Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №160/10084/26
Суддя: Шальєва В.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
27 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/10084/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року (суддя Калугіна Н.Є., повне судове рішення складено 06 липня 2026 року) в справі № 160/10084/26 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати їй як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частини грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_3 за період з 13 лютого 2022 року по 21 липня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року N 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» з урахуванням рівномірного його розподілу між особами, які мали право на такі виплати у вказаний період, на підставі її заяви від 08 травня 2023 року;
визнання протиправним та скасування рішення т.в.о. начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_1 про відмову нарахувати та виплатити їй як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частину грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_3 за період з 13 лютого 2022 року по 21 липня 2023 року, оформлене листом від 24 листопада 2025 року № 18340;
визнання протиправним та скасування протоколу № 62 засідання комісії військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткових винагород сім`ям зниклих безвісти та захоплених в полон військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 від 26 вересня 2025 року;
зобов`язання ухвалити за її заявою як законного представника неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення про нарахування грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_3 за період з 13 лютого 2022 року по 21 липня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року N 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» з урахуванням рівномірного його розподілу між особами, які мали право на такі виплати у вказаний період.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає, що суд першої інстанції фактично звів право на отримання грошового забезпечення виключно до наявності у військовослужбовця дружини, залишивши поза увагою мету Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку № 884, принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, а також правову позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду щодо тлумачення відповідних норм.
Унаслідок такого формального підходу неповнолітню дитину військовослужбовця було безпідставно позбавлено можливості реалізувати право на соціальну гарантію, яка надана державою членам сім`ї військовослужбовця.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області у справі 2- 597/11 від 22.12.2011р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_2 .
У зв`язку із збройною агресією російської федерації ОСОБА_3 призваний на військову службу під час мобілізації.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.04.2023р. в справі № 183/842/23 оголошено старшого солдата ОСОБА_3 , старшого телефоніста-гранатометника відділення зв`язку взводу зв`язку танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , померлим від дня вірогідної смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 , поблизу населеного пункту Микільське Донецької області, під час артилерійського обстрілу, під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку ЗС РФ на території Донецької області.
Як вбачається з листа від 11.08.2023 за № 1/912 ВЧ НОМЕР_1 повідомила запитувачу наступну інформацію.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2022 №63 ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2022 №86 знятий з грошового забезпечення з 25 березня 2022 року в зв`язку з самовільним залишенням частини.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2022 № 98 увільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира частини з 04.04.2022 у зв`язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 внесено зміни до наказу від 25.03.2022 року №86 в пункті 9 замінено текст на: старший солдат ОСОБА_3 знятий з грошового забезпечення з 13 березня 2022 року у зв`язку із відсутністю на військовій службі - до повернення військовослужбовця у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348 прийнято рішення виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністра № 168 від 28 лютого 2022 року з розрахунку 100000грн на місяць близьким родичам безвісно відсутнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , з 13 березня 2022 року дружині ОСОБА_4 , 1988 р.н,. НОМЕР_3 на підставі заяви ОСОБА_4 вх.№1/0193 від 26.11.2022.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2023 №187 призупинено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністра № 168 від 28 лютого 2022 року з розрахунку 100000грн на місяць близьким родичам безвісно відсутнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , з 01 липня 2023 року, дружині ОСОБА_4 , 1988 р.н.. НОМЕР_3 на підставі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 28.06.2023.
Згідно наказу командира військової частин НОМЕР_1 від 21.07.2023 №202 старший солдат ОСОБА_3 з 14 березня 2022 року виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, з грошового забезпечення знятий з 13 березня 2022 року, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті: безвісно відсутній.
За період з грудня 2022 по липень 2023 на користь ОСОБА_4 виплачено грошове забезпечення та додаткова винагорода.
08.05.2023 позивачем через ІНФОРМАЦІЯ_4 подано заяву до в/ч НОМЕР_1 , в якій просила видати наказ про призначення всіх щомісячних та одноразових виплат, що належать сину - ОСОБА_2 .
08.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 перенаправлено командиру військової частини НОМЕР_1 заяву ОСОБА_1 матері неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 сина старшого солдата ОСОБА_3 , який зник безвісти 13 березня 2022 року та додані до неї документи: копія паспорту та ІНН матері -на 2 арк; копія свідоцтва про народження та витяг на 3 арк; довідка з місця пеєстрації дитини- на 1 арк; копія сповіщення - на 1 арк; виконавчий лист (завірена копія)-на 1 арк; довідка - розрахунок заборгованості на 1 арк; реквізити банку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи – ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 08.05.2023 про виплату грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2023 про виплату грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та прийняти обґрунтоване рішення.
Протоколом засідання комісії Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткових винагород сім`ям зниклих безвісті та захоплених в полон військовослужбовців В/ч НОМЕР_5 від 26.09.2025 року від 26.09.2025, комісія відмовила у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки військовослужбовець має дружину ОСОБА_4 , яка має першочергове право на виплату грошових коштів.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.09.2025 №278 відмовлено виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністра № 168 від 28 лютого 2022 року з розрахунку 100000 грн на місяць близьким родичам безвісно відсутніх чи захоплених в полон військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 :
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/3595/24 від 05.04.2024 року та на запит Національної поліції України Головного управління національної поліції в Луганській області від 24.07.2025 року №38783/111//18-2025 було розглянуто заяву та прийнято рішення відмовити у виплаті грошового забезпечення та додаткової винагороди, належні військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - законному представнику спільної з військовослужбовцем неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з моменту зникнення безвісти 13.03.2022 року до визнання його загиблим ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки військовослужбовець має дружину ОСОБА_8 , яка має першочергове право на виплату грошових коштів. Підстава: протокол засідання комісії військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткових винагород сім`ям зниклих безвісти та захоплених в полон військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2025 № 62.
У відповідь (від 24.11.2025 №18340) на адвокатський запит адвоката позивача, Військова частини НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що вiйськовою частиною НОМЕР_1 були здійсненi вci належнi виплати рiдним загиблого старшого солдата ОСОБА_9 в межах норм дiючого законодавства. Попереднє рiшення не може розглянуто повторно, так як це буде: по-перше суперечити нормам дiючого законодавства, по-друге, здійснено повний розрахунок з загиблим військовослужбовцем.
Суд першої інстанції вважав, що враховуючи, що відповідачем вчинено бездіяльність щодо нерозгляду заяви позивачки від 08.05.2023, що підтверджено рішення суду у справі №160/3595/24, така заява повинна була розглянута відповідачем за нормами Порядку №884 (в редакції від 30.11.2026), яка передбачала коло осіб та черговість виплати грошового забезпечення членам сім`ї військовослужбовців, які зникли безвісті, позивач як законний представник неповнолітньої дитини зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 не має право на отримання грошового забезпечення, оскільки таке виплачено його дружині.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у виплаті позивачці грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 .
Судом першої інстанції зауважено, що обставини заборгованості ОСОБА_3 з аліментів перед неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 не входить до меж заявленого позову.
Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 з 02 березня 2022 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 березня 2022 року №86 ОСОБА_3 знятий з грошового забезпечення з 25 березня 2022 року в зв`язку з самовільним залишенням частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06 квітня 2022 року № 98 ОСОБА_3 увільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира частини з 04 квітня 2022 року у зв`язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 внесено зміни до наказу від 25 березня 2022 року №86 в пункті 9 замінено текст на: «старший солдат ОСОБА_3 знятий з грошового забезпечення з 13 березня 2022 року у зв`язку із відсутністю на військовій службі - до повернення військовослужбовця у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими.».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09 грудня 2022 року №348 вирішено виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністра № 168 від 28 лютого 2022 року, з розрахунку 100 000 грн на місяць близьким родичам безвісно відсутнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , з 13 березня 2022 року дружині ОСОБА_4 , 1988 р.н,. НОМЕР_3 на підставі заяви ОСОБА_4 вх.№1/0193 від 26.11.2022.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06 липня 2023 року №187 призупинено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністра № 168 від 28 лютого 2022 року, з розрахунку 100 000 грн на місяць близьким родичам безвісно відсутнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , з 01 липня 2023 року, дружині ОСОБА_4 , 1988 р.н.. НОМЕР_3 на підставі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 28.06.2023.
Наказом командира військової частин НОМЕР_1 від 21 липня 2023 року №202 старший солдат ОСОБА_3 з 14 березня 2022 року виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, з грошового забезпечення знятий з 13 березня 2022 року, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті: безвісно відсутній.
ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого є ОСОБА_3 .
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року у справі 2-597/11 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_2 .
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2023 року у справі № 183/842/23 оголошено старшого солдата ОСОБА_3 , старшого телефоніста-гранатометника відділення зв`язку взводу зв`язку танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , померлим від дня вірогідної смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 , поблизу населеного пункту Микільське Донецької області, під час артилерійського обстрілу, під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку ЗС РФ на території Донецької області.
За період з грудня 2022 по липень 2023 грошове забезпечення та додаткова винагорода ОСОБА_3 виплачена його дружині ОСОБА_4
ОСОБА_1 подана 08 травня 2023 заява до військової частини НОМЕР_1 про видання наказу про призначення всіх щомісячних та одноразових виплат, що належать сину ОСОБА_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2023 про виплату грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та прийняти обґрунтоване рішення.
На виконання цього судового рішення протоколом засідання комісії військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткових винагород сім`ям зниклих безвісті та захоплених в полон військовослужбовців від 26 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 оскільки військовослужбовець має дружину ОСОБА_4 , яка має першочергове право на виплату грошових коштів.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 вересня 2025 року №278 відмовлено у виплаті грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністра № 168 від 28 лютого 2022 року, з розрахунку 100 000 грн позивачу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною шостою статті 9 Закону №2011-ХІІ установлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 (далі - Порядок №884, застосовується судом у редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин – дата зникнення військовослужбовця 17 жовтня 2024 року).
Відповідно до пункту 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
За положеннями пункту 5 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Відтак, першочергове право на виплату грошового забезпечення за правовим регулюванням цього питання, що було чинним на час спірних правовідносин (2022-2023 роки), мають дружина (чоловік) військовослужбовця, а у разі їх відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
За обставинами цієї справи ОСОБА_3 вважається безвісно відсутнім з 13 березня 2022 року.
ОСОБА_1 звернулась 08 травня 2023 року до військової частини НОМЕР_5 із заявою про виплату грошового забезпечення ОСОБА_3 як батька свого неповнолітнього сина.
Військовою частиною НОМЕР_1 заява не розглянута.
На виконання судового рішення у справі №160/3595/24 військовою частиною НОМЕР_1 розглянута заява позивача.
Наказом військової частини НОМЕР_1 від 29 вересня 2025 року №278 (по стройовій частині) відмовлено ОСОБА_1 як законному представнику неповнолітнього ОСОБА_2 у виплаті грошового забезпечення зниклого безвісті 13 березня 2022 року військовослужбовця ОСОБА_3 , оскільки військовослужбовець має дружину ОСОБА_4 , яка має першочергове право на виплату грошових коштів.
Враховуючи, що за нормативним регулюванням спірних правовідносин, яке діяло у період зі зникнення ОСОБА_3 13 березня 2022 року до оголошення його загиблим 01 липня 2023 року, першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця, а у разі їх відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей, а грошове забезпечення військовослужбовця виплачено його дружині, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що законний представник неповнолітнього сини зниклого безвісті військовослужбовця не є особою, якій виплачується грошове забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця.
Суд зауважує, що Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 08 жовтня 2024 року № 3995-IX (далі – Закон № 3995-ІХ) внесено зміни у частину шосту статті 9 Закону №2011-ХІІ, які набули чинності з 01 лютого 2025 року, яка викладена у такій редакції:
« 6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.».
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 року №449 Порядок № 884 (нова назва - Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти) викладено в новій редакції, яка застосовується з 01 лютого 2025 року.
Зокрема, пункт 6 Порядку № 884 має таку редакцію:
« 6. Виплата грошового забезпечення здійснюється:
особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:
виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.
Міноборони, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію про осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.».
Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 3995-ІХ установлено, що цей Закон набирає чинності через два місяці з дня його опублікування та вводиться в дію з першого числа місяця, що настає за місяцем набрання ним чинності, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Як вказано, Закон № 3995-ІХ введено в дію з 01 лютого 2025 року, тобто на час зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 (13 березня 2022 року), законодавство не містило приписів, що у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується неповнолітнім дітям поряд із дружиною (чоловіком), діюче на час виникнення спірних правовідносин законодавство не встановлювало права будь-яких осіб (зокрема, неповнолітніх дітей зниклих військовослужбовців) на отримання частини грошового забезпечення у разі наявності у зниклого військовослужбовця чоловіка (дружини).
Закон №3995-ІХ не містить приписів про розповсюдження його дії на правовідносини, що виникли до введення його в дію, тобто ретроспективне застосування.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для виплати позивачу як законному представнику неповнолітнього сина грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_3 з дати його зникнення безвісти (13 березня 2022 року) по дату оголошення загиблим (01 липня 2023 року).
Доводи апелянта зводяться до констатації права неповнолітнього сина зниклого безвісті військовослужбовця на отримання грошового забезпечення із посиланням на приписи частини шостої статті 9 Закону № 2011-ХІІ в редакції Закону №3995-ІХ та Порядку № 884 в редакції, яка застосовується з 01 лютого 2025 року, та спростовані приведеними вище висновками суду.
Аргумент апелянта про неврахування судом першої інстанції інтересів неповнолітньої дитини не спростовує факту відсутності у неповнолітньої дитини за правовим регулювання, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісті у разі наявності дружини, якій й було виплачено таке грошове забезпечення.
Також є неприйнятним довід про неврахування судом першої інстанції позиції, викладеної у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду, адже суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в справі № 160/10084/26 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в справі № 160/10084/26 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 27 жовтня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua