Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №420/35299/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35299/25

Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д. А.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського державного університету внутрішніх справ, в якому просив:

визнати протиправною діяльність Одеського державного університету внутрішніх справ щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеною у включенні грошового забезпечення, яке нараховувалось за весь період навчання з 16.08.2021 по 14.03.2024 року, у розмірі 92 893, 95 грн (дев`яносто дві тисячі вісімсот дев`яносто три гривні дев`яносто п`ять копійок) у кошторис витрат, що підлягають відшкодуванню Одеському державному університету внутрішніх справ;

зобов`язати Одеський державний університет внутрішніх справ виключити грошове забезпечення, яке нараховувалось ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за весь період навчання з 16.08.2021 по 14.03.2025 року, у розмірі 92893, 95 грн (дев`яносто дві тисячі вісімсот дев`яносто три гривні дев`яносто п`ять копійок) з кошторису витрат, що підлягають відшкодуванню Одеському державному університету внутрішніх справ.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 16.08.2021 його зараховано до Одеського державного університету внутрішніх справ на факультет підготовки фахівців для органів досудового розслідування для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 081 “Право”, а 14 травня 2025 року, після складання заліків, він здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти за вказаною спеціальністю.

Як зазначає позивач, 26 вересня 2025 року він звільнився з лав Національної поліції України, не допрацювавши три роки згідно з умовами Контракту, після чого отримав лист-повідомлення про обов`язок відшкодувати кошти, пов`язані з утриманням його у закладі вищої освіти, а також довідки з кошторисом усіх витрат Одеського державного університету внутрішніх справ за період з 16.08.2021 по 14.03.2025 на суму 176563,27 грн.

Позивач вказує, що при детальному вивченні отриманого кошторису ним виявлено невідповідність викладених відповідачем даних щодо витрат, а саме: за весь час навчання йому щомісячно нараховувалось грошове забезпечення, загальна сума нарахувань якого складає 92893,95 грн, і з включенням цієї суми до витрат, які він має відшкодувати, позивач не погоджується.

Посилається на пункт 22 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, за яким грошове забезпечення, виплачене відповідно до законодавства, яке діяло на дату виплати, поверненню не підлягає.

Позивач також посилається на кошториси закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які є відкритими та доступними на інтернет-ресурсах, зазначаючи, що видатки на заробітну плату (код 2111) та грошове забезпечення військовослужбовців (код 2112) визначено як видатки на оплату праці (загальний код 2110), що, за його твердженням, відповідає положенням Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року №333. За результатами системного аналізу цих положень позивач доходить висновку, що видатки на грошове забезпечення курсантів належать саме до видатків категорії “Оплата праці”, а відтак не можуть бути витратами, пов`язаними із навчанням у таких навчальних закладах, що підлягають поверненню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії — відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд І інстанції дійшов помилкового висновку, що грошове забезпечення, виплачене йому, як курсанту, належить до витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, які підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №261.

Вказує, що відповідно до п. 22 Порядку №260, затвердженого наказом МВС №260 від 06.04.2016, грошове забезпечення, виплачене відповідно до законодавства, яке діяло на дату виплати, поверненню не підлягає. Таким чином, положення Порядку №260 (як норми спеціального законодавства) мають пріоритетне спеціальне регулювання щодо грошового забезпечення, яке не включено до складу витрат, що підлягають поверненню.

На думку апелянта, суд І інстанції проігнорував та не взяв до уваги правову колізію між Порядком №260 та Порядком №261, не застосував принцип lex specialis derogat legi generali (спеціальний закон має перевагу над загальним).

Зазначає, що віднесення грошового забезпечення до витрат, які підлягають відшкодуванню у випадках, визначених частиною четвертою статті 74 Закону № 580-VIII, суперечить принципу відплатності праці, закріпленому як в Конституції України, так і в міжнародних актах.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 зараховано на службу до Національної поліції України курсантом Одеського державного університету внутрішніх справ, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

18 серпня 2021 року між Головним управлінням Національної поліції в Одеській області, Одеським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 укладено Контракт №К-211/21 про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ, предметом якого є підготовка за державним замовленням за денною формою навчання здобувача ступеня вищої освіти “Бакалавр” за спеціальністю 081 “Право”.

Умовами Контракту №К-211/21 від 18.08.2021 передбачено, що у разі дострокового звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу або у зв`язку із скороченням штатів, ОСОБА_1 відшкодовує Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти.

Одеський державний університет внутрішніх справ виконав свої зобов`язання за Контрактом, ОСОБА_1 здобув ступінь вищої освіти “Бакалавр” за спеціальністю 081 “Право” та проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.09.2025 №1199 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

26 вересня 2025 року керівництвом Головного управління Національної поліції в Одеській області Степанченку І.Д. вручено повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі №132189-2025 від 26.09.2025, в якому зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України “Про Національну поліцію” та пункту 5 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261, він зобов`язаний протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в повному розмірі за весь період навчання, із зазначенням суми 176563,27 грн.

03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського державного університету внутрішніх справ із заявою (вх.№С-154 від 03.10.2025), за результатами розгляду якої листом від 09.10.2025 №С-154-3138-2025 університет надав йому належним чином засвідчену копію розрахунку фактичних витрат, пов`язаних із утриманням курсанта ОСОБА_1 в ОДУВС за період навчання з 16.08.2021 до 14.03.2025.

Відповідно до Розрахунку фактичних витрат, пов`язаних із утриманням курсанта ОСОБА_1 в Одеському державному університеті внутрішніх справ за період навчання з 16.08.2021 по 14.03.2025, витрати становлять 176563,27 грн, а саме: грошове забезпечення військовослужбовців (код 2112) — 92893,95 грн; предмети, матеріали, обладнання та інвентар (код 2210) — 12076,86 грн; продукти харчування (код 2230) — 44894,53 грн; оплата теплопостачання (код 2271) — 10422,92 грн; оплата водопостачання та водовідведення (код 2272) — 5 444,88 грн; оплата електроенергії (код 2273) — 10 830,13 грн.

Не погодившись із включенням до розрахунку фактичних витрат суми грошового забезпечення у розмірі 92893,95 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що грошове забезпечення курсантів входить до витрат, пов`язаних із навчанням у закладі вищої освіти, і має бути відшкодовано особою, яка достроково розірвала контракт, звільнившись зі служби, а тому прийшов до висновку, що дії Одеського державного університету внутрішніх справ щодо включення до розрахунку фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , суми нарахованого йому за період навчання грошового забезпечення у розмірі 92893,95 грн, вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин другої, четвертої - п`ятої статті 74 Закону №580-VIII підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (далі Порядок № 261).

Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Типову форму контракту затверджує МВС.

Пунктом 3 Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Пунктом 5 Порядку № 261 визначено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

За змістом пункту 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок відшкодування витрат на утримання в закладах вищої освіти МВС України імперативно виникає у разі звільнення поліцейського зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, за винятком прямо визначених пп. 2 (за станом здоров`я) та п. 4 (у зв`язку зі скороченням штатів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»).

Як вбачається з матеріалів справи, фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача в вищому навчальному закладі, становлять 176563,27 грн. і складаються з витрат по грошовому забезпеченню, витрат речовому забезпеченню, витрат по продовольчому забезпеченню, по комунальним послугам, по медичному забезпеченню.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що віднесення грошового забезпечення до витрат, які підлягають відшкодуванню у випадках, визначених частиною четвертою статті 74 Закону № 580-VIII, суперечить принципу відплатності праці, закріпленому як в Конституції України.

Так, з даного приводу колегія суддів зазначає, що грошове забезпечення, яке виплачується особі під час навчання у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, за своєю правовою природою не є заробітною платою (оплатою праці) у розумінні трудового законодавства.

Включення грошового забезпечення до переліку витрат, що підлягають відшкодуванню на підставі ч. 4 ст. 74 Закону № 580-VIII та Постанови КМУ № 261, є співмірною договірною відповідальністю за невиконання взятих на себе зобов`язань.

Так, грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягає компенсації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 червня 2023 року у справі №520/6532/2020.

Також, питання щодо можливості стягнення з колишнього курсанта, який достроково звільнився зі служби за власним бажанням витрат, пов`язаних з його утриманням у цьому навчальному закладі, з (не)включенням у розмір цих витрат грошового забезпечення було предметом касаційного перегляду в межах справ № 440/2692/20, №620/7009/23.

За правовим висновком суду касаційної інстанції, який викладено в постановах від 13.01.2023 у справі № 440/2692/20, від 11.04.2025 у справі №620/7009/23 грошове забезпечення курсантів, входить до витрат, пов`язаних із навчанням у вищих навчальних закладах, а тому має бути відшкодовано особою, яка достроково розірвала контракт, звільнившись зі служби за власним бажанням.

Оскільки саме в кошторисі ВНЗ (вищого навчального закладу) МВС передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів ВНЗ МВС, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів.

Означене спростовує доводи скаржника, наведені у відповідній частині апеляційної скарги.

Стосовно доводів апелянта про застосування пункту 22 Порядку № 260, затвердженого наказом МВС № 260 від 06.04.2016, то колегія суддів зазначає, що предметом правового регулювання Порядку № 260 МВС є виключно механізм, умови та розміри виплати грошового забезпечення поліцейським і здобувачам освіти під час безпосереднього проходження ними служби чи навчання. Вказаний Порядок спрямований на регулювання поточних правовідносин забезпечення і не може скасовувати чи звужувати зобов`язання, які виникають у зв`язку з порушенням Контракту про навчання..

Правовідносини щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ЗВО у разі дострокового розірвання контракту чи невідпрацювання встановленого строку, є спеціальними та регулюються ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" та Постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 12.04.2017.

В свою чергу, посилання апелянта на п. 22 Порядку № 260 є безпідставним, оскільки цей пункт регулює випадки повернення коштів під час чинності контракту/служби, а не правові наслідки його порушення.

З огляду на вищевикладене, доводи апелянта про пріоритетність Порядку № 260 є помилковим тлумаченням норм права та не підлягають врахуванню судом.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильного застосування принципу «lex specialis derogat legi generali», то колегія суддів зазначає, що правовідносини між сторонами виникли не з приводу щомісячного нарахування грошового забезпечення під час служби, а з приводу компенсації збитків державі через порушення зобов`язання (невідпрацювання), а тому застосуванню підлягав виключно спеціальний Порядок № 261 КМУ.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на принцип ієрархії нормативно-правових актів. Порядок № 261 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України, яка відповідно до ст. 117 Конституції України має вищу юридичну силу щодо наказів окремих міністерств (МВС). Відомчий Наказ № 260 не може нівелювати або звужувати обсяг майнових вимог держави, встановлених актом Уряду на виконання ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію», а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Здійснюючи розгляд даної справи колегією суддів також враховано правові висновки Верховного Суду, які викладено в постанові від 27.11.2025 у справі №160/2254/21.

Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Тож ураховуючи норми національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів можна дійти висновку, що обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. У протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

За такого правового підходу ЄСПЛ, який кореспондує усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у справах аналогічної категорії, підхід до вирішення спорів щодо відшкодування особами, які навчаються у вищих навчальних закладах із спеціальними умовами, за рахунок державного бюджету, витрат на їх навчання у зв`язку з невиконанням ними умов договору (контракту) має бути однаковим, інший підхід може призвести до дискримінації.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Повний текст постанови складено та підписано 27 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова