Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №445/738/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/738/26

провадження № 2/445/1182/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 жовтня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши в судовому засіданні в м. Золочеві Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «Позика» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» суму заборгованості за кредитним договором №94498073 від 22.02.2022 в розмірі 16 030,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.02.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 94498073, відповідно до якого останньому був наданий кредит в сумі 5500,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. 01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №94498073 від 22.02.2022 перейшло до «ФК «Позика». Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором становить 16 030,00 грн, яка складається з: 5500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 10530,00 грн - заборгованість за відсотками. Враховуючи наведене, оскільки відповідач не виконує свої обов`язки за договором та не сплачує заборгованість, позивач просить позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

За вищевказаних обставин суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

22.02.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 94498073, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. Строк договору встановлено до 23.05.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, випливає, що відповідач протягом періоду з 22.02.2022 по 07.04.2023 користувався кредитним лімітом, після чого припинив сплачувати кредит та відсотки, внаслідок чого станом на 01.09.2025 утворилась заборгованість у розмірі 16030,00 грн.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та позивачем укладено Договір факторингу № 01092025/01, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.

Згідно з п. 2.1 Договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимоги по Договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» право вимоги до відповідача за кредитним договором №94498073 від 22.02.2022 в розмірі 16 030,00 грн.

На підтвердження видачі позичальнику кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 3152_251021115015 від 21.10.2025, про те, що 22.02.2022 о 14:27:22 на платіжну картку НОМЕР_1 , було зараховано 5500,00 грн., № транзакції в системі iPay.ua – 139610839.

Однак, як вбачається з довідки про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, номер карти/маска карти позичальника ОСОБА_1 : НОМЕР_2 , що не співпадає з картковим рахунком, зазначеним у листі, на який було перераховано грошові кошти ( НОМЕР_1 ).

Вказаний вище лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 3152_251021115015 від 21.10.2025 про перерахування коштів не підтверджує факту перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача, оскільки не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, містить суперечливі дані щодо банківського рахунку відповідача, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «ФК «ІРБІС» коштів у зазначеному позивачем розмірі на картковий рахунок, який належить саме відповідачу.

У зв`язку з чим, доводи позивача, що позичальник (відповідач) отримав грошові кошти не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, звертаючись із вказаним позовом, саме на позивача покладено обов`язок доведення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини, що входять до предмета доказування.

Однак, на переконання суду, матеріали справи не містять належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту (позики) від первісного кредитора ТОВ «ФК «ІРБІС».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498 св 21), ураховуючи, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у зв`язку із його недоведеністю.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 13, 76-81, 141, 279, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 1054, 1055 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 21.10.2026.

Суддя В. М. Сивак