Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №278/2257/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №278/2257/26

Категорія 38

2/295/4889/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 з Житомирського районного суду Житомирської області до Богунського районного суду м. Житомира надійшла вказана цивільна справа для розгляду за підсудністю.

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 13862, 13 грн та судові витрати.

В обґрунтування вимог вказано, що між АТ «СГ «ТАС» (приватне) та юридичною особою «Ван Дайк Евент» (страхувальником) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № AP 9775441. Забезпеченим ТЗ за Полісом є Renault Master, д.н. НОМЕР_1 .

04.04.2022 з вини відповідача відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого ТЗ Renault Master, д.н. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та ТЗ Renault dokker, д.н. НОМЕР_2 .

На підставі заяви потерпілої особи, договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 18862, 13 грн.

Між сторонами у досудовому порядку було досягнуто згоди щодо відшкодування відповідачем шкоди в порядку регресу частинами у розмірі 18 862,13 грн, після чого ОСОБА_1 частково сплатив суму у розмірі 5 000,00 грн.

Таким чином, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду в порядку регресу у розмірі 13862,13 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

18.06.2026 представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.06.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, однак такі документи повернулись до суду неврученими.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 04.04.2022 о 10 годині 00 хвилини по вул. Заболотного 158 у м. Києві з вини відповідача відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю ТЗ Renault Master, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та ТЗ Renault dokker, д.н. НОМЕР_2 .

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області №278/1444/22 від 20.06.2022 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400, 00 грн (а.с. 8).

Згідно з вимогами частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Автомобіль Renault Master, д.н. НОМЕР_1 належить згідно інформації від НПУ «Ван Дайк Евент» (а.с. 9-10).

На момент скоєння ДТП між АТ «СГ «ТАС» (приватне) та юридичною особою «Ван Дайк Евент» (страхувальником) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № AP 9775441. Забезпеченим ТЗ за Полісом є Renault Master, д.н. НОМЕР_1 .

Цивільно-правова відповідальність іншого учасника ДТП була застрахована у АТ «СК «ІНГО» генеральним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 250543995.21 Renault dokker, д.н. НОМЕР_2 (поліс №203631575) (а.с. 13-15).

Страхова компанія АТ «СК «ІНГО» звернулася до позивача з повідомленням про випадок (а.с. 16), заявами про виплату страхового відшкодування (а.с. 11, 19).

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого Renault dokker, д.н. НОМЕР_2 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та отримано рахунок № х556246 вiд 17.05.2022, відповідно до якого вартість ремонту ТЗ Renault dokker, д.н. НОМЕР_2 склала 18 862,13 грн без ПДВ (а.с. 17-18).

АТ «СК «ІНГО» склало страховий акт №4832056 (зворот а.с. 20), відповідно до якого виплата страхового відшкодування за пошкоджений ТЗ Renault dokker, д.н. НОМЕР_2 становить 18 862,13 грн, що підтверджується платіжними доручення № 10138 від 07.07.2022 (а.с. 22).

На підставі отриманих документів АТ «СГ «ТАС» (приватне), затверджено страховий акт № 05348/47/923 від 17.03.2023 на суму 18 862,13 грн (а.с. 23), яка була виплачена в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 325919 від 22.03.2023 (а.с. 24).

Між позивачем та відповідачем у досудовому порядку було досягнуто згоди щодо відшкодування останнім шкоди в порядку регресу частинами у розмірі 18 862,13 грн.

ОСОБА_1 добровільно сплачено частину зазначеної суми у розмірі 5000, 00 грн із загальної суми 18 862,13 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №@2PL515036 від 04.04.2023 (а.с. 25).

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13862, 13 грн, що є різницею між страховим відшкодуванням у розмірі у 18862, 13 грн та фактично виплаченою відповідачем сумою страхового відшкодування у розмірі 5000, 00 грн.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Разом з тим, частиною 5 статті 1187 ЦК України закріплено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Тлумачення частини другої статті 1187 ЦК України свідчить про те, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до вимог статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до абзацу «в» пп.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»( в редакції на момент винекнення спірних правовідносин): «Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником)».

Згідно ст. 76 ЦПК України докази встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

З урахуванням викладеного, з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню 13862, 13 грн, що є різницею між страховим відшкодуванням у розмірі у розмірі 18862, 13 грн та фактично виплаченою сумою страхового відшкодування у розмірі 5000, 00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3328, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1194 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в порядку регресу 13862, 13 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір у розмірі 3328, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місцезнаходження: м. Київ, просп. Берестейський, 65, код ЄДРПОУ: 30115243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 27.10.2026.

Суддя Л.М. Чішман