Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №160/6931/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/6931/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року (суддя Турова О.М.) в справі № 160/6931/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про:

визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №047050029502 від 21 січня 2025 року про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 18.08.2000 по 31.10.2000 у ПАТ «Кривий Ріг Цемент», з 01.11.2002 по 13.11.2009 у ПАТ «Кривий Piг Цемент», з 19.06.2010 по 26.11.2010 у ПАТ «Кривий Ріг Цемент», з 09.09.2020 по 03.11.2021 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;

зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за її заявою від 14.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року позову задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047050029502 від 21.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 періоди її роботи з 18.08.2000 року по 31.10.2000 року, з 01.11.2002 року по 13.11.2009 року, з 19.06.2010 року по 26.11.2010 року, з 09.09.2020 року по 03.11.2021 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 21.10.2024 року на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Хмельницькій області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає неправильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи з таких підстав:

період роботи з 18.08.2000 по 31.10.2000 згідно з довідкою від 30.10.2024 №4901 ПАТ «Кривий Ріг цемент», оскільки відсутня атестація робочого місця, так як є перерва між атестаційними періодами;

період роботи з 01.11.2002 по 13.11.2009, оскільки відсутня атестація робочого місця за посадою «машиніст гвинтових насосів у виробничому цеху» згідно з переліком атестованих посад (наказ про атестацію від 01.11.2000 №588), а також додаток до наказу від 13.12.2005 №526 про атестацію робочих місць за умовами праці не містить посилання на номер та дату наказу;

періоди роботи з 19.06.2010 по 26.11.2010 та з 09.09.2020 по 03.11.2021, оскільки відсутня довідка, уточнююча пільговий характер роботи за вказані періоди.

Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивача становить 32 роки 4 місяці 24 дні, пільговий стаж роботи - 4 роки 2 місяці 22 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Також вважає, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання призначити пенсію є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У відзиві позивач просить залишити рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.01.2025р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

На час звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії їй виповнилося 50 років 2 місяці 24 дні.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 14.01.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло рішення №047050029502 від 21.01.2025 року, яким відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку із недосягненням позивачем пенсійного віку, який згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV у редакції, чинній на день її звернення за призначенням пенсії, становив 55 років, а також у зв`язку із недостатністю пільгового стажу, визначеного цією нормою Закону (10 років).

Також у цьому рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 04 місяці 24 дні, в тому числі, пільговий стаж за Списком №2 – 4 роки 02 місяці 22 дні.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 18.08.2000 року по 31.10.2000 року згідно довідки від 30.10.2024 №4901, виданої ПАТ “Кривий Ріг Цемент”, оскільки відсутня атестація робочого місця, так як є перерва між атестаційними періодами, з 01.11.2002 року по 13.11.2009 року оскільки відсутня атестація робочого місця за посадою машиніст гвинтових насосів у виробничому цеху згідно переліку атестованих посад (наказ про атестацію від 01.11.2000 №588), а також додаток до наказу від 13.12.2005 №526 про атестацію робочих місць за умовами праці не містить посилання на номер і дату наказу.

Крім того, як слідує з розрахунку стажу позивача, що міститься в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , до її пільгового стажу за Списком №2 не було зараховано період її роботи з 19.06.2010 по 26.11.2010 у ПАТ “Кривий Ріг Цемент”, з 09.09.2020 по 03.11.2021 у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат”.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту “б” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Позивач на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії 14.01.2025р. досягла - 50 років 2 місяці 24 дні (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тому суд першої інстанції вважав, що рішення про відмову у призначенні пенсії з підстави недосягнення необхідного пенсійного віку є протиправним.

За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів враховано ОСОБА_1 страховий стаж у кількості 32 роки 04 місяці 24 дні, в тому числі, пільговий стаж за Списком №2 – 4 роки 02 місяці 22 дні.

До пільгового стажу позивача за Списком №2 не зараховано період роботи позивача з 18.08.2000 по 31.10.2000 у ПАТ “Кривий Ріг Цемент”, з 01.11.2002 по 13.11.2009 у ПАТ “Кривий Piг Цемент”, з 19.06.2010 по 26.11.2010 у ПАТ “Кривий Ріг Цемент”, з 09.09.2020 по 03.11.2021 у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат”.

Підставою незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 18.08.2000 року по 31.10.2000 року згідно довідки від 30.10.2024 №4901, виданої ПАТ “Кривий Ріг Цемент”, слугувала відсутність атестації робочого місця, а саме: наявність перерви між атестаційними періодами.

Підставою незарахування періоду роботи з 01.11.2002 року по 13.11.2009 року зазначено відсутність атестації робочого місця за посадою машиніста гвинтових насосів у виробничому цеху згідно переліку атестованих посад, затвердженого наказом про атестацію від 01.11.2000 №588, а також те, що додаток до наказу від 13.12.2005 №526 про атестацію робочих місць за умовами праці не містить посилання на номер та дату наказу.

Судом першої інстанції зауважено, що записами трудової книжки позивача та довідкою про підтвердження пільгового трудового стажу №4901 від 30.10.2024 року доводиться, що позивач працювала за професіями, передбаченими списком №2, трудова книжка містить записи про атестацію робочого місця.

Суд першої інстанції відхилив посилання на відсутність атестації робочого місця у зв`язку із перервою між атестаційними періодами, а також на неналежне оформлення додатку до наказу №526 від 13.12.2005 року, оскільки на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації (в тому числі чергової) робочих місць за умовами праці.

Також зауважено, що матеріалами справи підтверджено, що робоче місце за професією, посадою “змішувач муки на силосах”, а також “машиніст гвинтових насосів” було атестовано підприємством первинно відповідно до наказу №380 від 18.08.1995р., водночас, матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення п`ятирічного строку дії результатів атестації цього робочого місця, проведеної первинно 18.08.1995 року, а також після затвердження чергової атестації №588 від 01.11.2000р. і №526 від 13.12.2005р. умови праці робочого місця за професією, посадою “змішувач муки на силосах”, “машиніст гвинтових насосів” змінювались.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність незарахування при прийнятті спірного рішення №047050029502 від 21.01.2025 року до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду роботи ОСОБА_1 з 18.08.2000 по 31.10.2000 у ПАТ “Кривий Ріг Цемент”, з 01.11.2002 по 13.11.2009 у ПАТ “Кривий Piг Цемент” з причини відсутності атестації робочого місця та неналежного оформлення документів про проведення атестації, оскільки матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем робіт за професіями, які передбачені Списком №2, а також наявність проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Щодо періоду роботи позивача з 19.06.2010 року по 26.11.2010 року у ПАТ “ХайдельбергЦемент Україна” суд першої інстанції зазначив, що у зазначений період ОСОБА_1 працювала машиністом гвинтових насосів 3 розряду за строковим трудовим договором. Вказана професія прямо передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, а ГУ ПФУ в Хмельницькій області у рішенні не наведено жодного належного обґрунтування причин незарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу позивача, а матеріали пенсійної справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність у позивача права на зарахування цього періоду до стажу роботи за Списком №2.

Щодо періоду роботи позивача з 09.09.2020 року по 03.11.2021 року у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” та ПАТ “Дніпровський коксохімічний завод” суд першої інстанції зазначив, що у трудовій книжці містяться записи про атестацію робочого місця за професією машиніста конвеєра за Списком №2 відповідно до постанови №24 від 26.12.2017 року та постанови №3-МВ від 03.08.2021 року. Записи трудової книжки містять посилання на розділ 2 Списку №2 “Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин”, до якого віднесено професію “машиніст конвеєра”.

Трудова книжка позивача містить належним чином оформлені записи про займану посаду, періоди роботи та атестацію робочого місця, а відповідачами не надано доказів недостовірності зазначених записів або відсутності підстав для зарахування цього періоду до пільгового стажу за Списком №2.

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж ОСОБА_1 , в тому числі за період роботи з 19.06.2010 по 26.11.2010 та з 09.09.2020 по 03.11.2021 роки за кодом підстави для обліку спецстажу “ЗПЗ013Б1”.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 : з 18.08.2000 року по 31.10.2000 року, з 01.11.2002 року по 13.11.2009 року, з 19.06.2010 року по 26.11.2010 року, з 09.09.2020 року по 03.11.2021 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком №2.

Зважаючи на те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047050029502 від 21.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 прийняте, зокрема, з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу (10 років), встановлення факту безпідставного не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи з 18.08.2000 року по 31.10.2000 року, з 01.11.2002 року по 13.11.2009 року, з 19.06.2010 року по 26.11.2010 року та періоду роботи з 09.09.2020 року по 03.11.2021 року, що підтверджується записами трудової книжки позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має необхідний пільговий стаж роботи за Списком №2 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тобто понад 8 років, що у загальному розрахунку, із урахуванням самостійно зарахованого пенсійним органом пільгового стажу позивача за Списком №2 у кількості 4 роки 02 місяці 22 дні, становить понад 12 років пільгового стажу за Списком №2, та, відповідно, свідчить про помилковість викладених в оскаржуваному рішенні висновків пенсійного органу щодо кількості пільгового стажу позивача і щодо його достатності для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а також, враховуючи встановлення судом, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії 14.01.2025р. досягла - 50 років 2 місяці 24 дні, що є достатнім пенсійним віком у розумінні пунктом б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та мала загальний страховий стаж роботи - 32 роки 04 місяці 24 дні (самостійно визначеного відповідачем-1), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047050029502 від 21.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо частини позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за її заявою від 14.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 2 та досягла необхідного пенсійного віку, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах лише через недосягнення пенсійного віку та відсутність необхідного пільгового стажу, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла необхідного пенсійного віку, мала необхідний пільговий стаж за Списком №2, суд першої інстанції вважав, що у даному випадку у ГУ ПФУ відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачеві.

Оскільки позивач досяг пенсійного віку 20.10.2024р. (50 років), необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 14.01.2025р., тобто звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсія за віком на пільгових умовах підлягає призначенню позивачу з 21.10.2024 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу виплачувати позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, позаяк такі позовні вимоги є передчасними і право позивача щодо виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ще не порушено.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 14 січня 2025 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яким заява розглянута за принципом екстериторіальності, №047050029502 від 21 січня 2025 року відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з підстав недосягненням пенсійного віку, установленого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», (55 років) та відсутністю необхідного пільгового стажу (10 років).

У рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 04 місяці 24 дні, пільговий стаж за Списком №2 – 4 роки 02 місяці 22 дні.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи:

з 18.08.2000 року по 31.10.2000 року згідно з довідкою від 30.10.2024 №4901, виданої ПАТ «Кривий Ріг Цемент», оскільки відсутня атестація робочого місця, так як є перерва між атестаційними періодами;

з 01.11.2002 року по 13.11.2009 року, оскільки відсутня атестація робочого місця за посадою машиніст гвинтових насосів у виробничому цеху згідно з переліком атестованих посад (наказ про атестацію від 01.11.2000 №588), а також додаток до наказу від 13.12.2005 №526 про атестацію робочих місць за умовами праці не містить посилання на номер і дату наказу.

Відповідно до розрахунку страхового стажу форми РС-право до пільгового стажу за Списком №2 також не зараховано період її роботи з 19.06.2010 по 26.11.2010 у ПАТ «Кривий Ріг Цемент», з 09.09.2020 по 03.11.2021 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом другим частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі – Закон № 1788-ХІІ) в редакції Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII право на призначення пільгової пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/20 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII (справа № 1-5/2018(746/15)) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Конституційним Судом України в частинах другої-третьої резолютивної частини рішення встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: (….) б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах…».

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни, внесені Законом України №213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є принцип юридичної визначеності.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Отже, з 23 січня 2020 року, дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року в справі № 1-р/2020, діють положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIII, відносно права на пільгову пенсію осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Разом з тим, залишилися чинними положення статті 114 Закону № 1058-IV.

Відтак, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, за якими пенсії за віком призначаються на пільгових умовах, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.

У спірних правовідносинах норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ) та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року в зразковій справі № 360/3611/20, якою змінено мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року та викладено її в редакції цієї постанови, а в решті – залишено без змін, зроблено наступний правовий висновок щодо правовідносин, які є аналогічними правовідносинам в цій справі: «…Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Тому відмова управління ПФУ в призначенні ОСОБА_1, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 3 місяці 3 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 20 років 11 місяців 23 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.».

Враховуючи приведені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові, ухваленій в зразковій справі № 360/3611/20, суд вважає за можливе застосувати правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на те, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла 50 років, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 досягла віку, з якого має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (справа №1-5/2018(746/15)).

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з підстав недосягнення позивачем пенсійного віку.

Наступним спірним є питання правомірності незарахування певних періодів до пільгового стажу.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Приписами статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Підставою незарахування періодів з 18.08.2000 року по 31.10.2000 року та з 01.11.2002 року по 13.11.2009 року В ПАТ «Кривий Ріг Цемент» до пільгового стажу за списком № 2 є відсутність атестації робочих місць або наявність перерв в атестації робочих місць.

Підставою незарахування до пільгового стажу за списком №2, виходячи з доводів апеляційної скарги, періодів з 19.06.2010 по 26.11.2010 у ПАТ «Кривий Ріг Цемент» (перейменовано у ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна») та з 09.09.2020 по 03.11.2021 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» є відсутність уточнюючої довідки.

Спірні періоди роботи позивача підтверджено записами трудової книжки.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить записи про професії, віднесення цих професій до списку №2, атестацію робочих місць за списком №2.

Крім того, довідкою про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній від 30 жовтня 2024 року №4901 підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у ВАТ «Дніпроцемент» (в подальшому - ПАТ «Кривий Ріг Цемент», ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна») та в період:

з 26.05.1998 по 30.10.2002 виконувала роботу в цеху обжигу клінкера, виробничому за професією, посадою змішувач муки на силосах, що передбачена Списком №II, розділ XVII, виробництво будівельних металів; 1. Виробництво цементу; а) робітники, позиція 2180100а- 18607 згідно зі списками, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р.;

в період з 01.11.2002 по 15.01.2003 виконувала роботу в цеху виробничому за професією, машиніст гвинтових насосів що передбачена списком №II, розділ XVII Виробництво будівельних матеріалів; 1. Виробництво цементу; а) робітники, позиція 2180100а-13627 згідно зі списками, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994р.;

в період з 16.01.2003 по 13.11.2009 виконувала роботу в цеху виробничому за професією, посадою машиніст гвинтових насосів що передбачено списком №II, розділ XVII Виробництво неметалевих мінеральних виробів (будівельних матеріалів), підрозділ 1. Виробництво цементу, а)робітники, позиція 17.1а згідно зі списками, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003р.

Довідка містить інформацію, що вперше атестація на підприємстві проведена в 1995 р., наказ №380 від 18.08.1995 р. У вище вказаних періодах у простоях не знаходилась. У вище вказаних періодах у відпустках без збереження заробітної плати не знаходилась.

Відтак, належними доказами доводиться, що ОСОБА_1 у спірні періоди працювала повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за професіями, які передбачені Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників: у період з 26.05.1998 року по 30.10.2002 року позивач виконувала роботу у виробничому цеху обжигу клінкера за професією змішувача муки на силосах, яка передбачена Списком №2, розділ XVII «Виробництво будівельних матеріалів», підрозділ «Виробництво цементу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року.

У періоди з 01.11.2002 року по 15.01.2003 року та з 16.01.2003 року по 13.11.2009 року позивач працювала машиністом гвинтових насосів у виробничому цеху, професія передбачена Списком №2, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року та №36 від 16.01.2003 року.

Щодо незарахування періодів роботи позивача до пільгового стажу з підстав відсутності атестації робочих місць чи наявність перерв в атестації суд зазначає таке.

Згідно з переліком робочих місць виробництв, робіт, професій та посад працівників, яким підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення по списках №1 та №2, посада позивача відноситься по до посади за Списком №2.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок № 442).

Пунктом 4 Порядку № 442 встановлено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, (далі – Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

За правовою позицією, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, будь-які причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та відмову заявникові в наданні пенсії. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочою місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Враховуючи приведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до пільгового стажу за списком № 2 періоду роботи позивача з 31 грудня 2014 року по 15 березня 2015 року.

Доводи апелянта про відсутність підстав для зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача через відсутність атестації робочих місць (наявність перерв в атестації) спростовані приведеними вище висновками суду.

Стосовно питання незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 19.06.2010 по 26.11.2010 у ПАТ «Кривий Ріг Цемент» (перейменовано у ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна») та з 09.09.2020 по 03.11.2021 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з підстав відсутності уточнюючої довідки суд зазначає таке.

Трудова книжка містить записи про займану посаду, періоди роботи, віднесення професії позивача до списку №2, атестацію робочого місця.

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж ОСОБА_1 , в тому числі за період роботи з 19.06.2010 по 26.11.2010 та з 09.09.2020 по 03.11.2021 роки, за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013Б1».

Згідно із Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013Б1» обліковується спеціальний стаж працівників, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що записами трудової книжки позивача та іншими наданими документами підтверджено зайнятість позивача повний робочий день з виконання робіт за професіями, які передбачені Списком №2, у період роботи позивача.

Суд відхиляє доводи про непідтвердження пільгового періоду, адже сукупність досліджених доказів вказує на те, що робота позивача віднесена саме до списку № 2.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 спірних періодів роботи позивача та, відповідно, про протиправність рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача – зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

Частинами третьою - четвертою статті 245 КАС України установлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що в розглядуваному випадку відсутні підстави вважати, що повноваження органу Пенсійного фонду у питанні зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи та призначення пенсії є дискреційними, позаяк для прийняття рішення на користь позивача виконано усі умови, визначені законом, (досягнення віку 50 років, наявність страхового стажу не менше 20 років, пільгового не менше 10 років) й прийняття рішення про зарахування таких періодів до пільгового стажу за списком № 2 не передбачає право відповідача діяти на власний розсуд.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року в справі № 160/6931/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року в справі № 160/6931/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 27 жовтня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов