Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №198/325/26 — Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №198/325/26

Суддя: Гайдар І. О.

Справа №198/325/26

Провадження №2/0198/342/26

14.10.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судових засідань Довгопол О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Юріївка Павлоградського району Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 до Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, треті особи: Щастинська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратьєв Владислав Миколайович, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Адвокат Риндін Д.І., який діє від імені позивачки ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, в обґрунтування позову посилаючись на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельних часток (паїв) із земель сільськогосподарського підприємства “Заповіт Ілліча” та житлового будинку площею 35,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні частки (паї), однак через брак коштів спадкові права на житловий будинок не оформила.

ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді житлового будинку постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 28.04.2026 їй відмовлено у зв`язку з тим, що наразі Щастинський район Луганської області (місце розташування нерухомого майна та державної нотаріальної контори, якою вирішувалось питання про відкриття спадкової справи) знаходиться на тимчасово окупованій території України, де органи влади, в тому числі реєстраційні, державні підприємства, установи та організації не здійснюють свої повноваження, а архіви або доступ до них втрачено, тому неможливо встановити всю інформацію та обставини, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Виходячи з викладеного, позивачка позбавлена можливості оформити своє право на спадщину в нотаріальному порядку, тому змушена звернутись до суду та просить визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою від 08.06.2026 позов залишений без руху, представнику позивачки наданий строк для усунення недоліків, які у встановлений судом строк усунуті.

15.06.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, під час якого за клопотанням представника позивачки витребувано докази.

Ухвалою від 10.09.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, однак від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», однак відзиву на позов, заяв з повідомленням причин неявки або про відкладення розгляду справи не надав.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, разом з тим від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратьєва В.М. надійшла копія спадкової справи № 12/2026 та заява про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки відповідач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином, однак представники в судове засідання не з`явились без повідомлення причин неявки та не подали відзиву на позов, суд, керуючись ст. 280, 281 ЦПК України, зі згоди сторони позивача вважає можливим ухвалити заочне рішення за наявними у справі доказами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового розгляду за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, про що складено відповідний актовий запис № 01.

Зі свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_2 від 28.04.1976 виходить, що її батьком є ОСОБА_3 , а з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00020216900 від 24.05.2018, – що матір`ю останнього є ОСОБА_2 . Відтак позивачка є онукою спадкодавиці.

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді земельних часток (паїв) із земель сільськогосподарського підприємства “Заповіт Ілліча” та житлового будинку площею 35,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

З матеріалів справи та копії спадкової справи № 12/2026, заведеної після смерті ОСОБА_2 , виходить, що остання за життя склала заповіт щодо земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які заповіла позивачці (підтверджується виданими свідоцтвами про право на спадщину за заповітом), однак відомостей про те, що заповітом охоплено й житловий будинок, матеріали справи не містять, оскільки його оригінал залишився у приміщенні Щастинської державної нотаріальної контори Луганської області на тимчасово окупованій території, доступ до якого втрачений.

Разом з тим, окрім позивачки, інші спадкоємці за законом чи за заповітом у встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадщину не прийняли.

За правилами ст.ст. 1258, 1265 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

З огляду на те, що наразі втрачена можливість підтвердити, що складеним ОСОБА_2 заповітом охоплено право на житловий будинок, то спадкування можливе за законом на загальних підставах (ст. 1223, ч. 1 ст. 1245 ЦК України), адже позивачка як онука спадкодавиці належить до спадкоємців за законом п`ятої черги.

Згідно з ч. 1 ст. 1296, ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Своєчасне прийняття позивачкою спадщини після смерті ОСОБА_2 підтверджується тим, що вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні частки (паї).

Постановою від 28.04.2026 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратьєв В.М. відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , через те, що Щастинський район Луганської області (місце розташування нерухомого майна та державної нотаріальної контори, якою вирішувалось питання про відкриття спадкової справи) знаходиться на тимчасово окупованій території України, де органи влади, в тому числі реєстраційні, державні підприємства, установи та організації не здійснюють свої повноваження, а архіви або доступ до них втрачено, а тому неможливо встановити всю інформацію та обставини, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20) зазначив, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту і застосовується за наявності перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Така перешкода у цій справі підтверджена постановою нотаріуса від 28.04.2026.

Аналізуючи підстави вважати, що ОСОБА_2 належало право власності на нерухоме майно, яке підлягає спадкуванню, суд доходить таких висновків.

Так, житловий будинок загальною площею 35,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав спадкодавиці на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 05.07.1961, посвідченого державним нотаріусом першої міської Луганської контори Бірюковим І.І. (реєстр № 15510) та реєстрацією прав, проведеною 18.01.1990 Ворошиловградським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 70.

Також в матеріалах цивільної справи міститься технічний паспорт на вищезазначений житловий будинок, де власником зазначена ОСОБА_2 .

На теперішній час право власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно ні за ким не зареєстроване, що підтверджується Інформацією з вказаних реєстрів.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними, якщо їх реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення таких прав. Як вже зазначалось, право власності ОСОБА_2 на будинок зареєстровано Ворошиловградським бюро технічної інвентаризації 18.01.1990, яке на той час здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Відсутність державної реєстрації майнового права в Державному реєстрі речових прав не припиняє його і не перешкоджає спадкуванню (постанова Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 523/3522/16-ц).

За нормами, закріпленими в ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права, одним зі способів якого є визнання права.

Статтею 392 ЦК України передбачено право власника майна пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , якій за життя належало право власності на житловий будинок, інших спадкоємців, які б могли претендувати на спадкове майно, судом не виявлено, відсутність доступу до документів, які залишились на тимчасово окупованій території України, позбавляє спадкоємця можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку, суд вважає можливим визнати за позивачкою право власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Керуючись ст.ст. 1220, 1217, 1218, 1233, 1235, 1255, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, треті особи: Щастинська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратьєв Владислав Миколайович, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок площею 35,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 );

- Станично-Луганська селищна військова адміністрація Щастинського району Луганської області (адреса місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3а, ЄДРПОУ 43918777);

- Щастинська державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: 63202, Харківська область, Харківський район, смт Нова Водолага, вул. Донця Григорія, буд. 18А, ЄДРПОУ 25360248);

- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратьєв Владислав Миколайович (адреса: 02068, м. Київ, Дарницький район, вул. Ахматової Анни, буд. 3, прим. 4).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Повне судове рішення складено та підписано 26 жовтня 2026 року.

Суддя І. О. Гайдар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua