Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №580/9120/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9120/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченнко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, —

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,11 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025;

- зобов`язати відповідача провести з 12.02.2025 перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки в розмірі 7 763,17 грн на відповідні коефіцієнти індексації та здійснити виплату недоотриманих сум пенсії.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час проведення щорічної індексації пенсії відповідач безпідставно не збільшував показник середньої заробітної плати, який був безпосередньо застосований при призначенні його пенсії.

На думку позивача, застосування іншого показника середньої заробітної плати, визначеного відповідно до пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, суперечить частині другій статті 42 Закону України № 1058-IV.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнти індексації за 2021– 2025 роки.

Зобов`язано відповідача провести з 12.02.2025 перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки в розмірі 7 763,17 грн, послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, із виплатою недоотриманих сум пенсії.

Також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач здійснював індексацію пенсії позивача відповідно до вимог Закону України № 1058-IV, постанов Кабінету Міністрів України та Порядку № 124.

Апелянт наголошує, що механізм індексації передбачає послідовне збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався станом на 01.10.2017, а не показника, застосованого під час первинного призначення пенсії позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не звертався із належною заявою про перерахунок пенсії в порядку, передбаченому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

На думку апелянта, лист, наданий у відповідь на адвокатський запит, має інформаційний характер і не є рішенням про відмову в перерахунку пенсії.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України, зобов`язавши провести відповідний перерахунок.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 05 серпня 2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Під час призначення пенсії позивача було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017– 2019 роки в розмірі 7 763,17 грн.

Із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29.07.2025 № 2300-0305-8/59366, наданого у відповідь на адвокатський запит представника позивача, вбачається, що відповідачем здійснювалися перерахунки пенсії позивача з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025.

Водночас відповідач повідомив, що у 2021– 2023 роках індексація пенсії позивача відповідно до застосованого Пенсійним фондом механізму не призводила до підвищення її основного розміру.

У зв`язку із цим позивачу встановлювалися щомісячні доплати: з 01.03.2021 — 100 грн, з 01.03.2022 — 135 грн, з 01.03.2023 — 100 грн.

З 01.03.2024 та 01.03.2025 відповідач здійснив часткову індексацію пенсії.

При цьому з 01.03.2024 Пенсійним фондом застосовано показник середньої заробітної плати в розмірі 7 994,47 грн, визначений шляхом збільшення показника 7 405,03 грн на коефіцієнт 1,0796.

З 01.03.2025 застосовано показник у розмірі 8 913,83 грн, визначений шляхом збільшення попереднього показника на коефіцієнт 1,115.

Отже, фактично спір виник не з приводу відсутності будь-яких перерахунків пенсії, а щодо правомірності застосування відповідачем іншого вихідного показника середньої заробітної плати замість показника 7 763,17 грн, який безпосередньо враховувався під час призначення пенсії позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, економічні та організаційні засади загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням установлених законом особливостей.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Зазначений показник щороку збільшується на коефіцієнт, що визначається з урахуванням 50 відсотків показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за відповідні трирічні періоди.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація є встановленим законодавством механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають, зокрема, пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII передбачено проведення індексації пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Порядок № 124).

Пунктом 5 Порядку № 124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться шляхом збільшення показника, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, на визначений коефіцієнт.

Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного в попередніх роках показника середньої заробітної плати.

Водночас наведені положення підзаконного нормативно-правового акта повинні застосовуватися у взаємозв`язку з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV та не можуть змінювати зміст установленого законом права на індексацію пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,11.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 відповідний коефіцієнт установлено у розмірі 1,14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 — у розмірі 1,197.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 — у розмірі 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 — у розмірі 1,115.

Отже, зазначені постанови Кабінету Міністрів України визначають коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, які застосовуються під час проведення індексації пенсій у відповідних роках.

Вирішальним для правильного вирішення цієї справи є визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню на відповідні коефіцієнти індексації.

Як установлено судом першої інстанції, під час призначення пенсії ОСОБА_1 з 05.08.2020 застосовано показник середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки в розмірі 7 763,17 грн.

Відповідач не заперечує зазначеної обставини.

Разом із тим Пенсійний фонд вважає, що при проведенні подальшої індексації має застосовуватися інший показник середньої заробітної плати, визначений за правилами пункту 5 Порядку № 124.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та пункту 5 Порядку № 124.

Верховний Суд зазначив, що законодавчий механізм щорічної індексації пенсій передбачає збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався під час обчислення конкретної пенсії.

Натомість застосування під час індексації пенсій, призначених починаючи з 2020 року, положень пункту 5 Порядку № 124 у спосіб, який призводить до заміни такого показника показником станом на 01.10.2017, не відповідає частині другій статті 42 Закону № 1058-IV.

Верховний Суд виходив із того, що положення підзаконного нормативно-правового акта не можуть звужувати зміст права, встановленого законом.

За таких обставин положення Порядку № 124 підлягають застосуванню лише в частині, яка не суперечить Закону № 1058-IV.

При цьому судова палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.

Наведена правова позиція є безпосередньо застосовною до спірних правовідносин, оскільки в цій справі також ідеться про індексацію пенсії за віком, призначеної у 2020 році відповідно до Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який є вищим за показник, сформований відповідно до Порядку № 124.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі встановлення Кабінетом Міністрів України порядку проведення індексації пенсій не наділяє його повноваженнями змінювати визначений законом показник, який підлягає збільшенню.

Зміст частини другої статті 42 Закону № 1058-IV свідчить про те, що законодавець пов`язав проведення індексації з показником середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи.

Використання іншого показника без належної законодавчої підстави фактично змінює механізм обчислення пенсії та може призводити до необґрунтованого обмеження її індексації.

Таким чином, під час проведення індексації пенсії ОСОБА_1 необхідно виходити з показника середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки в розмірі 7 763,17 грн, який безпосередньо застосовувався при призначенні пенсії.

Відповідний показник підлягає послідовному збільшенню на коефіцієнти, встановлені для проведення індексації у 2021– 2025 роках.

При цьому обставина встановлення позивачу щомісячних доплат до пенсії у 2021– 2023 роках не спростовує необхідності дотримання законодавчо визначеного механізму індексації.

Такі доплати є передбаченими урядовими рішеннями заходами підвищення пенсійних виплат, однак їх установлення саме по собі не підтверджує правильності визначення показника середньої заробітної плати для обчислення пенсії.

Аналогічно проведення часткової індексації з 01.03.2024 та 01.03.2025 не свідчить про відсутність порушення прав позивача, якщо під час відповідних перерахунків застосовувався неналежний вихідний показник середньої заробітної плати.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідач не забезпечив проведення індексації пенсії позивача відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на недотримання позивачем порядку звернення за перерахунком пенсії, визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV перерахунок раніше призначених пенсій з метою їх індексації проводиться щороку з 1 березня.

Зазначена норма встановлює обов`язок органів Пенсійного фонду України забезпечувати проведення відповідного перерахунку в силу закону.

На відміну від перерахунків, які здійснюються у зв`язку з виникненням індивідуальних обставин та потребують подання особою додаткових документів, щорічна індексація пенсій проводиться на підставі нормативно встановлених показників та відомостей, які вже містяться в пенсійній справі.

Тому відсутність окремої заяви встановленої форми не може бути самостійною підставою для невиконання обов`язку щодо проведення передбаченої законом індексації пенсії.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду, які стосуються порядку звернення за призначенням або перерахунком пенсії за заявою особи, не спростовують наведеного висновку, оскільки правовідносини щодо обов`язкової щорічної індексації мають іншу правову природу.

Крім того, предметом цього спору є не правомірність інформаційного листа Пенсійного фонду як індивідуального акта, а належність виконання відповідачем установленого законом обов`язку щодо індексації пенсії.

Лист від 29.07.2025 № 2300-0305-8/59366 є доказом обставин проведення відповідачем перерахунків пенсії та застосованих під час них показників.

Відсутність у зазначеного листа ознак індивідуального правового акта не виключає можливості судового захисту порушеного права позивача.

За таких обставин відповідні доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Колегія суддів також не погоджується з твердженням апелянта про те, що зобов`язання провести перерахунок пенсії є неправомірним втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Дискреційними є повноваження, реалізуючи які суб`єкт владних повноважень має можливість обирати між декількома юридично допустимими варіантами поведінки.

Натомість у випадку, коли закон визначає конкретний обов`язок суб`єкта владних повноважень та порядок його виконання, відповідний орган не наділений правом на власний розсуд вирішувати питання про необхідність виконання такого обов`язку.

Проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV є законодавчо визначеним обов`язком органів Пенсійного фонду України.

При цьому суд першої інстанції не здійснив замість відповідача індивідуального обчислення всіх складових пенсійної виплати, а визначив належний спосіб усунення встановленого порушення шляхом зобов`язання провести перерахунок відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, обраний судом першої інстанції спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення та спрямований на ефективне поновлення права позивача.

Посилання апелянта на порушення принципу розподілу влади є безпідставними.

Суд першої інстанції зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача починаючи з 12.02.2025.

Колегія суддів враховує, що зазначена дата визначена в межах заявлених позовних вимог.

Водночас коефіцієнт індексації за 2025 рік у розмірі 1,115 підлягає застосуванню саме з 01.03.2025, що прямо передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209.

Таким чином, резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає розумінню у взаємозв`язку з датами набрання чинності відповідними нормативними положеннями: перерахунок із 12.02.2025 здійснюється із застосуванням коефіцієнтів індексації, які діяли на цю дату, а коефіцієнт 1,115 застосовується з 01.03.2025.

Такий підхід відповідає змісту позовних вимог і не передбачає застосування коефіцієнта індексації за 2025 рік до моменту виникнення правових підстав для його застосування.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

За змістом статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну правову оцінку спірним правовідносинам та обґрунтовано застосував положення частини другої статті 42 Закону № 1058-IV з урахуванням правових висновків Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги переважно зводяться до іншого тлумачення положень Порядку № 124 та не спростовують установлених судом першої інстанції обставин і правильності застосування норм матеріального права.

Порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Отже, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів —

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма