Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №320/17052/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/17052/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-ПРОДЖЕКТ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Р-ПРОДЖЕКТ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 15.12.2022 № 7866222/43916649 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 03.11.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 03.11.2022, складену ТОВ «Р-ПРОДЖЕКТ», датою її фактичного подання.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуване рішення контролюючого органу є протиправним, оскільки прийняте без належного дослідження поданих підприємством пояснень та первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції.

Позивач наголошував, що контролюючий орган не визначив конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, а оскаржуване рішення містить лише загальне посилання на ненадання первинних документів без конкретизації їх найменувань та без належного обґрунтування причин їх недостатності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 15.12.2022 № 7866222/43916649 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 03.11.2022.

Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 03.11.2022, складену ТОВ «Р-ПРОДЖЕКТ», датою її подання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що комісія регіонального рівня діяла відповідно до вимог Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, та Порядку прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520.

Скаржник стверджує, що позивачем не було надано належних первинних документів щодо придбання товарів, які зазначені у податковій накладній, їх зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження, а також документів, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Окремо апелянт наголошує, що платником податку не надано документів щодо придбання номенклатури товарів, зазначених у податковій накладній.

Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції не врахував, що правомірність рішення контролюючого органу має оцінюватися виключно з урахуванням документів, які були подані платником податку на розгляд комісії до прийняття оскаржуваного рішення.

Також апелянт зазначає, що зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну становить втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу, а належним способом захисту порушеного права позивача, у разі встановлення протиправності оскаржуваного рішення, є зобов`язання комісії повторно розглянути питання реєстрації податкової накладної.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Р-ПРОДЖЕКТ» зареєстроване як юридична особа 12.11.2020, код ЄДРПОУ 43916649, та з 01.01.2021 є платником податку на додану вартість.

Основним видом господарської діяльності товариства є установлення та монтаж машин і устатковання (КВЕД 33.20).

Позивач здійснює діяльність у сфері розроблення проєктно-кошторисної документації систем безпеки та слабкострумових мереж, виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт, а також обслуговування відповідних систем.

19 жовтня 2022 року між ТОВ «Р-ПРОДЖЕКТ» як підрядником та АТ «ФАРМАК» як замовником укладено договір підряду № 19/10/22, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати роботи зі встановлення системи відеонагляду за асептичними маніпуляціями на території заводу АТ «ФАРМАК» за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 74.

На виконання умов договору позивачем виставлено рахунок № PR-PR-1103001 від 03.11.2022.

За відповідною господарською операцією ТОВ «Р-ПРОДЖЕКТ» складено податкову накладну № 5 від 03.11.2022 на загальну суму 346 950,00 грн, у тому числі ПДВ — 57 825,00 грн, яку направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

25 листопада 2022 року позивач отримав квитанцію № 9251617642, відповідно до якої реєстрацію зазначеної податкової накладної зупинено на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

У квитанції зазначено, що коди УКТ ЗЕД/ДКПП товарів/послуг 43.21, 9002 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), а обсяг їх постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання та постачання відповідного товару/послуги.

Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, для вирішення питання про її реєстрацію або відмову в реєстрації.

На виконання зазначеної пропозиції ТОВ «Р-ПРОДЖЕКТ» 06.12.2022 направило до контролюючого органу повідомлення № 1 разом із письмовими поясненнями та копіями документів на підтвердження господарських відносин з АТ «ФАРМАК».

Однак рішенням комісії ГУ ДПС у м. Києві від 15.12.2022 № 7866222/43916649 позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 5 від 03.11.2022.

Підставою відмови визначено ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування продукції, складських документів, рахунків-фактур, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), накладних.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 30.12.2022 № 81867/43916649/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня — без змін.

Матеріали справи також містять документи щодо придбання позивачем обладнання у ТОВ «НВО «РОМСАТ», зокрема договори від 15.12.2022 та 26.12.2022, видаткову накладну від 28.12.2022, документи щодо зберігання і транспортування обладнання.

Виконання робіт за договором з АТ «ФАРМАК» оформлено актом здачі-приймання робіт № PR-1229001 від 29.12.2022.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що зазначені документи, складені у другій половині грудня 2022 року, не могли бути подані разом із повідомленням від 06.12.2022, а тому їх доказове значення має оцінюватися з урахуванням часу їх складання та предмета судового контролю.

Не погодившись із рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Правовідносини у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок адміністрування податку на додану вартість, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: зарахування коштів від покупця або замовника як оплати товарів/послуг чи відвантаження товарів, а для послуг — оформлення документа, що засвідчує факт їх постачання.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом строк.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 цього Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено обов`язок платника податку — продавця товарів/послуг скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної або розрахунку коригування може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкових накладних визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі — Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та подано для реєстрації податкову накладну, що не відповідає жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку та показникам позитивної податкової історії.

Пунктом 7 Порядку № 1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної у разі встановлення відповідності відображеної в ній операції хоча б одному критерію ризиковості здійснення операцій, за відсутності передбачених Порядком винятків.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган надсилає платнику квитанцію, в якій зазначаються номер і дата складення податкової накладної, критерій ризиковості, на підставі якого зупинено її реєстрацію, з відповідним розрахованим показником, а також пропозиція щодо надання пояснень і копій документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації.

Пунктом 1 додатка 3 до Порядку № 1165 визначено критерій ризиковості здійснення операцій, який, зокрема, пов`язаний із відсутністю товару/послуги в таблиці даних платника податку на додану вартість та відповідним співвідношенням обсягів постачання і придбання.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі — Порядок № 520).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про її реєстрацію або відмову в реєстрації.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено орієнтовний перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття відповідного рішення, який може включати договори, первинні документи щодо постачання та придбання товарів/послуг, документи щодо транспортування і зберігання продукції, розрахункові документи, банківські виписки та інші документи залежно від характеру господарської операції.

Отже, зазначений перелік не означає безумовного обов`язку платника податку надавати всі передбачені ним документи незалежно від змісту господарської операції.

Обсяг документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, визначається характером відповідної операції, умовами її здійснення та обставинами, які стали підставою для зупинення реєстрації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акта.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної № 5 від 03.11.2022 визначено відповідність господарської операції пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Разом з тим у квитанції від 25.11.2022 контролюючий орган обмежився загальною пропозицією надати пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

Конкретного переліку документів, необхідних для усунення сумнівів контролюючого органу щодо відповідної операції, квитанція не містила.

За таких обставин позивач був поставлений у становище правової невизначеності щодо обсягу документів, які необхідно надати для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної.

Колегія суддів зауважує, що загальна пропозиція надати пояснення та копії документів сама собою не може вважатися достатнім обґрунтуванням подальшої відмови в реєстрації податкової накладної, якщо контролюючий орган не зазначає, яких саме документів бракує та чому їх відсутність перешкоджає прийняттю позитивного рішення.

При цьому платник податку не може нести негативні наслідки ненадання невизначеного переліку документів, необхідність подання яких не була належним чином доведена до його відома.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Р-ПРОДЖЕКТ» скористалося наданим законодавством правом та 06.12.2022 направило контролюючому органу письмові пояснення разом із документами щодо господарських відносин з АТ «ФАРМАК».

Натомість комісія регіонального рівня, приймаючи рішення від 15.12.2022 № 7866222/43916649, не навела належного аналізу змісту поданих позивачем пояснень та документів, не зазначила, які саме обставини ними не підтверджуються, та не обґрунтувала, чому наявні документи є недостатніми для реєстрації податкової накладної.

Саме лише відтворення загального переліку первинних документів, передбаченого Порядком № 520, без встановлення конкретних недоліків поданих платником документів не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий підхід щодо необхідності належного мотивування індивідуального акта висловлений Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18. Верховний Суд наголосив на необхідності наведення контролюючим органом конкретних фактичних і юридичних підстав прийняття рішення, а також зрозумілих мотивів такого рішення.

У постанові від 19.07.2023 у справі № 420/7850/22 Верховний Суд також звернув увагу на необхідність оцінки документів, поданих платником податку, з урахуванням характеру господарської операції та підстав зупинення реєстрації податкової накладної.

Зазначені правові висновки підлягають врахуванню відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем документів на підтвердження придбання товарів, зазначених у податковій накладній.

Насамперед слід зазначити, що предметом спору є правомірність конкретного рішення комісії регіонального рівня від 15.12.2022, а не встановлення за результатами повної документальної перевірки реальності всіх господарських операцій позивача.

У межах процедури моніторингу податкових накладних контролюючий орган має оцінювати наявність передбачених законодавством підстав для їх реєстрації або відмови в реєстрації, а не здійснювати повноцінну податкову перевірку господарської діяльності платника.

Колегія суддів враховує, що господарська операція між ТОВ «Р-ПРОДЖЕКТ» та АТ «ФАРМАК» здійснювалася на підставі договору підряду, який передбачав постачання обладнання, його монтаж та виконання пусконалагоджувальних робіт.

З огляду на характер зазначених договірних відносин документи, які підтверджують придбання обладнання, його транспортування, монтаж та остаточне прийняття результату робіт замовником, могли оформлюватися на різних етапах виконання договору.

Зокрема, акт здачі-приймання виконаних робіт від 29.12.2022 оформлено після виконання відповідних робіт та перевірки їх результату замовником.

Таким чином, відсутність такого акта станом на 06.12.2022 сама собою не може свідчити про неналежне виконання платником обов`язку щодо подання документів, оскільки на зазначену дату цей документ ще не був складений.

Аналогічним чином не можуть безумовно вимагатися документи щодо придбання обладнання, які відповідно до встановлених обставин були оформлені пізніше.

Водночас колегія суддів наголошує, що подальше оформлення акта виконаних робіт не звільняє платника від обов`язку дотримуватися вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України щодо визначення дати виникнення податкових зобов`язань.

Для складання податкової накладної за датою 03.11.2022 необхідною є наявність передбаченої законом першої події.

Саме виставлення рахунку на оплату не становить такої події.

Разом з тим у цій справі контролюючий орган не визначив відсутність першої події як самостійну підставу прийняття оскаржуваного рішення та не навів відповідного мотивування у його змісті.

Отже, доводи апелянта щодо недостатності документів мають оцінюватися з урахуванням фактичних підстав, покладених в основу рішення комісії, та документів, які були надані їй на момент його прийняття.

При цьому документи, складені після 15.12.2022, можуть характеризувати подальший розвиток договірних відносин, однак не можуть вважатися такими, що були предметом розгляду комісії під час прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів також враховує, що податковий орган не надав належного обґрунтування, які конкретно документи, що могли існувати на момент подання пояснень, були необхідними для реєстрації податкової накладної та з яких причин подані документи не підтверджували відповідні відомості.

За таких обставин посилання апелянта на ненадання всіх первинних документів не спростовує висновку суду першої інстанції про неналежну мотивованість оскаржуваного рішення.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Водночас зазначена норма не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку доказування правомірності прийнятого ним рішення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачі не скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції.

При цьому апеляційна скарга переважно містить посилання на загальні положення податкового законодавства та необхідність документального підтвердження господарських операцій, однак не спростовує встановлених судом обставин щодо неконкретності підстав відмови в реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів зауважує, що загальні твердження про неповноту дослідження доказів без наведення конкретних обставин, які залишилися поза увагою суду та мають визначальне значення для вирішення спору, не можуть бути достатньою підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну становить неправомірне втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд у визначених законом випадках може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, передбачено механізм реєстрації податкових накладних на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, чинне законодавство прямо передбачає можливість реєстрації податкової накладної на виконання судового рішення.

При цьому повноваження контролюючого органу щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не є необмеженою дискрецією.

У разі встановлення протиправності відмови в реєстрації податкової накладної та наявності передбачених законом підстав для її реєстрації суд вправі застосувати спосіб захисту, який забезпечить реальне поновлення порушеного права платника податку.

Зобов`язання контролюючого органу повторно розглянути подані документи за обставин, коли підстави для відмови в реєстрації не доведені, може призвести до повторного прийняття аналогічного рішення та необхідності нового звернення платника податку до суду.

Такий спосіб захисту не завжди забезпечує остаточне вирішення спору.

Відтак, зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну, за умови встановлення судом усіх необхідних передумов її реєстрації, відповідає завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження контролюючого органу не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та обґрунтовано виходив із необхідності дотримання контролюючим органом вимог щодо мотивованості рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Наведені апелянтом доводи не спростовують висновку про те, що оскаржуване рішення комісії регіонального рівня не містить належного обґрунтування конкретних підстав відмови в реєстрації податкової накладної та не відображає належної оцінки пояснень і документів, поданих платником податку.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15.12.2022 № 7866222/43916649.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції, немає.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма