Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №420/7762/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7762/26

Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні апеляційну скаргу Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за позовною заявою Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2026 року Ізмаїльська окружна прокуратура Одеської області, яка діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернулася до суду першої інстанції із позовом до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (далі – відповідач, Ренійська міська рада), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Ренійської міської ради щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Ренійської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області, за 0,300 км на північ від с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області за координатами 45о31'6.41''С, 28о34'47,22''В, орієнтовною площею 1,5 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї;

- зобов`язати відповідача вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Ренійської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області, за 0,300 км на північ від с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області за координатами 45о31'6.41''С, 28о34'47,22''В, орієнтовною площею 1,5 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на території Ренійської міської ради біля с. Котловина розташовано місце видалення побутових відходів - полігон твердих побутових відходів орієнтовною площею 1,5 га. На вказане сміттєзвалище розроблений паспорт від 10.10.2001 № 51241132. Згідно вищевказаного паспорту місця видалення відходів, сміттєзвалище експлуатується з 1989 року, воно знаходиться на земельній ділянці площею 1,5 га на відстані 0,300 км на північ від с. Котловина, за координатами 45о31'6.41"С, 28о34'47,22"В. Водночас, земельна ділянка, на якій розташовано вищевказане місце видалення твердих побутових відходів, не сформована, кадастровий номер не присвоєний, межі в натурі на місцевості не винесені та речове право на неї не зареєстроване. Таку бездіяльність міської ради вважає протиправною, та оскільки Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) заходи щодо звернення до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльність Ренійської міської ради щодо поводження з відходами та зобов`язання вчинити певні дії не вживалися, заступник керівника Ізмаїльської окружної прокуратури звернувся до суду з даним позовом..

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року позов Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Ренійської міської ради щодо невжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Ренійської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області, за 0,300 км на північ від с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області за координатами 45о31'6.41''С, 28о34'47,22''В, орієнтовною площею 1,5 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.

Зобов`язано відповідача вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Ренійської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області, за 0,300 км на північ від с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області за координатами 45о31'6.41''С, 28о34'47,22''В, орієнтовною площею 1,5 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.

Не погоджуючись з таким рішенням Ренійська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не передбачений обов`язок органів місцевого самоврядування щодо вжиття заходів із забезпечення розроблення та затвердження документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок під розташованими на них місцями видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) їх меж, а також здійснення державної реєстрації прав на них.

Як зазначає апелянт, оскільки на момент видачі паспорта процедура була дотримана, та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів ігнорування конкретних правопорушень (звернень, скарг), висновок суду про допущення протиправної бездіяльності Ренійською міською радою та її виконавчих органів є недоведеним та таким, що ґрунтується на припущеннях та хибному тлумаченні судом норм Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку №244.

Далі апелянт, заперечуючи висновки суду зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, в тому числі, у постанові від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19 неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки цього органу, що полягає у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. З огляду на викладене, апелянт вважає заявлений позов окружної прокуратури безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Ізмаїльська окружна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої скарги. Зауважує на тому, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної форми власності, використовується під сміттєзвалище твердих побутових відходів, а тому її використання повинне здійснюватися у суворій відповідності з вимогами чинного земельного законодавства, із дотриманням певних обмежень щодо використання земель комунальної форми власності на яких розташовані сміттєзвалища. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду – залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Ізмаїльською окружною прокуратурою в порядку виконання покладених Конституцією України функцій щодо захисту інтересів держави через представницькі повноваження проведені заходи вивчення стану законності у сфері забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів та екологічної безпеки поводження з відходами на території Ренійської міської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області.

В ході проведення зазначених заходів виявлено, що на території Ренійської міської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області біля с. Котловина розташоване місце видалення побутових відходів - полігон твердих побутових відходів орієнтовною площею 1,5 га, на який розроблений паспорт місця видалення відходів від 10.10.2001 № 51241132.

Згідно паспорту місце видалення відходів - полігон експлуатується з 1999 року, знаходиться на земельній ділянці площею 1,5 га на відстані 0,300 км на північ від с. Котловина, за координатами 45о31'6.41"С, 28о34'47,22"В.

Водночас земельна ділянка, на якій розташовано вищевказане місце видалення твердих побутових відходів, не сформована, кадастровий номер не присвоєно, межі в натурі на місцевості не винесені та речове право на неї не зареєстроване.

Відповідно до листа Ренійської міської ради від 11.02.2026 № 38/465-785 заходами Програми регулювання та розвитку земельних відносин на території Ренійської міської територіальної громади на 2026-2030 роки, затвердженої рішенням Ренійської міської ради від 20.11.2025 № 1630-VІІІ, передбачено розроблення технічних документацій щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності.

18.02.2026 за № 59-1023ВИХ-26 керівником Ізмаїльської окружної прокуратури направлений на адресу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) лист з інформацією щодо розташування на території Ренійської міської ради 7 діючих місць видалення відходів без правовстановлюючих документів, з вимогою вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень законодавства, у тому числі щодо звернення до суду з позовом.

Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) листом від 10.03.2026 № 1135/1.2 повідомила, що інспекцією заходи позовного характеру про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства Ренійською міською радою у судовому порядку не вживалися та вживатись не плануються. Підставою не здійснення інспекцією захисту інтересів держави України є обмежене фінансування на сплату судового збору, у тому числі із урахуванням розміру орієнтовних судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, що унеможливлює забезпечення самостійного захисту інтересів держави.

Ізмаїльська окружна прокуратура листом від 17.03.2026 № 59-1629ВИХ-26 повідомила Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про звернення до суду з позовною заявою на захист інтересів держави.

Отже, вважаючи, протиправною бездіяльність Ренійської міської ради щодо невжиття заходів з оформлення правовстановлюючих документів на вищевказану земельну ділянку під сміттєзвалище для захоронення твердих побутових відходів, окружна прокуратура звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що не вжиття Ренійською міською радою заходів для оформлення прав на земельну ділянку під полігон, а саме заходів щодо забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на території Ренійської міської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області на відстані 0,300 км на північ від с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області за координатами 45031'6.41"С, 28034'47,22"В, орієнтовною площею 1,5 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, здійснення державної реєстрації прав на неї, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, у зв`язку з чим позовну заяву прокурора визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» внаслідок чого, на думку апелянта, суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність міської ради та зобов`язати вжити відповідні заходи, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 14 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частина 2 статті 2 Закону №280/97-ВР визначає, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Приписи статті 25 Закону №280/97-ВР передбачають, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 38 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 30 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації управління побутовими відходами.

Правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про управління відходами» від 20.06.2022 №2320-ІХ (далі - Закон №2320-ІХ).

Стаття 1 Закону №2320-ІХ містить перелік визначення термінів, які вживаються в такому значенні, зокрема:

-відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися; оброблення відходів - операція з відновлення або видалення відходів, включаючи підготовку відходів до таких операцій;

-полігон - місце захоронення відходів, призначене для їх розміщення на поверхні чи під поверхнею (підземне) землі;

-система управління побутовими відходами - комплекс заходів із збирання, перевезення та оброблення побутових відходів, включаючи створення та забезпечення діяльності об`єктів, нагляд за ними та подальший догляд за об`єктами видалення побутових відходів, а також діяльність суб`єктів господарювання, що здійснюють окремі операції з управління побутовими відходами в межах територіальної громади або декількох територіальних громад;

-управління відходами - комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об`єктами видалення відходів, а також дії, що здійснюються дилером або брокером.

Також ця стаття визначає, що видалення відходів - операція, що не є відновленням відходів, навіть якщо одним із наслідків такої операції є використання речовин або енергії. Перелік операцій з видалення відходів наведений в додатку 1.

Додаток 1 до Закону № 2320-ІХ визначає, що розміщення на поверхні чи в землі, у тому числі захоронення тощо є однією з операцій з видалення відходів.

Як мовилося вище, відповідно до приписів статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Стаття 12 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) окреслює коло повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, та визначає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад, належить вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України земельна ділянка як об`єкт цивільних прав передбачає її формування з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Одним зі способів формування земельних ділянок є відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-ІV (далі - Закон № 858-ІV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до статті 19 Закону №858-ІV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до приписів пункту «б» частини 1 статті 20 Закону № 858-ІV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі: встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою.

Стаття 22 Закону № 858-ІV визначає, що землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Положеннями пунктів «ґ» та «і» частини 2 статті 25 Закону № 858-ІV визначені види документації із землеустрою, якими серед іншого є: -проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; -технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Як визначає стаття 50 Закону № 858-ІV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 55 Закону №858-ІV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Відповідно до статті 26 Закону № 858-ІV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Положення статей 125, 126 ЗК України передбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон № 1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону №1952-ІV загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів враховує, що Ренійською міською радою Ізмаїльського району Одеської області не забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Ренійської міської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області на відстані 0,300 км на північ від с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області за координатами 45о31'6.41"С, 28о34'47,22"В, орієнтовною площею 1,5 га, для розміщення об`єкту зберігання та видалення відходів - полігону твердих побутових відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також державної реєстрації прав на неї.

Варто зазначити, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під полігон створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування полігону, що може призвести до негативних наслідків.

Вказана земельна ділянка належить до земель комунальної форми власності, використовується під полігон твердих побутових відходів, а тому її використання повинне здійснюватися у суворій відповідності з вимогами чинного земельного законодавства, із дотриманням певних обмежень щодо використання земель комунальної форми власності, на яких розташовані місця видалення відходів.

В даному випадку використання вказаної земельної ділянки комунальної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства: шляхом користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації відповідного права.

Згідно матеріалів справи, органом місцевого самоврядування, який є відповідальним за організацію землеустрою на території Ренійської міської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області, є Ренійська міська рада.

Також з матеріалів справи вбачається, що на запит Ізмаїльської окружної прокуратури про надання інформації щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розташовані місця видалення відходів, Ренійською міською радою 11.02.2026 надана інформація за № 38/465-785.

Зі змісту вищевказаної інформації та доданих до неї копій паспортів місць видалення відходів вбачається, що на території Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області розташовано 7 діючих, паспортизованих місць видалення відходів, в тому числі: місце видалення відходів, розташоване на земельній ділянці площею 1,5 га, на відстані 0,300 км на північ від с. Котловина (паспорт місця видалення відходів - реєстраційний номер 51241132 від 10.10.2001);

В той же час, як зазначено в інформації Ренійської міської ради від 11.02.2026 за №38/465-785, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташовані місця видалення твердих побутових відходів, відсутні, кадастровий номер не присвоєний.

Таким чином, земельна ділянка на території Ренійської міської ради, на якій розміщене діюче місце видалення відходів, не сформована в розумінні ЗК України, оскільки земельна ділянка як об`єкт цивільних прав передбачає її формування з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ст. 79-1 ЗК України).

Оскільки на час розгляду справи Ренійською міською радою не вжиті заходи з оформлення прав на земельну ділянку, а саме: заходи щодо забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,5 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, здійснення державної реєстрації прав на неї, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Ренійської міської ради.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення вимог окружної прокуратури в частині зобов`язання відповідача вжити заходи із забезпечення розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Ренійської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області, за 0,300 км на північ від с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області за координатами 45о31'6.41''С, 28о34'47,22''В, орієнтовною площею 1,5 га, з розташованим на ній місцем видалення відходів, винесення в натурі та встановлення (на місцевості) її меж, а також здійснення державної реєстрації прав на неї.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що посилання скаржника на те, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗК України та Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Стосовно посилання апелянта на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, в тому числі, у постанові від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19 неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки цього органу, що полягає у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, слід зазначити, що така позиція суду касаційної інстанції в даному випадку жодним чином не спростовує правильність висновків суду першої інстанції.

Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року – залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький