Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №320/45786/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/45786/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сас Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України, яким просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07 липня 2025 року (повідомлення №80141719000006340 про залишення без руху заяви про визнання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , особою без громадянства);

- зобов`язати Державну міграційну службу України невідкладно розглянути заяву про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначила про те, що разом нею з заявою про визнання особою без громадянства було подано до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області всі необхідні документи. Крім того, відповідно до довідки Консульського відділу Посольства Російської Федерації у Республіці Кіпр у Нікосії від 15 квітня 2025 року №178002128 ОСОБА_1 10 червня 1965 року не є громадянкою Російської Федерації, що свідчить про невизнання Російською Федерацією ОСОБА_1 своєю громадянкою з 15 квітня 2025 року, водночас будь-якого іншого громадянства вона не має.

Додатково зазначила про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що довідка від 15 квітня 2025 року №178002128 не є документом, який свідчить про припинення статусу позивача, як громадянки Російської Федерації.

Звернула увагу суду на те, що не може звернутись до консульських установ Російської Федерації за межами України для отримання будь-яких довідок, оскільки не має дійсного паспортного документу.

Також наголосила, що в результаті дії рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07 липня 2025 року про залишення без руху заяви про визнання особою без громадянства вона опинилась в невизначеному правовому стані, без можливості врегулювання правового статусу в подальшому та неминучим настанням негативних наслідків.

Відповідач - Державна міграційна служба України подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки позивач була документована паспортом громадянина Російської Федерації та неодноразово здійснювала обмін паспортного документа, водночас строк дії паспорта не скасовує набуте позивачем громадянство вказаної держави.

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки позивачем не надано довідки про припинення громадянства Російської Федерації або довідки про те, що вона була документована паспортом громадянина Російської Федерації безпідставно.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 документована посвідкою на постійне проживання від 20 червня 2011 року серія НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Республіці Кіпр від 15 квітня 2025 року №178002128 ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , Білоруській РСР, Мінській обл., не набувала громадянства Російської Федерації і відповідно до законодавства Російської Федерації про громадянство не є громадянином Російської Федерації.

16 червня 2025 року ОСОБА_1 подала до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області заяву, якою просила документувати її посвідкою на постійне проживання в Україні, як особу без громадянства та оформити посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.

До вказаної заяви позивачем було додано копії наступних документів: посвідки на постійне проживання; першої сторінки закордонного паспорта громадянина Російської Федерації (терм дії сплив 05 листопада 2024 року); довідки Консульського відділу Посольства Російської Федерації у республіці Кіпр з перекладом на українську мову; відповідь Адміністрації Держприкордонслужби; талону запису до консульського відділу; витягу з ДРАЦС про народження матері, свідоцтва про шлюб батьків, свідоцтва про народження; свідоцтва про освіту, диплому; свідоцтва про шлюб та про народження дочки; РНОКПП; довідки з місця роботи.

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області листом №Н-716/6/8010-25/8010.6.1/1545-25 від 26 червня 2025 року повідомило позивача про те, що для звернення із заявою про визнання особою без громадянства їй необхідно особисто звернутись до територіального органу/територіального підрозділу за місцем проживання з наявними документами які підтверджують припинення/виходу з іноземного громадянства.

Згідно з повідомленням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07 липня 2025 року №80141719000006340 заяву ОСОБА_1 про визнання її особою без громадянства залишено без руху на підставі пп. 1 п. 44 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, у зв`язку з тим, що заявник була документована відповідно до законодавства цієї держави паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_3 від 05 листопада 2014 року.

Державна міграційна служба України листом від 17 липня 2025 року №Н-6676-25/8.1/4575-25 на звернення позивача від 08 липня 2025 року щодо визнання її особою без громадянства, повідомила про те, що під час прийому документів працівниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області було встановлено, що вона була документована паспортом громадянина Російської Федерації та неодноразово здійснювала обмін відповідного паспортного документа, однак довідки про припинення громадянства Російської Федерації або довідки про те, що вона була документована паспортом громадянина Російської Федерації безпідставно надано не було.

Вважаючи протиправним рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07 липня 2025 року, позивач звернулась до суду з позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що довідка Консульського відділу Посольства Російської Федерації у Республіці Кіпр від 15 квітня 2025 року №178002128 не є документом, який свідчить саме про припинення статусу позивача, як громадянки Російської Федерації. Крім того між наданою позивачкою довідкою та встановленим відповідачем фактом того, що заявниця була документована паспортом громадянина Російської Федерації існують конкретні суперечності, оскільки у довідці Консульського відділу посольства Російської Федерації у Республіці Кіпр зазначено, що позивачка взагалі не набувала громадянства Російської Федерації, проте факт отримання паспорту Російської Федерації позивач визнає.

Також суд першої інстанції наголосив, що закінчення дії паспорта громадянки Російської Федерації не скасовує набуте позивачем громадянство цієї держави.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в`їзду в Україну та виїзду з України таких осіб встановлено Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

Згідно з ч. 1 ст. 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" письмова заява про визнання особою без громадянства подається особисто у паперовій формі до територіального органу чи до територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі його утворення), повнолітньою дієздатною особою за місцем її проживання.

Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в`їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві. У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.

Відповідно до п. 13 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 року №317, у разі виявлення під час приймання документів факту належності заявника до громадянства України або до громадянства іншої держави або виявлення факту, що особа визнана особою без громадянства іншою державою та має документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що посвідчує особу без громадянства, та не подає офіційні документи, які свідчать про припинення таких статусів, а також у разі відмови особи, яка не має документів, визначених пунктом 20 цього Порядку, від надання письмової згоди на проведення опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві про визнання особою без громадянства, або у разі відмови особи від надання своїх біометричних даних, параметрів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про залишення заяви без руху та негайно (за можливості) вручає під розписку заявнику або його законному представнику повідомлення про залишення заяви про визнання особою без громадянства без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства.

Згідно з пп. 1 п. 44 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства уповноваженою особою ДМС приймається рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, коли особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави.

Як встановлено судом, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 документована посвідкою на постійне проживання від 20 червня 2011 року серія НОМЕР_2 .

Відповідно до змісту позовної заяви, у зв`язку з закінчення строку дії паспорта громадянина Російської Федерації 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Консульського відділу Посольства Російської Федерації у Республіці Кіпр з заявою для оформлення нового закордонного паспорта.

Згідно з довідкою Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Республіці Кіпр від 15 квітня 2025 року №178002128 ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , Білоруській РСР, Мінській обл., не набувала громадянства Російської Федерації і відповідно до законодавства Російської Федерації про громадянство не є громадянином Російської Федерації.

16 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області з заявою, якою просила документувати її посвідкою на постійне проживання в Україні, як особу без громадянства та оформити посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.

До вказаної заяви позивачем було додано копії: посвідки на постійне проживання; першої сторінки закордонного паспорта громадянина Російської Федерації (терм дії сплив 05 листопада 2024 року); довідки Консульського відділу Посольства Російської Федерації у республіці Кіпр з перекладом на українську мову; відповідь Адміністрації Держприкордонслужби; талону запису до консульського відділу; витягу з ДРАЦС про народження матері, свідоцтва про шлюб батьків, свідоцтва про народження; свідоцтва про освіту, диплому; свідоцтва про шлюб та про народження дочки; РНОКПП; довідки з місця роботи.

Так заява ОСОБА_1 від 16 червня 2025 року обґрунтована тим, що дія паспорту громадянина Російської Федерації та паспорта громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон закінчився у зв`язку з чим вона звернулась до Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Республіці Кіпр для отримання нового паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон проте паспорт видано не було, а видано довідку від 15 квітня 2025 року №178002128 згідно з якою вона не є громадянкою Російської Федерації без зазначення причин такого рішення.

Згідно з повідомленням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07 липня 2025 року №80141719000006340 заяву ОСОБА_1 про визнання її особою без громадянства залишено без руху на підставі пп. 1 п. 44 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, у зв`язку з тим, що заявник була документована відповідно до законодавства цієї держави паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_3 від 05 листопада 2014 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пп. 1 п. 44 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства визначений саме, як підстава для відмови у визнанні особою без громадянства, що свідчить про протиправність повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07 липня 2025 року №80141719000006340 про залишення заяви без руху.

Разом з тим, внесення Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у жовтні 2025 року змін до повідомлення від 07 липня 2025 року №80141719000006340 в частині підстави його прийняття, а саме виправлення пп. 1 п. 44 на п. 13 не може слугувати достатньою підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Як вже було зазначено судом вище, п. 13 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства встановлено, що у разі виявлення під час приймання документів факту належності заявника до громадянства України або до громадянства іншої держави або виявлення факту, що особа визнана особою без громадянства іншою державою та має документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що посвідчує особу без громадянства, та не подає офіційні документи, які свідчать про припинення таких статусів, а також у разі відмови особи, яка не має документів, визначених пунктом 20 цього Порядку, від надання письмової згоди на проведення опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві про визнання особою без громадянства, або у разі відмови особи від надання своїх біометричних даних, параметрів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про залишення заяви без руху та негайно (за можливості) вручає під розписку заявнику або його законному представнику повідомлення про залишення заяви про визнання особою без громадянства без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства.

У відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оскаржуване рішення про залишення без руху заяви ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства від 16 червня 2025 року обґрунтовує тим, що під час прийому документів було встановлено, що заявниця була документована паспортом громадянина Російської Федерації та неодноразово здійснювала обмін паспортного документа громадянина Російської Федерації (останній від 05 листопада 2014 року № НОМЕР_3 , терміном дії до 05 листопада 2024 року), однак, довідки про припинення громадянства Російської Федерації або довідки про те, що заявниця була документована паспортами громадянина Російської Федерації безпідставно, надано не було.

Разом з тим, судом встановлено, що на звернення позивача щодо отримання нового закордонного паспорту громадянина Російської Федерації у зв`язку з закінченням його строку дії Консульський відділ Посольства Російської Федерації в Республіці Кіпр відмовив у видачі паспорту, водночас надав довідку від 15 квітня 2025 року №178002128 про те, що вона не набувала громадянство Російської Федерації, таким чином країна походження позивача станом на 14 квітня 2025 року не розглядає її своєю громадянкою, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що вказана довідка не є документом, який повинен бути врахований при винесенні рішення Державною міграційною службою України. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Держава Україна з 24 лютого 2022 року розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією у зв`язку з повномасштабним вторгненням, у зв`язку з чим роботу всіх російських дипломатичних і консульських установ було повністю зупинено, а тому звернення до консульських та дипломатичних установ позивачем потребує перетину державного корду України, що є не можливим без чинного закордонного паспорту, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України від 13 березня 2025 року №02.3/Н-2800/4806.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Державної міграційної служби України невідкладно розглянути заяву про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти відповідне рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 29 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства після вжиття заходів, передбачених пунктами 20-28 цього Порядку, які належать до компетенції працівників територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, після отримання відповідей на запити до територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, МВС, органів Національної поліції, регіональних органів Служби безпеки та Адміністрації Держприкордонслужби справа про визнання особою без громадянства із доданими аудіофайлами співбесід надсилається для подальшого розгляду структурному підрозділу ДМС. При цьому справа структурному підрозділу ДМС повинна бути надіслана не пізніше ніж через три місяці з дати приймання документів. Якщо у зазначений строк відповіді на запити не отримані, справа надсилається без таких відповідей, які потім надсилаються структурному підрозділу ДМС окремо.

Пунктом 35 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства визначено, що рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства оформляється за формою згідно з додатком 1 засобами відомчої інформаційної системи ДМС, підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ДМС, при цьому рішення у паперовій формі підписується уповноваженою особою ДМС, скріплюється печаткою ДМС та долучається до матеріалів справи про визнання особою без громадянства.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого була подана заява про визнання особою без громадянства, створює паперову копію електронного рішення про визнання особою без громадянства шляхом друку з відомчої інформаційної системи ДМС, скріплює її печаткою територіального органу/територіального підрозділу ДМС та видає його під підпис особі без громадянства особисто або її законному представнику.

Отже враховуючи положення Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, з метою належного захисту прошених прав позивача наявні підстав для зобов`язання Державної міграційної служби України розглянути заяву про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду.

Разом з тим, чинним законодавством непередбачено підстав для невідкладно розглянути заяви про визнання особою без громадянства, у зв`язку з чим відповідна вимога задоволенню не підлягає.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту, шляхом зобов`язання Державної міграційної служби України розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду, не є втручання у дискреційні повановаження органу, оскільки орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вприйняти відповідне рішення.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується протиправність рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07 липня 2025 року, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ст. 139 далі - КАС України.

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн (квитанції від 05 вересня 2025 року №0267810013 та 0267810014) та 3633,60 грн (квитанції від 27 березня 2026 року №0267810008 та №0267810009) за подання апеляційної скарги.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07 липня 2025 року №80141719000006340 про залишення без руху заяви про визнання ОСОБА_1 особою без громадянства.

Зобов`язати Державну міграційну службу України (код ЄДРПОУ 37508470, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації, АДРЕСА_1 ) про визнання особою без громадянства та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації, АДРЕСА_1 ) 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок) сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку