Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №420/28953/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28953/25

Головуючий І інстанції: Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 03.12.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

21.08.2025р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо незарахування їй до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради на посаді «медичної сестри відділення реанімації» з 01.01.2004р. по 01.12.2006р., в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді «медичної сестри відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії» з 02.12.2006р. по 04.05.2010р., на посаді «старшої медичної сестри відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії» з 05.05.2010р. по 31.03.2011р., на посаді «сестри медичної старшої відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії» з 01.04.2011р. по 01.04.2018р. та на посаді «старшої сестри медичної відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії» з 02.04.2018р. по 28.02.2025р.;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати їй до страхового стажу в подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 01.06.201р. - періоди роботи в КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради на посаді медичної сестри відділення реанімації з 01.01.2004р. по 01.12.2006р., в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді медичної сестри відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії - з 02.12.2006р. по 04.05.2010р., на посаді старшої медичної сестри відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії - з 05.05.2010р. по 31.03.2011р., на посаді сестри медичної старшої відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії - з 01.04.2011р. по 01.04.2018р. та на посаді старшої сестри медичної відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 02.04.2018р. по 30.06.2018р.; з дати перерахунку пенсії з 01.04.202р. - період роботи в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді старшої сестри медичної відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.07.2018р. по 28.02.2021р.; з дати перерахунку пенсії з 17.03.202р. - період роботи в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді старшої сестри медичної відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.03.2021р. по 31.01.2023р.; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2025р. - період роботи в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді старшої сестри медичної відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.02.2023р. по 28.02.2025р., та здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з дати призначення пенсії з 01.06.2018р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила про те, що з 01.06.2018р. вона отримує «пенсію по інвалідності», а з 17.03.2023р. вона переведена на «пенсію за віком» відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і продовжує працювати на посаді «старшої сестри медичної відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії». Однак, на її заяву від 12.08.2025р. відповідач, згідно з листом від 21.08.2025р. №1500-0202-8/141322, зарахував до страхового стажу в подвійному розмірі лише тільки період її роботи з 01.08.1993р. по 31.12.2003р., а у зарахуванні в подвійному розмірі періодів роботи після 01.01.2004р. - відмовив. Позивачка вважає таку відмову - протиправною, оскільки ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» її дії не скасовує і не зупиняє, а відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, створені відповідно до наказу МОЗ України від 08.10.1997р. №303, зберегли функції реанімаційних відділень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради на посаді медичної сестри відділення реанімації з 01.01.2004р. по 01.12.2006р., в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді медичної сестри відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 02.12.2006р. по 04.05.2010р., на посаді старшої медичної сестри відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 05.05.2010р. по 31.03.2011р., на посаді сестри медичної старшої відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.04.2011р. по 01.04.2018р. та на посаді старшої сестри медичної відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 02.04.2018р. по 28.02.2025р. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати позивачу до страхового стажу в подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 01.06.201р. - періоди роботи в КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради на посаді медичної сестри відділення реанімації з 01.01.2004р. по 01.12.2006р., в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді медичної сестри відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії - з 02.12.2006р. по 04.05.2010р., на посаді старшої медичної сестри відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії - з 05.05.2010р. по 31.03.2011р., на посаді сестри медичної старшої відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії - з 01.04.2011р. по 01.04.2018р. та на посаді старшої сестри медичної відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 02.04.2018р. по 30.06.2018р.; з дати перерахунку пенсії з 01.04.202р. - період роботи в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді старшої сестри медичної відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.07.2018р. по 28.02.2021р.; з дати перерахунку пенсії з 17.03.202р. - період роботи в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді старшої сестри медичної відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.03.2021р. по 31.01.2023р.; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2025р. - період роботи в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді старшої сестри медичної відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.02.2023р. по 28.02.2025р., та здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з дати призначення пенсії з 01.06.2018р. Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968,96 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області 31.12.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило про те, що судом, при винесенні даного судового рішення, було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також не з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2025р. та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що з 01.01.2004р. страховий стаж обчислюється відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який не передбачає зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, які обіймала позивачка. Також, як стверджує апелянт, відповідно до п.16 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються лише в частині, що йому не суперечить, і виключно для визначення права на пенсію за вислугу років, а тому ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до періодів роботи після 01.01.2004р. не застосовується.

27.01.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

23.01.2026р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив представника позивачки на апеляційну скаргу, у якому він заперечував проти її задоволення, посилаючись на те, що ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною, а висновки Верховного Суду щодо її застосування до періодів роботи після 01.01.2004р. є обов`язковими для пенсійного органу в силу ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивачка - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 01.06.2018р. отримувала пенсію по інвалідності, обчислену як працюючій особі, а з 17.03.2023р. переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після призначення пенсії позивачка продовжує працювати, у зв`язку з чим, її пенсію перераховувалось з 01.04.2021р. (стаж враховано по 28.02.2021р.), з 17.03.2023р. (по 31.01.2023р.) та з 01.04.2025р.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.08.1993р. по 01.12.2006р. працювала в Міській клінічній лікарні №11 м.Одеси (наразі - КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради) на посаді медичної сестри відділення реанімації, яке з 01.02.1998р. перейменовано у відділення інтенсивної терапії. З 02.12.2006р. по теперішній час ОСОБА_1 працює в Університетській клініці Одеського державного медичного університету в відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії послідовно на посадах медичної сестри (з 02.12.2006р. по 04.05.2010р.), старшої медичної сестри (з 05.05.2010р. по 31.03.2011р.), сестри медичної старшої (з 01.04.2011р. по 01.04.2018р.) та старшої сестри медичної (з 02.04.2018р.).

Уточнюючою довідкою від 30.07.2018р. №15 підтверджено, що в період з 01.08.1993р. по 01.12.2006р. ОСОБА_1 працювала повний робочий день на посаді медичної сестри відділення реанімації (з 01.02.1998р. - відділення інтенсивної терапії) і у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною не перебувала.

12.08.2025р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила перевірити правильність обчислення її страхового стажу, зарахувати в подвійному розмірі періоди роботи з 01.08.1993р. по 31.12.2003р. та з 01.01.2004р. по теперішній час і перерахувати призначену пенсію з 01.06.2018р.

Однак, листом від 21.08.2025р. №1500-0202-8/141322 відповідач повідомив позивачку, що за результатами перевірки електронної пенсійної справи встановлено незарахування в подвійному розмірі періоду роботи з 01.08.1993р. по 31.12.2003р., у зв`язку з чим пенсію перераховано з 17.03.2023р. при страховому стажі 46 років 5 місяців і з 01.04.2025р. при страховому стажі 48 років 4 місяці, а доплату за період з 17.03.2023р. по 31.08.2025р. у сумі 60437,62 грн. буде виплачено у вересні 2025р. Водночас, у цьому ж листі зазначено, що правові підстави для обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004р. відсутні, оскільки це не передбачено ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії від 20.08.2025р. та розрахунком стажу, наданими відповідачем із матеріалів пенсійної справи, страховий стаж позивачки за період до 01.01.2004р. (27 років 4 місяці 20 днів) обчислено з урахуванням роботи в медичному закладі за ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі, а періоди роботи після 01.01.2004р. (19 років 1 місяць) зараховано в одинарному розмірі.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи даний позов, суд першої інстанції виходив з того, що робота позивачки у спірні періоди у відділеннях реанімації та анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії підтверджена записами трудової книжки позивача та уточнюючою довідкою, а зарахування стажу в подвійному розмірі, яке передбачене у ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов`язане з набранням чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і не обмежується стажем роботи до 01.01.2004р.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

При цьому, за приписами ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004р. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено у ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 ст.24 Закону №1058-IV визначено, що періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах, а страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Водночас абзацом, яким ч.4 ст.24 було доповнено Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII, передбачено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004р. застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Крім того, необхідно зазначити, що п.16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У свою чергу, положеннями ст.60 Закону №1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних та протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Зазначена норма є чинною, і Закон №1058-IV її дії не скасував та не зупинив.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997р. №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів, в результаті якої замість відділень (груп) анестезіології-реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії створено, зокрема, відділення анестезіології з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії та відділення інтенсивної терапії.

А тому, відділення реанімації, які існували до введення зазначеного наказу, перейменовані із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації, а період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховується до стажу у подвійному розмірі за ст.60 Закону №1788-XII (постанова Верховного Суду від 27.02.2020р. у справі №462/1713/17).

Аналіз наведених нормативних приписів дає підстави для висновку, що ст.60 Закону №1788-XII встановлює спеціальну гарантію для медичних працівників, які працюють в особливо складних умовах, а саме у реанімаційних відділеннях та підрозділах, що зберегли їхні функції, і ця гарантія з набранням чинності Законом №1058-IV не скасована.

Саме такий підхід послідовно застосовує Верховний Суд.

Зокрема, у постанові від 30.09.2026р. у справі №420/23319/24, предметом якої було зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи на посадах анестезіологічної служби, у тому числі після 01.01.2004р., особі, якій пенсію за віком призначено в 2019р., Верховний Суд, посилаючись на положення ч.4 ст.24 Закону №1058-IV у тому числі в частині пільгового порядку обчислення стажу з 01.01.2004р., вказав, що редакція ст.60 Закону №1788-XII є чинною, а ст.24 Закону №1058-IV не скасовує її та не зупиняє її дію (п.п.16-19). При цьому, Верховний Суд послався на свої постанови від 04.12.2019р. у справі №689/872/17 та від 20.04.2022р. у справі №214/3705/17, у яких залишено без змін рішення про зарахування стажу за ст.60 Закону №1788-XII у подвійному розмірі за періоди після 01.01.2004р., і погодився з тим, що робота у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії дає право на таке зарахування (п.п.22-26, 36).

Аналогічно, у постанові від 30.09.2026р. у справі №420/42901/25 Верховний Суд, оцінюючи співвідношення пільгових правил обчислення стажу, передбачених Законом №1788-XII, із ч.4 ст.24 і п.16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, звернув увагу на те, що норми Закону №1058-IV не скасовують та не зупиняють дії відповідних гарантій, а інше тлумачення призвело б до звуження змісту та обсягу існуючих прав, що суперечить ст.22 Конституції України (п.п.29-35). В цій постанові Верховний Суд також послався на постанову від 27.04.2023р. у справі №160/14078/22, у якій ст.60 Закону №1788-XII було застосовано до періодів роботи після 01.01.2004р.

Застосовуючи наведені норми до обставин даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірні періоди позивачка працювала на посадах середнього медичного персоналу спочатку у відділенні реанімації (інтенсивної терапії) Міської клінічної лікарні №11 м.Одеси, а з 02.12.2006р. - у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Університетської клініки Одеського державного медичного університету, що підтверджується записами її трудової книжки та уточнюючою довідкою від 30.07.2018р. №15.

Характер цієї роботи відповідач не заперечує.

Більше того, за результатами розгляду заяви позивачки від 12.08.2025р. ГУ ПФУ в Одеській області само зарахувало до її страхового стажу в подвійному розмірі роботу в тому ж відділенні за період з 01.08.1993р. по 31.12.2003р. як роботу в медичному закладі за ст.60 Закону №1788-XII. Відмова ж у зарахуванні в подвійному розмірі подальших періодів тієї самої роботи ґрунтується виключно на тому, що ці періоди припадають на час після 01.01.2004р.

З огляду на наведені вище норми та висновки Верховного Суду, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права, така підстава відмови є безпідставною, а позивачка має право на зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі спірних періодів роботи з 01.01.2004р. по 28.02.2025р. з дат призначення та перерахунків пенсії, на які вони враховувалися.

Що ж стосується доводів апелянта про те, що лист від 21.08.2025р. №1500-0202-8/141322 має інформаційний характер і не є індивідуальним актом, то колегія суддів зазначає, що предметом спору є не цей лист, а дії відповідача щодо незарахування спірних періодів до страхового стажу в подвійному розмірі. Ці дії знайшли свій вираз у перерахунку пенсії від 20.08.2025р., яким стаж після 01.01.2004р. враховано в одинарному розмірі, і безпосередньо впливають на розмір пенсії позивачки.

При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.12.2020р. у справі №510/1286/16-а, саме з листа-відповіді органу Пенсійного фонду України на звернення щодо розміру пенсії особа може дізнатися про порушення своїх прав.

Щодо доводів апеляційної скарги про втручання суду в дискреційні повноваження пенсійного органу, то обчислення страхового стажу та перерахунок пенсії здійснюються за правилами, прямо визначеними законодавством, і жодного вибору між кількома юридично допустимими варіантами поведінки пенсійний орган у цих відносинах не має.

За таких умов, зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до стажу в подвійному розмірі та провести перерахунок пенсії є належним і ефективним способом захисту порушеного права в розумінні ч.4 ст.245 КАС України.

Посилання ж апелянта на постанову Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010р. та ухвалу цього суду від 23.11.2016р. у справі №К/800/25753/16 не спростовують цього висновку, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд враховує висновки саме Верховного Суду, а висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах викладені вище.

Посилання ж апелянта на постанову Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №752/20012/16-а стосується загальних меж судового контролю за дискреційними повноваженнями, а тому з огляду на відсутність у відповідача дискреції у спірних правовідносинах на висновок колегії суддів не впливає.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд 1-ї інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії Головного управління щодо незарахування позивачці до страхового стажу в подвійному розмірі спірних періодів роботи та зобов`язав його зарахувати ці періоди та перерахувати пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 27.10.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.А. Голуб

В.О. Скрипченко