Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №947/40737/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/40737/26

Провадження № 1-кп/947/1447/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в місті Одесі у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026162480001395 від 11.08.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Молодогвардійська Луганської області, з середньою освітою, неодруженого, маючого неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

- 10.08.2022 року Приморським районним судом міста Одеси за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць. 29.06.2023 року звільнений від відбуття строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2026 року близько 14 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, за вчинення злочину проти власності, судимість за який не знята і непогашена у встановленому порядку, тобто діючи повторно, в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами) проник до підсобного приміщення закладу Суші Бос-Шеф, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Варненська, 11/1, де умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно належне ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: сумку синьо-чорного кольору з клітчатим принтом, в якій знаходились грошові кошти в загальній сумі 14 636 гривень.

Надалі ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 14 636 гривень.

Таким чином, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням в інше приміщення.

Окрім того судом встановлено, що 11.08.2026 року близько 14 години 00 хвилин ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, за вчинення злочину проти власності, судимість за який не знята і непогашена у встановленому порядку, тобто діючи повторно, в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами) проник до підсобного приміщення закладу Суші Бос-Шеф, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Варненська, 11/1, де умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно належне ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: сумку синьо-чорного кольору з клітчатим принтом, в якій знаходився паспорт гр.України № НОМЕР_1 від 04.09.2023 року, виданий 5114, належний ОСОБА_5 . Після чого ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 привласнив важливі особисті документи, які засвідчують важливі факти і події в житті людини та втрата яких істотно ускладнює реалізацію її прав, свобод і законних інтересів, а саме: паспорт громадянина України у вигляді ІД-картки № НОМЕР_1 від 04.09.2023 року, виданий 5114.

Тобто, дії ОСОБА_3 , кваліфіковано за ч.3 ст.357 КК України як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

В ході судового засідання обвинувачуваний ОСОБА_3 свою вину у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень визнав повністю та пояснив, що він дійсно вчинив інкриміновані йому злочини при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєних ним злочинів, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дати, час, місця вчинення інкримінованих йому злочинів, правову кваліфікацію своїх діянь. У скоєному щиро кається та просив суворо його не карати.

Крім того, обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що вважає за непотрібним досліджувати всі докази, він розуміє протиправність своїх вчинків та розкаюється у вчиненому.

Крім пояснень обвинуваченого, судом було досліджено характеризуючий матеріал щодо ОСОБА_3 , яким підтверджено, що обвинувачений раніше судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Даючи юридичну оцінку дослідженим в судовому провадженні доказам, суд вважає їх допустимими, належними та достовірними.

Інші докази відповідно до ч.3 ст.349 КПК України при судовому розгляді не досліджувались, так як за згодою учасників судового провадження визнано недоцільним дослідження інших доказів, так як фактичні обставини ніким не оскаржуються та відсутні сумніви відносно позиції обвинуваченого та інших учасників судового провадження.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч.1 ст.337 КПК України.

Оцінивши всебічно, повно та неупереджено дослідженні докази, які визнані судом належними, допустимими та достовірними, суд приходить до висновку, про доведеність в судовому засіданні, що в діях ОСОБА_3 дійсно є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, поєднаного з проникненням в інше приміщення та за ч.3 ст.357 КК України за ознаками незаконного заволодіння будь-яким способом паспортом, та обвинувачений дійсно винний в скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України, суд не вбачає.

Враховуючи наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину і щиро кається у вчиненому, а також його особу, те, що він раніше судимий за злочини проти власності, має незняту та непогашену судимість, та реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі та за ч.3 ст.357 КК України покарання у виді обмеження волі, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України.

На підставі викладеного, суд не вбачає правових підстав для застосування ст.69 КК України.

Крім того, призначення покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Постановою слідчого від 15.08.2026 року речовим доказом у справі визнано оптичний носій інформації DVD-R диск фірми «Media».

Постановою слідчого від 19.08.2026 року речовим доказом у справі визнано: сумку з чорно-сірими візерунками; рубашку голубого кольору з клітчатим принтом.

Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходячи з положень ст.100 КПК України вважає необхідним речові докази по справі: оптичний носій інформації DVD-R диск фірми «Media» – зберігати в матеріалах кримінального провадження; сумку з чорно-сірими візерунками; рубашку голубого кольору з клітчатим принтом – повернути власникам.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 21.08.2026 року, було накладено арешт на: сумку з чорно-сірими візерунками; рубашку голубого кольору з клітчатим принтом.

Відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК України арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 21.08.2026 року підлягає скасуванню.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 03.09.2026 року, відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст.ст.337, 370, 371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним за ч.4 ст.185 КК України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним за ч.3 ст.357 КК України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою – залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 03.09.2026 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк його тримання під вартою.

Речові докази, а саме: оптичний носій інформації DVD-R диск фірми «Media» – зберігати в матеріалах кримінального провадження; сумку з чорно-сірими візерунками; рубашку голубого кольору з клітчатим принтом, після набрання вироком законної сили – повернути власникам.

Після набрання вироком законної сили, арешт, накладений ухвалою слідчого суді від 21.08.2026 року на: сумку з чорно-сірими візерунками; рубашку голубого кольору з клітчатим принтом – скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з моменту проголошення.

Суддя ОСОБА_1