Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №420/3286/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3286/26

Головуючий І інстанції: Іванов Е.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 23.03.2026р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

08.02.2026р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до його страхового стажу періоду участі у бойових діях з 21.04.2022р. по 23.01.2023р. на умовах – 1 (один) місяць служби за 3 (три) місяці;

- зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 21.04.2022р. по 23.01.2023р. відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2023р. №3369 на умовах - один місяць служби за три місяці відповідно до пп.1 п.2.3 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей» (затв. наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014р. №530) та здійснити у зв`язку з цим перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням проведених виплат, починаючи з 08.08.2025р.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку його пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн. на коефіцієнти 1,0796 та 1,115, починаючи з 08.08.2025р.;

- зобов`язати відповідача провести з 08.08.2025р. перерахунок його пенсії відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн. на коефіцієнт 1,0796 відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 та на коефіцієнт 1,115 відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025р. №209 і виплатити недоотримані суми пенсії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що з 2023р. він отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн. Разом із тим, як стверджує позивач, з 01.03.2024р. відповідач замість збільшення цього показника на коефіцієнт 1,0796 встановив йому лише доплату в розмірі 100 грн., а з 01.03.2025р. застосував коефіцієнт 1,0345 замість 1,115, послався при цьому на п.5 Порядку №124 та на постанови Кабінету Міністрів України, які, на думку позивача, суперечать ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, позивач вказував, що з 21.04.2022р. по 23.01.2023р. він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що також підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2023р. №3369, втім відповідач листом від 19.01.2026р. повідомив про зарахування цього періоду до страхового стажу лише в одинарному розмірі.

Відповідач надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року (ухваленим в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду участі у бойових діях з 21.04.2022р. по 23.01.2023р. на умовах - один місяць служби за три місяці. Зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу позивача цей період на умовах - один місяць служби за три місяці відповідно до пп.1 п.2.3 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей» (затв. наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014р. №530) та здійснити у зв`язку з цим перерахунок і виплату пенсії з урахуванням проведених виплат, починаючи з 08.08.2025р. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з 08.08.2025р. перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн. на коефіцієнти 1,0796 і 1,115. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області провести починаючи з 08.08.2025р. перерахунок пенсії позивача відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» і у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Херсонській області 08.04.2026р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило про те, що судом, при винесенні даного судового рішення, не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2026р. та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

24.04.2026р. матеріали даної справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Херсонській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 з 16.10.2023р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує «дострокову» пенсію за віком згідно зі ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсію позивачу обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2023р. №3369, ОСОБА_1 у період проходження військової служби з 21.04.2022р. по 23.01.2023р. брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Миколаївської, Херсонської та Донецької областей.

09.01.2026р., на адвокатський запит представника позивача від 05.01.2026р., відповідач листом №2100-0202-8/1053 повідомив, що за Порядком №124 пенсія позивача підвищенню не підлягала, у зв`язку з чим з 01.03.2024р. до неї встановлено щомісячну доплату в розмірі 100 грн., а з 01.03.2025р. пенсію перераховано відповідно до пп.6 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025р. №209 шляхом збільшення показника, використаного для призначення пенсії, лише на коефіцієнт 1,0345. При цьому, перерахунки пенсій з 01.03.2024р. та з 01.03.2025р. відповідач проводив із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (3764,40 грн.), послідовно збільшеного на коефіцієнти попередніх років, який становив 7994,47 грн. з 01.03.2024р. та 8913,83 грн. з 01.03.2025р.

Листом від 19.01.2026р. №2100-0202-8/2398 відповідач також повідомив позивача, що період військової служби з 21.04.2022р. по 23.01.2023р. зараховано до його страхового стажу в одинарному розмірі, оскільки Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кратного обчислення страхового стажу за періоди військової служби не передбачено.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи даний позов, суд 1-ї інстанції виходив з того, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії призначається, а можливість пільгового обчислення такого періоду пов`язана зі спеціальним статусом особи, пославшись при цьому на п.2.3 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей» (затв. наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014р. №530) і постанови Верховного Суду у справах №348/347/17, №346/1454/17, №185/4140/17, №185/7049/16-а, №1.380.2019.003739 та №160/6146/19.

Що ж стосується індексації пенсії, суд першої інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду у постановах від 13.01.2025р. у справі №160/28752/23, від 27.01.2025р. у справі №620/7211/24 та від 16.04.2025р. у справі №200/5836/24, дійшов висновку, що за ч.2 ст.42 Закону №1058-IV збільшенню на коефіцієнти 1,0796 та 1,115 підлягав саме той показник середньої заробітної плати, який фактично враховано для обчислення пенсії позивача, а застосування відповідачем п.5 Порядку №124 суперечить закону.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо індексації пенсії позивача, разом із тим вважає, що підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду участі у бойових діях у кратному обчисленні немає, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Аналіз зазначеної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом».

Застосування такого принципу суттєво обмежує таких суб`єктів у виборі варіантів або моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ст.46 Конституції України).

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50% показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50% показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абз.2 цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100% показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз.2 цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019р. видав постанову «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» №124, якою, серед іншого, затвердив порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-ІV.

Згідно з п.5 Порядку №124, у 2019р. перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017р. на коефіцієнт, визначений згідно з абз.1 п.4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 регламентовано те, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

К = ((ЗСЦ+ЗСЗ) х 50% / 100%) + 1,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100% показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої було сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому, в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески і яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема, особам, пенсія яким призначена за Законом №1058-ІV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» встановлено, що з 01.03.2024р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення в розмірі 1,0796, а до пенсій, які не підвищуються згідно з цим Порядком, встановлюється щомісячна доплата в розмірі 100 грн.

Аналогічно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» визначено коефіцієнт збільшення з 01.03.2025р. у розмірі 1,115.

При цьому, пп.6 п.2 цієї ж постанови передбачено, що пенсії, призначені за зверненнями до 31.12.2024р., які не підвищені згідно з п.1, перераховуються шляхом збільшення показника, використаного для їх призначення, на знижені коефіцієнти, зокрема для пенсій, обчислених із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - на коефіцієнт 1,0345.

Аналізуючи співвідношення цих приписів, Верховний Суд у постанові від 13.01.2025р. у справі №160/28752/23 дійшов висновку, що п.5 Порядку №124 не узгоджується з ч.2 ст.42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначає показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти, а тому під час індексації повинен застосовуватися показник, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Цей висновок підтримано Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2025р. у справі №200/5836/24, яка не знайшла підстав для відступу від нього та зазначила, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, збільшенню підлягає саме той показник, який враховано для обчислення конкретної пенсії, а встановлення замість цього фіксованих доплат до пенсії є неправомірним.

Аналіз наведених нормативних приписів дає підстави для висновку, що ч.2 ст.42 Закону №1058-IV прямо пов`язує щорічну індексацію зі збільшенням того показника середньої заробітної плати, який враховано для обчислення конкретної пенсії. Підзаконні ж акти Кабінету Міністрів України можуть визначати розмір коефіцієнта збільшення, але не можуть підміняти визначений законом показник, який підлягає збільшенню, та замінювати індексацію фіксованою доплатою чи зниженим коефіцієнтом.

Що ж стосується обчислення страхового стажу, то відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. При цьому, ч.3 цієї статті визначає, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Водночас, за приписами ч.4 ст.24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004р. застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

За змістом ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз.2 ч.1 ст.8 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження військової служби зараховується громадянам до їх страхового стажу. Однак, ці норми передбачають зарахування саме часу служби і не встановлюють правил його кратного обчислення для страхового стажу.

Водночас п.2.3 положень підзаконного акту, на який послався суд першої інстанції (Положення №530), передбачає зарахування на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) часу участі у бойових діях у воєнний час лише при обчисленні вислуги років для призначення пенсій, при цьому прямо виключаючи зі сфери своєї дії пенсії, які призначаються з урахуванням страхового стажу.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що страховий стаж для призначення і обчислення пенсії за Законом №1058-IV обчислюється виключно за правилами цього Закону і в одинарному розмірі, а пільгове (кратне) обчислення стажу можливе лише для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Дострокова ж пенсія за віком, передбачена ст.115 Закону №1058-IV, до жодного з цих видів пенсій не належить.

Саме такий підхід було викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2026р. у справі №200/8094/24, в якій під час вирішення спору щодо дострокової пенсії за віком учасника бойових дій за ст.115 Закону №1058-IV суд касаційної інстанції зазначив, що страховий стаж обчислюється лише за правилами цього Закону, а слово «виключно» у ч.4 ст.24 Закону №1058-IV виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій.

Також, Верховний Суд вказав, що п.2.3 Положення №530 стосується вислуги років і містить пряму вказівку на неможливість поширення цього механізму на пенсії за Законом №1058-IV, а кратне обчислення без прямої норми закону означало б штучне збільшення страхового стажу, тому періоди служби враховуються у їх фактичній тривалості.

При цьому у цій же постанові Верховний Суд окремо зазначив, що постанови у справах №348/347/17, №346/1454/17, №185/4140/17, №185/7049/16-а та №1.380.2019.003739 не свідчать про протилежне, оскільки у тих справах суди застосовували ст.57 Закону №1788-XII та п.2.3 Положення №530 без урахування обмежень, встановлених ч.4 ст.24 Закону №1058-IV.

З огляду на це та на приписи ч.5 ст.242 КАС України, колегія суддів враховує саме висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.03.2026р. у справі №200/8094/24, які є найбільш актуальними та сформовані у подібних правовідносинах, а посилання суду 1-ї інстанції на наведену ним раніше практику вважає безпідставним.

Застосовуючи наведені норми до обставин даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачу було призначено дострокову пенсію за віком відповідно до ст.115 Закону №1058-IV, тобто пенсію в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яка обчислюється з урахуванням страхового стажу і не є ні пенсією на пільгових умовах, ні пенсією за вислугу років.

Період військової служби позивача з 21.04.2022р. по 23.01.2023р. відповідач зарахував до його страхового стажу в одинарному розмірі, що відповідає ч.3 ст.24 Закону №1058-IV.

Враховуючи ж те, що цей Закон не передбачає кратного обчислення страхового стажу за час участі у бойових діях, а Положення №530 саме виключає пенсії, які призначаються з урахуванням страхового стажу, зі сфери пільгового обчислення, бездіяльності відповідача у цій частині не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції, зобов`язуючи відповідача зарахувати період з 21.04.2022р. по 23.01.2023р. до страхового стажу позивача на умовах - один місяць служби за три місяці та перерахувати у зв`язку з цим пенсію, застосував норму підзаконного акту, яка стосується обчислення вислуги років і прямо не поширюється на пенсії, обчислені з урахуванням страхового стажу, та не застосував ч.ч.3, 4 ст.24 Закону №1058-IV, які підлягали застосуванню.

Відтак, доводи апелянта у цій частині є обґрунтованими.

Разом із тим, звернувшись до суду з позовом 08.02.2026р. та обмеживши свої вимоги періодом з 08.08.2025р., позивач обґрунтовано вимагав проведення індексації своєї пенсії.

Пенсію йому призначено за зверненням у 2023р. з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн., а тому станом на 01.03.2024р. ця пенсія є раніше призначеною у розумінні ч.2 ст.42 Закону №1058-IV і підлягала перерахунку шляхом збільшення саме цього показника на коефіцієнт 1,0796, а з 01.03.2025р. - на коефіцієнт 1,115 з урахуванням збільшення попереднього року.

Замість цього відповідач застосував п.5 Порядку №124 і порівняв пенсію позивача з показником станом на 01.10.2017р., після чого обмежився доплатою в розмірі 100 грн. та зниженим коефіцієнтом 1,0345, що суперечить ч.2 ст.42 Закону №1058-IV у тлумаченні Верховного Суду.

Що ж стосується доводів апелянта про те, що ч.2 ст.42 Закону №1058-IV не визначає показника, який підлягає індексації, а повноваження визначати його надано Кабінету Міністрів України, то колегія суддів зазначає, що ці доводи прямо спростовані висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2025р. у справі №200/5836/24.

Не є підставою для скасування рішення у цій частині і посилання апелянта на те, що пп.6 п.2 Постанови №209 є чинним і в судовому порядку не скасовувався, оскільки ця норма стосується лише пенсій, які не підвищені згідно з п.1 цієї постанови, а пенсія позивача за правильного застосування ч.2 ст.42 Закону №1058-IV підлягала перерахунку саме за п.1.

За правилами ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, незалежно від того, чи скасовувався підзаконний акт у судовому порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з 08.08.2025р. перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн. на коефіцієнти 1,0796 та 1,115 і зобов`язав провести такий перерахунок і виплату, однак безпідставно задовольнив позовні вимоги про зарахування до страхового стажу періоду участі у бойових діях з 21.04.2022р. по 23.01.2023р. на умовах - один місяць служби за три місяці.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, відповідачем у даній справі зроблено лише в частині правомірності обчислення страхового стажу позивача.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Так, у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються, але це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен аргумент, а міра цієї засади може варіюватися залежно від характеру рішення (п.58).

У п.41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту, а обсяг цієї засади може змінюватися залежно від характеру рішення. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи, оскільки вони не впливають на вирішення спору по суті.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, враховуючи, що судом 1-ї інстанції при вирішенні позовних вимог щодо кратного обчислення страхового стажу неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційний суд, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в частині визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду участі у бойових діях з 21.04.2022 року по 23.01.2023 року на умовах - один місяць служби за три місяці протиправною та зобов`язання зарахувати цей період до його страхового стажу на умовах - один місяць служби за три місяці у відповідності до пп.1 п.2.3 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей» (затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530) та здійснити у зв`язку з цим перерахунок і виплату пенсії за віком з 08.08.2025 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 26.10.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.А. Голуб

В.О. Скрипченко