Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №340/2120/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №340/2120/26

Суддя: Олефіренко Н.А.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/2120/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 ( суддя Сагун А В.). в адміністративній справі №340/2120/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області:

- від 22.10.2025 № 0561535-2407-1123-UA35040170000065192, яким було визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 12 322,38 грн;

- від 22.10.2025 № 0561539-2407-1123-UA35040170000065192, яким було визначено суму зазначеного податкового зобов`язання за 2023 рік у розмірі 50 806,10 грн;

- від 22.10.2025 № 0561536-2407-1123-UA35040170000065192, яким було визначено суму зазначеного податкового зобов`язання за 2024 рік у розмірі 53 839,30 грн.

Аргументами позивача про незаконність податкових повідомлень-рішень є такі обставини та норми права:

1.Володіння нерухомістю та статус власника: позивач є власником нежитлової будівлі (складу-телятника) загальною площею 758,3 кв. м, яку вона набула у спадщину у 2022 році. При цьому вона також є головою, засновником та кінцевим бенефіціарним власником фермерського господарства ФГ «КАНЮКИ МИХАЙЛА МИХАЙЛОВИЧА» (основний КВЕД якого — вирощування сільськогосподарських культур).

2.Цільове використання майна: спірна будівля належить до класу будівель сільськогосподарського призначення (клас 1271) і використовується виключно для забезпечення діяльності фермерського господарства. Майно не передавалося в оренду, лізинг чи позичку іншим особам.

3.Право на податкову пільгу: відповідно до змісту пп. "ж" пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України (у редакції, чинній у спірні періоди), будівлі сільськогосподарських товаровиробників (як юридичних, так і фізичних осіб), віднесені до класу будівель сільськогосподарського призначення та не здані в оренду, лізинг чи позичку, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Заперечення позивача проти умов податкової:

1.Позивач зазначає, що законодавство не вимагає обов`язкового переоформлення права власності з фізичної особи-засновника на юридичну особу фермерського господарства для того, щоб використовувати майно у сільськогосподарській діяльності та мати право на пільгу.

2.Щодо посилань податкової на форму № 20-ОПП, позивач вказує, що такий документ не є належним доказом фактичного невикористання майна чи передачі його в оренду.

3.Окремо наголошується, що вимога щодо фактичного безпосереднього використання будівлі саме самим власником була запроваджена законом пізніше, а тому не підлягає ретроспективному застосуванню до спірних періодів.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 року задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.10.2025 № 0561535-2407-1123-UA35040170000065192, податкове повідомлення-рішення від 22.10.2025 № 0561539-2407-1123-UA35040170000065192.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд скасував податкові повідомлення-рішення за 2022 та 2023 роки, але відмовив у задоволенні позову щодо 2024 року:

1. Зміна редакції законодавства (податкової пільги): у спірні періоди діяли різні редакції пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Для періодів 2022 та 2023 років закон не вимагав доведення факту безпосереднього використання будівлі у господарській діяльності — достатньо було того, що власник належав до сільськогосподарських товаровиробників, а будівля належала до класу 1271 (сільськогосподарського призначення) і не здавалася в оренду, лізинг чи позичку. Оскільки позивачка довела своє право на пільгу за ці роки, суд скасував ППР за 2022 та 2023 роки.

2. Введення додаткових вимог із 2024 року: Законом України № 3603-IX від 23.02.2024 до норм Податкового кодексу внесено зміни, якими для звільнення від оподаткування чітко закріплено вимогу щодо фактичного використання таких будівель безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Суд дійшов висновку, що за 2024 рік позивачка не надала достатніх і належних доказів фактичного використання цього складу-телятника у своїй господарській діяльності безпосередньо як сільськогосподарським товаровиробником (або через належне оформлення використання), через що в цій частині позовних вимог було відмовлено.

Апеляційна скарга надійшла від ГУ ДПС у Кіровоградській області, в якій апелянт зазначає, що власник — фізична особа (не ФОП), податкова наголошує, що право власності на склад-телятник зареєстровано за громадянкою як за фізичною особою, яка на той момент не була зареєстрована як фізична особа-підприємець і не здійснювала сільськогосподарську діяльність як самостійний суб`єкт господарювання. На думку апелянта, пільга не застосовується, якщо власником майна є звичайна фізична особа, а не юридична особа чи ФОП-аграрій.

Також ДПС зазначила, що згідно з даними повідомлень за формою № 20-ОПП, фермерське господарство використовувало цей об`єкт на умовах оренди (або іншого користування). На думку податкової, це свідчить про те, що будівля фактично передавалася у користування іншому суб`єкту, що прямо виключає право на податкову пільгу.

Податківці також зауважили, що право користування нерухомістю з боку фермерського господарства мало бути належним чином оформлене та зареєстроване відповідно до закону про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

До речі, суд першої інстанції відхилив ці аргументи податкової щодо періодів 2022– 2023 років, вказавши, що чинне на той момент законодавство не вимагало реєстрації прав користування чи оформлення майна безпосередньо на юридичну особу для отримання пільги, оскільки власниця належала до сільськогосподарських товаровиробників і будівля належала до класу 1271.

Водночас у частині 2024 року суд став на бік податкової через те, що позивачка не довела фактичного використання складу саме у сільськогосподарській діяльності після внесення змін до Податкового кодексу.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля склад-телятник (літ. А) загальною площею 758,3 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 жовтня 2022 року, виданим приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченком Г.М., зареєстрованим у реєстрі за №558, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2026 року №465705221 (а.с.21-22).

22.10.2025 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0561535-2407-1123-UA35040170000065192, яким позивачу було визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 податковий рік у розмірі 12 322,38 грн;

- № 0561539-2407-1123-UA35040170000065192, яким визначено суму грошового зобов`язання з цього податку за 2023 податковий рік у розмірі 50 806,10 грн;

- № 0561536-2407-1123-UA35040170000065192, яким визначено суму грошового зобов`язання з цього податку за 2024 податковий рік у розмірі 53 839,30 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті щодо одного об`єкта нерухомого майна належної позивачу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-20).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси, позивач звернулася до суду з цим позовом про їх скасування.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній до 22 травня 2020 року) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

23 травня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-IX (Закон №466).

У зв`язку з цим підпункт "є" підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладений у редакції, відповідно до якої не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У 2024 році до цієї норми також внесені зміни, згідно з якими не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17, на яку покликається Відповідач у касаційній скарзі, Верховний Суд вказав, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Крім того, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 380/18104/21, зазначено, що умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Встановлена підпунктом "ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Досліджуючи матеріали справи встановлено, що позивачка є засновником ФГ «Канюк Михайло Михайловича»

Верховний Суд України неодноразово наголошував на правовій природі створення та діяльності ФГ:

1. Злиття майна: земля та нерухомість, які належать членам ФГ на праві приватної власності, за законом складають складений капітал (майно) господарства та використовуються для його виробничої діяльності (ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство»).

2. Позиція Верховного Суду: у таких випадках суди визнають, що майно фізичної особи-засновника, яке задіяне у сільгоспдіяльності її ж підприємства (ФГ), повністю звільняється від податку на нерухомість за пп. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ. Фізична особа фактично діє як сільгосптоваровиробник через створене нею ФГ.

Крім того, матеріали справи підтверджують, що об`єкт нерухомості (склад-телятник) використовується за своїм прямим функціональним призначенням — для ведення сільськогосподарської діяльності (вирощування худоби, зберігання кормів тощо) суб`єктом господарювання, що є профільним аграрієм (ФГ). Тобто, майно не використовується у сторонній комерційній діяльності (наприклад, як СТО чи склад побутової хімії).

Оскільки ФГ є специфічною формою підприємництва, заснованою на праці членів однієї родини, реєстрація нерухомості на фізичну особу (члена або засновника) повністю відповідає вимогам Цивільного кодексу.

Застосування пільги обумовлено тим, що будівля використовується виключно для виробництва сільгосппродукції, а не для одержання пасивного доходу громадянкою (за умови відсутності факту платної оренди).

Таким чином, суд першої інстанції справедливо зазначив, що до зміни законодавства у 2024 році закон не вимагав від особи обов`язкового оформлення нерухомості безпосередньо на юридичну особу-аграрія чи реєстрації прав користування.

Якщо власник є аграрієм, а будівля має цільове сільськогосподарське призначення (клас 1271) і не здається в оренду стороннім особам — податкова пільга має діяти.

Формальний підхід податкової, що майно записане на фізичну особу, а не на саме підприємство, у цьому разі суперечить суті податкових пільг для сільського господарства.

Також суд правильно застосував норму про те, що нові вимоги (щодо обов`язкового фактичного використання для звільнення від податку), введені Законом України № 3603-IX від 23.02.2024 року, почали діяти лише з березня 2024 року.

Податкова не мала права вимагати дотримання цих нових умов за періоди 2022– 2023 років.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним і зваженим у частині 2022– 2023 років, оскільки суд спирається на редакцію норм права, яка діяла на той час, що захистило платника від ретроспективного застосування нових штрафів чи податків.

В іншій частині судове рішення не оскаржується.

До речі, податковий кодекс України не пов`язує звільнення від податку на нерухомість із фактом державної реєстрації договору оренди. Головна умова ПКУ — це фактичне використання за призначенням.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 в адміністративній справі №340/2120/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 23 жовтня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua