Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №947/29165/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/29165/26

Провадження № 3/947/2891/26

27.10.2026 року м. Одеса

Cуддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 708316 від 02.07.2026 року) –

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 року о 23:36 год., з адресою: м. Одеса, вул. Михайла Комарова, біля будинку № 5, водій ОСОБА_1 (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував транспортним засобом – електричним самокатом марки «JET», без державного номерного знаку у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «DRAGER ALCOTEST» відповідно до якого у останнього виявлено 0,44 %о (проміле) алкоголю.

За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.9 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У судовому засіданні представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Ігнатова О.Є., заперечувала проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, посилаючись на недоведеність його вини та неналежність і недопустимість наявних у матеріалах справи відеозаписів.

На обґрунтування своєї позиції захисник зазначила, що долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції є неповними та не відображають усієї послідовності подій, зокрема моменту руху транспортного засобу, факту керування ним ОСОБА_1 , обставин його зупинки та початку спілкування з поліцейськими. При цьому звернула увагу на розбіжності між часом керування транспортним засобом, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення, та часом початку відеозапису, а також на порушення, на її думку, вимог Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, щодо безперервності відеофіксації.

Крім того, захисник стверджувала, що працівниками поліції не було належним чином встановлено та озвучено ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для проведення огляду, не роз`яснено ОСОБА_1 порядок його проведення, відповідні права та наслідки відмови від огляду, чим, на її переконання, порушено вимоги ст. 266 КУпАП та встановлений порядок огляду водіїв на стан сп`яніння.

Окремо захисник наголошувала, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, обмежившись проведенням огляду на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest».

Посилаючись на зазначені обставини, положення ст.ст. 251, 252, 266, 271 КУпАП, практику національних судів та Європейського суду з прав людини, захисник вважала, що допущені працівниками поліції порушення ставлять під сумнів достовірність отриманих доказів та не дозволяють встановити всі обставини правопорушення.

У зв`язку із цим захисник просила суд визнати долучені до матеріалів справи відеозаписи неналежними та недопустимими доказами, не враховувати їх під час ухвалення судового рішення та фактично заперечувала наявність достатніх доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у тому числі протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, результати застосування спеціального технічного засобу та долучені відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, оцінивши наявні докази в їх сукупності, а також перевіривши доводи захисника, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, а також іншими документами.

За змістом ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно зі ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Порядок проведення такого огляду регламентовано також постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 та Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735.

При цьому законодавство передбачає можливість проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу. Проведення огляду в закладі охорони здоров`я є обов`язковим, зокрема, у разі незгоди водія з проведенням огляду поліцейським або з його результатами.

Оцінюючи досліджені матеріали справи в сукупності, суд виходить із того, що наявні докази є достатніми для встановлення фактичних обставин правопорушення та вирішення питання про адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

Зокрема, з матеріалів справи, у тому числі долучених відеозаписів, встановлюються обставини перебування ОСОБА_1 на місці події, його спілкування з працівниками поліції, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та фіксації його результатів.

Факт керування ОСОБА_1 електричним самокатом марки «JET» суд вважає встановленим на підставі сукупності досліджених доказів, які узгоджуються між собою щодо істотних обставин події та не містять таких суперечностей, які б виключали можливість встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення.

Суд враховує доводи захисника щодо розбіжностей між часом, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення, та часом початку відеофіксації, а також щодо відсутності на відеозаписах окремих етапів розвитку подій.

Водночас такі розбіжності самі по собі не свідчать про відсутність події адміністративного правопорушення, недостовірність усіх зібраних доказів або неможливість встановлення фактичних обставин справи.

Суд зазначає, що наявність окремих неточностей у процесуальних документах чи неповнота відеофіксації певних обставин не є безумовною підставою для визнання доказів недопустимими, якщо такі недоліки не мають істотного характеру, не перешкоджають встановленню обставин правопорушення та можуть бути перевірені й усунуті під час судового розгляду шляхом безпосереднього дослідження й оцінки всієї сукупності доказів.

При цьому суд не змінює фактичних обставин правопорушення, викладених у протоколі, та не усуває недоліки доказування замість органу, який склав відповідні матеріали, а здійснює перевірку наявних доказів у межах пред`явленого особі обвинувачення.

У цьому випадку встановлені розбіжності щодо часу початку відеозапису не змінюють сутності інкримінованого ОСОБА_1 діяння та не спростовують інших доказів, які підтверджують обставини правопорушення.

Щодо посилань захисника на порушення вимог Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, суд зазначає, що дотримання встановленого порядку використання нагрудних відеореєстраторів має значення для оцінки достовірності та повноти відеозаписів.

Разом із тим не кожне відхилення від організаційно-технічних вимог відеофіксації автоматично зумовлює недопустимість отриманого відеозапису як доказу. Вирішальне значення має те, чи вплинуло відповідне порушення на достовірність зафіксованих відомостей, можливість їх перевірки та дотримання процесуальних прав особи.

Сам по собі факт відсутності на відеозаписі окремих моментів події не свідчить про втручання в його зміст, фальсифікацію або недостовірність тих обставин, які безпосередньо зафіксовані технічним засобом.

Доводи захисника щодо можливого стороннього втручання у відеоматеріали мають характер припущень, оскільки конкретних обставин, які б свідчили про зміну змісту відеозаписів, судом не встановлено.

Оцінюючи заперечення щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд виходить із того, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 було проведено огляд із використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest», за результатами якого зафіксовано показник 0,44 проміле алкоголю.

Зазначений результат перевищує встановлений нормативний поріг 0,2 проміле та у сукупності з іншими дослідженими доказами підтверджує перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Посилання захисника на те, що працівники поліції не озвучили всі ознаки алкогольного сп`яніння, суд оцінює з урахуванням фактичного проведення огляду, його результатів та інших обставин, встановлених під час судового розгляду.

Відсутність на відеозаписі окремого усного переліку ознак сп`яніння не може сама по собі спростовувати результат проведеного огляду, якщо його законність та достовірність підтверджуються іншими належними доказами.

Стосовно тверджень про непроведення огляду в закладі охорони здоров`я суд зазначає, що положення ст. 266 КУпАП не встановлюють безумовного обов`язку направлення кожного водія до медичного закладу після проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Такий обов`язок виникає за наявності визначених законом обставин, зокрема незгоди водія з проведенням огляду поліцейським або його результатами.

Відтак сама по собі відсутність додаткового огляду в закладі охорони здоров`я не свідчить про незаконність проведеного на місці огляду та не є достатньою підставою для неврахування його результатів.

Оцінивши доводи захисника в сукупності, суд доходить висновку, що наведені заперечення не спростовують встановлених під час судового розгляду обставин, а виявлені неточності та недоліки фіксації події не мають такого істотного характеру, який би перешкоджав ухваленню законного й обґрунтованого рішення.

Суд наголошує, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, а тому висновок про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення ґрунтується не на окремому доказі, взятому ізольовано, а на всебічній оцінці всіх досліджених матеріалів справи.

За результатами такої оцінки суд вважає доведеними факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння та порушення ним вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

Таким чином, досліджені докази у своїй сукупності є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд доходить висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір», судовий збір стягується із особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, ч.1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.