Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №420/3500/25
Суддя: Семенюк Г.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3500/25
Категорія: 112010200Головуючий у суді І інстанції: Марин П. П. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідачаСеменюка Г.В.
суддів:Федусика А.Г.
Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Меламеда Вадима, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року, постановленої в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/3500/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, яке набрало законної сили на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року, позов задоволено частково.
Суд зобов`язав ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 30.09.2015 по 09.10.2021.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області подати протягом 30 днів з дати отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №420/3500/25.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року прийнято звіт ГУ ПФУ в Одеській області від 22.01.2026 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №420/3500/25. Встановлено ГУ ПФУ в Одеській області новий строк для подачі звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №420/3500/25 та зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали про встановлення нового строку для подання звіту.
Від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов звіт про виконання рішення суду, який обґрунтовано тим, що, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, ОСОБА_1 розраховано компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 30.09.2015 по 09.10.2021. Розмір компенсації, який належить до виплати після виконання рішення суду, становить 99768,43 грн та обліковується в реєстрі судових рішень Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
Після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», починаючи з 1 квітня 2021 року фінансування пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, здійснюється Пенсійним фондом України.
У зв`язку із зазначеним, з метою виконання судового рішення по справі № 420/3500/25, ГУ ПФУ в Одеській області звернулось з листом від 02.01.2026 № 1500-0403-5/419 до Пенсійного фонду України з проханням розглянути питання щодо виділення коштів в сумі 99 768,43 грн для виконання рішення суду по зазначеній справі. Станом на 20.05.2026 відповідь від Пенсійного фонду не надійшла. Листом від 02.04.2026 № 1500-0404-5/49119 ГУ ПФУ в Одеській області повторно звернулось до Пенсійного фонду України з проханням розглянути питання щодо виділення коштів в сумі 99768,43 грн для виконання рішення суду по зазначеній справі. Від Пенсійного фонду України отримано відповідь від 04.05.2026 №2800-030101-9/32132 в якій зазначено, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік». Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати визначено пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Таким чином, визначені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року по справі №420/3500/25 зобов`язання виконані в порядку встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на ГУ ПФУ в Одеській області. Виплата ОСОБА_1 залишку обчисленої компенсації буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року прийнято звіт ГУ ПФУ в Одеській області від 27.05.2026 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №420/3500/25.
Встановлено ГУ ПФУ в Одеській області новий строк для подачі звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №420/3500/25 та зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали про встановлення нового строку для подання звіту.
Мотивуючи дану ухвалу, суд першої інстанції указав, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року відповідачем у повному обсязі не виконано. Суд першої інстанції встановив, що відповідач здійснив нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 30.09.2015 по 09.10.2021, сума якої складає 99768,43 грн. Водночас, у травні 2026 року позивачці виплачено частину коштів в загальній сумі 10 058,00 грн, залишок доплати станом на 20.05.2026 складає 89710,43 грн.
Суд першої інстанції також врахував, що ГУ ПФУ в Одеській області не є розпорядником бюджетних коштів. Виплата коштів може бути здійснена виключно в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат та з урахуванням дати набрання рішенням законної сили.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що відповідач надав достатньо доказів на підтвердження викладених у звіті обставин, що стосуються обліку заборгованості в підсистемі «Реєстр судових рішень», а також вчинення активних дій на виконання рішення, зокрема звернення до Пенсійного фонду України з метою отримання додаткового фінансування.
Саме на підставі таких активних дій пенсійного органу, суд першої інстанції вирішив прийняти звіт пенсійного органу.
Разом з цим, враховуючи неповне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, суд першої інстанції вважав необхідним встановити ГУ ПФУ в Одеській області новий строк для подачі звіту про виконання судового рішення.
При цьому, на думку суду першої інстанції, ураховуючи те, що можливість виконання судового рішення лежить у площині бюджетного процесу та з огляду на специфіку і тривалість бюджетного фінансування, суд вважав необхідним установити строк для подання звіту – три місяці з дня отримання відповідачем цієї ухвали.
Суд першої інстанції також не вбачав підстав для накладення на керівника ГУ ПФУ в Одеській області штрафу при розгляді цього звіту.
Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, адвокат Меламед Вадим, діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, відмовити у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Одеській області, зобов`язати останнього подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року.
Також, автор апеляційної скарги просить постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що, на момент розгляду звіту суб`єкта владних повноважень, рішення суду залишається невиконаним у значній частині.
Так, із загальної суми нарахованої компенсації втрати частини доходів у розмірі 99 768,43 грн виплачено лише 10 058,00 грн, тоді як невиплаченою залишається сума 89 710,43 грн.
Таким чином, апелянт акцентує увагу, що рішення суду виконано лише частково, а основна частина присуджених коштів позивачці не виплачена.
На думку скаржника, встановлені судом обставини свідчили не про належне виконання рішення суду або достатність вжитих відповідачем заходів, а навпаки – про тривале невиконання рішення та відсутність реального поновлення порушеного права позивачки.
За таких умов, на переконання скаржника, суд першої інстанції зобов`язаний був відмовити у прийнятті звіту та застосувати передбачені законом заходи судового контролю, спрямовані на забезпечення повного та своєчасного виконання рішення суду.
Крім того, скаржник вважає, що направлення службових листів, ведення внутрішнього обліку заборгованості та очікування бюджетного фінансування не можуть розцінюватися як достатні заходи для своєчасного та повного виконання судового рішення в розумінні статті 382-3 КАС України. Сам факт вчинення певних організаційних дій без досягнення результату у вигляді фактичного виконання рішення не свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов`язків.
Понад те, відсутність бюджетного фінансування або недосконалість механізму розподілу бюджетних коштів не можуть виправдовувати невиконання судового рішення та звільняти суб`єкта владних повноважень від покладеного на нього обов`язку забезпечити реальне поновлення порушеного права особи.
Представниця ГУ ПФУ в Одеській області, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення.
Мотиви відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції.
Адвокат Меламед Вадим надав відповідь на відзив ГУ ПФУ в Одеській області, в якому указав, що доводи пенсійного органу жодним чином не спростовують доводів апеляційної скарги, а лише вказують на її обґрунтованість.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України апеляційна скарга судом апеляційної інстанції розглянута в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 3 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 2 та 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун`єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
У контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
Отже, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури виконання рішень суду.
Відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах частин 2 та 3 статті 382-2 КАС України.
Згідно частин 1 - 4 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частин п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
У відповідності до частини 11 статті 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Тобто, виходячи з положень статті 382-3 КАС України судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду, або ж вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
При цьому, суд може прийняти звіт суб`єкта владних повноважень у випадках: - якщо встановлено повне виконання відповідним суб`єктом судового рішення, - якщо суб`єкт владних повноважень навів обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, - якщо заходи, які вживаються суб`єктом владних повноважень для виконання судового рішення, на переконання суду, є достатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Якщо судом прийнято звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, то судом одночасно встановлюється новий строк для подання звіту.
Отже, закон прямо допускає прийняття звіту про виконання судового рішення, яке виконане не в повному обсязі, за умови одночасного встановлення суб`єкту владних повноважень нового строку для подання звіту щодо невиконаної частини, що забезпечує продовження судового контролю до повного виконання судового рішення.
Як зазначено вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 420/3500/25 зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 30.09.2015 по 09.10.2021.
Таким чином, судовим рішенням на відповідача покладено два взаємопов`язані обов`язки – здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області здійснило позивачці нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 30.09.2015 по 09.10.2021, сума якої складає 99 768,43 грн.
У травні 2026 року позивачці виплачено частину коштів в загальній сумі 10 058,00 грн. Залишок доплати складає 89 710,43 грн.
Отже, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №420/3500/25 відповідачем у повному обсязі не виконано.
Суд першої інстанції цю обставину дослідив та дійшов висновку, що рішення суду в частині виплати коштів у сумі 89 710,43 грн не виконано, та, з урахуванням частини одинадцятої статті 382-3 КАС України, прийняв звіт та одночасно встановив відповідачу новий строк для подання звіту щодо виплати заборгованості протягом трьох місяців з дня отримання відповідної ухвали суду.
Отже, колегія суддів указує, що оскаржуваною ухвалою не констатовано повного виконання судового рішення: питання фактичної виплати позивачці коштів, нарахованих на виконання рішення суду, залишається під судовим контролем суду першої інстанції в межах встановленого нового строку для подання звіту.
Доводи скаржника про те, що нарахування коштів за наявності невиплаченої заборгованості у сумі 89 710,43 грн не може вважатися виконанням рішення, по суті збігаються з висновком суду першої інстанції і не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що органи Пенсійного фонду України фінансують види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань.
Таким чином, нарахована позивачці сума має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. Проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема ГУ ПФУ в Одеській області, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно з підпунктами 4-5 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду.
Тобто, пенсійні виплати здійснюються ГУ ПФУ в Одеській області виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №560/523/19, від 07.11.2019 року у справі №420/70/19, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У свою чергу в залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню боржником, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в ухвалі від 03.04.2025 по справі № 560/1080/19.
Також в апеляційній скарзі адвокат просить постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Колегія суддів, розглянувши дану вимогу апелянта, зазначає таке.
Суд позбавлений можливості в межах статті 382 КАС України постановляти ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таке право у суду наявне у разі визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду (частина 6 статті 383 КАС України).
Однак, позивачка та її адвокат не подавали до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (стаття 383 КАС України).
За таких умов, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про прийняття звіту ГУ ПФУ в Одеській області про виконання судового рішення та встановлення нового строку для подачі звіту протягом трьох місяців з дня отримання відповідної ухвали суду, а також не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що є підставою, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції – без змін.
Частина 2 статті 328 КАС України передбачає, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскільки ухвала суду першої інстанції щодо судового контролю, постановлена судом відповідно до статті 382 КАС України у цьому переліку відсутня, дана постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 294, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката Меламеда Вадима, який діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року, постановленої в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
СуддіО.І. Шляхтицький А.Г. Федусик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua