Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №400/11306/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №400/11306/26

Суддя: Голуб В.А.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11306/26

Перша інстанція: суддя Величко А.В.,

повний текст судового рішення

складено 25.09.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року про зупинення провадження у справі № 400/11306/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 400/11306/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 25.09.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі. Зупинив провадження в адміністративній справі № 400/11306/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/11115/26.

Зупиняючи провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що, як убачається з матеріалів справи та обґрунтування поданого клопотання, у справі № 400/11115/26 вирішується питання щодо правомірності дій та бездіяльності відповідача стосовно обчислення й виплати грошового забезпечення позивача із застосуванням відповідного розрахункового показника (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за період з 2020 по 2023 рік. На думку суду першої інстанції, висновки у справі № 400/11115/26 щодо правового статусу та розміру нарахованих складових грошового забезпечення позивача за вказаний період мають істотне значення для правильного вирішення позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у справі № 400/11306/26. З огляду на це суд дійшов висновку про наявність об`єктивної неможливості розгляду справи № 400/11306/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/11115/26, що є підставою для зупинення провадження у справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що підставою для постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції визначив перебування на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 240/401/26, в якій досліджуються питання застосування пункту 4 постанова Кабінету Міністрів України № 704, та послався на пункт 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). На переконання апелянта, суд першої інстанції не навів належного обґрунтування необхідності зупинення провадження саме у цій справі. Зокрема, судом не було встановлено, що предмет спору, фактичні обставини та правові підстави у справі № 240/401/26 є тотожними обставинам цієї справи, а також не мотивовано, чому саме без ухвалення рішення Верховним Судом у зазначеній справі є об`єктивно неможливим подальший розгляд цього адміністративного спору.

Апелянт підкреслив, що суд першої інстанції обмежився лише посиланням на наявність у провадженні Верховного Суду іншої справи у подібних правовідносинах, що само по собі не є достатньою та безумовною підставою для зупинення провадження. Таке процесуальне рішення призводить до невиправданого затягування розгляду справи, порушує право позивача на ефективний судовий захист та розгляд справи упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, позивач вважає, що ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року про зупинення провадження у справі № 400/11306/26 підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Наведена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 18 вересня 2018 року у справі №9901/314/19 та від 16 жовтня 2019 року у справі №800/330/17.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що пункт 3 частини першої статті 236 КАС України містить застереження про те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що у справі № 400/11115/26 розглядаються позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, за період з 2020 по 2023 рік.

Водночас у даній справі (№ 400/11306/26) позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення.

На переконання колегії суддів, зважаючи на порядок та механізм визначення фіксованої суми індексації (індексації-різниці), сума індексації безпосередньо залежить від встановлення обставин щодо розміру та складових грошового забезпечення позивача, а також його права на відповідне підвищення окладів у спірному періоді.

З огляду на зазначене, встановлення у справі № 400/11115/26 розмірів складових грошового забезпечення позивача має значення для правильного обчислення індексації у справі № 400/11306/26, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність процесуальних підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у суміжній справі.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було встановлено тотожності предмета спору, фактичних обставин та правових підстав у справі № 240/401/26 із обставинами цієї справи, колегія суддів вважає нерелевантними, оскільки Миколаївський окружний адміністративний суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі (№ 400/11115/26), а не у справі № 240/401/26.

Крім того, у даному випадку колегія суддів не вбачає невиправданого затягування розгляду справи та порушення прав позивача на ефективний судовий захист і розгляд справи упродовж розумного строку, адже тимчасове зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у пов`язаній справі спрямоване на забезпечення всебічного розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року про зупинення провадження у справі № 400/11306/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року про зупинення провадження у справі № 400/11306/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

СуддіЮ.В. Осіпов В.О. Скрипченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua