Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №420/2983/26
Суддя: Скрипченко В.О.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2983/26
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року (суддя Бжассо Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 11.09.2026) про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України,-
В С Т А Н О В И В:
13.04.2025 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі 420/2983/26, яким:
- визнано протиправним дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при проведенні перерахунку пенсії з 01.02.2026;
- зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснювати з 01.02.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням встановлених її підвищень, надбавок, доплат, індексації) в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
06.08.2026 до суду першої інстанції надійшла заява позивача в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 за серпень 2026 року пенсії у зменшеному розмірі - 32011,29 грн. замість належних за перерахунком 47979,18 грн.
В обґрунтування поданої заяви зазначається, що на виконання ухвали суду від 29.05.2026, відповідач подав звіт, де вказав, що 14.07.2026 проведено перерахунок пенсії позивача, і її розмір з 01.08.2026 становить 47979,18 грн. Зазначена сума за інформацією Пенсійного фонду України нібито виплачена позивачу. Проте, відповідно до виписки за картковим рахунком позивача в ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" від 05.08.2026, розмір виплаченої пенсії за серпень 2026 року становить 32 011,29 грн. Отже, замість належної суми суб`єкти владних повноважень протиправно виплатили пенсію, яка є меншою на 15 967,89 грн, фактично продовжуючи застосовувати обмеження, скасовані судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2026 заяву позивача залишено без задоволення, оскільки підставою для подання вказаної заяви стало застосування відповідачем під час нарахування та виплати позивачу пенсії положень нормативно-правового акта, оцінка якому не надавалась під час розгляду справи по суті судом.
Приймаючи таке рішення суд виходив з того, що предметом розгляду справи №420/2983/26 були правомірність дій відповідача щодо застосування під час нарахування та виплати пенсії позивачу ст. 2 Закону №3668 та постанови КМУ №1778 від 30.12.2025. Висновків щодо правомірності/протиправності застосування відповідачем положень Постанови КМУ №821 від 14.07.2025 року рішення суду не містить.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву, подану в порядку статті 383 КАС України.
На обґрунтування поданої скарги апелянтом зазначається:
1. Стаття 383 КАС України запроваджена як правовий механізм захисту прав стягувача від протиправних дій, рішень чи бездіяльності боржника (суб`єкта владних повноважень), вчинених саме на виконання або під приводом виконання рішення суду. Дії щодо невиплати повної суми перерахованої пенсії виникли вже в процесі виконання судового рішення (у серпні 2026 року), тобто після ухвалення рішення по суті (11.03.2026). Позивач фізично і процесуально не міг оскаржувати застосування постанови КМУ №821 під час розгляду справи по суті, оскільки на той момент відповідач ще не вчинив спірних дій щодо утримання коштів на етапі виконання.
2. Суд зобов`язав Головне управління ПФУ здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 "в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром". Виплата 32011,29 грн замість нарахованих 47979,18 грн є прямим і очевидним невиконанням цього зобов`язання, незалежно від того, якими внутрішніми чи підзаконними актами відповідач намагається виправдати свої протиправні дії.
3. Постанова КМУ №821 від 14.07.2025 року, на яку посилається відповідач як на підставу відтермінування виплат, була визнана протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, яке набрало законної сили 08.06.2026 після постанови Шостого апеляційного адміністративного суду. Тобто на момент виплати пенсії позивачу за серпень 2026 року цей нормативно-правовий акт уже втратив чинність і не підлягав застосуванню взагалі. Суд першої інстанції проігнорував цей факт, фактично легітимізувавши посилання відповідача на нечинний акт.
4. Конституційний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на обов`язковості виконання судових рішень. Зокрема, у рішенні від 13.12.2012 року у справі №18рп-/2012 Суд зазначив, що "Виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави".
5. Апелянт звернув увагу, що тривалий час не може отримати свою пенсію у повному обсязі, що є не припустимим.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.
Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до норм статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Норми Конституції України щодо обов`язковості виконання судового рішення знайшли своє відображення також у нормах КАС України та Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі – Закон №1402-VIII).
Так, згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частини друга - четверта статті 13 Закону №1402-VIII визначають, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до змісту статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Зокрема, стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.
З матеріалів справи вбачається, що 13.04.2025 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі №420/2983/26, яким зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснювати з 01.02.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням встановлених її підвищень, надбавок, доплат, індексації) в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Як зазначив позивач у заяві поданої в порядку статті 383 КАС України, на виконання рішення суду ГУПФУ 14.07.2026 проведено перерахунок його пенсії позивача, за результатом чого її розмір з 01.08.2026 становить 47979,18 грн. Проте, розмір виплаченої пенсії за серпень 2026 року становить 32 011,29 грн.
Зазначене підтверджується листом ГУ ПФУ в Одеській області від 06.08.2026 №43867-40839/Л-02/8-1500/26, яким позивача повідомлено, що Головним управлінням на підставі рішень Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 по справі №420/2983/26 проведено перерахунок пенсії. Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків та виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень". Новий розмір пенсії, встановлений після виконання зазначеного рішення, становить 47979,18 грн (32011,29 грн - це розмір пенсії до проведення перерахунку, який виплачується) + 15967,89 грн - це різниця пенсії після проведення перерахунку за рішенням суду, яка виплачується після виділення відповідних коштів в межах бюджетних асигнувань на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Отже, спірні правовідносини виникли через неналежне виконання рішення у справі №420/2983/26, яке набрало законної сили. Підставами для звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України є протиправне застосування Головним управлінням при проведенні виплати перерахованої згідно із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 по справі №420/2983/26 пенсії Порядку №821.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, висновків щодо правомірності/протиправності застосування відповідачем положень Постанови №821 рішення суду не містить.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у постанові від 30 квітня 2026 року у справі №340/7985/25 Верховний Суд дійшов висновку, що спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821, який виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову. При цьому Верховний Суд виходив із того, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про виконання судового рішення із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 є реалізацією ним владних управлінських функцій, а тому таке рішення підлягає самостійній перевірці на відповідність вимогам законодавства в порядку адміністративного судочинства.
Натомість у постанові від 15.09.2026 у справі №520/490/26 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновку, сформульованого у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.
Водночас, Верховний Суд визнав правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.04.2026 у справі №620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.
Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі №990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.
За висновком Верховного Суду, встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.
Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1 - 382-3, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.
Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.
При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.
Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
За обставинами цієї справи, підставою для звернення позивача до суду є те, що відповідач, виконуючи судове рішення у справі №420/2983/26, застосував положення Порядку №821, що, на переконання позивача, призвело до неправильного виконання рішення суду та порушення його прав.
Застосовуючи висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформульовані у постанові від 15.09.2026 у справі №520/490/26, до цієї справи, слід зазначити, якщо застосування Порядку №821 відбулося виключно під час виконання судового рішення у справі №420/2983/26, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному КАС України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.
Отже, питання щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, які виникли у зв`язку з виконанням рішення суду у справі №420/2983/26 перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку.
Резюмуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права, що призвело до передчасного вирішення спірного питання, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відхиляючи вимоги апеляційної скарги про необхідність суду апеляційної інстанції постановити рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, колегія суддів зазначає, що саме суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції, здійснює судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах (ч. 1 ст. 381-1 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відтак апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України – скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А.Голуб
Суддя Ю.В.Осіпов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua