Додаткове рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №420/26078/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26078/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» про ухвалення додаткової постанови по справі за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці №UA500500/2024/000026/2 від 08.01.2024р. про коригування митної вартості товарів.

Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу Одеської митниці залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року по справі №420/26078/24 - без змін.

07 квітня 2026 року ТОВ «ФАСТІМПЕКС» подало до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/26078/24, в якій просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного розгляду справи, у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування поданої заяви товариство зазначило, що розмір гонорару за складання та подачу відзиву на апеляційну скаргу (в тому числі, аналіз матеріалів справи і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету) адвокатом у цій справі складає 10 000,00 грн. Розмір визначено згідно з умовами додаткового договору №44005631 від 24.06.2025р. до договору про надання правової допомоги від 01.03.2019р. №34380660 та на підставі акту наданої правової допомоги від 26.06.2025р.

10.04.2026р. Одеська митниця подала до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначила, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 10 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності. Відповідач просить врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17.09.2019р. у справі № 810/3806/18, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на правову допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості і верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, враховуючи такі критерії як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін. У зв`язку з цим, Одеська митниця просить зменшити заявлений до стягнення ТОВ «ФАСТІМПЕКС» розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь товариства.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026р. заяву ТОВ «ФАСТІМПЕКС» про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 09.09.2026р. скасовано ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026р., справу направлено на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне:

Частиною першою статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За положеннями ч. 2 ст. 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частинами 4-5 статті 252 КАС України передбачено, що про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.03.2019р. ТОВ «ФАСТІМПЕКС» уклало з адвокатом Погорілець Р.В. договір №34380660 про надання правової допомоги, за умовами якого Адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу (здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги) другій стороні – Клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Додатковим договором №000026/2 від 01.08.2024р. до договору про надання правової допомоги №34380660 від 01.03.2019р. сторони договору узгодили порядок оплати гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту за здійснення представництва інтересів клієнта у судах під час оскарження рішення Одеської митниці №UA500500/2024/000026/2 від 08.01.2024р. про коригування митної вартості товарів.

Додатковим договором №44005631 від 24.06.2025р. до договору про надання правової допомоги №34380660 від 01.03.2019р. сторони договору узгодили порядок оплати гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту за надання правової допомоги клієнту за здійснення представництва інтересів клієнта у судах під час оскарження рішення Одеської митниці №UA500500/2024/000026/2 від 08.01.2024р. про коригування митної вартості товарів, зокрема, на стадії апеляційного розгляду справи. Вказаною додатковою угодою, серед іншого, визначено, що розмір гонорару адвоката на складання та подання відзиву на апеляційну скаргу (у т.ч. аналіз матеріалів і документів, поданих клієнтом, та надання консультацій з даного предмету) становить 10 000,00 грн., без ПДВ.

Згідно акту наданої правової допомоги від 26.06.2025р. Адвокат надав правову допомогу відповідно до додаткового договору №44005631 від 24.06.2025р. до договору про надання правової допомоги №34380660 від 01.03.2019р. згідно з розрахунком розміру гонорару адвоката за надання правової допомоги. Розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги – 10 000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За обставин даної справи, розмір винагороди за надання правничої допомоги у П`ятому апеляційному адміністративному суді визначений згідно додаткового договору №44005631 від 24.06.2025р. до договору про надання правової допомоги №34380660 від 01.03.2019р. і акту наданої правової допомоги від 26.06.2025р. та полягає у підготовці та направленні до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №420/26078/24.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів враховує приписи процесуального закону, відповідно до яких підлягають оцінці, зокрема, обґрунтованість та пропорційність заявленого розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, а також складність справи та обсяг виконаної представником роботи.

В даному випадку матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката Погорілець Р.В. з представництва інтересів ТОВ «ФАСТІМПЕКС» в суді апеляційної інстанції.

В свою чергу, колегія суддів враховує, що дана справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, є справою незначної складності та вирішувалась судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без виклику сторін у справі.

При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу представником позивача фактично узагальнено правову позицію товариства, якою воно обґрунтовувало позовні вимоги при зверненні до суду першої інстанції із позовною заявою.

За таких обставин, на думку колегії суддів, підготовка відзиву на апеляційну скаргу у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, за надання правової допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції з Одеської митниці на користь ТОВ «ФАСТІМПЕКС» стягнуто 3000,00 грн. З визначеним судом першої інстанції розміром витрат на правничу допомогу товариство погодилося, оскільки не ним не оскаржувалося додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в апеляційному порядку.

З огляду на зазначені вище обставини колегія суддів доходить висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений представником позивача, не є обґрунтованим та пропорційним зі складністю виконаних робіт та наданим адвокатом обсягом послуг.

Заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності та розумності їхнього розміру.

Колегія суддів вважає, що справедливим, розумним та пропорційним у даній справі буде стягнення з відповідача – Одеської митниці на користь товариства 5000,00 грн. у відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для частково задоволення заяви ТОВ «ФАСТІМПЕКС» про ухвалення додаткового рішення у справі №420/26078/24 та стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. 132, 134, 139, 252, 311, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/26078/24 задовольнити частково.

Прийняти у справі додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» (65025, м.Одеса, 21 км. Старокиївського шосе, 38, код ЄДРПОУ 34380660) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

СуддіІ.І. Тарновецький О.А. Шевчук