Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №521/10624/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 521/10624/26

Перша інстанція: суддя Бобуйок І.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси суду від 08 липня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.02.2026 №303 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17000 грн.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси суду від 26 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху.

Постановляючи таку ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позов поданий позивачем з порушенням вимог, встановлених статтями 160 та 161 КАС України, а тому суд вважав, що відповідно до статті 169 КАС України наявні підстави для залишення позову без руху із становленням строку для усунення недоліків.

30 червня 2026 року, на виконання ухвали суду, ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив клопотання про поновлення строку.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси суду від 08 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто позивачу.

Постановляючи ухвалу про повернення позову суд указав, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, зокрема в порушення пунктів 2, 9 частини 5 статті 160 КАС України не вказані відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача, а також обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Повертаючи позов, суд послався на пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України, згідно якої суддя повертає позовну заяву, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду про повернення позову постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просить її скасувати та повернути позов до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції повернув позовну заяву з підстав, які не були належним чином визначені як недоліки для усунення та відповідно не надав позивачу можливість усунути їх.

Як пояснює апелянт, під час постановлення ухвали про залишення позову без руху на підставі статті 169 КАС України, суд в мотивувальній частині не указав таких вимог до його позовної заяви, на підставі яких повернутий позов, оскільки ухвала містила вимоги щодо подання клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, які були виконані. Апелянт вважає, що такий підхід суперечить самій природі процедури залишення позову без руху, оскільки позивач має право чітко знати, які саме недоліки він повинен усунути, у який спосіб та в який строк.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що повернення позовної заяви за таких формальних підстав, як не зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача, є непропорційним обмеженням права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пункті 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини 1 статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення позовної заяви, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частина 1 статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

З урахуванням вимог пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

Також пункт 9 цієї статті передбачає, що у позовні й заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказ.

Положення частини 1 та 2 статті 169 КАС України визначають, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно приписів пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, чинне законодавство передбачає повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконані вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання.

При цьому, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої позовної заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.

Повернення ж позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, не усунення недоліків особою, яка звернулася до суду за захистом порушених прав.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що під час залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 суд виходив з того, що позов поданий останнім із порушенням вимог, встановлених статтями 160 та 161 КАС України, а тому відповідно до приписів статті 169 КАС України позов залишений судом без руху із встановленням строку для усунення вказаних недоліків.

Водночас, зі змісту мотивувальної частини ухвали про залишення без руху позовної заяви вбачається, що судом не зазначено, які саме недоліки позивач має усунути задля прийняття судом позовної заяви до розгляду. Натомість, ухвала містить лише посилання на норми статей КАС України, без конкретизації недоліків даної позовної заяви та способу їх усунення.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до приписів статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Аналіз наведених вище приписів норм чинного процесуального законодавства свідчить про те, що судове рішення, в даному випадку ухвала про залишення без руху позовної заяви, має містити чітке визначення недоліків, які на думку суду, має усунути позивач, із визначенням способу усунення недоліків позовної заяви.

Вказана ухвала таким вимогам не відповідає, що суперечить процедурі залишення позову без руху, оскільки позивач має право знати, які саме недоліки він повинен усунути, у який спосіб та у який строк.

Таким чином, не визначення судом в ухвалі про залишення позову без руху конкретних мотивів та позбавлення позивача можливості усунути недоліки позовної заяви призвело до безпідставного повернення позовної заяви.

Варто також зазначити, що позивач не може нести негативні процесуальні наслідки у вигляді повернення позову за невиконання вимог, які не були чітко визначені судом в ухвалі про залишення позову без руху, як недоліки, що підлягають усуненню.

Колегія суддів вважає доречними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали застосував надмірно формальний підхід, фактично позбавивши позивача права на судовий захист. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Bellet v. France»), процесуальні вимоги не повинні застосовуватись надмірно формально, якщо це обмежує доступ до суду гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також зазначив, що рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З цього приводу колегія суддів також вважає необхідним зауважити на тому, що згідно сталої позиції Верховного Суду, наведеної, в тому числі, у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, при застосуванні процесуальних норм судам слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод..

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо помилкового повернення судом першої інстанції позову, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити.

Повноваження суду апеляційної скарги за наслідками розгляду апеляційної скарги визначені у статті 312 КАС України.

Так, згідно із частиною 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви, відповідно до статті 320 КАС України вказану ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси суду від 08 липня 2026 року – скасувати.

Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - направити до Хаджибейського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький