Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №400/8378/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №400/8378/26

Суддя: Бітов А.І.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8378/26

Категорія:106020200 Головуючий в 1 інстанції: Ярощука В.Г. Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:13.07.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і військової частини (далі – в/ч) НОМЕР_1 про:

- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік позивача з подальшим внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі до інформаційних систем "Оберіг" та "Резерв+") відомостей про позивача, як про особу, що є військовозобов`язаним;

- визнання протиправним і скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16 червня 2026 року №281 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині призову позивача на військову службу за призовом під час мобілізації та направлення до в/ч НОМЕР_1 ;

- визнання протиправним і скасування п.21 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 травня 2026 року №144, яким позивача зараховано до складу військової частини зі статусом "солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , курсант навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, ВОС-100221А, 3193717997, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 " та взято на забезпечення;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі інформаційних систем "Оберіг" та "Резерв+") всі відомості відносно позивача, у тому числі як про особу, що є військовозобов`язаним;

- зобов`язання командира в/ч НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини позивача.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив:

- припинити (призупинити) дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16 травня 2026 року №281 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині призову позивача на військову службу за призовом під час мобілізації та направлення до в/ч НОМЕР_1 ;

- припинити (призупинити) дію п.21 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 травня 2026 року №144, яким позивача, зараховано до складу військової частини зі статусом "солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , курсант навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, ВОС-100221А, 3193717997, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 " та взяття на забезпечення;

- припинити виконання позивачем обов`язків на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки в/ч НОМЕР_1 та обов`язків військовослужбовця Збройних Сил України в цілому.

- заборонити відповідачам та посадовим особам Збройних Сил України вчиняти дії (видавати накази, розпорядження тощо) щодо переміщення позивача для проходження військової служби до інших військових частин, військових формувань, в т.ч. переміщення його до інших пунктів тимчасової та постійної дислокації.

В обґрунтування вищевказаної заяви представник позивача зазначав, що 05 червня 2026 року службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 складені протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 17214 КУпАП відносно начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 за фактами незаконного взяття на військовий облік позивача, протиправного включення його до поіменного списку військовозобов`язаних, видання наказу щодо призову його на військову службу під час мобілізації. Матеріали адміністративних правопорушень перебувають на розгляді в Корабельному районному суді м. Миколаєва (№№488/3086/26, 488/3087/26), де позивач є потерпілим. Оскаржувані дії та накази відповідачів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що діючим законодавством України передбачена процедура та порядок, які визначають механізм проходження служби іноземцями, проте позивач вказаної процедури не проходив, контракту із Збройними Силами України не підписував, а був незаконно мобілізований у порядку, передбаченому для громадян України, що суперечить діючому законодавству. В свою чергу, примусова мобілізація іноземного громадянина є прямим порушенням статей 19 і 26 Конституції України, Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Ухвалою суду першої інстанції від 13 липня 2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №400/8378/26.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року) в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- суд першої інстанції не застосував самостійні альтернативні підстави ч.2 ст. 150 КАС України;

- тимчасове зупинення актів не є остаточним вирішенням спору;

- воєнний стан сам по собі не скасовує судового контролю за межами компетенції суб`єкта владних повноважень;

- суд першої інстанції не розглянув можливість часткового забезпечення позову.

Відповідачі своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалися.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що критично оцінює доводи позивача щодо застосування заходів забезпечення позову, саме таким шляхом, оскільки вважає неприпустимим втручання у повноваження військової частини як структурного підрозділу Збройних Сил України, тим більше під час дії в Україні воєнного стану.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції не встановив обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову відповідно до ч.2 ст. 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати на правовий висновок Верховного Суду, викладений постанові від 11 березня 2026 року у справі №380/12281/25 за яким, "…інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки така є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись під час розгляду заяви про забезпечення позову".

Надаючи правову оцінку доводам заявника, колегія суддів зазначає, що в даному випадку заявником не було підтверджено належними та достатніми доказами, обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову завдадуть значної шкоди правам останнього або в подальшому унеможливлять їх захист.

Поряд з вказаним, колегія суддів зазначає, що визначений позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову фактично спрямований на майбутнє та безпосередньо вирішує спір по суті, що не відповідає інституту забезпечення позову.

Враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до вступу в силу рішення суду у даній справі.

Також, колегія суддів вважає акцентує у вагу на правильності висновку суду першої інстанції, щодо неприпустимості втручання у повноваження військової частини як структурного підрозділу Збройних Сил України, особливо, під час дії в Україні воєнного стану.

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua