Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №620/8044/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/8044/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, —

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_4 , в якому просив визнати протиправними дії та бездіяльність відповідачів щодо неналежного нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за відповідні періоди проходження військової служби та зобов`язати здійснити її перерахунок і виплату.

Зокрема, позивач просив визнати протиправними дії військової частини, у якій проходив службу з 27 вересня 2017 року до 15 листопада 2019 року, щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період до 01 березня 2018 року без застосування січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а також зобов`язати провести відповідний перерахунок.

Крім того, позивач просив визнати протиправною бездіяльність військових частин щодо неврахування вимог абзаців четвертого — шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі — Порядок № 1078), при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за періоди проходження військової служби з 01 березня 2018 року до 09 липня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами не забезпечено належного застосування законодавства про індексацію грошових доходів населення, унаслідок чого позивач не отримав усіх належних йому сум грошового забезпечення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Зокрема, суд першої інстанції визнав протиправними дії щодо проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 27 вересня 2017 року до 01 березня 2018 року без застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу та зобов`язав здійснити відповідне нарахування і виплату.

Також суд визнав протиправною бездіяльність військових частин щодо неврахування вимог абзаців четвертого — шостого пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за визначені судом періоди проходження військової служби та зобов`язав провести відповідні перерахунки.

Стосовно Військової частини НОМЕР_2 суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність щодо неврахування вимог абзаців четвертого — шостого пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09 вересня 2021 року до 05 листопада 2021 року та зобов`язав здійснити перерахунок і виплату індексації за зазначений період.

Стосовно Військової частини НОМЕР_1 суд визнав протиправною бездіяльність щодо неврахування вимог абзаців четвертого — шостого пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 05 листопада 2021 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 09 липня 2025 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення позивача за зазначені періоди з урахуванням відповідних положень Порядку № 1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 подали апеляційні скарги.

Військова частина НОМЕР_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до неї та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано особливостей проведення індексації грошового забезпечення після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Апелянт наголошує, що з 01 березня 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, у зв`язку з чим березень 2018 року став місяцем підвищення грошового доходу, а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації повинно здійснюватися з квітня 2018 року.

За твердженням апелянта, у березні 2018 року сума індексації становила 0,00 грн, а підвищення грошового забезпечення перевищувало суму індексації, у зв`язку з чим підстави для нарахування індексації-різниці відсутні.

Також військова частина посилається на те, що право на поточну індексацію після березня 2018 року виникло лише у грудні 2018 року, коли індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації.

Військова частина НОМЕР_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до неї та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні.

Апелянт зазначає, що березень 2018 року є місяцем підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, а тому обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року.

Крім того, Військова частина НОМЕР_2 посилається на довідку-витяг із розрахунково-платіжної відомості грошового забезпечення № 1241 від 28 липня 2025 року, відповідно до якої за період служби позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в загальному розмірі 1278,07 грн.

На думку апелянта, зазначене підтверджує виконання обов`язку щодо проведення індексації грошового забезпечення.

Також у скарзі порушено питання щодо сплати судового збору з огляду на бюджетне фінансування військової частини.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, правильність установлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу:

з 27 вересня 2017 року до 15 листопада 2019 року — у Військовій частині НОМЕР_4 ;

з 16 листопада 2019 року до 10 червня 2020 року — у Військовій частині НОМЕР_3 ;

з 09 вересня 2021 року до 05 листопада 2021 року — у Військовій частині НОМЕР_2 ;

з 05 листопада 2021 року до 09 липня 2025 року — у Військовій частині НОМЕР_1 .

Спір між сторонами виник у зв`язку з незгодою позивача з порядком нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за відповідні періоди військової служби.

Позивач вважав, що військовими частинами не враховано особливостей визначення суми індексації в місяці підвищення грошового забезпечення, а також правил виплати індексації-різниці.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив із того, що відповідачі не довели належного застосування абзаців четвертого — шостого пункту 5 Порядку № 1078 під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

При цьому суд врахував, що на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог за зазначений рік відмовив.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, виходячи з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання соціального і правового захисту військовослужбовців здійснюється Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частин першої — четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні засади проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який становить 103 відсотки.

Відповідно до статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, які фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та визначення сум індексації встановлено Порядком № 1078.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).

Разом із тим абзацами третім — шостим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено спеціальні правила визначення суми індексації в місяці підвищення грошового доходу.

Зокрема, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір такого підвищення.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Отже, положення пункту 5 Порядку № 1078 передбачають два взаємопов`язані механізми індексації: поточну індексацію, яка виникає після перевищення індексом споживчих цін установленого порогу, та індексацію-різницю, право на яку визначається в місяці підвищення тарифних ставок (окладів).

Колегія суддів зазначає, що індексація-різниця є самостійною складовою механізму індексації грошового забезпечення.

На відміну від поточної індексації, яка виникає внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу, право на індексацію-різницю визначається шляхом зіставлення суми можливої індексації та розміру підвищення грошового доходу в місяці підвищення посадових окладів.

При цьому відсутність права на поточну індексацію протягом певного періоду не свідчить про відсутність права на індексацію-різницю.

У постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування абзаців третього — шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Верховний Суд зазначив, що у березні 2018 року як місяці підвищення грошового доходу військовослужбовця відповідач повинен був визначити, чи має особа право на індексацію-різницю, а в разі наявності такого права — встановити її розмір.

Для цього необхідно визначити:

Розмір підвищення грошового доходу в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року.

Суму можливої індексації, яка склалася в березні 2018 року.

Різницю між сумою можливої індексації та розміром підвищення грошового доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації, військовослужбовець має право на отримання індексації-різниці.

У разі якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму можливої індексації, підстав для нарахування індексації-різниці немає.

Верховний Суд також наголосив, що нарахування та виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковою для відповідних суб`єктів.

Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, від 19 лютого 2025 року у справі № 380/13847/22 та від 20 березня 2025 року у справі № 160/13345/24.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, зазначені правові висновки підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, запроваджено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене березень 2018 року став місяцем підвищення грошового доходу військовослужбовців у розумінні пункту 5 Порядку № 1078.

У зв`язку з цим обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої поточної індексації здійснюється з квітня 2018 року.

Водночас зазначена обставина не виключає необхідності застосування абзаців третього — шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Саме в березні 2018 року необхідно було визначити, чи перевищував розмір підвищення грошового забезпечення суму можливої індексації, яка склалася в цьому місяці.

Отже, посилання апелянтів на те, що березень 2018 року є місяцем підвищення грошового забезпечення, саме по собі не спростовує висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів наголошує, що поняття місяця підвищення грошового доходу та механізм визначення індексації-різниці не є взаємовиключними.

Навпаки, саме підвищення тарифних ставок (окладів) є обставиною, з якою Порядок № 1078 пов`язує необхідність проведення відповідного порівняльного розрахунку.

Військова частина НОМЕР_2 обґрунтовує правомірність своїх дій тим, що позивачу за період проходження військової служби було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в загальному розмірі 1278,07 грн.

На підтвердження зазначеного апелянт посилається на довідку-витяг із розрахунково-платіжної відомості грошового забезпечення № 1241 від 28 липня 2025 року.

Колегія суддів зазначає, що факт нарахування та виплати певної суми індексації сам по собі не підтверджує правильності визначення всіх належних військовослужбовцю складових індексації.

Зокрема, необхідно розмежовувати поточну індексацію, яка нараховується внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу, та індексацію-різницю, право на яку визначається відповідно до абзаців третього — шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Виплата поточної індексації не виключає існування права на індексацію-різницю.

Натомість для підтвердження належного виконання обов`язку щодо індексації грошового забезпечення відповідач повинен довести, що ним проведено відповідний розрахунок із дотриманням усіх вимог Порядку № 1078.

Зокрема, необхідно встановити суму можливої індексації в березні 2018 року, розмір підвищення грошового доходу в цьому місяці та визначити наявність або відсутність позитивної різниці між зазначеними показниками.

Довідка про загальну суму виплаченої індексації без відповідного розрахунку не є достатньою для висновку про відсутність порушення прав позивача.

При цьому колегія суддів ураховує, що суд першої інстанції не визначив конкретного розміру належної позивачу індексації-різниці, а зобов`язав військову частину здійснити перерахунок і виплату відповідно до вимог Порядку № 1078.

Такий спосіб захисту не означає безумовного встановлення права позивача на певну фіксовану суму індексації без проведення відповідного розрахунку.

Натомість він спрямований на забезпечення правильного застосування механізму індексації, передбаченого законодавством.

Отже, доводи Військової частини НОМЕР_2 про те, що виплата 1278,07 грн підтверджує відсутність порушення, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Військова частина НОМЕР_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування вимог абзаців четвертого — шостого пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 05 листопада 2021 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 09 липня 2025 року.

Апелянт зазначає, що у зв`язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовців у березні 2018 року сума індексації за цей місяць становила 0,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з тим, що наведена обставина сама по собі виключає можливість виникнення права на індексацію-різницю.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду для визначення такого права необхідно враховувати не фактично нараховану поточну індексацію за березень 2018 року, а суму можливої індексації, яка склалася б у зазначеному місяці за відсутності підвищення посадових окладів.

Отже, твердження про те, що поточна індексація в березні 2018 року становила 0,00 грн, не є достатньою підставою для висновку про відсутність права на індексацію-різницю.

Крім того, апелянт посилається на те, що індекс споживчих цін за період із квітня до жовтня 2018 року не перевищував установленого порогу індексації, у зв`язку з чим право на поточну індексацію виникло лише у грудні 2018 року.

Проте зазначені доводи стосуються порядку нарахування поточної індексації та не спростовують необхідності визначення індексації-різниці відповідно до абзаців третього — шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду індексація-різниця має щомісячний фіксований характер та підлягає виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) з урахуванням нормативно-правового регулювання, чинного у відповідному періоді.

Отже, для правильного визначення належних позивачу сум індексації за періоди проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 необхідно застосувати положення пункту 5 Порядку № 1078, з`ясувати обставини, які впливають на виникнення та збереження права на індексацію-різницю, а також врахувати фактично виплачені суми.

Суд першої інстанції, зобов`язавши відповідача здійснити відповідний перерахунок, не визначив наперед конкретної суми індексації, а встановив обов`язок застосувати належний механізм її обчислення.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку про неправильність обраного судом першої інстанції способу захисту.

Колегія суддів зазначає, що абзацом вісімнадцятим пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Зазначене законодавче положення діяло протягом 2023 року.

У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 січня до 31 грудня 2023 року.

Указана частина рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується.

Водночас питання проведення індексації грошового забезпечення після завершення 2023 року підлягає вирішенню з урахуванням нормативно-правового регулювання, чинного у 2024 та 2025 роках.

Саме по собі зупинення на 2023 рік дії Закону № 1282-XII не означає автоматичної відсутності будь-якого права на індексацію в наступних роках.

Разом із тим це не означає й автоматичного відновлення всіх сум індексації-різниці, які могли виплачуватися до 2023 року, без перевірки відповідного правового регулювання.

При проведенні перерахунку за 2024 та 2025 роки необхідно враховувати законодавчо встановлені особливості обчислення індексу споживчих цін, а також наявність чи відсутність підвищення тарифних ставок (окладів).

Отже, визначений судом першої інстанції обов`язок відповідача провести перерахунок із застосуванням Порядку № 1078 повинен виконуватися з урахуванням нормативно-правових актів, чинних у відповідні періоди.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення, вчинені дії або допущена бездіяльність на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі апелянти не навели достатніх аргументів, які б підтверджували належне застосування всіх положень пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача.

Колегія суддів зазначає, що належним способом захисту порушеного права у спорах цієї категорії може бути зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення відповідно до вимог законодавства з урахуванням фактично виплачених сум.

При цьому конкретний розмір індексації має визначатися на підставі відповідних розрахункових документів із дотриманням правил, передбачених Порядком № 1078.

Зазначений підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23 та від 20 березня 2025 року у справі № 380/6731/24.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування відповідних положень Порядку № 1078 є обґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянтів на відсутність бюджетного фінансування не можуть бути самостійною підставою для невиконання встановлених законодавством гарантій щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Обмеженість бюджетних асигнувань не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти відповідно до вимог законодавства.

Водночас питання відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним питанням, яке вирішується судом відповідно до статті 133 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір», і саме по собі не впливає на правильність вирішення спору по суті.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частин першої — третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваних частинах рішення.

Відтак підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72– 77, 90, 139, 242, 308, 311, 315, 316, 321– 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів —

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма