Додаткове рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №420/42357/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

———————————————————————

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42357/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови по справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №155450006321 від 09.09.2025р. про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1997 по 31.08.2011 (14 років), з 01.09.2011 по 31.08.2016 (5 років), з 01.09.2016 по 31.08.2019 (3 роки), з 01.09.2019 по 31.08.2025 (6 років) згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_2 , виданою 03 вересня 1997 року, з 01.09.1994 по 27.01.1997 згідно з архівною довідкою, виданою 15.07.2025р. за №24-01-1579, та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років з 01 вересня 2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №155450006321 від 09.09.2025р. про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2025р. про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подали апеляційні скарги.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року скасовано в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2025р. про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.

Прийнято в цій частині у справі нове судове рішення, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01 вересня 2025 року.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року залишено без змін.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1453,44 грн., сплачений до суду апеляційної інстанції.

13.10.2026р. до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у даній справі шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених на стадії апеляційного розгляду справи.

Заперечення ГУ ПФУ в Миколаївській області на вказану заяву позивача не подало.

Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Частиною першою статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За положеннями ч. 2 ст. 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначила, що судові витрати, окрім витрат на сплату судового збору, також складаються з витрат на надання правової допомоги у сумі 5000 грн.; документи щодо витрат будуть надані у встановлені законодавством строки.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У постанові від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд вказав, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Це означає, що особа, яка заперечує зазначений заявником розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 звернув увагу, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025р. по справі №540/5794/21.

У постанові від 11 березня 2025 року по справі №260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Як вже зазначалося колегією суддів, представником позивача у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення у справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., понесені ОСОБА_1 на стадії апеляційного розгляду справи.

У підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав до суду:

копію договору про надання правової допомоги №26 від 30 вересня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Афанасьєвим А.О.;

додаткову угоду від 10.06.2026р. до договору про надання правової допомоги №26 від 30 вересня 2025 року, згідно якої Сторони домовилися, що гонорар Адвоката згідно наданої додаткової угоди складає фіксовану суму 5000,00 грн. Адвокат зобов`язується виконати наступні завдання: консультація щодо умов та порядку оскарження рішень судів в апеляційному порядку – строк виконання до 10.06.2026р.; підготовка, складання та надіслання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі № 420/142357/25 – строк виконання до 20.06.2025р.; підготовка, складання та надіслання до П`ятого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції у справі №420/142357/25 – протягом строку, встановленого судом після відкриття апеляційного провадження;

акт виконаних робіт (наданих послуг) від 13.10.2026р. згідно договору про надання правової допомоги №26 від 30 вересня 2025 року;

опис виконаних робіт (наданих послуг) від 13.10.2026р. згідно договору про надання правової допомоги №26 від 30 вересня 2025 року;

рахунок на оплату №26 від 13.10.2026р. на суму 5000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що наданими доказами підтверджено понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в заявленому до стягнення розмірі.

За відсутності належного обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів не оцінює відповідність їх розміру критеріям, визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, яка звернулася до суду, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №420/42357/25 та стягнення з Головного управління ПФУ в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. 132, 134, 139, 252, 311, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/42357/25 задовольнити.

Прийняти у справі додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

СуддіІ.І. Тарновецький О.А. Шевчук