Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №620/8528/25
Суддя: Аліменко Володимир Олександрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/8528/25 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, —
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення індексації його пенсії без застосування належних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 27 червня 2023 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Під час призначення пенсії для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 12236,71 грн.
Позивач указував, що відповідач під час проведення індексації пенсії з 01 березня 2024 року та 01 березня 2025 року не застосував до зазначеного показника коефіцієнти збільшення, передбачені відповідно постановами Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 та від 25 лютого 2025 року № 209.
На думку позивача, індексація пенсії повинна проводитися шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо використовувався під час призначення пенсії, на коефіцієнти 1,0796 та 1,115 відповідно.
Натомість відповідач здійснював підвищення пенсії із застосуванням спеціальних коефіцієнтів, передбачених для пенсій, призначених у відповідні роки, що призвело до зменшення належного позивачу розміру пенсійної виплати.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,0796 та 1,115.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року та на коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року, а також здійснити виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01 березня 2025 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
Апелянт наголошує, що порядок проведення індексації пенсій визначається Кабінетом Міністрів України, а тому пенсійний орган зобов`язаний застосовувати положення відповідних постанов Уряду.
Зокрема, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209, якою для пенсій, призначених у 2023 році, передбачено застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,0345.
На думку апелянта, застосування до пенсії позивача загального коефіцієнта 1,115 суперечить спеціальним положенням зазначеної постанови.
Також апелянт указує, що пенсійний орган діяв у межах наданих повноважень та відповідно до чинного нормативно-правового регулювання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 27 червня 2023 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Під час призначення пенсії для визначення її розміру застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 12236,71 грн.
З 01 березня 2024 року та 01 березня 2025 року відповідач здійснював підвищення пенсії позивача відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 185 та № 209.
Водночас загальні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, встановлені зазначеними постановами, до показника, який використовувався під час призначення пенсії позивача, відповідачем не застосовано.
Замість цього пенсійний орган здійснював підвищення пенсії з урахуванням спеціальних правил, передбачених для пенсій, призначених у 2023 році.
Зокрема, під час індексації пенсії з 01 березня 2025 року застосовано коефіцієнт 1,0345.
Вважаючи, що зазначений порядок індексації порушує його право на належний розмір пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), а також державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою, складовими якої є заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, та коефіцієнт страхового стажу.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Зазначеною нормою встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року проведення збільшення, порівняно з попереднім відповідним трирічним періодом.
Порядок проведення такого перерахунку визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 під час проведення перерахунку пенсій застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначений відповідно до цього Порядку.
Водночас положення зазначеного Порядку підлягають застосуванню з урахуванням вимог Закону № 1058-IV як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій з 01 березня 2024 року в розмірі 1,0796.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій з 01 березня 2025 року в розмірі 1,115.
Разом із тим підпунктом 6 пункту 2 постанови № 209 передбачено спеціальні коефіцієнти збільшення для пенсій, призначених у 2021– 2024 роках, які не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови.
Зокрема, для пенсій, призначених або перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, установлено коефіцієнт 1,0345.
Отже, постанова № 209 передбачає різні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати залежно від року призначення пенсії.
Водночас частина друга статті 42 Закону № 1058-IV установлює загальний механізм індексації пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.
При цьому зазначена норма не передбачає можливості застосування зменшеного коефіцієнта індексації залежно від року призначення пенсії.
Колегія суддів зазначає, що повноваження Кабінету Міністрів України визначати порядок проведення перерахунку пенсій не є тотожними повноваженню змінювати встановлені законом умови такого перерахунку.
Порядок проведення індексації повинен забезпечувати реалізацію права, передбаченого законом, а не звужувати його зміст шляхом установлення додаткових обмежень, прямо не передбачених законом.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, які передбачають збільшення показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії.
Колегія суддів ураховує, що питання застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та співвідношення її положень із нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України було предметом розгляду Верховного Суду.
Так, у постанові від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 Верховний Суд сформулював правовий підхід щодо необхідності проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який застосовувався під час її призначення, із урахуванням установлених коефіцієнтів індексації.
Верховний Суд наголосив на необхідності забезпечення ефективної реалізації права особи на індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
При цьому застосування відповідних коефіцієнтів має здійснюватися послідовно, оскільки індексація пенсії передбачає збільшення показника середньої заробітної плати з урахуванням раніше проведених підвищень.
Крім того, у постанові від 15 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 Верховний Суд розглянув питання застосування законодавства про індексацію пенсій, призначених у 2020– 2023 роках.
Наведені висновки свідчать про необхідність забезпечення належного механізму індексації пенсій незалежно від року їх призначення, з урахуванням установлених законом гарантій пенсійного забезпечення.
Колегія суддів також ураховує постанову Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі № 440/7571/25.
У зазначеній справі Верховний Суд розглянув питання застосування коефіцієнтів індексації пенсій за 2021– 2025 роки та підтвердив необхідність застосування механізму збільшення показника середньої заробітної плати, передбаченого частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.
Верховний Суд виходив із того, що під час індексації пенсії необхідно враховувати показник середньої заробітної плати, який використовувався для її обчислення, а також послідовність застосування коефіцієнтів збільшення за відповідні календарні роки.
За результатами касаційного перегляду Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги пенсіонера.
Колегія суддів зазначає, що хоча у справі № 440/7571/25 пенсію було призначено у 2020 році, а в цій справі — у 2023 році, відповідні правовідносини є подібними за характером спірного питання та нормативно-правовим регулюванням.
В обох випадках спір стосується належного застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню під час проведення індексації пенсії.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, наведені правові висновки підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи.
Як установлено судом першої інстанції, під час призначення пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн.
Саме цей показник безпосередньо враховувався під час обчислення пенсії позивача.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV під час проведення індексації пенсії збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який використовується для обчислення пенсії.
Отже, індексація пенсії позивача повинна проводитися шляхом послідовного збільшення зазначеного показника на коефіцієнти, встановлені для відповідних календарних років.
Зокрема, з 01 березня 2024 року підлягає застосуванню коефіцієнт 1,0796, а з 01 березня 2025 року — коефіцієнт 1,115.
Водночас відповідач під час проведення індексації пенсії позивача не застосував зазначених коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати, який використовувався під час її призначення.
Натомість застосовано спеціальні правила підвищення пенсій, передбачені постановами Кабінету Міністрів України для пенсій, призначених у відповідні роки.
Колегія суддів зазначає, що встановлення Кабінетом Міністрів України спеціальних правил підвищення пенсій не може призводити до звуження обсягу права на індексацію, гарантованого Законом № 1058-IV.
Застосування зменшеного коефіцієнта залежно від року призначення пенсії фактично призводить до різного обсягу реалізації права на індексацію для осіб, пенсії яких призначені відповідно до одного й того самого закону.
При цьому законодавець у частині другій статті 42 Закону № 1058-IV не встановив відповідного розмежування.
Отже, підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати визначений законом механізм індексації пенсій.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів 1,0796 та 1,115.
Колегія суддів звертає увагу, що індексація пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV має накопичувальний характер.
Це означає, що під час проведення чергової індексації збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати з урахуванням результатів попередніх індексацій.
Відповідно, застосування коефіцієнтів 1,0796 та 1,115 не може здійснюватися відокремлено один від одного.
Для визначення належного показника середньої заробітної плати з 01 березня 2025 року необхідно спочатку застосувати коефіцієнт індексації за 2024 рік, а потім до отриманого результату застосувати коефіцієнт індексації за 2025 рік.
У цій справі такий розрахунок здійснюється виходячи з показника середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн.
Застосування коефіцієнта 1,0796 до зазначеного показника забезпечує врахування індексації за 2024 рік.
Подальше застосування коефіцієнта 1,115 забезпечує врахування індексації за 2025 рік.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив порядок проведення перерахунку пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати на відповідні коефіцієнти.
При цьому колегія суддів ураховує, що позивач звернувся до суду з вимогами щодо виплати належних сум пенсії починаючи з 01 березня 2025 року.
Отже, застосування коефіцієнта 1,0796 за 2024 рік у цьому випадку є необхідним елементом розрахунку належного розміру пенсії з 01 березня 2025 року.
Таке застосування не означає автоматичного вирішення питання про виплату недоотриманих сум пенсії за весь період починаючи з 01 березня 2024 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обмеження періоду, за який заявлено вимоги про виплату недоотриманих сум пенсії, не впливає на необхідність урахування всіх належних коефіцієнтів індексації під час визначення її поточного розміру.
Доводи апелянта про правомірність застосування коефіцієнта 1,0345 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови № 209 колегія суддів відхиляє.
Зазначені доводи ґрунтуються на застосуванні підзаконного нормативно-правового акта без належного врахування положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
При цьому встановлення Кабінетом Міністрів України порядку проведення індексації пенсій не може розглядатися як надання йому повноважень змінювати визначений законом механізм індексації.
Посилання апелянта на обов`язок органу Пенсійного фонду України діяти відповідно до постанов Кабінету Міністрів України також не спростовує висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на підставі та в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Отже, застосування підзаконних нормативно-правових актів повинно здійснюватися з дотриманням законодавчих приписів, які мають вищу юридичну силу.
Колегія суддів зазначає, що апелянт не навів переконливих аргументів, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та не спростовують установлених обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення, вчинені дії або допущена бездіяльність суб`єктами владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі відповідач не довів правомірності відмови в проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів, передбачених частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV та відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 245 КАС України суд у разі задоволення позову може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, необхідні для відновлення порушеного права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався під час її призначення, на відповідні коефіцієнти індексації та провести виплату недоотриманих сум пенсії.
Зазначений спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення та спрямований на реальне поновлення порушеного права позивача.
Відповідно до частин першої — третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених доказами, дослідженими судом, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу — без задоволення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку доказам та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Отже, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року — без змін.
Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72– 77, 90, 139, 242, 308, 311, 315, 316, 321– 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів —
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року -залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua