Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №420/38636/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38636/25

Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2025 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 04 липня 2025 року №211530007697 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 вересня 2024 року;

- стягнути судові витрати на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначення пенсії № 211530007697 від 04.07.2025 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на території Республіки Польща з 27.03.2023 по 31.08.2024 та призначити їй пенсію за віком з 01.09.2024. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 968,96 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 16.10.2024 направлено формуляр щодо підтвердження стажу роботи, набутого на території Республіки Польща, відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012. Відтак, при повторному розгляді заяви позивача від 31.10.2024 про призначення пенсії за віком, на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №420/38555/24, до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не надходив формуляр щодо підтвердження її стажу роботи, набутого на території Республіки Польща, відповідно до Угоди. Апелянт зазначає, що під час розгляду цієї адміністративної справи позивачем також не було надано до суду в якості доказів підтвердні документи, які визначені Угодою між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 та Порядком №562, необхідні для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на території Республіки Польща з 27.03.2023 по 31.08.2024 та призначення їй пенсії за віком з 01.09.2024. Таким чином, на думку апелянта, органи Пенсійного фонду, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», діяли в межах повноважень, визначених чинним законодавством.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31 жовтня 2024 року звернулася до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

До заяви ОСОБА_1 , серед іншого, додала: довідки відділу соціального страхування в Ополе від 06.09.2024р., в яких зазначено, що ОСОБА_1 з 27.03.2023р. по 31.01.2024р. та з 01.02.2024р. перебуває на обліку в органах соціального страхування як особа, яка виконує агентський договір, договір підряду або договір про надання послуг у платника ТОВ “Аннфіл”; довідки ТОВ “Аннфіл” про виконання позивачем робіт на посаді прибиральниці.

Заява позивача про призначення пенсії за віком була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області, яким за результатами розгляду заяви позивачки прийнято рішення від 07.11.2024р. №211530007697 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу – 31 рік.

Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік. Стаж особи становить 27 років 03 місяці 22 дні. За доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи в Республіці Польща з 2022 року по 2024 рік, оскільки відсутній формуляр-зв`язку підтвердження стажу роботи, набутого на території Республіки Польщі.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 31.10.2024р., опитування свідків згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Херсонскій області вчинити дії щодо опитування свідків, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 31.10.2024р., згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1. Акти опитування свідків передати на розгляд Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 27.03.2023 року по 31.08.2024 року у ТОВ “Аннфіл” (Республіка Польща); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Херсонскій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.03.2023 року по 31.08.2024 року у ТОВ “Аннфіл” (Республіка Польща); визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.11.2024 №211530007697 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Херсонскій області, після завершення процедури опитування свідків, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №420/38555/24, у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №420/38555/24, зокрема, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року скасовано. Прийнято по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.11.2024р. №211530007697 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 31.10.2024р. відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду, викладених в цій постанові. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.07.2025 року №211530007697, прийнятим на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №420/38555/24 за позовом ОСОБА_1 , відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

В рішенні зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України 31.10.2024 у віці 60 років.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – не менше 31 рік.

За відсутності страхового стажу роботи 31 рік, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період 01 січня 2027 по 31 грудня 2027 року – від 24 до 34 років.

На виконання вимог постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, згідно складених актів опитування свідків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для підтвердження факту роботи до страхового стажу враховано періоди роботи з 01.10.1983 по 12.11.1984 та з 05.07.1990 по 29.09.1991 в Новокаховському комбінаті громадського харчування.

Таким чином, страховий стаж обчислений у відповідності до усіх поданих документів та з урахуванням висновків суду на даний час визначено та становить 29 років 07 місяців 29 днів.

Зазначено, що до страхового стажу не враховано період роботи на території Республіки Польща з 2022 року по 2024 рік, оскільки формуляр-зв`язку щодо підтвердження стажу роботи відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012, набутого заявницею на території Республіки Польща, на даний час не надійшов.

Повідомлено про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області 16.10.2024 направлено формуляр-зв`язку щодо підтвердження стажу роботи, набутого заявницею на території Республіки Польща.

Враховуючи вище зазначене, за результатами повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 31.10.2024, прийнято рішення відмовити заявниці в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу – 31 рік.

Додатковий коментар: в разі надходження формуляру-зв`язку щодо підтвердження стажу роботи, набутого заявницею на території Республіки Польща, для розгляду питання призначення пенсії за віком, заявниці необхідно звернутися з заявою на призначення пенсії за віком згідно норм, затверджених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку)пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із внесеними змінами).

Зазначено, що ОСОБА_1 не працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує (а.с. 63-64).

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням від 04.07.2025 №211530007697, вважаючи його протиправним, а також наявним у неї права на призначення пенсії за віком позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.07.2025 №211530007697 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії підлягає скасуванню судом.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління ПФУ в Тернопільській області призначити пенсію за віком позивачу з 01.09.2024, суд зазначив, що тривалість періодів роботи позивача на території Республіки Польща згідно довідок з ZUS Заклад соціального страхування відділ в Ополе від 06.09.2024р. з 27.03.2023 по 31.01.2024, та з 01.02.2024 по 31.08.2024 (день досягнення пенсійного віку) складає 2 роки 5 місяців 5 днів, а тому загальний страховий стаж позивача складатиме більше 32 років, що є достатнім для призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.

Суд зауважив, що відповідачами не зазначено в оскаржуваному рішенні іншої підстави для відмови у призначені позивачу пенсії, окрім як відсутність достатнього страхового стажу внаслідок не зарахування періодів роботи позивача на території Республіки Польща. Відтак, зарахування за рішенням суду вказаних періодів роботи до страхового стажу усуває єдину, визначену пенсійним органом, підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та свідчить про наявність усіх передбачених законодавством умов для її призначення.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до ч.2 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Згідно з ч.3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі – Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

За приписами ст.4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Таким чином, регулювання спірних правовідносин здійснюється з врахуванням міжнародних договорів.

При зверненні за призначенням пенсії ОСОБА_1 надала документи про роботу в Республіці Польща у період з 27.03.2023р. по 31.08.2024р., тобто, наполягала на необхідності зарахування такого періоду до свого страхового стажу.

Зокрема, як вже зазначалося, позивачем до заяви долучено скановані копії довідок з ZUS Заклад соціального страхування відділ в Ополе від 06.09.2024р. з офіційним перекладом з польської на українську мову, якими підтверджено наявність стажу роботи з 27.03.2023р. по 31.08.2024р. на території Республіки Польща.

Крім того, до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надано скановані копії довідок ТОВ “Аннфіл” від 06.09.2024р. з офіційним перекладом з польської на українську мову про виконання позивачем на підставі договору підряду у період з 27.03.2023р. по 31.01.2024р. та з 01.02.2024р. робіт на посаді прибиральниці.

Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції у справі №420/38555/24, здійснивши належну оцінку вказаних довідок, встановив, що ними підтверджується стаж роботи позивача на території Республіки Польща, та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням таких висновків суду.

Проте відповідач повторно відмовив в зарахуванні такого періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки формуляр-зв`язку щодо підтвердження стажу роботи відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012, набутого заявницею на території Республіки Польща, який був надісланий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області 16.10.2024, на даний час не надійшов.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

З 01.01.2014р. набула чинності Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012р. (далі - Угода), ратифікована Законом №458-VII від 05.09.2013р.

Відповідно до п.4 ст.2 Угоди ця Угода застосовується: стосовно України - до законодавства щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, що стосується: пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст.10 Угоди періоди страхового стажу, набуті відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються, у разі необхідності, при визначенні права на допомогу та періоду її виплати, за умови, якщо вони не співпадають.

Відповідно до ст.12 Угоди якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.

Згідно ст.2 Адміністративного договору щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, підписаного 18 травня 2012 року, Установи зв`язку, вказані у пункті 1, погоджують спільні процедури та двомовні формуляри, необхідні для застосування Угоди та цього Адміністративного договору.

4-5 лютого 2014 року у м. Львові відбулася зустріч представників Пенсійного фонду України та Установи соціального страхування Республіки Польща (ZUS) щодо узгодження процедур дій та бланків формулярів зв`язку, передбачених для застосування при реалізації Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, яка була підписана 18 травня 2012 року, які були оформлені відповідним Протоколом.

Згідно вказаного Протоколу сторони, на виконання пункту 2 статі 2 Адміністративного договору щодо застосування Угоди було обговорено та погоджено двомовні формуляри стосовно пенсійного забезпечення для співпраці при реалізації положень Угоди: для Української Сторони UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12; для Польської Сторони PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13. Зразки формулярів додано до Протоколу.

Якщо проаналізувати зміст вищенаведених формулярів зв`язку, то можна дійти висновку, що формуляри UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12 заповнюються компетентним органом Республіки Україна та надсилаються компетентному представницькому органу Республіки Польща. Формуляри PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13 - навпаки.

Формуляр зв`язку UA-PL 5 не містять жодного розділу, який передбачав би підпис особи, яка звертається за пенсією. Але, при цьому, наявний розділ 9 “Установа, що заповнює формуляр” з підрозділами 9.1 “Назва”, 9.2 “Адреса”, 9.3 “Печатка”, 9.4 “Дата”, 9.5 “Підпис”. Отже, формуляр зв`язку є документом, який заповнюється та надсилається саме компетентним органом державної влади, а не особою, яка набула стаж роботи на території іншої договірної сторони міжнародної угоди.

На користь такого висновку колегії суддів свідчить і те, що пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014р. №13-1) визначено перелік документів, які особа має подати органу ПФУ до заяви про призначення пенсії за віком, і серед таких документів відсутні формуляри зв`язку UA-PL 5, UA-PL 6.

Відповідно, чинне законодавство не покладає на особу, яка звертається за призначенням пенсії, обов`язку надати органу ПФУ формуляр зв`язку, а його відсутність не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії, як і підставою для відмови зарахувати певний період трудової діяльності до страхового стажу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області 16.10.2024 був надісланий формуляр-зв`язку щодо підтвердження стажу роботи відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012, набутого позивачем на території Республіки Польща.

Проте, такий формуляр-зв`язку на момент прийняття оскаржуваного рішення не надійшов. Про його надходження відповідачем не було повідомлено суди і під час розгляду справи. При цьому відповідач не ставить під сумнів надані позивачем довідки, як такі, що в дійсності не підтверджують стаж роботи на території Республіки Польща, видані неуповноваженим органом або ж з інших підстав.

ГУ ПФУ в Тернопільській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.10.2024р., у разі сумнівів щодо періодів трудової діяльності позивача на території Республіки Польща, мало обов`язок вчинити всі залежні від нього дії з метою одержання необхідного формуляру, а не приймати безпідставне рішення про відмову у призначенні пенсії.

У п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі “Рисовський проти України” суд зазначив, що принцип “належного урядування”, зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що такого принципу у спірних правовідносинах дотримано не було, оскільки позивачка вже тривалий час не може реалізувати наявне у неї право на пенсійне забезпечення, у зв`язку із недотриманням договірними державами – сторонами Угоди, визначених ними ж процедур підтвердження стажу роботи, набутого на їх території.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 у справі № 580/3690/23, аналізуючи вищенаведені положення КАС України, зазначив, що за приписами вказаних норм у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин колегія суддів доходить висновку, що позивачкою дотримано усі передбачені законом умови для отримання позитивного результату, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначення пенсії № 211530007697 від 04.07.2025 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на території Республіки Польща з 27.03.2023 по 31.08.2024 та призначити їй пенсію за віком з 01.09.2024.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький