Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №160/11405/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/11405/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 ( суддя Неклеса О.М.) в адміністративній справі №160/11405/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Військової частини НОМЕР_1 .

Просив зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та виключити з розшукових баз типу Армор, як особу (військовослужбовця) що знаходиться в розшуку.

Позивач обґрунтовує свої вимоги такими підставами:

1. Порушення процедури та відсутність добровільної згоди: позивач стверджує, що він не приймав присягу на вірність ЗСУ, не проходив військово-лікарську комісію належним чином, не підписував контракт чи повістку, а також не давав згоди на проходження військової служби.

2. Сумнівний статус військовослужбовця: на думку позивача, інформація в застосунку «Резерв+» про його статус військовослужбовця (солдат, ВОС 999097) з 19.02.2026 року виникла внаслідок неправомірних дій.

3. Неправомірне затримання: позивача було протиправно затримано співробітниками ТЦК та СП спільно з Національною поліцією з блокпоста та згодом повторно (28.04.2026) доставлено до відділу поліції без складання протоколу про адміністративне затримання, мотивуючи це наявністю його в розшукових базах типу «АРМОР».

4. Ігнорування права на відстрочку та сімейних обставин: позивач зазначає, що його двоюрідний брат проходив військову службу та має статус зниклого безвісти військовослужбовця, а сам позивач здійснює догляд за батьками брата. На його думку, ТЦК та СП не надали належної оцінки документам, що дають право на відстрочку від призову під час мобілізації.

Рішенням від 03.08.2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову, оскільки дійшов висновку про правомірність дій ТЦК та СП, проходження позивачем встановленої процедури призову та відсутність законних підстав для скасування оскаржуваних наказів і звільнення з військової служби.

Основні мотиви суду:

1. Доведений факт проходження ВЛК та наявність статусу: суд встановив, що позивач був доставлений на призов та пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК), за результатами якої 19.02.2026 отримав довідку № 2026-0219-1357-4233-1 про придатність до військової служби. Ця довідка є чинною, не скасована та не змінена комісією вищого рівня.

2. Дійсність призову та зарахування до частини: наказ начальника ТЦК та СП про призов військовозобов`язаного під час мобілізації та наказ командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу були видані уповноваженими органами на підставі законів України та Указів Президента про введення воєнного стану і загальну мобілізацію.

3. Відсутність правових підстав для звільнення: відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», під час воєнного стану перелік підстав для звільнення є чітко визначеним. Суд зазначив, що передбачувані позивачем наміри чи обставини щодо оформлення догляду за родичами на момент розгляду справи не були підтверджені належними рішеннями органів опіки чи суду, а відповідних рапортів та документів до військової частини позивач не подавав.

4. Дії поліції та ТЦК у межах повноважень: суд визнав дії щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що здійснювалися в межах повноважень суб`єктів владних повноважень та законодавства про мобілізаційну підготовку.

Апеляційну скаргу подав позивач з підстав викладених в обґрунтування вимог позову.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17.01.2015 Індустріальним РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 має статус військовослужбовця, солдата резерву, ВОС 999097, номер в реєстрі Оберіг 150620211425480200044, призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 ; згідно постанови ВЛК від 19.02.2026 визнаний придатним до проходження військової служби.

Згідно довідки від 19.02.2026 №1796 про доставлення (супроводження) громадянина(ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 19.02.2026 позивача доставлено посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 спільно з патрульною поліцією з блокпосту.

У матеріалах справи наявна копія направлення від 19.02.2026 №6660848, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким позивача направлено на ВЛК до закладу охорони здоров`я Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня №16” Дніпровської міської ради для визначення придатності до військової служби.

Згідно довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.02.2026 №2026-0219-1357-4233-1 на підставі статті графи ІІ Розкладу хвороб позивач є придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 19.02.2026 №155 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період”, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 “Про загальну мобілізацію” (зі змінами) ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2026 №52 ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , з 20.02.2026 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Вважаючи протиправною процедуру призову на військову службу під час мобілізації в особливий період та спірні накази такими, що підлягають скасуванню судом як протиправні, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 (Закон № 3543-ХІІ, в редакції станом на дату прийняття оскаржуваних наказів) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3543-ХІІ загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ, громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень пункту 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);

здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час.

Згідно пункту 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (Порядок № 560, в редакції чинній на дату прийняття оскаржуваних наказів) призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють:

військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки;

військовозобов`язаних та резервістів, які добровільно виявили бажання проходити військову службу в обраній ними військовій частині, - командири військових частин або районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Перелік військових частин, командирами яких здійснюється призов військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракт на проходження служби у військовому резерві) під час мобілізації, визначається Генеральним штабом Збройних Сил;

військовозобов`язаних, які добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, - начальники підрозділів, органів, закладів, установ СБУ відповідно до переліку підрозділів, органів, закладів, установ СБУ, визначених Генеральним штабом Збройних Сил;

військовозобов`язаних та резервістів СБУ - Центральне управління або регіональні органи СБУ;

військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів -керівники розвідувальних органів або визначені їх наказами керівники відповідних підрозділів;

резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві, - командири військових частин, з якими резервісти уклали такі контракти.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Повертаючись до обставин справи, колегія суддів встановлено.

Щодо доведеного факту проходження ВЛК.

Судом зазначено, що довідка ВЛК є чинною, не скасована ВЛК вищого рівня, отже, позивач придатний.

При цьому, суд першої інстанції оцінив лише формальну наявність довідки, але проігнорував процедуру її прийняття. Вся процедура (доставлення з блокпосту, направлення на ВЛК, медичний огляд у КНП «МКЛ №16» та винесення постанови) відбулася в один день — 19.02.2026 року.

Проходження ВЛК за кілька годин свідчить про поверхневий характер огляду. Відповідно до Положення № 402, перед початком огляду ТЦК має витребувати дані з медичних установ, а особа має здати обов`язкові аналізи, пройти флюорографію та ЕКГ, що фізично неможливо виконати якісно за такий короткий строк.

Щодо дійсності призову та повноважень органів.

Судом зазначено, накази видані уповноваженими особами на виконання Указів Президента та законів.

Проте, наявність повноважень у ТЦК не означає правомірність їх реалізації у конкретному випадку, якщо було порушено права людини (зокрема, право на розгляд заяви про відстрочку).

Щодо відсутності правових підстав для звільнення (ст. 26 Закону).

Судом зазначено, перелік підстав для звільнення у ст. 26 є вичерпним. Документів про догляд на момент мобілізації не було, рапорт у в/ч не подавався.

Водночас, суд першої інстанції припустився підміни понять:

1. Позивач оскаржує наказ про призов (мобілізацію), зазначаючи, що мав право на відстрочку (ст. 23 Закону про мобілізацію) на момент призову.

2. Натомість, суд оцінив відсутність підстав для звільнення з військової служби (ст. 26 Закону про військовий обов`язок).

Колегія суддів звертає увагу, що право на відстрочку від призову та право на звільнення зі служби — це різні правові інститути, які регулюються різними статтями різних законів.

ТЦК був зобов`язаний з`ясувати наявність підстав для відстрочки до видання наказу про призов.

Якщо ТЦК позбавив позивача можливості подати документи, примусово мобілізувавши його за один день, то посилання суду на те, що він тепер не може звільнитися, є обмеженням права на захист.

Щодо дій поліції та ТЦК у межах повноважень.

Суд першої інстанції визначився, що доставлення здійснювалося в межах закону.

Проте, суд повністю проігнорував довідку про доставлення №1796 від 19.02.2026 року.

Спільне «супроводження» з блокпосту поліцією та ТЦК за відсутності протоколу про адміністративне затримання (ст. 261 КУпАП) є фактичним незаконним затриманням та позбавленням волі (ст. 29 Конституції України).

Наявність особи в розшукових базах (типу «АРМОР» чи «Оберіг») є підставою для затримання виключно у разі вчинення адмінправопорушення та за умови обов`язкового складання протоколу затримання органом поліції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Попри наявність процесуальних порушень з боку ТЦК та поліції, колегія суддів зазначає про фактичний статус військовослужбовця: позивач із 20.02.2026 року зарахований до списків в/ч.

Після зарахування до списків частини наказ ТЦК про призов вважається реалізованим, а особа — військовослужбовцем.

З цього моменту права особи мають захищатися шляхом подання рапортів командуванню військової частини.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, двоюрідний брат не входить до переліку осіб, які дають право на відстрочку за ст. 23 Закону про мобілізацію. Догляд за його батьками (дядьком/тіткою позивача) станом на 19.02.2026 року не був оформлений належним чином (суд чітко зазначив: «не підтверджені належними рішеннями»). Відтак, ТЦК об`єктивно не мав підстав надавати відстрочку, навіть якби процедура тривала довше.

Крім того, факт того, що позивач не оскаржував окремо ані довідку ВЛК, ані дії поліції чи ТЦК щодо затримання, робить рішення суду першої інстанції юридично обґрунтованим, оскільки позивач не оскаржував довідку ВЛК №2026-0219-1357-4233-1 ні до Центральної ВЛК (ЦВЛК), ні до суду, вона є чинним та законним документом, який підтверджує абсолютну придатність до служби.

Апеляційний суд не має права давати оцінку стану здоров`я позивача або перевіряти правильність медичного діагнозу. Якщо довідка не оскаржена, суд констатує: «Позивач належним чином визнаний придатним, а тому ТЦК мав усі законні підстави для його призову».

Позивач заявляє про «свавілля на блокпосту» та примус.

Проте, якщо особою не надано окремих позовних вимог про визнання дій поліції та ТЦК щодо його затримання і супроводження протиправними (або не звертався зі скаргами до правоохоронних органів/ДБР), ці дії з юридичної точки зору залишаються в рамках закону.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінка дій поліції на блокпосту не є предметом розгляду у цій справі, оскільки відповідні вимоги не заявлялися. Довідка №1796 про доставлення є чинною, а отже, процедура призову формально не порушена.

Колегія суддів зазначає також про відсутність офіційного статусу «утримувача» чи «доглядача».

Суд першої інстанції чітко вказав, що на момент мобілізації (19.02.2026року) у позивача не було жодного документа, який би підтверджував право на відстрочку за сімейними обставинами.

Оскільки позивач не оскаржував відмову ТЦК у наданні відстрочки (бо він навіть не подавав туди заяву за Порядком №560), у суду немає підстав вважати, що ТЦК щось порушив.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що не можна звинуватити орган влади в ігноруванні документів, які йому офіційно не надавалися. Наміри оформити догляд у майбутньому не мають значення для оцінки законності наказу про призов у минулому.

Таким чином, позивач обрав помилкову стратегію захисту — спробувавши оскаржити кінцевий результат (накази про призов та зарахування в частину), не оспорюючи юридичні підстави, на яких ці накази базуються (довідку ВЛК, відсутність статусу доглядача, правомірність затримання).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 в адміністративній справі №160/11405/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 23 жовтня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко