21.02.2018 (апостиль від 26.02.2018 №40746/18), від 26.09.2019 (апостиль від 27.09.2019 № 186183/19).

18. Означені довідки підтверджують, що отримувач доходу у вигляді роялті - компанія FARMINVEST HOLDINGS LIMITED є резидентом Кіпру відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про усунення подвійного оподаткування.

19. Окрім того, FARMINVEST HOLDINGS LIMITED є власником ТМ «ДОБРОГО ДНЯ», за користування якою ТОВ «ФАРМАСТОР» сплачувалось роялті, що підтверджується свідоцтвом №139469 від 25.05.2011.

20. Отже, Позивачем дотримані всі три умови для реалізації права на застосування податкових вигод у виді застосування пониженої ставки податку 5%, передбаченої відповідним міжнародним договором України.

21. Обґрунтовуючи недотримання судом першої інстанції норм матеріального права, а також наполягаючи на правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган зазначає, що ним отримана податкова інформація, яка свідчить про те, що FARMINVEST HOLDINGS LIMITED здійснює на території України діяльність як постійне представництво через представників: Ольгу Закутій, Олену Шестакову, Ігоря Червоненка та Дмитра Мусіяко . На переконання Апелянта, діяльність зазначених осіб виходить за межі підготовчого та допоміжного характеру, оскільки співпадає з основною діяльністю нерезидента та становить значну його частину.

22. Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 12 Конвенції положення пунктів 1, 3 і 4 цієї статті не застосовуються, якщо особа - фактичний власник роялті, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване в ній постійне представництво, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, справді пов`язані з таким постійним представництвом. У такому випадку застосовуються положення статті 7 цієї Конвенції.

23. Відповідно до ст. 7 Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює підприємницької діяльності в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як зазначено вище, прибуток підприємства може бути оподаткований в іншій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, то в кожній Договірній Державі цьому постійному представництву приписується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах, і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

24. Згідно пп. 133.2.2. п. 132.2; п. 133.3 ПК України платниками податку - нерезидентами є: нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.

25. Нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нерезидент, який розпочав господарську діяльність через своє постійне представництво до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

26. Згідно пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 ПК України суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

27. Аналіз викладених вище норм права у системному взаємозв`язку з приписами пп.141.4.2. п. 141.4 ст.141 ПК України дозволяє колегії суддів прийти до висновку, що нерезидент, який провадить діяльність через постійне представництво є самостійним платником податку на прибуток.

28. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік є підставою для проведення документальної позапланової перевірки (пп. 78.1.22 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

29. Втім, документальна перевірка діяльності безпосередньо представництва FARMINVEST HOLDINGS LIMITED у відповідності до приписів пп. 78.1.22 п. 78.1 ст. 78 ПК України щодо ведення ним господарської діяльності через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік контролюючим органом не проводилася. Зворотного Апелянтом не доведено і на такі обставини він ані в суді першої, ані апеляційної інстанції не посилався.

30. Натомість, саме під час проведення документальної перевірки ТОВ «ФАРМАСТОР» контролюючий орган констатує, що його контрагент FARMINVEST HOLDINGS LIMITED здійснює свою діяльність через постійне представництво в Україні, а відтак є самостійним платником податку. Водночас, обов`язок сплати податку на прибуток такого нерезидента у розмірі 15% контролюючий орган покладає покладає саме на ТОВ «ФАРМАСТОР» незважаючи на те, що у пп. 141.4.2. п. 141.4 ст.141 ПК України чітко вказано, що його приписи не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва.

31. На переконання колегії суддів, висновки контролюючого органу сформовані за неповно встановлених обставин, засновані на припущенні щодо характеру діяльності контрагента Позивача - компанії FARMINVEST HOLDINGS LIMITED, є суперечливими та такими, що не відповідають принципам презумпції правомірності рішень платника податку та належного урядування.

32. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що доводи Апелянта про те, що FARMINVEST HOLDINGS LIMITED здійснює свою діяльність через постійне представництво на території України не спростовує правильність рішення суду першої інстанції.

33. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для висновку суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення рішення від 02 травня 2024 року №1070/Ж10/31-00-23-03-20 є також допущені Відповідачем процедурні порушення під час призначення та проведення перевірки.

34. Переглядаючи оскаржуване рішення суду з урахуванням доводів Апелянта у цій частині, колегія суддів зазначає, що підстави для проведення документальних позапланових перевірок передбачені п. 78.1 ст. 78 ПК України, серед яких зокрема: отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1).

35. Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2023 ТОВ «ФАРМАСТОР» отримано від Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вимогу №11309/6/31-00-23-03-08 від 16.11.2023 щодо надання документів та інформації/т. 1 а.с. 82-84/.

36. ТОВ «ФАРМАСТОР» листом від 19.12.2023 №03 (вх. номер ДПС №13630/6 від 19.12.2023) надало ДПС пояснення та копії документів згідно вказаної вище письмової вимоги /т.1 а.с. 85-89/.

37. Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.09.2018 у справі №813/4042/17, аналіз пункту 73.3 статті 73 Податкового Кодексу України та Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1245 свідчать про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження; якщо платник податку, на думку контролюючого органу, надав неповну відповідь на запит, контролюючий орган, не проінформувавши платника про те, якої інформації недостатньо, не має законних підстав для видачі наказу про призначення перевірки; часткове надання платником податку необхідної інформації контролюючому органу не можна вважати повним ненаданням відповіді на запит.

38. Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31.05.2019 у справі №813/1041/18, реалізація пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України передбачає необхідність надання податковим органом у змісті запиту конкретних порушень, вчинених платником податків, а не лише вживання загальних формулювань та суто посилання на норми податкового законодавства.

39. Суд звертає увагу на те, що у вказаному вище запиті контролюючого органу не зазначено всіх обставин, які вказують на наявність сумнівів у правильності оподаткування доходів нерезидента, а також не наведено конкретних фактів, які свідчать про порушення саме ТОВ «ФАРМАСТОР» податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

40. Позаяк, у запиті податковий орган зазначав, що компанія FARMINVEST HOLDINGS LIMITED нібито не є кінцевим отримувачем грошових коштів (роялті), оскільки значну частину доходу, отриманого від ТОВ «ФАРМАСТОР» перераховує на користь компанії FARMASTOR LIMITED. Однак, колегія суддів акцентує увагу на тому, що зазначені обставини контролюючим органом у акті перевірки взагалі не досліджувалися і не були підставою для висновку про порушення Позивачем податкової дисципліни.

41. Вказане дозволяє колегії суддів прийти до висновку, що запит контролюючого органу взагалі не містив відомостей щодо порушень, які дійсно встановив Апелянт, та які він перевіряв в ході документальної перевірки.

42. Окрім того, як вбачається зі змісту запиту та відповіді на нього, Позивачем було надано усі документи, які витребував контролюючий орган. Зворотного Апелянтом не доведено.

43. Отже, доводи Апелянта про те, що ТОВ «ФОРМАСТОР» не надав повноцінної інформації та документального підтвердження щодо встановлених порушень є безпідставними, а тому не приймаються колегією суддів до уваги.

44. Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31.03.2020 у справі №820/3477/16, якщо контролюючим органом не доведено та не надано доказів, які б свідчили про те, що надані суб`єктом господарювання пояснення та документи були оцінені контролюючим органом і такі пояснення та документи не усунули сумніви щодо порушення позивачем податкового законодавства, що свідчить про відсутність у контролюючого органу підстав для призначення перевірки позивача.

45. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.02.2023 у справі №620/309/20, аналіз норми підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України дає підстави для висновку, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

46. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про істотне порушення Відповідачем процедури призначення перевірки та відсутність підстави для її проведення.

47. З огляду на викладене вище у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 02 травня 2024 року №1070/Ж10/31-00-23-03-20 та наявність правових підстав для його скасування.

48. Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

48. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

49. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50.Таким чином, апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року - без змін.

51. Розподіл судових витрат.

Судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 26.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

О.В. Чуприна