Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №420/40178/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №420/40178/25

Суддя: Лук'янчук О.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40178/25

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №155250003846 від 27.10.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні (перерахунку) та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахування до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді періодів на посадах завідувача канцелярії Одеського обласного суду у період з 11.07.1984 року по 31.05.1995 року та старшого консультанта Одеського обласного суду з 01.06.1995 року по 06.04.1998 року та загального стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді 40 років 5 міс. 7 днів,;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області додатково зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді періоди роботи на посадах: завідувача канцелярії Одеського обласного суду у період з 11.07.1984 року по 31.05.1995 року та старшого консультанта Одеського обласного суду з 01.06.1995 року по 06.04.1998 року - 10 років 8 місяців 25 днів,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визначити ОСОБА_1 стаж судді станом на 17 грудня 2024 року у розмірі 40 (сорок) років 5 (п`ять) місяців 7 (сім) днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 (дев`яносто) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 17 грудня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді 40 (сорок) років 5 (п`ять) місяців 7 (сім) днів в 90 (дев`яносто) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 17 грудня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Одеській області, отримує з 17.12.2024 року довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 96481,80 грн., що становить 68% відсотків від заробітку. ОСОБА_1 звернулась до ГУПФУ в Одеській області 20.10.2025 року із заявою та пакетом необхідних документів для призначення (перерахунку) та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, зарахуванням до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді періоди на посадах завідувача канцелярії Одеського обласного суду (зараз Апеляційний суд Одеської області) у період з 11.07.1984 року по 31.05.1995 року та старшого консультанта Одеського обласного суду з 01.06.1995 року по 06.04.1998 року. Загальний стаж який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді становить 40 років 5 місяців 6 днів. За принципом екстериторіальності заяву розглядало ГУПФУ у Львівській області та рішенням ГУПФУ у Львівській області №155250003846 від 27.10.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії. Позивачка не погодилася із оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки рішенням ВРП від 17.12.2024 року визначено, що посади завідувача канцелярією та старшого консультанта Одеського обласного суду зараховуються до стажу роботи судді. Крім того, згідно постанови від 27.01.2021 року у справі №591/2397/17 Верховний Суд зазначив, що “факт роботи позивача у спірні періоди на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, а саме: консультанта 2ї категорії по судовій статистиці, консультанта 1ї категорії по судовій статистиці, головного консультанта по судовій роботі, начальника відділу в Управлінні юстиції підлягали зарахуванню до суддівського стажу”. Такі висновки Верховного Суду свідчать про більш широке трактування статті 43 Закону України №2862-ХІІ. Виходячи з наведеного, посади, що займала ОСОБА_1 є посадами, що безпосередньо пов`язані з керівництвом та контролем за діяльністю судів, а тому підлягають зарахуванню до стажу роботи на посаді судді відповідно до статті 43 Закону №2862-ХІІ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що посади, що займала ОСОБА_1 є посадами, що безпосередньо пов`язані з керівництвом та контролем за діяльністю судів, а тому підлягають зарахуванню до стажу роботи на посаді судді відповідно до статті 43 Закону №2862-ХІІ.

Вказує на те, що згідно правових позицій Верховного Суду невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, роботи на посадах підвідомчих Міністерству юстиції України органах на місцях і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним, а також, що факт роботи позивача у спірні періоди на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, а саме: консультанта 2ї категорії по судовій статистиці, консультанта 1ї категорії по судовій статистиці, головного консультанта по судовій роботі, начальника відділу в Управлінні юстиції підлягали зарахуванню до суддівського стажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 березня 1998 року ОСОБА_1 була призначена суддею Приморського районного суду м. Одеси на підставі Указу Президента України від 04.03.1998 року №164/98.

Наказом начальника управління юстиції в Одеській області від 01.04.1998 року №73 о/с позивачка як суддя зарахована до штату Приморського районного суду м. Одеси з 07.04.1998 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Постановою Верховної Ради України від 15.05.2003 року №809-ІV позивачка обрана безстроково суддею Приморського районного суду м. Одеси.

Наказом голови Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.2014 року №9-ос позивачці встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 80 відсотків посадового окладу з 28.03.2014 року, як такій стаж роботи якої становить 35 років 0 місяців 00 днів.

17 грудня 2024 року рішенням Вищої ради правосуддя №3650/0/15-24 позивачка звільнена з посади судді Приморського районного суду м. Одеси у відставку у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На підставі вказаного рішення 17.12.2024 року головою Приморського районного суду м. Одеси видано наказ про звільнення позивачки з посади судді Приморського районного суду.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 02.01.1979 року прийнята на посаду друкарки до Одеського обласного суду; 27.03.1979 року прийнята на посаду секретаря колегії по кримінальним справам Одеського обласного суду; 28.12.1979 року переведена на посаду секретаря по цивільним справам Одеського обласного суду; 11.07.1984 року переведена на посаду завідувача канцелярії Одеського обласного суду; 01.06.1995 року переведена на посаду старшого консультанта Одеського обласного суду; 07.04.1998 року зарахована в штат Приморського районного суду м. Одеси.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії Рішенням №155250003846 від 17.01.2025 року ОСОБА_1 з 17.12.2024 року призначено пенсію у розмірі 87968,70 грн. із розрахунку: страховий стаж повний 45 років 9 місяців 0 днів з них стаж судді визначений 26 років 8 місяців 12 днів, загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 62%.

Позивачка не погодилася із розміром її суддівського стажу, розрахованого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та звернулася до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року у справі №420/4735/25 позов ОСОБА_1 задоволений, визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250003846 від 17.01.2025 року щодо визначення стажу судді у розмірі 26 (двадцять шість) років 8 (вісім) місяців 12 (дванадцять) днів судді у відставці ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визначити ОСОБА_1 стаж судді станом на 17 грудня 2024 року у розмірі 29 (двадцять дев`ять) років 9 (дев`ять) місяців 13 (тринадцять) днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці в розмірі 68 (шістдесят вісім) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 17 грудня 2024 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи зі стажу судді 29 (двадцять дев`ять) років 9 (дев`ять) місяців 13 (тринадцять) днів в розмірі 68 (шістдесят вісім) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 17 грудня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії Рішенням №155250003846 від 17.01.2025 року ОСОБА_1 з 17.12.2024 року призначено пенсію у розмірі 87968,70 грн. із розрахунку: страховий стаж повний 45 років 9 місяців 0 днів з них стаж судді визначений 26 років 8 місяців 12 днів, загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 62%.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 20.10.2025 року із заявою та пакетом документів для призначення (перерахунку) та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, зарахуванням до стажу, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді періоди на посадах завідувача канцелярії Одеського обласного суду (зараз Апеляційний суд Одеської області) у період з 11.07.1984 року по 31.05.1995 року та старшого консультанта Одеського обласного суду з 01.06.1995 року по 06.04.1998 року Загальний стаж який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді становить 40 років 5 міс. 6 днів.

Розглянувши звернення позивачки за принципом “екстериторіальності” Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 27.10.2025 року №155250003846 “Про відмову у перерахунку пенсії”.

В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.10.2025 року №155250003846 “Про відмову у перерахунку пенсії” зазначено про те, що відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:- судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;- члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії судів України;- судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До заяви ОСОБА_1 долучено розрахунок із стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання від 04.07.2025 №КА-/290к, видану Приморським районним судом міста Одеси. Згідно розрахунку з 11.07.1984 року по 01.06.1995 року заявниця працює на посаді завідуючої канцелярією Одеського обласного суду та з 01.06.1995 по 06.04.1998 на посаді старшого консультанта Одеського обласного суду. Призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно Закону 1402 здійснено ОСОБА_1 за рішенням суду в розмірі 68 (шістдесят вісім) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 17 грудня 2024 року. Оскільки, зарахування до стажу судді вищезазначені посади чинним законодавством не передбачено, а розмір відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді призначено за рішенням суду, прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку ОСОБА_1 згідно заяви від 20.10.2025 року №8302.

Вважаючи рішення ГУПФУ у Львівській області від 27.10.2025 року №155250003846 “Про відмову у перерахунку пенсії” протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, виходив з того, що законодавством, яке діяло на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси строком на п`ять років (4 березня 1998 року), було встановлено мінімальний строк роботи в галузі права для зайняття посади судді районного (міського) суду – 3 роки. Таким чином, до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) ОСОБА_1 , вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення її на посаду судді, необхідно зараховувати стаж роботи тривалістю 3 роки.

Також судом було наголошено, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Отже, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку, становить 29 років 9 місяців 13 днів, про що зазначено у рішенні Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 року №3650/0/15-24.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 64, 130 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів”.

Згідно із ст. 116 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Частиною 3 ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 4 п. 34 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено,що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді (4 березня 1998 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII “Про статус суддів”.

Згідно ч.2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відтак, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 15 грудня 1992 року №2862-XII (у редакції, чинній на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Водночас, у відповідності до ч. 3 ст. 127 Конституції України (в редакції, чинній на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Так, на момент призначення позивачки на посаду судді Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року №2862-XII не передбачав зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, як і не передбачав цього Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII на дату набрання ним чинності.

При цьому, на час призначення позивачки на посаду судді частиною четвертою статті 43 Закону України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року №2862-XII було визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до висновку Великої Палата Верховного Суду викладеному у постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18, частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Більш того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №9901/302/19 та Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №560/499/19 також було наголошено на необхідності зарахування до суддівського стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Тобто, системний аналіз статті 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (вимога щодо якого визначена частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ, тобто трьох років).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/537/19.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд 1-ї інстанції, дійшов вірного висновку, що законодавством, яке діяло на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси строком на п`ять років (4 березня 1998 року), було встановлено мінімальний строк роботи в галузі права для зайняття посади судді районного (міського) суду: 3 роки. А, відповідно, до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) ОСОБА_1 , вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення її на посаду судді, необхідно зараховувати стаж роботи тривалістю 3 роки.

При цьому, колегія суддів не приймає посилання апелянта на зазначені нею правові позиції Верховного Суду, оскільки у них висловлена правова позиція лише стосовно характеру посад, без урахування встановленого мінімального строку роботи в галузі права для зайняття посади судді.

Так, посилання на постанови № 592/2569/17 та № 591/2397/17 є помилковим, оскільки вони стосуються виключно специфічних посад в органах виконавчої влади (Мінюсті), які здійснювали зовнішній контроль за судами, і не мають жодного відношення до визначення правового статусу та стажу внутрішніх працівників апарату судів (діловодного та консультативного персоналу)

Так, у справах № 592/2569/17 та № 591/2397/17 суд оцінював роботу в управліннях юстиції. До створення судової адміністрації саме Міністерство юстиції та його органи на місцях здійснювали функцію державного керівництва та організаційного забезпечення судів.

Робота завідувача канцелярії та старшого консультанта виконувалася безпосередньо в обласному суді, а не в органі юстиції. Відповідно, норми щодо зарахування стажу роботи в органах юстиції (які виконували контролюючі функції щодо судів) взагалі не можуть автоматично поширюватися на працівників апаратів самих судів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що посада завідувача канцелярії обласного суду за радянськими нормативно-правовими актами (зокрема, наказами Мін`юсту СРСР) належала до категорій службовців з технічними та діловодними функціями. Вона не передбачала здійснення функцій контролю чи керівництва судовою системою. Тому посилання на стаж в органах юстиції тут є безпідставним: правова природа обов`язків абсолютно різна, а тому посилання апелянта на вищенаведені висновки Верховного Суду є безпідставними.

З матеріалів справи також вбачається, що згідно рішення Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 року №3650/0/15-24 Законодавством, яке діяло на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси строком на п`ять років (4 березня 1998 року), було встановлено мінімальний строк роботи в галузі права для зайняття посади судді районного (міського) суду – 3 роки.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) ОСОБА_1 , вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення її на посаду судді, необхідно зараховувати стаж роботи тривалістю саме 3 роки.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у зв`язку із систематичним нехтуванням пенсійними органами стажу судді, що визначається Вищою радою правосуддя при звільненні суддів у відставку, рішенням Ради суддів України від 11.04.2024 року №6 звернута увага Пенсійного фонду України на необхідність приведення діяльності органів Пенсійного фонду України у відповідність до висновків щодо застосування норм права, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, та вказано на неприпустимість перегляду органами Пенсійного фонду України стажу роботи судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, що визначений у рішенні Вищої ради правосуддя при розгляді заяви про відставку.

Окрім того, Рішенням Ради суддів України від 11.04.2024 року №6 також наголошено, що необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання, обчислюється Вищою радою правосуддя як єдиним, конституційним органом, при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку.

Враховуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі №380/10696/21, від 23 червня 2022 року у справі №420/1987/21, від 09.11.2018 року справі №243/4794/17, від 11.12.2018 року у справі №522/5168/17 та від 30.01.2020 року у справі №592/3694/17.

При цьому, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 року №3650/0/15-24 загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку, становить 29 років 9 місяців 13 днів, що відповідає призначеному на даний час довічному грошовому утриманню.

Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, вказане рішення ВРП є чинним та позивачкою не оскаржувалось.

Доводи про те, що розрахунок суддівського стажу здійснюється виключно судом, де суддя здійснював правосуддя, а його довідка є безумовною підставою для ПФУ, не підлягають прийняттю до уваги. Довідка суду є лише первинним документом, що підтверджує факт перебування особи на посаді, тоді як юридична оцінка правомірності включення цього періоду до спеціального стажу, який дає право на довічне утримання, належить до виключної компетенції Вищої ради правосуддя (при виході у відставку) та органів Пенсійного фонду (при призначенні виплат), які діють суворо в межах профільного закону, а не підзаконних інструкцій ПФУ. При цьому, позиція Верховного Суду у справах № К/9901/42565/21, № К/990/11557/25 та № К/990/15544/26 насправді не заперечує роль ВРП, а визначає правила для самого суду, коли виникає судовий спір.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо правомірності рішення ГУПФУ у Львівській області №155250003846 від 27.10.2025 року та відсутності підстав для його скасування.

Таким чином, резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua