Суд: Дніпровський районний суд міста Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №334/9776/26
Суддя: Фетісов М. В.
Дата документу 21.10.2026
Справа № 334/9776/26
Провадження № 2-а/334/135/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісов М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
представник позивача адвокат Єгазарова А.В. звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить поновити строк на звернення до суду з позовом, скасувати постанову № 2527 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 17 листопада 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25 500 гривень та закрити провадження у справі.
Позов обґрунтовує тим, що 28.09.2026 ОСОБА_3 зупинив екіпаж Патрульної поліції України для здійснення перевірки. Співробітник поліції в ході перевірки виявив, що автомобіль заявника знаходиться в розшуку на підставі постанови виконавчої служби. Оскільки, через безпекову ситуацію штрафні майданчики не працюють і вилучення автомобіля є неможливим, працівник поліції відібрав пояснення від позивача і вказав на необхідність негайного вирішення питання щодо арешту. В той же день, 28.09.2026 позивач звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та дізнався, що стосовно нього 03.08.2026 відкрито виконавче провадження № 81632034. Проте, постанова про відкриття провадження (а відтак і всі інші постанови державного виконавця) були винесені з друкарською помилкою - в графі боржник замість « ОСОБА_1 » було зазначено « ОСОБА_2 ». Помилку було виправлено в день звернення позивача до виконавчої служби, про що державним виконавцем було винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 28.09.2026. У зв`язку з неправильним зазначенням персональних даних боржника у виконавчому провадженні № 81632034, позивач не отримував жодних повідомлень про відкриття виконавчого провадження та/або арешт коштів, розшук майна. Перше повідомлення про відкриття провадження у застосунок «Дія» прийшло позивачу 28 вересня 2026 року, після винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 28.09.2026. 29.09.2026 адвокат позивача ознайомилася із виконавчим провадженням відносно нього та отримала постанову № 2527 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 17 листопада 2026 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . В постанові зазначено що «під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 , о 09:35 годині, 07 листопада 2025 року, перебуваючи по АДРЕСА_1 , не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, чим порушив вимоги частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560. Постановою на Заявника накладено штраф у сумі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень нуль копійок) грн.». Позивач не був обізнаний про те, що стосовно нього винесено Постанову та накладено штраф в сумі 25 500 гривень, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення присутнім не був, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений не був та примірник постанови не отримував засобами поштового зв`язку. Таким чином, позивач фактично дізнався про Постанову, в день перевірки його екіпажом патрульної поліції, тобто 28.09.2026. Вказана Постанова є протиправною та підлягає скасуванню, по-перше, справа про адміністративне правопорушення розглянута за відсутності позивача. В Постанові відсутнє посилання про докази належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи стосовно нього, відсутні дані про присутність/відсутність позивача та причини його неявки. Це свідчить про свідомий намір відповідача розглянути справу за відсутності позивача. У зв`язку з неповідомленням відповідачем позивача про дату, час та місце розгляду справи, а внаслідок, відсутністю позивача при розгляді адміністративної справи, порушено (1) гарантоване Конституцією України право заявника на захист, що є достатньою самостійною підставою для скасування постанови; (2) право на оскарження постанови у десятиденний строк, наслідком чого стало подвоєння розміру штрафу до 51 000 гривень в порядку статті 308 КУпАП. По-друге, постанову винесено без попереднього складення протоколу про адміністративне правопорушення. В тексті Постанови немає зазначень на підставі яких доказів вона складена, зокрема, немає посилань про складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача. Відтак, винесення постанови без попереднього складення протоколу про адміністративне правопорушення є незаконним. По-третє, в Постанові відсутнє посилання на наявність основного належного доказу вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - фото- та відеофіксації непред`явлення військово-облікового документа. Станом на 07 листопада 2026 року (дата, що зазначена в Постанові як дата вчинення адміністративного правопорушення) працівники органів Національної поліції та територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки під час перевірки документів були зобов`язані здійснювати фото- та відеофіксацію процесу перевірки. Виходячи зі змісту частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та норм КУпАП виключно фото- та відеозапис в даній категорії правопорушення є єдиним та належним доказом його вчинення. Оскільки в Постанові не зазначено про докази здійснення фото- та відеофіксації процесу перевірки документів заявника, вона складена - незаконно та без достатніх правових підстав. По-четверте, в Постанові не зазначено яким саме органом здійснювалися заходи перевірки - територіальними центрами комплектації та соціальної підтримки або органами Національної поліції України, а відтак, відсутні й посади, прізвища та імена осіб, що здійснювали перевірку, що додатково підтверджує формальність складення Постанови, а отже її незаконність. По-п`яте, на заявника накладено штраф в необґрунтовано максимальному розмірі. В резолютивній частині оскаржуваної постанови зазначено, що на заявника накладено штраф в сумі 25 500 гривень, що в перерахунку становить тисячу п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а це є максимальним розміром штрафу. Вважає, що відповідач необґрунтовано та безпідставно застосував максимальну ставку, що підтверджує формальність складення Постанови, а отже її незаконність. Таким чином, вважає, що все вищевикладене у сукупності свідчить про те, що оскаржувана постанова має бути скасована, а провадження у справі про притягнення позивача до відповідальності закрито.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 подала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що як вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2025 року о 09.35 годині за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення заходів із перевірки документів уповноваженими представниками ТЦК та СП було встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, перебував без військово-облікового документа, чим безпосередньо порушив вимоги частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах особливого періоду. В той же день, 07.11.2025 на громадянина ОСОБА_1 було складено протокол № 2527 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Під час складання протоколу позивачу було роз`яснено його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, а також повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення у ТЦК та СП. Проте позивач відмовився від проставлення своїх підписів у протоколі про адміністративне правопорушення, про ознайомлення з ним та про отримання його другого примірника. Про зазначений факт відмови уповноваженою службовою особою у присутності свідків було зроблено відповідну відмітку в самому протоколі у порядку, визначеному КУпАП. Громадянин ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив, заяв або клопотань не подавав. Таким чином розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина нього було здійснено на підставі матеріалів, наявних у справі. Отже, позивач, будучи сповіщеним про день розгляду справи на розгляд справи не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, відтак прийняття оскаржуваної постанови без участі позивача зумовлено його власною поведінкою. Постановою від 17.11.2025 № 2527 у справі про адміністративне правопорушення громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 25 500 гривень. Вказана постанова була направлена позивачу засобами поштового зв`язку ПАТ «УКРПОШТА». Твердження позивача про відсутність у матеріалах справи фото- чи відеофіксації як підстави для скасування постанови є безпідставними та базуються на помилковому тлумаченні норм права. Визначаючи розмір стягнення у вигляді штрафу в сумі 25 500 гривень, уповноважена посадова особа відповідача виходила з наступних обставин: 1. Висока суспільна небезпека правопорушення: Порушення вимог військового обліку та мобілізаційного законодавства під час повномасштабного воєнного стану підриває обороноздатність держави та порядок комплектування Збройних Сил України. 2. Процесуальна поведінка позивача: позивач демонстративно відмовився від виконання законної вимоги щодо надання військово-облікового документа, відмовився від підписання протоколу про адміністративне правопорушення, а також свідомо проігнорував виклик до ТЦК та СП на розгляд справи, не надавши жодних пояснень чи доказів поважності причин неприбуття. 3. Відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність: Під час розгляду справи не було встановлено жодних обставин, передбачених статтею 34 КУпАП (щире каяття, відшкодування збитків тощо), які б давали підстави для визначення меншого розміру штрафу. Таким чином, штраф у сумі 25 500 гривень накладено строго в межах санкції частини третьої статті 210-1 КУпАП, відповідно до принципів законності, пропорційності та справедливого балансу між інтересами суспільства в умовах воєнного стану та правами особи.
Представник позивача подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слугувала відсутність у останнього військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП. Поряд із цим, матеріли справи про адміністративне правопорушення свідчать, що особу позивача встановлено з паспорта громадянина України з цифровим носієм, про що вказано як у протоколі, так і в оскаржуваній постанові. Відповідач не був позбавлений можливості отримати відомості щодо позивача з реєстрів, держателем яких він є. При цьому примітка до статті 210 КУпАП виключає у такому випадку можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП. За відсутності доказів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не доведено належними та допустимими доказами про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, описаного в постанові № 2527 від 17.11.2025, а отже не доведена об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Процедуру складання ТЦК та СП протоколів у справах про адміністративні правопорушення за статтею 210, 210-1 КУпАП та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 січня 2024 року за № 36/41381. На момент винесення Постанови № 2527 від 17.11.2025, Протоколу № 2527 від 07.11.2025 взагалі не існувало, з огляду на наступне. Як зазначається в зазначених постанові та протоколі: «під час загальної мобілізації, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , об «09:35» год. «07» листопада 2025 року перебуваючи в АДРЕСА_1 , не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки...". Перевірка позивача відбувалася на АДРЕСА_1 біля ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, наданий відповідачем Протокол № 2527 від 07.11.2025 є надрукованим. Довідка про доставлення позивача у приміщення ТЦК та СП у матеріалах справи відсутні, ані в Постанові № 2527 від 17.11.2025, ані в Протоколі № 2527 від 07.11.2025, не зазначається, що позивача доставляли до приміщення ТЦК та СП та складали протокол із застосуванням офісної техніки (персонального комп`ютера та принтера). Більш того, всупереч положенням, визначеним пунктом 3 Інструкції, у протоколі не зазначено адрес свідків, що є порушенням правил складання протоколу про адміністративне порушення, і є свідченням про формальне складення протоколу за відсутності як позивача, так і справжніх свідків. Особливо враховуючи, що прізвища, ім`я, по-батькові та підписи свідків зазначені окремо ручкою однаковим почерком. Додатковим підтвердженням, що Протоколу № 2527 від 07.11.2025 не існувало на момент накладення адміністративного стягнення є те, що в самій Постанові № 2527 від 17.11.2025 відсутнє посилання, що зазначена постанова складена на підставі протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, зміст відзиву не спростовує аргументи позовної заяви. Вважає, що Постанова № 2527 віл 17.11.2025 протиправна та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення має бути закрита через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Ухвалою про забезпечення позову від 09.10.2026 зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 81632034 з примусового виконання постанови № 2527 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 17 листопада 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25 500 гривень. Ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.10.2026 клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі. Витребувані у ІНФОРМАЦІЯ_2 докази подані суду 12.10.2026 разом із відзивом на позов.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Єгазарова А.В. в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подала заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неявки не повідомив. З заявою про розгляд справи без його участі не звертався.
Дослідивши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 , о 09.35 годині 7 листопада 2025 року, перебуваючи у АДРЕСА_1 , не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, чим порушив вимоги частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьої статті 210-1 КУпАП.
Щодо вказаних обставин складено протокол про адміністративне правопорушення № 2527 від 07.11.2025 (далі – протокол).
Відповідно до змісту протоколу позивачу були роз`ясненні положення статті 63 Конституції України та права і обов`язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що передбачені статтею 268 КУпАП; крім того його повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12.00 годині 17.11.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 1. Позивач відмовився від від пояснень, підписання протоколу та отримання його примірника у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
У подальшому, постановою по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП № 2527 від 17.11.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 25 500 гривень.
Також вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 допущено порушення мобілізаційного законодавства, зокрема частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 25 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУПАП, що виразилось у відсутності військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що він керував транспортним засобом, який знаходиться у розшуку Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ВП № 81632034 від 03.08.2026. У найкоротший термін зобов`язався вирішити це питання.
03.08.2026 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вербицькою Л.Г. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 81632034 з примусового виконання постанови № 2527 від 17.11.2025 Центрального ТЦК про стягнення штрафу в сумі 51 000 гривень.
Того ж дня державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника. 27.08.2026 - постанова про розшук майна боржника, 28.09.2026 - постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою постановлено внести зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість прізвища, ім`я, по батькові ОСОБА_2 зазначити прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 .
Як встановлено частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 – 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Стаття 210-1 КУпАП визначає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частина третя вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно з частиною шостою статті 22 Закону № 3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Аналогічні приписи містить пункт 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у відсутності військово-облікового документа та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП.
Поряд із цим, відповідно до примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу, не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для притягнення позивача до адміністративно відповідальності слугувала відсутність у останнього військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП. Поряд із цим, матеріли справи про адміністративне правопорушення свідчать, що особу позивача встановлено з паспорта громадянина України, про що вказано як у протоколі, так і в оскаржуваній постанові.
З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений можливості отримати відомості щодо позивача з реєстрів, держателем яких він є.
При цьому, як зазначено вище, примітка до статті 210 КУпАП виключає у такому випадку можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищевказане та задоволення позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи позивача.
Відповідно до статті 157 КАС України суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову з власної ініціативи.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача судового збору в сумі 1 331,20 гривня, який складається із судового збору за подання адміністративного позову в сумі 665,60 гривень та судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 665,60 гривень.
Керуючись статтями 6 - 9, 139, 244 - 246, 250, 286 КАС України, суд
ухвалив:
позов задовольнити повністю.
Скасувати Постанову № 2527 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , винесену 17 листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривні 20 копійок.
Захід забезпечення позову у виді зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 81632034 з примусового виконання постанови № 2527 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 17 листопада 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25 500 гривень, втрачає свою дію після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити учасників справи:
позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя М.В. Фетісов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua