Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №420/24503/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24503/26

Суддя першої інстанції - Скупінська О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі №420/24503/26 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП №81472062 від 30 липня 2026 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі №420/24503/26.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №420/3916/26 його зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 вересня 2025 року щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням проведено перерахунок пенсії, а розмір пенсії після перерахунку визначено в сумі 25 950 грн. Сума доплати за період з 01 вересня 2025 року по 31 липня 2026 року, за твердженням апелянта, становить 13 117,48 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Апелянт наголошує, що фактична виплата нарахованої заборгованості не відбулася через відсутність належного бюджетного фінансування та необхідність дотримання встановленого порядку здійснення видатків на виконання судових рішень.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

30 вересня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

16 жовтня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

26 жовтня 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 у справі №420/3916/26 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 вересня 2025 року щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

10 липня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Положаєм Віктором Євгеновичем розглянуто виконавчий лист №420/3916/26 виданий 26 червня 2026 року Одеським окружним адміністративним судом та постановлено про відкриття виконавчого провадження №81472062; пунктом 2 постанови боржника повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 24 липня 2026 року за №1500-0507-5/120503 Головне управління ПФУ в Одеській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) наступне:

«… Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі №420/3916/26, яке набрало законної сили 26.06.2026, ОСОБА_1 17.07.2026 проведено перерахунок пенсії з 01.09.2025.

Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становить 25950,00 грн.

Сума доплати на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/3916/26 за період з 01.09.2025 по 31.07.2026 з урахуванням фактично виплачених сум склала 13117,48 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

… Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, Постанову №821 визнано протиправною та нечинною.

Нормативно-правовий механізм використання бюджетних коштів, визначений Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №157, обумовлює можливість їх спрямування на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (підпункти 12, 13 пункту 4 зазначеного Порядку).

З метою забезпечення належного та своєчасного виконання судових рішень, недопущення порушення прав пенсіонерів, а також уникнення застосування до посадових осіб територіальних органів Пенсійного фонду України заходів процесуального примусу, Головним управлінням направлено лист від 11.06.2026 №1500-0902-5/91575 до Пенсійного фонду України щодо порядку дій територіальних органів Пенсійного фонду України до прийняття відповідного нормативно-правового акта або визначення іншого механізму фінансування та здійснення зазначених виплат.

Виплата перерахованої пенсії та нарахованої доплати до пенсії буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (копії перерахунків та розрахунку на доплату пенсії додаються).

Таким чином, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.»

До позову було долучено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою №1501000514 за період вересень 2025 року по липень 2026 року сума виплати (утримання) становить 13114,48 грн; підстава для здійснення перерахунку: Рішення суду.

Із протоколів про перерахунок відповідачем пенсії позивача:

- з 01.09.2025 на підставі: рішення суду. Щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 (згідно рішення суду): 2000,00 грн;

- з 01.08.2026 на підставі: рішення суду. Щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 (згідно рішення суду): 2000,00 грн. (датовані 17.07.2026).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Положаєм Віктором Євгеновичем від 30 липня 2026 року у межах ВП №81472062 встановлено:

«Згідно із статтею 19 Закону №1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону №1404-VIII боржник зобов`язаний, зокрема:

- утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

- надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно ч.1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Станом на теперішній час до відділу не надано жодних відомостей (доказів) виконання рішення суду або поважності причин його невиконання, рішення суду залишається не виконаним, при цьому боржником не наведено причин поважності не виконання рішення суду у визначений судом спосіб та у встановлений виконавцем строк, зокрема постановою про відкриття виконавчого провадження. При цьому, обов`язок доведення поважності причин невиконання судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини. Беручи до уваги вищезазначене слід дійти висновку про те, що законні вимоги виконавця ігноруються, рішення суду умисно не виконується без поважних причин. Таким чином, боржник належним чином повідомлений про свій обов`язок щодо здійснення дій, направлених на виконання рішення суду не виконує його без поважних причин.»

Зазначеною, постановою за невиконання вимог виконавчого документа постановлено накласти на Головне управління ПФУ в Одеській області штраф на корить держави у розмірі 5100 грн; пунктом 2 зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Статтею 1 вищевказаного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною восьмою статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно ч.1 ст.19 Закону №1404-VІІІ сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Аналіз статті 19 Закону №1404-VIII свідчить, що обов`язки сторін виконавчого провадження це нормативно закріплені вид та межі правової поведінки стягувача та боржника, дотримання яких є обов`язковим. Отже, невиконання обов`язків можна характеризувати як уникнення сторонами виконавчого провадження, зокрема боржником, здійснення покладених на них законами та підзаконними актами обов`язків та зобов`язань під час примусового виконання судового рішення, що призвело чи може призвести до негативних наслідків або заподіяння шкоди.

Згідно статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Застосування штрафу за невиконання судового рішення передбачає встановлення не лише факту невиконання боржником покладеного на нього обов`язку, а й відсутності поважних причин такого невиконання.

Водночас, сам факт невиконання судового рішення не може автоматично свідчити про наявність підстав для накладення штрафу без належної оцінки причин невиконання, оскільки визначальним для застосування відповідальності є встановлення того, чи мав боржник реальну можливість виконати судове рішення у визначений строк, проте без поважних причин цього не зробив.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №420/3916/26 на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області покладено обов`язок не лише здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а й виплатити йому належні суми доплати з 01 вересня 2025 року з урахуванням раніше виплачених коштів.

При цьому, з наданих матеріалів убачається, що Головним управлінням проведено перерахунок пенсії та визначено суму заборгованості, однак фактичну виплату всієї нарахованої суми не здійснено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведення перерахунку пенсії та відображення нарахованої заборгованості в інформаційних системах пенсійного органу не свідчать про повне виконання судового рішення, резолютивною частиною якого передбачено також виплату відповідних коштів.

Водночас, колегія суддів ураховує доводи апелянта про те, що виплата нарахованої заборгованості залежить від фінансування та здійснюється в порядку, визначеному бюджетним законодавством.

Однак, наведені доводи не можуть бути прийняті як безумовне підтвердження поважності причин невиконання судового рішення.

Так, апелянт посилається на направлення листа до Пенсійного фонду України щодо порядку дій територіальних органів до прийняття відповідного нормативно-правового акта або визначення іншого механізму фінансування, а також на лист Пенсійного фонду України до Міністерства соціальної політики України щодо порядку виплати коштів, нарахованих на виконання судових рішень.

Разом із тим, наведене листування підтверджує факт звернення з питання загального механізму фінансування, однак не доводить фактичної відсутності бюджетних асигнувань, необхідних для виконання судового рішення у справі №420/3916/26, а також неможливості отримання чи перерозподілу відповідних коштів у межах наданих повноважень.

Матеріали справи не містять належних документальних доказів, які б підтверджували конкретний обсяг коштів, виділених на виконання судових рішень у відповідний період, їх фактичне використання, відсутність залишку коштів, неможливість здійснення виплати у межах установленої черговості, а також вжиття апелянтом усіх залежних від нього заходів для отримання необхідного фінансування.

Не надано також належних доказів звернення щодо виділення або перерозподілу коштів саме для виконання судового рішення у справі №420/3916/26 та отримання відмови у такому фінансуванні або іншої документально підтвердженої відповіді, яка б свідчила про об`єктивну неможливість виконання рішення у визначений державним виконавцем строк.

Саме лише посилання на загальну недостатність бюджетного фінансування, порядок розподілу бюджетних коштів або необхідність нормативного врегулювання відповідних правовідносин без належного підтвердження конкретних обставин виконання рішення не є достатнім для висновку про наявність поважних причин його невиконання.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв