Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №620/9823/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9823/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, —

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив:

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, та відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 липня 2025 року;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону № 2262-XII, положень постанови № 704, із визначенням посадового окладу, окладу за військовим званням та похідних від них складових грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, та відповідних тарифних коефіцієнтів, для перерахунку основного розміру пенсії з 01 липня 2025 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII та має право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення у зв`язку зі зміною розрахункової величини, яка застосовується для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Позивач указував, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, якими встановлено фіксовану розрахункову величину 1762 грн, не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, а тому не можуть бути підставою для відмови у видачі оновленої довідки.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 змін до пункту 4 постанови № 704 розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначалися із застосуванням фіксованої розрахункової величини 1762 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що сама по собі дата набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24 не свідчить про збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, не є підставою для видачі довідки станом на 18 червня 2025 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови № 704 та помилково пов`язав право на отримання оновленої довідки виключно з фактом зміни прожиткового мінімуму безпосередньо 18 червня 2025 року.

Апелянт наголошує, що визначальним є право особи на обчислення складових грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а не фіксованої величини 1762 грн.

Також апелянт посилається на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишене на той час без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність установлення судом першої інстанції фактичних обставин та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про підготовку та направлення до органу Пенсійного фонду України нової довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року.

У зазначеній заяві позивач просив визначити посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші складові грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року, та відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою № 704.

Листом від 22 серпня 2025 року Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила позивача про відсутність підстав для підготовки та направлення відповідної довідки.

Відповідач зазначив, що списки осіб для проведення перерахунку пенсій до Адміністрації Державної прикордонної служби України не надходили, а тому підстав для оформлення нової довідки немає.

Уважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених із військової служби, регулюються Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим або спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії в розмірах, установлених законодавством.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII встановлено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Пунктом 4 постанови № 704 у первинній редакції передбачалося, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, відповідно до яких розрахунковою величиною визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені відповідні зміни до постанови № 704.

Отже, з 29 січня 2020 року відновлено дію пункту 4 постанови № 704 у редакції, яка передбачала застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

У подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12 травня 2023 року № 481, якою знову внесено зміни до пункту 4 постанови № 704.

Зазначеними змінами встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з величини 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Вказані зміни набрали чинності 20 травня 2023 року.

Разом із тим відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, під час вирішення спору суд зобов`язаний перевірити не лише формальну чинність підзаконного нормативного акта, а й відповідність його положень нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Колегія суддів звертає увагу, що питання застосування пункту 4 постанови № 704 неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 Верховний Суд дійшов висновку, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2018 року, не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Верховний Суд зазначив, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік у військових пенсіонерів виникає право на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 22 вересня 2022 року у справі № 500/3840/21 та від 02 квітня 2024 року у справі № 340/608/23.

Водночас колегія суддів ураховує, що наведені постанови стосуються переважно правовідносин, які виникли до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 481.

У зв`язку із цим вирішальне значення для розгляду цієї справи мають правові висновки Верховного Суду, сформульовані щодо застосування пункту 4 постанови № 704 після 20 травня 2023 року.

Зокрема, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 дійшов висновку, що під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями для оформлення довідок про грошове забезпечення має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 у первинній редакції, яка передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, а не редакція, змінена постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762 грн.

Особливе значення для вирішення цієї справи має постанова Верховного Суду від 29 червня 2026 року у справі № 620/12943/25.

У зазначеній справі предметом спору також була відмова уповноваженого органу підготувати та направити до органу Пенсійного фонду України нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2025 року.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року, якими було відмовлено в задоволенні позову, та ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог.

Верховний Суд виходив із того, що з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України пункт 2 постанови № 481 у частині, яка суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, не підлягає застосуванню під час вирішення індивідуального спору.

При цьому Верховний Суд наголосив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи залишаються вони формально чинними.

Верховний Суд зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2025 року, у позивача виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови № 704, для перерахунку пенсії.

Колегія суддів зазначає, що обставини цієї справи та справи № 620/12943/25 є подібними за предметом спору, підставами заявлених вимог та нормативно-правовим регулюванням.

В обох випадках позивачі отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, звернулися до уповноважених органів із вимогами про видачу оновлених довідок станом на 18 червня 2025 року та пов`язували своє право з необхідністю застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2025 року.

За таких обставин відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України наведені висновки Верховного Суду підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи.

Колегія суддів ураховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови № 704.

Разом із тим постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 зазначені судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій у справі № 320/29450/24 не можуть розглядатися як чинна правова підстава для висновку про втрату чинності пунктом 2 постанови № 481.

Водночас колегія суддів зазначає, що предметом розгляду справи № 320/29450/24 була безпосередня перевірка правомірності нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України.

Натомість предметом цього спору є захист індивідуального права особи на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Вирішення питання про чинність нормативно-правового акта та застосування відповідної норми в конкретних правовідносинах є різними способами судового контролю.

При цьому частина третя статті 7 КАС України покладає на суд обов`язок застосувати нормативно-правовий акт вищої юридичної сили у разі встановлення суперечності між актами різної юридичної сили.

Таким чином, саме по собі скасування судових рішень у справі № 320/29450/24 не усуває необхідності оцінити застосовність пункту 4 постанови № 704 до спірних правовідносин із урахуванням вимог Закону № 2262-XII, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та висновків Верховного Суду щодо індивідуальних вимог про видачу довідок.

Колегія суддів бере до уваги, що в постанові від 29 червня 2026 року у справі № 620/12943/25 Верховний Суд безпосередньо вирішив спір щодо довідки станом на 18 червня 2025 року та визнав право пенсіонера на її отримання.

Наведений правовий підхід є безпосередньо релевантним спірним правовідносинам.

Відповідно до статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року становить 3028 грн.

З огляду на положення статей 43, 63 Закону № 2262-XII та наведені правові висновки Верховного Суду, під час визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням для оформлення довідки про розмір грошового забезпечення за 2025 рік підлягає застосуванню розрахункова величина, встановлена законом на 01 січня відповідного календарного року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що станом на 18 червня 2025 року не відбулося окремого збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак колегія суддів уважає такий висновок помилковим.

Право на отримання оновленої довідки пов`язане не з необхідністю встановлення нового розміру прожиткового мінімуму саме 18 червня 2025 року, а з визначенням належної розрахункової величини для обчислення складових грошового забезпечення, які враховуються під час перерахунку пенсії.

У цій справі позивач просив оформити довідку станом на 18 червня 2025 року із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2025 року.

Саме такі правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у справі № 620/12943/25.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність окремого збільшення прожиткового мінімуму на дату, станом на яку особа просить оформити довідку, не є достатньою підставою для відмови в її видачі, якщо застосування належної розрахункової величини призводить до зміни складових грошового забезпечення.

Отже, суд першої інстанції помилково ототожнив дату, станом на яку позивач просив оформити довідку, з датою, на яку законодавством має бути встановлено розрахункову величину.

Також колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для видачі довідки у зв`язку з ненадходженням списків від органу Пенсійного фонду України.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.

Порядок подання та оформлення документів для призначення і перерахунку пенсій визначається також Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1.

Системний аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, можуть бути як відповідні рішення державних органів, так і звернення пенсіонера та подані ним документи, які підтверджують виникнення права на перерахунок.

Відсутність списків від органу Пенсійного фонду України не може сама по собі бути достатньою підставою для відмови в підготовці довідки за наявності в особи відповідного матеріального права.

Аналогічний підхід щодо можливості ініціювання перерахунку пенсії на підставі звернення пенсіонера викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 553/3619/16-а.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що Адміністрація Державної прикордонної служби України, відмовивши позивачу в підготовці та направленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року, діяла протиправно.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення, вчинені дії або допущена бездіяльність суб`єктами владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності відмови у видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача.

Відповідно до статті 245 КАС України суд у разі задоволення позову може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, необхідні для відновлення порушеного права.

Ураховуючи характер установленого порушення, належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови в підготовці оновленої довідки та зобов`язання відповідача підготувати і направити таку довідку до відповідного органу Пенсійного фонду України.

При цьому колегія суддів зазначає, що предметом цієї справи є обов`язок уповноваженого органу оформити довідку про розмір грошового забезпечення, а не безпосереднє проведення перерахунку пенсії органом Пенсійного фонду України.

Тому зобов`язання відповідача видати довідку для проведення перерахунку пенсії з 01 липня 2025 року не означає вирішення судом питання про конкретний розмір пенсійної виплати.

Відповідно до частин першої — третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 43, 63 Закону № 2262-XII, пункту 4 постанови № 704 та не врахував вимог частини третьої статті 7 КАС України щодо застосування нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

Крім того, висновки суду першої інстанції не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 та від 29 червня 2026 року у справі № 620/12943/25.

Отже, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 72– 77, 90, 139, 242, 245, 308, 311, 315, 317, 321– 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів —

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нової довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2025 року, та відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 липня 2025 року.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18 червня 2025 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2025 року, та відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 липня 2025 року.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма