Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №420/2487/26
Суддя: Джабурія О.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2487/26
Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,
повний текст судового рішення
складено 08.05.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського апеляційного суду на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського апеляційного суду, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -
ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА
НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
02 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із позовом до Херсонського апеляційного суду, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила суд :
- визнати протиправною бездіяльність Херсонського апеляційного суду, ЄДРПОУ 42261148 щодо відмови у виготовлені та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області на підставі заяви судді у відставці довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 станом на 01 січня 2026 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» - 3328 гривень, регіонального коефіцієнту -1.1, надбавка за вислугу років: -70%;
- зобов`язати Херсонський апеляційний суд, ЄДРПОУ 42261148 виготовити та направити до ГУ ПФУ в Херсонській області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 із зазначенням розміру суддівської винагороди судді виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328 гривень, регіонального коефіцієнту -1.1, надбавка за вислугу років: -70%.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 17.12.2025 року після того як Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» був підписаний Президентом України ОСОБА_1 звернулася з заявою до відповідача щодо виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області оновленої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328 грн. та регіонального коефіцієнту - 1.1, надбавка за вислугу років 70%. Просила дану заяву розглянути після набуття чинності даного закону тобто після 01.01.2026 року у встановлений законом строк. 06.01.2026 року відповідач надав лист про неможливість розгляду даної заяви з підстав відсутності штатного розпису суду, якій мав надійти від ТУ ДСА в Херсонській області та після його надходження зазначена заява буде розглянута. 21.12.2026 року представник заявника звернувся до голови Херсонського апеляційного суду, який також надає правову допомогу як адвокат суддям у відставці Палькова В М, Капітан І А, Стародубець М П, Колісниченко А Г, з проханням надати інформацію щодо надходження штатного розпису, надання письмової відповіді, яким чином відсутність такого розпису перешкоджає розгляд заяви та виконання вимог ч.4 ст.142 Закону України №1402-VIII так і розділу IV Порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року з урахуванням правових висновків як рішень КСУ так і ВС тощо, на який досі відповіді не було. В той же час Відповідач 29.01.2026 року направив до ГУ ПФУ в Херсонській області супровідним листом довідку № 12-21/1/2026 про суддівську винагороду для обчислення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці у розмірі виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів -2102 грн., де зазначено: Посадовий оклад 115610 грн. Доплата за вислугу років - 80297 грн. усього 196537,00 грн., що є протиправним. Так згідно вимог закону ст.135, 142 Закону України №1402-VIII, ст.130 Конституції України, ст.8, 22, п.14 ст.92, ст.126 Конституції України вимог ч.3 ст.7 КАСУ, ч.4 ст.7 КАСУ позивач має право на нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання станом на 01.01.2026 рік згідно розрахунку де базовий розмір посадового окладу розраховується згідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлених ст.7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328 грн, а не 2102 грн які взяті до розрахунку Відповідачем. А саме посадовий оклад: 3328 х 50= 166400 грн., регіонального коефіцієнту - 1.1 (166400 х1.1)=183040 грн., а не 115610 грн які визначені відповідачем (2102х50 = 105100 грн;105100 х1.1=115610 грн.); Доплата за вислугу років -70% -128128 грн, а не 80297 грн., які визначені відповідачем (115610 грн х70% = 80297 грн.). Усього суддівська винагорода складає (183040 грн. + 128128 грн. = 311168 грн., а не 196537,00 грн. Враховуючи вимоги ч.4 ст.142 Закону України №1402-VIII та тих обставин що попередній розмір суддівської винагороди з 01.01.2024 року складав 283118 грн, що підтверджено рішенням суду у справі №420/13629/24 від 05.07.2024 року, а новий складає 311168 грн., то у позивача в силу закону та гарантованого Конституцією України є право на отримання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 рік виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328 гривень, регіонального коефіцієнту - 1.1, надбавка за вислугу років – 70%.
Враховуючи що відповідач в порушенні зазначених вимог направив довідку у іншому розрахунку ніж встановлено законом, а тому зазначена бездіяльність, на думку позивача, є протиправною.
Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що 17 грудня 2025 року відповідачем було отримано заяву судді у відставці ОСОБА_1 про виготовлення довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 і направлення її до ГУ ПФ України в Херсонській області. Заява обґрунтована тим, що 03.12.2025 Верховною радою України прийнято Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», 12.12.2025 закон підписаний Президентом України, і набуде чинності 01.01.2026, в якому встановлено новий розмір прожиткового мінімуму ніж той, що застосовується для розрахунку суми її щомісячного довічного грошового утримання, та пов`язує вказане з обов`язком відповідача виготовити оновлену довідку з направленням її до територіального підрозділу ПФ України. В межах повноважень, Херсонським апеляційним судом за вищевказаною заявою 06.01.2026 за вих. №13-7/4/2026 було повідомлено заявника про можливість вирішення питання щодо Довідки про суддівську винагороду після затвердження штатного розпису Херсонського апеляційного суду, оскільки у цій довідці має бути зазначено посадовий оклад судді який займає аналогічну посаду тій посаді, яку займала суддя Апеляційного суду Херсонської області у відставці ОСОБА_1 та вже 29.01.2026 одразу після затвердження 28.01.2026 штатного розпису ДСА України виготовлено довідку № 12-21/1/2026 про суддівську винагороду для обчислення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання яку направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за вих. № 12-21/15/2026 від 29.01.2026. В той же час вчинення дій з виготовлення оновленої довідки самостійно відповідачем без звернення судді у відставці та/або без зміни складових суддівської винагороди підстав немає.
Крім цього, зазначено, що Херсонський апеляційний суд під час виготовлення довідки №12-21/1/2026 від 29.01.2026 р. про суддівську винагороду для обчислення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання діяв виключно в межах та з підстав визначених діючим чинним законодавством України, що регулює такі правовідносини. Крім того, дії відповідача узгоджуються з правовою позицією Великої палати Верховного суду від 25 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 в якій у пунктах 104 – 116 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду, відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справах №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і вказує про те, що починаючи з 2021 року в законах про Державний бюджет України на відповідний рік окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Цими законами не встановлювалась розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина – встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначена вище правова позиція, відображається в підході Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до формування єдиної правозастосовчої практики судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року виходячи з розміру 2102 гривні, яким відмовлено у задоволенні аналогічних позовних вимог.
Враховуючи викладене, Херсонський апеляційний суд у спірних правовідносинах діяв у межах своїх повноважень та у спосіб відповідно до норм діючого законодавства, а тому просимо у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи, також надав пояснення щодо позовних вимог, зазначивши, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 09 березня 2017 та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402 «Про судоустрій і статус суддів». 17.12.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського апеляційного суду із заявою щодо виготовлення та направлення до Головного управління оновленої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду — 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328 гривень, регіонального коефіцієнту -1.1, надбавка за вислугу років: -70%. Відповідач 29.01.2026 видав довідку №12-21/1/2026 про суддівську винагороду для обчислення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці у розмірі, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, - 50 прожиткових мінімумів -2102 грн.
Як стверджує третя особа, оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визнання базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року не змінився по відношенню до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визнання базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, тому відсутні підстави для зобов`язання Херсонського апеляційного суду виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328 гривень, регіонального коефіцієнту -1,1, надбавка за вислугу років: - 70 %.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонського апеляційного суду, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії – задоволений. Визнано протиправною бездіяльність Херсонського апеляційного суду щодо невиготовлення та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на підставі заяви судді у відставці довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» - 3328 гривень, регіонального коефіцієнту -1.1, надбавка за вислугу років: -70%. Зобов`язано Херсонський апеляційний суд виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 із зазначенням розміру суддівської винагороди судді виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328 гривень, регіонального коефіцієнту -1.1, надбавка за вислугу років: -70%. Стягнуто з Херсонського апеляційного суду за рахунок бюджетних асигнувань Херсонського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,92 грн. Стягнуто з Херсонського апеляційного суду за рахунок бюджетних асигнувань Херсонського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Херсонський апеляційний суд апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема, апелянтом зазначено, що у своїй діяльності Херсонський апеляційний суд не допускав бездіяльності у правовідносинах з позивачем та діяв у межах норм чинного законодавства України виконуючи повноваження із забезпечення належної його діяльності про що судом першої інстанції невірно зроблено висновок та не надано оцінки діям службових осіб, що діяли виключно в межах закону.
Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції відмовити апелянту у задоволені апеляційної скарги та стягнути адвокатські витрати про надання правової допомоги позивачу у даній справі в суді апеляційної інстанції в сумі 17 000.00 грн.
Крім цього, постановити окрему ухвалу за порушення вимог закону, яке вчинено по відношенню судді Херсонського апеляційного суду у відставці ОСОБА_1 , що підтверджується раніше встановленого такого аналогічного порушення рішенням суддів у справах №420/13626/24 ( 2481 гривень за 2022 рік, та 2684,00 гривень за 2023 рік), №420/13629/24 і 420/13370/25 які набули чинності складав 3028 грн.) з метою припинення в майбутньому порушення таких прав суддів у відставці на виконання вимог закону щодо вчинення дій уповноваженим органом – Херсонськім апеляційним судом щодо виготовлення та направлення оновлених довідок про розмір суддівської винагороди станом на перше січня відповідного року. Зазначену ухвалу направити до вищої Ради правосуддя для вирішення питань притягнення зазначених службових осіб за порушення присяги судді та гарантоване право судді у відставці ОСОБА_1 на своєчасний отримання перерахунку та нового розміру утримання визначеного законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА
ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.
06.02.2026 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила у відповідності до вимог ч.2 ст.19, ч.2 ст.126, 130 Конституції України, ст.1 Першого Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини, правового висновку рішення КСУ від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 від 08.04.2016 року та №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 від 03.06.2013 року, абз 5 п.16 рішенням Конституційного суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020, ч.4 ст.142 № 1402-VIII, розділу IV Порядку ПФУ № 3-1 від 25.01.2008 року виготовити з 01.01.2026 року протягом встановленого строку Порядку ПФУ № 3-1 та направити до ГУ ПФУ в Херсонській області оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328 грн (у т.ч. регіонального коефіцієнту -1.1) та надбавки за вислугу років - 60%.
У відповідь на вказану заяву Херсонським апеляційним судом складено листа від 29.01.2026 року №12-21/15/2026 разом із яким позивачу надано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 29.01.2026 року №12-21/1/2026.
Дана довідка видана про суддівську винагороду для обчислення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці у розмірі виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів -2102 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність Херсонського апеляційного суду, ЄДРПОУ 42261148 щодо відмови у виготовлені та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області на підставі заяви судді у відставці довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 станом на 01 січня 2026 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» - 3328 гривень, регіонального коефіцієнту -1.1, надбавка за вислугу років: -70%, позивач звернувся до суду з даним позовом (з урахуванням уточнень).
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.
Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102 грн. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».
Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Згідно приписів статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» разом із встановленням на 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 гривень був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 гривень.
Поряд з цим, зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тому відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Слід наголосити на тому, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не містить інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328 гривень) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривень), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», є протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі №580/2522/24, від 13 листопада 2024 року у справі №200/1707/24, від 20 лютого 2025 року у справі №420/3716/24, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25.
Поряд з цим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривень відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці. Верховний Суд сформував наступний правовий висновок:
у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань і апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04 квітня 2025 у справі № 240/9028/24 з огляду на таке.
Так, у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.
Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року під час розгляду цього спору.
При цьому, як вже було вище зазначено, при вирішенні спору колегія суддів враховує, що у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Верховний Суд надав іншу оцінку аналогічним правовідносинам та його висновки є актуальними на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Зокрема, у названій постанові Верховний Суд зазначив, що:
« 55. Законом України “Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
56. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є протиправною.2
В подальшому зазначену правову позицію підтримано Верховним Судом у його постановах, зокрема, від 16.03.2026р. по справі №380/19912/24, від 08.04.2026р. по справі №340/1792/25.
Враховуючи вищевикладене, у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.
Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Щодо позиції представника позивача викладеної у відзиві, а саме про постановлення окремої ухвали, то колегія суддів зазначає, що згідно з ст. 324 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до ч. 1ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч.2 ст.249 КАС України).
У силу вимог ч.4 ст.249 КАС України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства, зокрема, захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.
Водночас, необхідно зазначити, що ст.249 КАС України дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.
Окрема ухвала, у даному випадку, є формою реагування на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Підставою ж для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.
Реалізація такої процесуальної дії як постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, а рішення про ухвалення такого різновиду ухвал, приймається при виявленні таких порушень закону, які вимагають інформування компетентних органів, уповноважених на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
За сукупності наведених обставин, колегія суддів не вбачає наявності підстав, визначених нормами статті 249 КАС України, для постановлення окремої ухвали.
Щодо заявленого позивачем судових витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
В постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.
В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Плати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до суду наступні документи: договір про надання правової (правничої) допомоги, довіреність, ордер, свідоцтво адвоката, акт виконаних робіт від 18.01.2024 року, відомості щодо зарахування за адвокатські послуги Кияшко О.О. від ОСОБА_1 .
Відповідно до акту виконаних робіт виконавець виконав наступні юридичні дії у справі 420/2487/26 щодо підготовки та подання апеляційної скарги:
1. Аналіз практики національного суду станом на 2026 рік щодо виникнення постанов права на перерахунок щомісячного довічного утримання з урахуванням практики ВС, постанови Пленуму ВС, рішень КСУ на час подачі апеляційної скарги Херсонським апеляційним судом – 1 1000 грн.
2. Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу Херсонського апеляційного суду у справі №420/2487/26 з обґрунтуванням враховуючи практику ЄСПЛ, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, правових висновків ВС у справах (((№ 620/15756/24 від 30.04.2026 року, № 420/9462/250) правових висновків рішень КСУ у справах (абз.5 п.16 рішенням березня 2002 суду України від 18.02.2020 року № 2-p/2020; рішеннях від 20.03.2005 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня № 3-рп/2013, № 8-рп/2005, а також від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року рп/2007), від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018. від 09.07.2007 №6- рп/2007), норм Конституції України та спеціального закону №1402-VIII, які визначають як гарантії та захист так і обов`язок вчинення дій органом судової влади, правової позиції Пленуму ВС, як вищої інстанції судової влади при зверненні до КСУ від 12.09.2025 року, 23.01.2026 року, 15.05.2026 року тощо – 4 години вартість 4000 грн. за 1 годину, усього 16000 грн.
Проаналізувавши докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також інші матеріали справи, співвставивши наведені сторонами аргументи із категорією цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи та те, що апеляційна скарга Херсонського апеляційного суду залишена без задоволення, колегія суддів зазначає, що сума яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача – 2500 грн.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Херсонського апеляційного суду - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року - без змін.
Стягнути з Херсонського апеляційного суду (73000, м. Херсон, вулиця 295 Херсонської Стрілецької дивізії, буд.1-а, ЄДРПОУ 42261148) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
СуддіК.В. Кравченко Н.В. Вербицька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua