Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №522/14413/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14413/26

Провадження по справі № 1-кп/522/3047/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026162510000256 від 01.03.2026, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ Миколаївської обл., громадянина України, з вищою освітою, працюючого фізичною особою - підприємцем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

потерпілого – ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2026, близько 21 год. 04 хв., водій ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz S550» д.н.з. НОМЕР_1 (Х0888Х) у нічний час доби по сухій та чистій проїзній частині вулиці Середньофонтанської зі сторони вулиці Пироговської в напрямку вулиці Пантелеймонівської Приморського району міста Одеси, рухаючись з перевищенням допустимої швидкості, при виникненні для нього небезпеки у вигляді пішохода не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного для інших учасників руху об?їзду та допустив наїзд на пішохода.

У цей час пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухався у невстановленому місці, зі сторони адміністративної будівлі залізничного вокзалу «Одеса-Головна» у напрямку Куликового поля, тобто зліва направо по відношенню до напрямку руху автомобіля, яким керував ОСОБА_3 .

Водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України (далі — ПДР України), а саме: при виникненні небезпеки для руху, яку водій об?єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля або безпечного для інших учасників руху об?їзду пішохода, при цьому, перевищуючи максимальну допустиму швидкість на 17-23 км/год при дозволеній максимальній швидкості у межах населеного пункту 50 км/год, допустив наїзд на пішохода.

Унаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , cпричинено поєднану травму голови, шиї та тулубу у вигляді закритої черепномозкової травми (переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливу під тверду мозкову оболонку в ділянці середньої та задньої черепних ямок зліва та справа; крововиливів під м?яку мозкову оболонку в обох скроневих, правій тім?яній, обох потиличних частках, забою головного мозку); множинних закритих переломів в шийному та грудному відділах хребта; закритої травми грудної клітки: перелому 2-7-го правих та лівих ребер, забою легенів; закритого перелому кісток тазу, що привело до смерті потерпілого, яка перебуває у прямому причинно-наслідковому зв?язку із отриманими ушкодженнями.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пункту 12.3, 12.4 ПДР України стало необхідною та достатньою умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди, що перебуває у прямому причинному зв`язку із наслідками, які настали в результаті пригоди, при цьому останній мав технічну можливість запобігти вказаній події.

Таким чином, водій ОСОБА_3 , діючи з необережності та проявляючи злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, легковажно розраховував на їх відвернення, допустив порушення вимог пунктів 12.3, 12.4 ПДР Украхни, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які передбачають, що

«12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

«12.4 у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год»;

-чим спричинив смерть потерпілому ОСОБА_7 .

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. У скоєному кається, просив суд не призначати суворе покарання. Пояснив, що надав потерпілому матеріальну допомогу безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 просив не призначати ОСОБА_3 суворе покарання у виді позбавлення волі та не позбавляти права керувати транспортним засобом. Зазначив, що ОСОБА_3 повністю відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду.

Суд з`ясував, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

З урахуванням викладеного, дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу обвинуваченого, умови його життя та виховання, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до положень ст. 66 КК України, являється щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, та те, що ОСОБА_3 добровільно зробив внесок грошових коштів на рахунок ЗСУ у розмірі 50000 гривень.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що, досліджуючи дані про особу, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле, склад сім`ї, його матеріальний стан тощо.

Обвинувачений ОСОБА_3 , відповідно до інформаційної довідки, раніше не судимий, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Так, згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання заст.286КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину,а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання та особу винного.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.20Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14при призначенні покарання заст. 286 КК Українисуди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із необхідності дотримання загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про вид та міру кримінально-правового впливу.

Зокрема, судом взято до уваги, що ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, суд також враховує його вік та стан здоров`я. Обвинувачений у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, що свідчить про визнання ним фактичних обставин справи та усвідомлення характеру вчиненого діяння.

Крім того, судом враховано обставину, що пом`якшує покарання, а саме: добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди, добровільне внесення грошових коштів на рахунок ЗСУ у розмірі 50000 гривень. Обставин, які відповідно до вимог кримінального закону обтяжують покарання, судом не встановлено.

Разом із тим, визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння та індивідуалізуючи покарання, суд бере до уваги обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема поведінку потерпілого ОСОБА_7 безпосередньо перед її настанням.

Як убачається з установлених судом обставин, ОСОБА_7 у темну пору доби рухався у невстановленому для переходу місці — зі сторони адміністративної будівлі залізничного вокзалу «Одеса-Головна» у напрямку Куликового поля, тобто здійснював рух зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, яким керував ОСОБА_3 .

Зазначена обставина має значення для оцінки конкретних умов, за яких сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема дорожньої обстановки, видимості пішохода та характеру його поведінки на проїзній частині. Водночас сама по собі поведінка потерпілого не звільняє водія від обов`язку дотримуватися вимог ПДР України та не усуває кримінальної відповідальності за наявності встановлених судом ознак відповідного кримінального правопорушення. Оцінка таких обставин має здійснюватися у взаємозв`язку з іншими доказами, установленими фактичними обставинами справи та висновками щодо причинного зв`язку між діями учасників дорожнього руху і наслідками, що настали.

Окремо суд звертає увагу на відомості, викладені у довідці, наданій експертом-токсикологом судово-токсикологічного відділення лабораторії Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_8 , відповідно до якої у крові потерпілого ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,48 %, що свідчить про перебування потерпілого ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння під час ДТП.

Таким чином, під час призначення покарання суд ураховує не лише правову кваліфікацію вчиненого діяння та ступінь його тяжкості, а й загальну сукупність обставин, що характеризують особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, які пом`якшують покарання, відсутність установлених обставин, що обтяжують покарання, а також конкретні умови виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи викладене, а також думку прокурора, захисника та потерпілого, суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України в межах санкції зазначеної статті.

При цьому суд уважає можливим застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. На переконання суду, такий підхід має ґрунтуватися на всебічному врахуванні обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого та можливості досягнення мети покарання без його реального відбування.

Отже, призначене покарання має відповідати принципам законності, справедливості, пропорційності та індивідуалізації, бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням прийнятого рішення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд, зважаючи на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення (з необережності), позицію потерпілого, який у судовому засіданні просив не позбавляти ОСОБА_3 права керування транспортними засобами. Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який веде правослухняний спосіб життя, позитивно характеризується у суспільстві, його ставлення до вчиненого правопорушення, яке виражається в тому, що ОСОБА_3 усвідомив неправомірність своїх дій, щиро шкодує через те, що сталося, відшкодував потерпілому моральну та матеріальну шкоду, добровільно зробив внесок грошових коштів на рахунок ЗСУ у розмірі 50000 гривень, є фізичною особою - підприємцем, є волонтером, займається волонтерською діяльністю, яка пов`язана з використанням автомобіля, за що має подяки від військового батальйону, позитивно характеризується, має на утриманні матір-пенсіонерку ОСОБА_9 та сестру, яка має інвалідність 2 групи, яка не є одруженою, та самостійно виховує 2-х неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку, що можливо не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Також, суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_3 є ФОП та транспортний засіб йому необхідний для його підприємницької діяльності, волонтерської діяльності та для догляду за матір`ю – пенсіонеркою та сестрою - інвалідом. За таких обставин позбавлення права керування транспортними засобами може істотно ускладнити або обмежити можливість здійснення ним підприємницької діяльності.

Обрані обвинуваченому ОСОБА_3 вид та міра покарання, на переконання суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та обставинам справи, але і особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати меті покарання.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 174 КПК України.

Судові витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання щодо речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 368-371, 373, 374, 376, 392, 393, 394, ч.15 ст. 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання перебування ОСОБА_3 під дією міри запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у період з 01.07.2026 по 22.09.2026 включно, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби до набрання вироком чинності залишити без змін.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 26.03.2026, а саме скасувати арешт, накладений на автомобіль «Mercedes-Benz S550», реєстраційний номер НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ).

Речові докази:

-автомобіль «Mercedes-Benz S550», реєстраційний номер НОМЕР_2 (X0888X), - повернути власнику ОСОБА_3 за належністю;

-DVD-R диск, отриманий у порядк зняття показань технічних приладів та технічних засобів, на якому містяться відеозаписи, що фіксують обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.02.2026 року приблизно о 21:04 год. у м. Одеса, по вул. Середньофонтанська напроти адміністративної будівлі залізничного вокзал «Одеса-Головна», за участю автомобіля «Mercedes-Benz S 550», реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) та пішохода ОСОБА_7 , - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням:

-судової автотехнічної експертизи № 1016-34-25 від 12.05.2026 по дослідженню технічного стану автомобіля марки «Mercedez-Benz S 550», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , вартістю 3664,08 гривень;

- судової транспортно-трасологічної експертизи № 1015-34-26 від 12.05.2026 по наявним слідам та ушкодженням на автомобілі марки «Mercedez-Benz S 550», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , вартістю 3664,08 гривень;

- судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/115-26/7318-ФП від 08.06.2026 вартістю 6739,04 гривень;

- судової автотехнічної експертизи № CE-19/115-26/9154-ІT від 22.06.2026, вартістю 3850,88.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України шляхом подачі через Приморський районний суд м. Одеси в Одеський апеляційний суд апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.

Головуючий суддя ОСОБА_10