Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №947/28530/26
Суддя: Дегтярьова С.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 947/28530/26
Суддя першої інстанції - Цирфа К.А.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,
суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2026 року у справі №947/28530/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - інспектор Буров Станіслав Олегович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - інспектор Буров Станіслав Олегович, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №7469354 від 30 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху України право на керування двоколісними транспортними засобами з електродвигуном потужністю до 4 кВт підтверджується посвідченням водія категорії A1, яке позивач не мав.
До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2026 року у справі №947/28530/26, в якій апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП. Стверджує, що електроскутер "Aima U1Si" із потужністю електродвигуна 1,2 кВт не належить до механічних транспортних засобів у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, оскільки потужність його двигуна не перевищує встановленого цим пунктом порогового значення. Відтак, на думку апелянта, обов`язок мати посвідчення водія відповідної категорії для керування таким транспортним засобом відсутній, а тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню.
25 вересня 2026 року від представника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Зазначає, що оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесено з дотриманням вимог законодавства, а факт керування транспортним засобом підтверджується відеозаписом із нагрудної камери поліцейського. Вважає, що для керування відповідним електроскутером позивач повинен мати посвідчення водія категорії А1, а доводи апеляційної скарги не спростовують установлених обставин правопорушення та правильності висновків суду першої інстанції.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2026 року у справі №947/28530/26.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року продовжений процесуальний строк розгляду справи.
13 жовтня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
26 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «А1».
Відповідно до постанови серії ЕНА №7469354 від 30 червня 2026 року, винесеної інспектором 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Буровим С.О., ОСОБА_1 30 червня 2026 року о 19 год 21 хв керував двоколісним транспортним засобом «Aima», що приводиться до руху електродвигуном, не маючи посвідчення водія категорії «А1», чим порушив вимоги пп. «а» п.2.1., п.2.13 Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Справа про адміністративне правопорушення розглянута на місці його вчинення. За результатами розгляду працівником патрульної поліції на позивача накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. Копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримав на місці під підпис. Додаткові пояснення не надав.
Також у постанові зазначено, що права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та порядок оскарження постанови, передбачений ст.289 КУпАП, роз`яснені.
Переглядом в судовому засіданні відеозапису з портативного нагрудного відеореєстратора поліцейського підтверджено факт перебування на місці ДТП ОСОБА_1 , як водія електроскутера «Aima».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Положеннями статті 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Частиною першою статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно зі ст.31 Закону України Про "Національну поліцію" поліція може застосовувати такi превентивнi заходи, зокрема, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями).
Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
Колегія суддів перевірила законність та обґрунтованість рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2026 року у справі №947/28530/26, дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення, викладені у відзиві на неї, та дійшла такого висновку.
В силу вимог частини 2 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, необхідно з`ясувати не лише факт керування транспортним засобом та відсутність у водія посвідчення відповідної категорії, а й наявність установленого законодавством обов`язку мати таке посвідчення для керування конкретним транспортним засобом.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Диспозиція частини другої статті 126 КУпАП є бланкетною, а тому її застосування потребує встановлення конкретних нормативних приписів, які визначають відповідний обов`язок водія, та перевірки того, чи поширюються такі приписи на обставини, які розглядаються.
За визначеннями пункту 1.10 ПДР України:
- механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна, і цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
- транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України визначено категорії транспортних засобів, право на керування якими підтверджується посвідченням водія відповідної категорії. Зокрема, до категорії A1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, наведені положення регулюють різні, хоча й взаємопов`язані, питання: пункт 1.10 визначає поняття механічного транспортного засобу, підпункт «а» пункту 2.1 установлює обов`язок водія такого транспортного засобу мати посвідчення водія відповідної категорії, а пункт 2.13 визначає категорії транспортних засобів.
Системний аналіз цих положень свідчить, що віднесення двоколісного транспортного засобу з електродвигуном потужністю до 4 кВт до категорії A1 не може розглядатися ізольовано від положень пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, який визначає критерії віднесення транспортного засобу до механічних.
Інше тлумачення фактично означало б поширення обов`язку, встановленого підпунктом «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України для водіїв механічних транспортних засобів, на осіб, які керують транспортними засобами, що за визначенням пункту 1.10 цих Правил до механічних не належать.
Водночас, колегія суддів зазначає, що наведений висновок стосується виключно питання наявності обов`язку мати посвідчення водія для застосування частини другої статті 126 КУпАП та не означає звільнення водіїв електротранспортних засобів від дотримання інших вимог законодавства у сфері дорожнього руху.
Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 керував електроскутером марки "Aima U1Si" з електродвигуном потужністю 1,2 кВт.
Отже, потужність електродвигуна зазначеного транспортного засобу є меншою за порогове значення понад 3 кВт, визначене пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України для транспортних засобів з електродвигуном, які охоплюються поняттям механічного транспортного засобу, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач був зобов`язаний мати посвідчення водія категорії A1, не узгоджується із системним тлумаченням пунктів 1.10, 2.1 «а» та 2.13 Правил дорожнього руху України.
Посилання на пункт 2.13 Правил дорожнього руху України не є достатнім для висновку про наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, оскільки необхідно встановити наявність конкретного обов`язку, за невиконання якого особу притягнуто до адміністративної відповідальності.
Таким чином, установлений судом першої інстанції факт керування електроскутером потужністю 1,2 кВт без посвідчення водія категорії A1 за наведених обставин не підтверджує наявності в діях позивача всіх ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі зазначають, що поліцейський діяв у межах наданих повноважень, права позивача, передбачені статтею 268 КУпАП, були роз`яснені, а факт керування електроскутером підтверджується відеозаписом із нагрудного відеореєстратора.
Колегія суддів бере до уваги наведені доводи, однак зазначає, що дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести наявність усіх обставин та підстав, необхідних для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно п1 ч.1 ст.247 КупАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення;
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
П О С ТА Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2026 року скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - інспектор Буров Станіслав Олегович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7469354 від 30 червня 2026 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП
Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua